Зразок хати-ґражди
	Господарі хати-ґражди Василь і Калина Пунтяки на присілку «Кобилини»
	Вид здалеку на господарство Пунтяків
	Хата-ґражда Пунтяків
	Молода господиня Люба Марусяк на порозі рідної хати

Протягом останніх двадцяти років на Гуцульщині спостерігається тенденція знищення гуцульської архітектури. Вишукана гуцульська архітектура, одна з найкращих у світі, приваблює своєю красою і створює перше враження про цей край. Але на її місці, немов гриби після дощу, з’являються хати, обшиті пластиковою вагонкою, зі вставленими пластиковими вікнами, які не вписуються в карпатський ландшафт. Я вже не кажу про шкідливість цього матеріалу для дерев’яної хати і здоров’я людей. Часто з гуцульських хат зривають традиційну ґонту і покривають шифером, через що хата втрачає вигляд.

Якщо сьогодні майже в кожному гуцульському селі можна ще побачити звичайну гуцульську дерев’яну хату, то практично зник рідкісний вид архітектури – «хата-ґражда». А якщо дослівно, то зараз на Гуцульщині лише три такі хати: дві діючі й одна – музей. Усі три – у селі Криворівня, Верховинського району, Івано-Франківської області. Вони є зразками високогірної дерев’яної архітектури Гуцульщини. Мабуть, так сталося символічно, що розташовані ці хати в протилежних сторонах села: одна – на південному хребті гір, друга – на північному. З однієї ґражди можна побачити іншу. Посередині між діючими ґраждами, у самому серці села, розташований музей «Хата-ґражда».
Гуцульська хата-ґражда має вигляд невеличкої дерев’яної фортеці, що здалеку своїми обрисами нагадує старовинний корабель у зеленому морі. Житлові і господарські будівлі ґражди утворюють замкнутий двір. Всі вікна хати виходять всередину. Оскільки гуцули, здебільшого, займалися скотарством, їм потрібні були простори, і вони жили віддалено сусід від сусіда. У таких відлюдних місцях ґражда була оборонною спорудою. Насамперед, це був добрий захист від лісових хижаків – вовків, диких свиней, диких собак та ведмедів, які завдавали господарям чималої шкоди. Неприступність і віддаленість хати-ґражди ставала привабливим місцем для зимiвлi карпатських опришків.
Ґражду будували так, щоб від бокових стін хати виходили дві шеренги господарських приміщень, які, власне, слугували укріпленнями. Ці споруди (називають їх притулами) трохи нижчі від самої хати, а дахи притул мають нахил назовні. У тому місці, де притули з’єднані з житловим будинком, дахи зливаються з вищим від них дахом хати в одне ціле. Спереду обидві шеренги будiвель-укрiплень з’єднуються палісадом з колод, його покриває стрімкий двосхилий дашок. Покрівлею ґражди слугувала ґонта, яку раз на два роки змазували нафтою, яку на Гуцульщині називають ропою.
Знайшла своє місце хата-ґражда у працях багатьох письменників, фольклористів та етнографів. Дуже гарно описав про цю карпатську фортецю закоханий у Гуцульщину дослiдник-етнограф Станіслав Вiнценз у своїй праці «На високій полонині». Він описує ґражду заможного ґазди Фоки Шумея, яка, крім найстарішої загороди, мала ще п’ять ґражд, п’ять замкнутих подвір’їв, куди ззовні можна було потрапити через низькі брами, накриті високими спадистими дашками. Коли всі брами замикалися, кожне подвір’я ставало ніби окремим світом.

Невідома ґражда на Кобилинах

На південному пасмі гір Криворівні, у присілку «Кобилини», що неподалік скельного каньйону «Довбушеві Комори», стоїть хата-ґражда господарів Василя і Калини Пунтяків. Згідно з переказами, хаті майже 200 років. Дідо пані Калини – Василь Пунтяк – отримав цю хату у спадок від свого діда або, як кажуть на Гуцульщині, прийшов на отеччину. Парадокс, але про ґражду Пунтяків не знає більша частина мешканців села. Це обійстя розташоване в дуже мальовничій частині Криворівні: з північної сторони видніється Криворівня, трохи вище – Верховина, а з південної видно сусіднє село Верхній Ясенів.
Правда, теперішні господарі безперервно прожили в тій хаті лише 16 років. З тієї хати ходили до школи дві старші доньки. Коли Пунтяки отримали земельну ділянку біля центральної дороги в селі, збудували хату там. Але стару господарку не покидали, позаяк мали багато худоби й утримували її на «Кобилинах». Коли діти повиростали і розійшлися, господарі повернулися до ґражди, але живуть там тільки взимку, а навесні випускають худобу надвір і тільки час від часу наглядають за нею. Від нової хати Пунтяків до старої ґражди, щонайменше, дві години ходу, але господарів це не лякає, і вони щодня долають цей шлях, щоб подивитися за худобою і подоїти корову. Зараз на господарстві Пунтяків корова, бик і кінь. Раніше тримали овець, але кілька років тому перестали, тому що попри ґражду пролягає туристична стежка, і часто туристи крали овець для приготування шашлику. Цієї зими, каже пані Калина, уже не підуть туди жити, тому що хата в критичному стані і майже непридатна до життя. А діти живуть далеко і тим не цікавляться.
Хата-ґражда Марусяків
Остання хата, яка є зразком високогірної дерев’яної архітектури Гуцульщини й автентичного гуцульського господарювання, розташована на присілку «Осік», під горою Ігрець. Тут живе родина Миколи і Калини Марусяків з донькою Любою, зятем та онучкою. Збудував ґражду ще у 1925 році на місці старої дідо Калини – Микола Могорук. Він був заможним господарем. Тривалий час був війтом села.
У цьому обійсті споконвіків займалися традиційним для Гуцульщини видом господарства – скотарством. Не порушує давніх традицій і родина Марусяків. Крім корів і коней, вони утримують приблизно 40 овець. Якщо цей вид тваринництва був у великому занепаді, то останніми роками набув розвитку. Найважче продати овечу вовну, бо почали менше її використовувати, а ось від овечої бринзи і м’яса нема відбою. Мешканці Криворівні і навіть сусідніх сіл замовляють бринзу на цілу зиму. Купують її також туристи і журналісти.
Як i в давнину, так і тепер великою проблемою для господарів ґражди залишається напад на худобу вовків і диких собак під час випасання. Щоправда, останні три роки вовки не з’являються, адже мисливці їх повідстрілювали.
«Шість років поспіль вовки не давали спокою, – каже Микола Марусяк. Одного літа загризли у мене 18 ягнят. А в сусідньому селі Бережниця вовки загризали телят і лошат, які мали по 350 кг. Коли це вже допекло, один мисливець викопав яму, заманював туди хижаків, а потім їх відстрілював. Тепер, буває, вовк пробігає повз хату, але шкоди не робить».
Завдають шкоди і дикі свині, котрі з’їдають на грядці картоплю і кукурудзу. Але, порівняно з вовком, за котрим треба довго стежити, щоб знищити, дику свиню набагато легше застрелити.
Часто дошкуляє господарству нестабільна карпатська погода. Хоча хаті Марусякiв, яка стоїть на горбі, не загрожує ні снігова лавина, ні повінь, ні зсув, проте важко вберегти від дощу сіно, яке готують для худоби на зиму.
Попри життя у старовинній хаті-ґражді господарі володіють практично всіма ознаками цивілізації. Мають у хаті телевізор і супутникову антену, мобільний зв’язок і новітню косарку для трави. Щодо сусідів, то з цим складніше. По сусідству є тільки одна хата, в котрій живе хворий чоловік похилого віку. Підніматися до ґражди потрібно приблизно півтори години з центру села крутим схилом. І хоча Марусяки живуть у Криворівні, проте краще і швидше дістатися до садиби з боку сусіднього села Букiвець. Важко тут і з транспортом, адже доїхати туди може тільки вантажівка і гужовий транспорт.

Музей «Хата-ґражда» у Криворівні

Оскільки далеко не кожен турист має можливість побачити діючі ґражди через важкодоступність, бажаючі можуть оглянути історико-архітектурну пам’ятку «Хата-ґражда» на присілку «Зарічний», у центрі Криворівні. У земельно-податкових книгах знаходимо записи про цю хату від 1858 р. Наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. в цій ґражді проживали Палій і Параска Харуки. До них часто навідувалися Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Володимир Гнатюк під час відпочинку та збирання фольклору у Криворівні. У 1964 р. у ґражді проводили зйомки відомого фільму «Тіні забутих предків». З 1984 по 1993 рр. хата стояла пусткою. У 1993 р. її відреставрували і відкрили музей гуцульської господарки.

 

Худоба Пунтяків пасеться біля хати-ґражди	Кінь впізнав свого господаря Василя Пунтяка
На подвір’ї ґражди Пунтяків	У розкішних карпатських деревах потопає ґражда Миколи і Калини Марусяків
Хата-ґражда Марусяків	Головний вхід до ґражди Марусяків
Інтер’єр ґражди Макрусяків	Худоба Марусяків
Ця кладка веде на присілок «Заріччя», де розташований музей «Хата-ґражда»	Музей «Хата-ґражда»
Музей «Хата-ґражда»	Подвір’я музею «Хата-ґражда»