У розвідці є таке правило: якщо співпадінь звиш двох, то йдеться вже не про співпадіння, а про систему. Що таке система? Автор загальної теорії систем Людвіг фон Берталанфі у 1937 році визначив систему як сукупність взаємодіючих елементів за умови, що вона розглядається в експерименті (або аналізі) як єдине ціле. Існують й інші визначення цього поняття. Але нам наразі достатньо й цього.

У системному аналiзi існує таке поняття, як складні самооpганiзовувальні системи. До них, зокрема, належать живі оpганiзми, бiосфеpа загалом тощо. Наочним прикладом складної самооpганiзовувальної системи є людина, суспільство, держава. При цьому слід чітко усвідомити, що не предмети, а зв’язки між ними, які не мають ні ваги, ні маси, ні температури, є реально існуючим фактором системи.
«Зв’язки вирішують все», – полюбляють повторювати люди, не замислюючись над цією, на перший погляд, банальністю, яка, власне кажучи, якнайточніше визначає суть системи – існування множини зв’язків чи то між членами суспільства, чи складовими будь-якої системи. Досить лише згадати про існування в будь-якому суспільстві зв’язків приватних, професійних, виробничих, корпоративних, комерційних, фінансових, економічних, родинних, злочинних, корупційних, міждержавних, військових тощо. Якби цих зв’язків не існувало – не існувало б і суспільство.
Відставка голови СБУ Валентина Наливайченка є наочним прикладом існування різноманітних зв’язків у владній системі, які далеко не найкращим чином забезпечують функціонування Української держави. Безумовно, що зв’язки в системі скандалу між президентом і головою спецслужби в умовах існують. Бо ця далеко не моральна історія – також своєрідна система, точніше, підсистема стосунків у владній ієрархії-системі. Інша річ, що зв’язки ці можуть лежати на поверхні, або ж бути малопомітними, а то й невидимими для загалу…
В історії з відставкою голови СБУ бракує головної ланки – переконливого пояснення причин кадрових перестановок у спецслужбі, які намірився здійснити президент. Тим паче, що персональних зауважень до Наливайченка у нього не було. Підтвердження цьому – пропозиція від Порошенка очолити Службу зовнішньої розвідки. Інша річ, що з цієї посади Наливайченка можна звільнити у будь-який момент, так як це, приміром, трапилося з Ігорем Смешком, головою Комітету з питань розвідки.
За словами першого заступника голови фракції партії «Блок Петра Порошенка» Ігоря Кононенка, «у президента немає претензій особисто до пана Наливайченка, а в президента є претензії до роботи служби» (http://www.unian.ua/politics/1089863-v-bpp-zayavili-pro-pretenziji-poroshenka-do-roboti-sbu-ale-ne-osobisto-do-nalivaychenka.html ). Це було сказано 16 червня. Через два дні Єгор Фірсов, народний депутат України, у своєму блогу напише: «В понедельник было заседание фракции БПП, на котором Президент заявил о намерении сменить главу СБУ. Коллеги депутаты были явно растеряны, такого не ожидал никто. Каких-либо внятных аргументов приведено не было. Гарант давил на то, что он является Верховным главнокомандующим, и вся ответственность за данное решение ложится на него» (http://blogs.pravda.com.ua/authors/firsov/55825dccd9ca8/view_print/ ).
Лише під час представлення тимчасово виконуючого обов’язки глави СБУ Василя Грицака президент пояснив, чому вніс подання до Верховної Ради з приводу відставки екс-голови СБУ Валентина Наливайченка. Мовляв, незадоволений роботою СБУ щодо боротьби з корупцією та контрабандою.
«Як голова СБУ Валентин Наливайченко був «вовсе не величайший из королей, а всего лишь выдающийся». Що стосується контрабанди, безперечно Службою «дахованої», він був значно більше в темі, ніж у паї. Для цього існували спеціальні люди, що призначалися на відповідальні посади без подання голови Служби безпеки України. Під свій контроль екс-голова зміг узяти департамент контррозвідки і департамент захисту національної державності. Ну й, звісно, «вухо». На Банковій упевнені: про події в президентському палаці Валентин Наливайченко знав не менше, ніж Микола Мельниченко» (http://gazeta.dt.ua/internal/shpigune-ydi-get-_.html ).
Але ми про зв’язки. В цій історії. Вельми неприглядній.
12 червня голова СБУ своїми наказами звільнив керівників Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ.
У неділю, 14 червня, стало відомо, що візит Валентина Наливайченка до столиці Америки, запланований на 16-17 червня, скасовується. Про це повідомив речник глави СБУ Маркіян Лубківський. «Наливайченко не полетить до Вашингтона, бо одержав відмову Адміністрації президента України… Натомість, він одержав повістку від слідчого ГПУ, яка таким чином реагує на заяву Голови СБУ під час останнього засідання Кабінету міністрів щодо причетності колишнього керівництва ГПУ до палаючої нафтоналивної бази «БРСМ» (http://www.pravda.com.ua/news/2015/06/14/7071191/ ). Ця інформація була оприлюднена на Інтернет-сторінці «Української правди» о 10:37. Хто в Адміністрації президента міг віддати наказ голові СБУ не летіти до столиці США, де той мав надати американським високопосадовцям неспростовні докази причетності російського війська до трагічних подій на Донбасі?
15 червня (0:20) народний депутат України Сергій Лещенко у своєму Інтернет-пості написав: «В пятницу Наливайченко бросил вызов Порошенку, когда без согласования с Банковой и их человеком, 1-м замом главы СБУ Артюховым, объявил об увольнении реководящего состава всего главка «К». А потом, как бы издеваясь, предложил набирать новых… по конкурсу».
Інакше кажучи, звільняти керівний склад підрозділу «К» без погодження з АПУ голова СБУ не мав права. Помовчимо. Подумаймо. Поміркуймо.
Тим часом, у матеріалі Тетяни Ніколаєнко натрапляємо на цікаву інформацію: «Артюхова в БПП называют близким к Борису Ложкину. И некоторые депутаты уверены, что именно на главе АП лежит вина за сложившуюся ситуацию с Наливайченко»(http://www.theinsider.ua/politics/55809d78c780f/ ).
Пригадались й інші публікації, в яких згадується очільник Адміністрації президента України: «Керівник АП Борис Ложкін сфальшував документи про свою вищу освіту» (http://expres.ua/news/2014/11/27/120192-kerivnyk-ap-borys-lozhkin-sfalshuvav-dokumenty-svoyu-vyshchu-osvitu-gazeta) ; «Гроші голови Адміністрації президента: таємні схеми Бориса Ложкіна» (http://expres.ua/main/2014/12/18/121805-groshi-golovy-administraciyi-prezydenta-tayemni-shemy-borysa-lozhkina ); «Гроші Ложкіна і Порошенка» (http://expres.ua/main/2015/02/24/127118-groshi-lozhkina-poroshenka ).
У нашому контексті найцікавішою є інформація зі статті Олексія Малярчука та Ігоря Починка «Гроші голови Адміністрації президента: таємні схеми Бориса Ложкіна». Цитуємо: «23 квітня цього року (2014 року – О. Р.) Курченка оголошено у міжнародний розшук. 19 травня СБУ офіційно заявляє, що «викрито факти безпосередньої причетності С. Курченка до реалізації злочинних механізмів придбання на користь фінансово-промислової групи «ВЕТЕК» (Курченка) медіа-ресурсу «UMH group» (ТзОВ «Український медіа холдинг»). Офіційно: СБУ пише, що викрила «злочинні механізми» в угоді Курченка – Ложкіна, застосовані «злочинною організацією». О, це вже дуже цікаво. Якщо покупець Курченко, на думку слідчих СБУ, використовував незаконні, дослівно «злочині схеми», купуючи бізнес Ложкіна, то напрошується запитання: а ким у цій ситуації був сам Ложкін – жертвою Курченка чи його спільником? СБУ не встигла дати відповідь – 10 червня Ложкін застрибує у крісло глави Адміністрації президента. Зрозуміло, допитати його і з’ясувати роль в оборудках Курченка слідчим СБУ стає важче – культура у нас, знаєте, така політична, бояться правоохоронці чіпати владоможців з Банкової».
Журналісти «Експресу» довідались і про таке: «>…< Розслідуючи багатомільйонну оборудку між Ложкіним і Курченком, ми й подумати не могли, що вірусом приховування своїх офшорних активів інфікований не лише глава Адміністрації президента, – сліди ведуть і до Петра Порошенка, який на той час був одним із бізнес-партнерів Ложкіна. >…<Неприємних пiдсумкiв два. Перше: кошти, що витратив Курченко на придбання медiа­холдингу, злочиннiсть походження яких все ще перевiряє Генеральна прокуратура, майже зi стовiдсотковою ймовiрнiстю потрапили не лише до кишені Ложкiна, а й на рахунки підприємств, контрольованих Порошенком. Друге: щоб не платити податки в Україні, Порошенко використовував власну офшорну компанію за океаном, приховуючи це i вiд податкiвцiв, i вiд виборців. До речi, ми звернулися до Генпрокуратури, щоб дізнатися, на якому етапi перебуває розслідування кримінальної справи, зокрема, щодо оборудки Курченка – Ложкiна. Отримуємо вiдповiдь. Так, дійсно, є таке кримінальне провадження, i розслідують його серед іншого за статтею 209 КК України– легалiзацiя (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом. А ще Генпрокуратура підтвердила, що станом на грудень 2014 року здійснюються заходи, спрямовані на дослідження фактів вчинення протиправних дiй пiд час оплати за договором купiвлi корпоративних прав групи компаній «Український Медiа Холдинг» («UMH Group Public Li­mited»). Що ж заважає слідчим Генеральної прокуратури швидко та результативно закінчити розслідування?»
Можна припустити, що й СБУ чимало цікавого довідалось про «оборудки Курченка – Ложкiна». Зокрема, про всілякі зв’язки… Чи було про це відомо АПУ? Питання риторичне.
18 червня в інтерв’ю Орестові Сохару, шеф-редактору «Обозревателя», Валентин Наливайченко повідомив, зокрема, таке: «Як фахівець вважаю необхідним зробити одне попередження: всі фігуранти чи учасники, якщо хочете, зустрічі у Відні (та інших, якщо такі були) постануть перед судом. Професійно і впевнено говорю, що органи юстиції США, як і австрійської юстиції, точно вийдуть на допити під присягою в суді тих осіб з української сторони, котрі були на тій знаменитій зустрічі.
Варто уточнити, що існує, як мінімум, ще два втаємничені фігуранти цієї зустрічі, і вони зараз перебувають у владі: один з них працює міністром, інший – в Адміністрації президента..І я можу чітко сказати – їх буде викликано в американський суд. >…<Я наразі не оприлюднюю деякі інші матеріали, які в СБУ не згоріли і не згорять. Тому можу всіх заспокоїти: це ще не кінець. Мною обов’язково будуть оприлюднені і розсекречені інші матеріали…»
Того ж дня «Порошенко срочно вызвал Наливайченко на разговор: обсудили документы, которые не горят». Під таким заголовком «Обозреватель» надрукував матеріал, в якому джерело цього Інтернет-видання, повідомило, що «предметом дискуссии между Порошенко и Наливайченко стало последнее интервью для «Обозревателя». В частности, президента взволновала фраза о «документах, которые не горят» (http://obozrevatel.com/politics/23809-poroshenko-srochno-vyizval-nalivajchenko-na-razgovor-obsuzhdali-dokumentyi-kotoryie-ne-goryat.htm ).
Можна припустити, що того ж дня співрозмовники могли порушувати й теми, які досліджували журналісти газети «Експрес»…
Ще одна цікавинка. Через три години (о 13:35) після того, коли «Українська правда» повідомила про скасування АПУ візиту Наливайченка до Вашингтона, у блогу політолога Володимира Фесенка на сайті «УП» вигулькнув матеріал «Борис Ложкин как топ-менеджер президента Порошенко» (http://blogs.pravda.com.ua/authors/fesenko/557d58da7ce67/ ). «Совпадєніє?» Не думаю, що публікація з’явилась тільки через те, що «10 июня исполнился ровно год с момента назначения Бориса Ложкина на должность главы Администрации президента Украины» і знаний політолог вирішив відгукнутися на знаменну подію акурат після скандального повідомлення на сайті «Української правди». Цікаво пише Володимир Фесенко:«Собственно, тот факт, что Борис Ложкин уже год работает во главе Администрации президента Украины, является главной оценкой его деятельности >…< Не так давно к сфере ответственности Бориса Ложкина прибавилась еще одна важная обязанность – он стал заместителем председателя Национального совета реформ, на него возложены функции координации и контроля за выполнением решений Нацсовета реформ. Люди, знающие Бориса Ложкина, говорят, что у него есть не только понимание логики реформ, необходимых Украине, но и собственный реформаторский потенциал. Очевидно, что с реализацией структурных реформ возник определенный застой. Б. Ложкин должен помочь в преодолении этого застоя и придании процессу реформ ощутимого организационного импульса. >…< Как человек, сделавший успешную карьеру в медиа-бизнесе, Борис Ложкин должен содействовать и этому направлению обеспечения реформ».
Описуючи чесноти й досягнення очільника АПУ, знаний політолог чомусь забув згадати про те, що 9 липня 2013 року Борис Ложкiн отримав найвищу нагороду вищого законодавчого органу Росії – Ради Федерацiї – з рук її голови Валентини Матвiєнко, яка розсипалась у компліментах майбутньому членові РНБОУ, керівникові адмiнiстрацiї головнокомандувача Збройних сил країни, яка, по суті, воює проти Росії: «Борис Ложкин руководит издательским домом, который работает с российскими медиа. Я хочу сказать, чтобы реализовывать такой проект, надо быть большим профессионалом и другом России и понимать, какую важную миссию он выполняет».
Пригадалась ще одна історія. Річної давнини. Через десять днів після того, коли Борис Ложкін обійняв посаду голови АПУ, на офіційному Інтернет-порталі президента України ввечері 20 червня був оприлюднений «Мирний план» президента «План Відродження Донбасу». Цікаво, що перший варіант «Мирного плану» був складений російською мовою і представлений бізнесовій та політичній еліті Донеччини й Луганщини напередодні, 19 червня. Того ж дня Путін схвалив «Мирний план» Порошенка. Цитата з Інтернет-порталу президента України: «Президент Росії висловив підтримку зусиллям з деескалації ситуації в Донецькій та Луганській областях, процесу припинення вогню та реалізації мирного плану президента України».
Та вже тоді експерти помітили певні неув’язки в тексті «Мирного плану». Дивно звучить вже перший пункт документу – «Гарантії безпеки для всіх учасників переговорів». Хто є учасником переговорів? Терористи? Хто з терористами веде переговори?
П’ятий пункт «Мирного плану» викликає ще більше запитань: «Гарантований коридор для виходу російських і українських найманців». Таке враження, що текст писаний у Кремлі, або ж автор свідомо перебуває в російському інформаційному полоні («українські найманці»!). А ще в документі йдеться про «Створення в структурі МВС підрозділів для здійснення спільного патрулювання». З ким МВС має здійснювати «спільне патрулювання»? З терористами? На ці нестиковки одразу звернув увагу тодішній народний депутат України Олесь Доній (http://volyanarodu.com.ua/comment/oles-doniy-za-i-proti-mirnogo-planu-prezidenta-plan-vidrodzhennya-donbasu ).
Ну ніяк не віриться, що Адміністрація президента України не мала жодного стосунку до написання «Мирного плану». Одне слово, «картіна маслом».
Початкуючий розвідник-аналітик знає, що в інформаційному потоці найперш треба уважно/прискіпливо стежити за повідомленнями, котрі містять у собі заперечення та спростування, пильно стежити за тим, хто саме і що саме спростовує. А ще треба вміти знаходити винятки у, здавалось би, усталених законах і правилах. Відтак, можна багато що зрозуміти, що і чому коїться/чиниться в Українській державі – наскрізь аморальній, корумпованій, олігархічній Системі.
2500 років тому китайський стратег Сунь-цзи наголошував, що для перемоги над ворогом треба про нього володіти максимально повними знаннями, які можна отримати лише від людей і лише за допомогою розвідки.
Большевики це також добре розуміли. Так, 6 вересня 1920 року, розглянувши причини поразки в польській кампанії, Політбюро ЦК РКП (б) вирішило кардинально реорганізувати закордонну розвідку: «Враховуючи те складне міжнародне становище, в якому ми перебуваємо, треба поставити питання про нашу розвідку на належну висоту. Тільки серйозна, правильно поставлена розвідка врятує нас від випадкових ходів наосліп».
Під час підготовки в грудні 1952 року проекту постанови ЦК КПРС «Про Головне розвідувальне управління МҐБ СРСР» на одному із засідань Комісії Сталін висловив своє зауваження: «У розвідці ніколи не будувати роботу так, щоб направляти атаку в чоло. Розвідка має діяти обходом. Інакше будуть провали, і важкі провали. >…< Постійно змінювати тактику, методи. Постійно пристосовуватися до світової ситуації. >…< Найголовніше, щоб у розвідці навчилися визнавати свої помилки. >…< Не можна бути наївним у політиці, але надто не можна бути наївним у розвідці. >…< Розвідка – свята, ідеальна для нас справа. У розвідці має бути кілька сотень людей-друзів (це більше, ніж агенти), готових виконати будь-яке наше завдання».
Чим не підказка для керівництва Української держави? Але. Стратегія національної безпеки України з великим запізненням нарешті ухвалена. Натомість, все ще не ухвалена, не затверджена Воєнна доктрина, хоча обидва документи мали бути підписані президентом ще до кінця 2014 року. Кадрові призначення людини, наділеної статусом «верховного головнокомандувача», вже навіть не дивують. Чого лише варта історія з «незамінимим» Гелетеєм… Скандал з відставкою Наливайченка, який відмовився очолити зовнішню розвідку, «з тієї ж бочки»...
Перетворити українське військо на сучасне, не влізаючи в політику, неможливо. При цьому слід пам’ятати, що розвідка політику не творить, а є лише її інструментом. Розвідка повинна знаходити джерело проблеми і визначати можливості його усунення чи нейтралізації, а не воювати з наслідками. Розвідка завжди має діяти за планом. Причому, план цей не призначений для того, щоб улещувати керівництво.
Для нашої зовнішньої розвідки лише на міжнародному правовому полі непочатий край роботи. Йдеться, зокрема, про ретельний пошук юридичних каналів для обґрунтування позовів і збору документів з метою створення бездоганної доказової бази. Конкретні судові постанови за фахово підготовленими позовами спроможні «придушити» ворога скоріше, ніж, скажімо, блокування системи SWIFT, на що невідомо коли зважаться Захід і невідомо коли таке блокування дасть результати. Скептики, які сумніваються в оперативності дії європейських арбітражних судів, можуть скористатися загальнодоступним порталом Мін’юсту Німеччини – якщо тамтешній адвокат переконаний у бездоганності фактів з боку клієнта і впевнений в отриманні винагороди за свою працю, справа довкруж позову «закипає». Коли літаки «Аерофлоту» або торговельні кораблі Росії будуть арештовані в портах «далекого закордоння», коли їхні екіпажі почнуть харчуватися сухпайком, тоді Кремль буде змушений увімкнути «задній хід»…
«Ця робота надто важка і брудна, тому займатися нею можуть тільки джентльмени» – знаменита фраза, яку приписують серу Френсісу Уолсінгему, одному із засновників англійської Секретної служби. Висновок, зроблений у XVI сторіччі, залишається актуальним для розвідки будь-якої країни. Питання: чи є в Україні справжні джентльмени? Чи спроможний глава держави їх знайти? Питання доволі риторичне.
Бо у ЗМІ періодично вигулькують далеко не патріотичні повідомлення: «16 червня Валентин Наливайченко заявив про відкриття кримінального провадження стосовно двох офіцерів служби зовнішньої розвідки»? (http://tsn.ua/ukrayina/proti-oficeriv-sluzhbi-zovnishnoyi-rozvidki-vidkrili-spravu-za-derzhzradu-439899.html ); «У лавах СБУ викрили завербованого Росією підполковника-зрадника?» (http://tsn.ua/ato/u-ryadah-sbu-vikrili-zaverbovanogo-rosiyeyu-pidpolkovnika-zradnika-440118.html );«Екс-помічник міністра оборони України генерал-майор Олександр Коломієць перейшов на бік так званої «ДНР» (http://tsn.ua/ukrayina/kolishniy-pomichnik-ministra-oboroni-ukrayini-pereyshov-na-bik-teroristiv-dnr-443328.html )…
Висновок єдиний. Українська держава конче потребує модерного, морального, патріотичного Проводу. А в ньому, зокрема, потребує позапартійного, високопрофесійного очільника СБУ, не пов’язаного с політично-олігархічними угруповуваннями-кланами, патріота-державника, зорієнтованого виключно на захист Конституції, інтересів держави, прав і свобод її громадян. А це стане можливим лише за умови усунення/ліквідації олігархату, знищення зв’язків між корумпованими складовими Системи, яка після Революції гідності лише мімікрувала, взявши на озброєння патріотичну риторику й загострене розуміння/усвідомлення небезпеки втрати можливостей для свого збагачення.

P. S.
У так званій «Донецької народній республіці» прекрасно знають нового керівника СБУ Василя Грицака. Про це заявив ватажок «ДНР» Олександр Захарченко, повідомляють Патріоти України (http://patrioty.org.ua/otse-tak-terorist-zaharchenko-podyakuvav-poroshenku-za-gritsaka/ ) з посиланням на сепаратистський сайт ДАН.
«Ми знаємо, як він тут «керував». Нам, у принципі, це на руку», – зазначив Захарченко. Він також висловив подяку за таке призначення президенту України Петрові Порошенку.«Велике дякую Порошенку за призначення такого чиновника», – сказав ватажок «ДНР».
І що це має означати?..

P. P. S.
На сайті глави держави (http://www.president.gov.ua/documents/decrees ) розміщені два укази: «УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №352/2015 від 23 червня 2015 Про призначення Олега Володимировича Фролова заступником Голови Служби безпеки України; УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 351/2015 від 23 червня 2015 Про призначення Віталія Володимировича Малікова заступником Голови Служби безпеки України».
В Інтернеті можна знайти чимало цікавого стосовно новопризначених заступників голови СБУ. Але це тема вже іншої розмови...