Боротьба з корупцією в Україні – тема за останні роки більше заговорена, аніж відпрацьована. Тим не менше, останнім часом громадськості пред’являються деякі факти, що мають свідчити – ця боротьба переходить у практичну площину.

Проаналізуємо кроки правоохоронців та спробуємо їх оцінити.

Корупція в Україні як проблема

Хабарництво історично є складовим елементом нашого повсякденного життя і нікого не дивує. Більше того, воно влаштовує майже всіх – і тих, кому дають, і тих, хто дає. Якщо, звичайно, ми даємо небагато, а справи наші, змащені хабарем, після того швидко можуть владнатися.
Однак, останнім часом йдеться не про наше питоме рідне хабарництво, а про якусь страшну і незрозумілу пересічним українцям старшого покоління корупцію. Різницю між цими поняттями давно встановили анекдотом: хабарництво – це коли посадовці щось з тебе беруть і роблять обіцяне, а корупція – коли беруть і не роблять.
Якщо ж без жартів, то корупція останніми роками пронизала державно-суспільне тіло України раковими метастазами.
Це стало очевидним не тільки українцям, але й міжнародній спільноті. 14 червня, перебуваючи у польському Вроцлаві, посол Сполучених Штатів в Україні Джеффрі Пайєтт заявив, що корупція на найвищому рівні є більшою загрозою для України, ніж війна на Донбасі і змінити це можуть тільки самі українці.
А через 5 днів, 19 червня, президент України Петро Порошенко під час наради з керівниками силових відомств і структур щодо невідкладних заходів для підвищення ефективності боротьби з корупцією, контрабандою та зловживаннями на митниці фактично повторив думку посла Пайєтта і зазначив, що корупція становить для України не менші загрози, ніж російська агресія на Донбасі і російська анексія Криму».
Президент нагадав, що до початку повномасштабної роботи Національного антикорупційного бюро зусилля у цьому напрямку, разом з НАБУ, мають скоординувати Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, Національне агентство з питань запобігання корупції, Генеральна прокуратура, інші силові відомства: «Вимагаю значно більш високого рівня координації дій між силовими структурами. Нікому не дозволю тягнути ковдру на себе.
Маємо продемонструвати ефективну взаємодію, щоб ми звітували не про кількість порушених справ, а про кількість вироків суду, коли корупційні схеми будуть доведені до суду, і злочинці будуть притягнуті до кримінальної відповідальності».
Ще будучи головою СБУ, Валентин Наливайченко 12 червня під час громадського круглого столу з питань корупції закликав створити спеціальну комісію для боротьби з цим лихом: «Я поставив підпис і гарантую, як голова СБУ, повний допуск до всіх матеріалів, які є в службі, для перевірки і кримінального переслідування. Для того, щоб зламати корупційні мури»,– повідомив В. Наливайченко.
Та ламати ці мури Наливайченку доведеться уже в якості громадського діяча, оскільки через 6 днів після цитованої вище заяви його звільнили з посади очільника СБУ.
Не стверджую, що через заяву. Адже не все, що відбувається після чогось, відбувається внаслідок того. Але факт є фактом.
Майже 4 місяці тому, 18 березня цього року, Кабінет міністрів України на своєму засіданні створив Національне агентство з питань запобігання корупції. Відповідно до закону, персонал НАБу становитиме 700 осіб, з яких директор має право призначити лише чотирьох. А директором Національного антикорупційного бюро 16 квітня президент України П. Порошенко призначив А. Ситника. Не обійшлося і без іноземців – першим заступником голови Національного антикорупційного бюро призначено Гізо Углаву, який раніше обіймав посаду заступника генпрокурора Грузії.
Поки що особливих новин від новоствореного органу правосуддя не надходить – напевне, відомство все ще в стадії становлення.
А поки воно формується, свій рецепт подолання корупції в Україні оприлюднив Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков: «Необхідно змінювати закон в бік посилення відповідальності хабарників, якщо ми хочемо перемогти корупцію», – написав він
Міністр нагадав, що згідно з діючим законом, хабарників можуть відпускати під невелику заставу через те, що вони вчинили злочин, який не передбачає насильства.
Значна частика українців підтримує точку зору міністра. Проведене тими ж днями соціологічною компанією «SocioStream AG» дослідження показало: близько 30% українців вважають, що чиновників-корупціонерів потрібно карати смертною карою. 41% опитаних висловились за довічне ув’язнення.
Чимало виявилося і песимістів: так, 22% опитаних респондентів вважають, що навіть міра покарання у вигляді смертної кари та довічного ув’язнення не зможуть подолати корупцію в Україні.
Оптимістів також виявили, але їх було небагато: тільки 4% вважають, що діюча система боротьби з корупцією дає доволі відчутні результати.
Отже, проблема корупції в Україні настільки гостра, що навіть громадська думка фіксує настрої відчайдушної рішучості у боротьбі з нею.
Справа тепер за тим, щоб частку цієї рішучості на виконання завдання президента України П. Порошенка продемонстрували правоохоронні органи.
І вони останнім часом активізувалися.

Справа судді А. Чернушенка

	СМС-ки сина батькові

З ранку 19 червня громадськість, особливо суддівська, була стривожена звісткою: в Апеляційному суді Києва правоохоронці проводили обшуки. Суд було заблоковано, і навіть суддів не пропускали всередину. Пізніше стало відомо: за дорученням Генпрокуратури слідство проводять співробітники Служби безпеки України.
Через три дні, 22 червня, Генеральний прокурор України Віктор Шокін на брифінгу повідомив, що Головним слідчим управлінням ГПУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом незаконного втручання службовими особами Апеляційного суду Києва в роботу автоматизованої системи документообігу цього суду, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 376-1 КК України.
Були оприлюдненні численні смс-повідомлення від сина головного апеляційного судді, в яких той буквально давав вказівки високопоставленому татові про те, які рішення потрібно винести по тій чи іншій справі.
Нардеп і радник міністра МВС А. Авакова Антон Геращенко опублікував смс-листування голови Київського апеляційного суду у мережі Facebook і прокоментував: «У деяких смс прямо вказувалися прізвища фігурантів справ, у деяких номери проваджень з державного реєстру судових рішень та рекомендації що потрібно зробити – «випустити на домашній арешт», «зменшити заставу з 30 мільйонів до 500 тисяч», « відкласти справу» і так далі… Навіть одна така вказівка судді і, тим більше, намір судді виконати її – вже кримінальний злочин як з боку судді, так і з боку тих, хто давав йому такі доручення.
Адже за кожним з них – грубе порушення закону або покривання злочинців», – зазначив радник міністра.
Схема проглядалася проста: син Дмитро, ймовірно, домовлявся із зацікавленими особами і за обумовлену «вдячність» організовував через батька «потрібні» клієнтам рішення суду.
А клієнти ці бували й явними кримінальниками.
Генпрокурор В. Шокін звернувся до журналістів: «Ви бачили ці всі смс-ки... Люди, які скоювали тяжкі навмисні злочини і були під вартою… він їх звільняв з-під варти. Це було дуже багато разів».
Шокін також додав цікаві подробиці слідчих дій. Виявилося, що під час обшуку в Апеляційному суді Києва у голови суду Антона Чернушенка було вилучено готівку у значних розмірах: «Пан Чернушенко ховав 6 тисяч доларів у мантію. Під час обшуку голова Апеляційного суду вчинив спробу приховати документи та готівкові кошти».
Голова суду був настільки шокований несподіваним обшуком, що не знав, як пояснити наявність валюти та гривневих запасів в сумі 25 тисяч у своєму службовому кабінеті.
З переляку і розгубленості заявив, що планував йти до стоматолога і не знав, скільки може коштувати робота лікаря. От, мовляв, і приготував гроші зі запасом.
Не знаю, що мав би зробити стоматолог за такі гроші – хіба що створити панові Чернушенку новий рот, повний білосніжних зубів із «брильянтовими» вставками. Проте слідчі були не схильні слухати пояснення голови суду.
Вони продовжили обшуки в одному з будинків Чернушенка і знайшли там, зокрема, зброю та патрони без дозвільних документів, ухвали Апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій (документи з грифом «таємно»), документи для службового користування, державні номерні знаки (8 штук), талони на пальне, документи про використання значних сум коштів на будівництво.

А. Чернушенко (зліва) на прес-конференції

Пан Чернушенко через деякий час прийшов до тями та спробував оборонятися.
Він звернувся напряму до громадськості на скликаній ним же прес-конференції: «25 тисяч гривень – це дві мої зарплати, я завжди їду додому і заїжджаю купити деякі продукти. Також вилучили з кишені 6,5 тис. доларів – це також особисті кошти. Я мав у той же день їхати до стоматолога і, не знаючи, скільки будуть коштувати п’ять імплантів, взяв гроші про запас. Ось у мене і вилучили 6,5 тис. доларів і 25 тисяч гривень – розклали, як у якогось корупціонера!» – з образою в голосі заявив голова Апеляційного суду.
Враховуючи, що посада пана Чернушенка є однією з найвищих у суддівській ієрархії України, його запитали, чи апелював сам глава Апеляційного суду до глави держави? На це пан Чернушенко, зітхнувши, сказав: «До президента я не звертався. Але вчора телефонував першому помічникові президента і просив його записати мене на прийом до президента. Він мене вислухав і сказав, що очікуйте результату. Але я ще не отримав ніякої відповіді».
Наївно було б думати, що слідчі дії проти такого високопосадовця не були попередньо проговорені з президентом. І якщо глава держави не був проти фактичного повалення такої фігури, то про яку зустріч з ним могло йтися?!
Напередодні генеральний прокурор Віктор Шокін заявив, що 23 червня внесе до Верховної Ради подання на зняття суддівської недоторканності, затримання та арешт голови Апеляційного суду Києва Чернушенка.
А. Чернушенко також не вірив у те, що йому вдасться довести депутатам Верховної Ради свою невинуватість, про що він і сказав на прес-конференції: «Далеко не завжди вони прислуховуються до тих думок, що висловлюють судді».
На головне питання від журналістів А. Чернушенко відповів з пафосом: «Я не маю наміру покидати територію України. Які б я муки не терпів, я перебуватиму в Україні постійно».
Але муки терпіти панові Чернушенку не довелося.
Поки з 22 по 30 червня зі скрипом цілих 8 днів проходили необхідні правові процедури, поки через Верховну Раду проводилося голосування на згоду про затримання та арешт А. Чернушенка, він щез.
1-го липня ГПУ флегматично повідомила, що чекає постанову з ВР для звернення до суду щодо арешту судді А. Чернушенка. І того ж дня стало відомо, що голова Апеляційного суду не вийшов на роботу.
На питання журналістів – де ваш чоловік? – дружина знизала плечима і з незворушним виглядом повідомила їм (а ніхто інший невиходом Чернушенка на роботу чомусь не зацікавився), що той, мовляв, у відпустці.
Коли ж журналісти підняли галас – в якій такій відпустці, куди подівся Чернушенко? – якесь неназване джерело з прокуратури заспокійливо сказало: нема чого хвилюватися, ми, мовляв, знаємо, де перебуває А. Чернушенко.
Хто це «ми» і що саме ці «ми» знають, поки що залишилося невідомим.
То був, певно, завчасно продуманий хід, заспокійливе вкидання неправдивої інформації, щоб хвиля інтересу ЗМІ до відсутності А. Чернушенка трохи стихла, щоб дати час А. Чернушенкові втекти.
Ще одне неназване джерело з правоохоронних структур того ж таки дня констатувало: судді А. Чернушенка на території України немає. Проте, на якій іншій території він може бути, не уточнило.
Хто б сумнівався!
Схема виведення з-під удару посадовців, яких серйозно або ж для вигляду звинувачують, добре відома громадськості України. За такою схемою втекли за кордон практично всі посадовці режиму Януковича на чолі з ним самим, за такою ж схемою продовжують втікати й інші.
Так, наприклад, 7 липня СБУ повідомило, що екс-міністра освіти України Дмитра Табачника нарешті оголошено у розшук.
Мій знайомий освітянин при цій новині іронічно посміхнувся і нагадав, що у лютому цього року Д. Табачник приїздив до Києва, і ніхто його не затримував. Під об’єктивами телекамер Д. Табачник прилетів і через день вилетів з аеропорту «Бориспіль».
А хіба з лютого до липня знайшлися якісь додаткові відомості про його протиправні діяння? Хіба звинувачення Д. Табачнику, а саме привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем не були відомі ще минулого року?
Тож суддя А. Чернушенко поки що щез з поля зору громадськості, і нам залишається гадати – чи це він такий спритний, чи хтось побоявся, що суддя може заговорити і розповісти про вказівки не тільки від свого сина, але й від набагато більш впливових посадовців?
Комедії з обвинуваченнями, обшуками, затриманнями під телекамери, процедурами надання згоди на арешт і т. п. подовжуються і поки що в більшості своїй завершуються очікуваними втечами фігурантів голосних справ у «невідомому» напрямку.
Хто дав команду випустити, хто скільки взяв за переправляння через кордон і за примружені очі правоохоронців – щоразу залишається невідомим.
Розслідування щодо винуватців якщо і проводяться, то закінчуються нічим – як, наприклад, у випадку з міліціонерами, які, нібито, «проґавили» екс-ректора Податкової академії Петра Мельника. Їх визнали невинуватими.
Приклади можна множити.

	Син судді, автор смс-ок Дмитро Чернушенко

А щодо справи Антона Чернушенка, то, «загубивши» сліди батька, взялися за сина.
Дмитра Чернушенка затримали 2 липня, і суд взяв його під арешт. Правда, з однією цікавою обставиною – з можливістю застави у 6 млн. грн.
Чи можемо сумніватися, що синові судді-втікача така сума по кишені? Тож де опиниться Чернушенко-молодший після того, коли вийде під заставу, також сумніватися не доводиться.
А, може, й судилося йому доля цапа-відбувайла?
До речі, Дмитро – екс-депутат Одеської облради від фракції Наталії Вітренко. А свій мандат він «здобув» у віці 19 років, що дозволяє здогадуватися про механізм такого «здобування».
Тим часом стало відомо, що Апеляційний суд Києва обрав нового очільника. Чи не для цього й була затіяна справа проти А. Чернушенка?
І все ж, якась подальша боротьба триває, і нові справи з’являються.

Справа прокурорів

Валюта, вилучена при обшуку

Не встиг Василь Грицак стати Головою СБУ, як його відомство разом з Генпрокуратурою України доповіло президентові П. Порошенку про нову гучну справу.
А інформація про неї з’являлася з трохи дивною послідовністю.
Спочатку ЗМІ повідомили, що 6 липня у Києві затримано першого заступника глави слідчого управління ГПУ Володимира Шапакіна і заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця за підозрою у вимаганні хабара в особливо великих розмірах.
При цьому, журналісти посилалися на повідомлення у Facebook народного депутата Блоку П. Порошенка Мустафи Найєма.

	Коштовності прокурорів

Знайдене вражає: «Зокрема, під час обшуку у Шапакіна було знайдено: 130 тис. дол. у кабінеті; 30 тис. дол. і 22 тис. євро у заміському будинку; 170 тис. і 500 тис. грн.. у квартирі; документи на депозитні вкладення на суму 800 тис грн., а також незареєстровану вогнепальну зброю і боєприпаси. При обшуку у Корнійця також було знайдено 35 пакетів з діамантами із загальною кількістю 65 каменів», – зазначається в повідомленні.
Мова йшла ще про якісь130 тис. доларів та 249 тисяч доларів і 600 тисяч гривен. Потім про 32 тис. євро та 24 тис. доларів.
З посиланням на СБУ ЗМІ повідомляли, що у затриманих високопосадовців прокуратури вилучено близько 500 тис. дол., а також вони брали хабар у сумі 3 млн. 150 тисяч грн.
Згодом, напевно, всі цифри упорядкують і повідомлять точно.

Записи про хабарі

Також, при обшуку був знайдений щоденник В. Шапакіна, в якому він записував свої розрахунки.
Крім того, у нього були, нібито, знайдені автомат Калашникова та наркотичні речовини.
Характерно, що операція проводилася під керівництвом заступника Генпрокурора Давіда Сакварелідзе (з грузинської команди М. Саакашвілі) та голови СБУ Василя Грицака. Генпрокурор В. Шокін перебуває у відпустці. А в. о. Генпрокурора Володимир Гузир міг бути не поставлений до відома.
Чому – поки що не ясно. Можливо, боялися витоку інформації і не хотіли злякати підозрюваних.
І тут з’являється повідомлення від журналіста Володимира Бойка, що, нібито, проти Д. Сакварелідзе порушується карна справа за статтею « захоплення державної установи».
Адже слідчим допомагали спецпризначенці СБУ «Альфа». Це і могло комусь здатися захопленням, коли група у камуфляжах і масках, озброєна автоматами, вривається в прокуратуру і блокує її, ламає двері деяких кабінетів.

	Справа від президента – В. Грицак, заступник Генпрокурора Д. Сакварелідзе та в. о. Генпрокурора В. Гузир

А може було зачеплено самолюбство в. о. Генпрокурора, що з ним не узгодили, чи, начебто, не довіряють?
Однак президент всі пристрасті заспокоїв. До нього прийшли всі троє головних дійових осіб – голова СБУ В. Грицак, в. о. Генпрокурора В. Гузир та заступник Генпрокурора Д. Сакварелідзе.
Виконуючий обов’язки Генерального прокурора України Володимир Гузир під час брифінгу проінформував, що Генеральна прокуратура України повідомила президенту України Петрові Порошенку про початок проведення спецоперації з боротьби з корупцією всередині відомства: «Ми сьогодні були у президента України та повідомили про початок проведення спецоперації з виявлення тяжких злочинів. Спеоперація передбачає цілий комплекс конфіденційних заходів. Сьогодні вже оголошена підозра одному з керівників головного управління ГПУ, заступникові прокурора області і ще одній цивільній особі».
Президент всіх похвалив і наголосив: «Прокурорську недоторканність» скасовано! Вимагаю в подальшому рішучих дій у боротьбі з корупцією.
Корупціонери всіх рівнів мають бути притягнуті до відповідальності.
Викорінення ганебних проявів корупції у вищих органах державної влади має створити випалене поле навколо злочинців, які паразитують в нашій державі».
А 7 липня Печерський районний суд Києва застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у сумі 3,2 млн. грн. до підприємця Валерія Гібаленка, якого підозрюють у посередництві при передачі хабара співробітника прокуратури.
Також Печерський районний суд Києва задовольнив клопотання прокуратури і застосував до першого заступника керівника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Володимира Шапакіна запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 2 місяці і як альтернативу визначив заставу на суму 3,2 млн. грн.
Тепер залишається чекати – що буде реалізовано – чи право прокурорів вийти під заставу і щезнути, чи вимога президента Порошенка довести справу до логічного завершення.
Тільки б не повторилася «логіка» дій правоохоронців щодо А. Чернушенка, Д. Табачника і всіх злочинців минулого і теперішнього часів.
Правоохоронці тільки трохи копнули – і що вилізло на світ Божий.
А якщо не копнути раз-два, а розкопати повністю?
Що тоді побачить вражений народ український?!
Що б не побачили, а копати потрібно – заради справедливості і закону.