У зв’язку з російською агресією в Україні активно заговорили про відмову від позаблокового статусу. Також значно зросла кількість українців, які підтримують вступ України до НАТО. Тому ми вирішили поспілкуватися з військовим лікарем, який двічі служив поруч із солдатами НАТО у гарячих точках світу.

Андрій Безручко, лікар-хірург Чернівецького військового госпіталю, капітан військової служби, відбув три місії у гарячих точках. У Ліберії він перебував у 2006-2007 роках, в Афганістані двічі – в 2009-2010 та 2013-2014 роках.
«В Африці (Ліберія) перебував у підрозділах ООН», – розповідає лікар. – «Двічі був у підрозділах НАТО (в Афганістані). Зіштовхувався з різними військами. Бачив понад 20 армій різних країн – є з чим порівняти. Наше ставлення до НАТО було сформоване радянською пропагандою й, здебільшого, воно досить викривлене. Нині НАТО – єдина серйозна сила на нашій планеті, яка може протистояти глобальним загрозам.

Про блок НАТО

НАТО – це військова організація 28 країн світу (країни Європи, Туреччина, Канада і США). Його було створено за принципами колективної безпеки: агресію проти однієї або кількох країн-членів НАТО розцінюють як агресію проти всього блоку НАТО. На практиці це виглядає так: навіть за маленьку Естонію можуть заступитися всі 28 країн. У НАТО прийняті спільні військові стандарти: однакові калібри стрілецької зброї, гармат, танків і ракет. Та у кожної країни-члена НАТО є своя армія, своя зброя і своя форма.
У НАТО часто бувають багатонаціональні бригади. Наприклад, у такій бригаді саперний підрозділ може бути бельгійським, авіаційний – італійським, спецназ – американським. Корекція між ними, узгодження дуже чіткі. Мова – англійська. Всі військові рішення приймають на Раді НАТО колегіально. Тобто, якщо якась країна каже «Ні», то це ні.
НАТО має два величезні підрозділи. Перший – військовий, другий – науковий: дослідні інститути, які займаються військовими розробками.

Про ставлення до солдатів

У НАТО дуже уважно ставляться до людей. Вони зроблять все можливе, щоб конкретний солдат не постраждав. Наприклад, якщо за планом операції виходить, що у певному місці можливі людські втрати, вони повністю перепланують операцію. Я був очевидцем такого випадку. Ми їхали патрулем з одного району Афганістану в інший – дев’ять броньованих машин з автоматичними гранатометами, крупнокаліберними кулеметами. У кожній машині сиділо четверо спецназівців, лише у двох машинах четвертим був лікар. Кожен спецназівець був укомплектований системами зв’язку, всі – у бронежилетах, наколінниках, шоломах – «упаковані» дуже серйозно. Розвідка донесла (супутниковим телефоном), що у кінцевій точці помітили п’ятьох озброєних талібів. Нам наказали повертатися на базу. Я був настільки цим здивований! Думав: «Ну, невже якісь там п’ять талібів без бронежилетів нам загрожують? Ми ж їх розмолотимо «в порошок»!» Потім підійшов до командира патруля і запитав, чому нас повернули. Він відповів: «Розумієш, ми зав’яжемося у перестрілку, когось можуть поранити, хтось може постраждати». Потім у те місце скерували ланку військових гелікоптерів, вони випалили кілька квадратних кілометрів землі. Лише після цього туди може ступати нога натовського солдата. Отож, якщо у них є можливість уникнути людських втрат, вони зроблять все можливе, щоб цих втрат не було.

Про службу і дозвілля

У НАТО кожен займається своєю справою. Якщо це солдат, він весь свій службовий час займається бойовою підготовкою: стріляє, їде на навчання. Після свого робочого дня, якщо він не на чергуванні і не в патрулі, солдат іде у спортзал, «качається», грає в активні ігри, читає книги, сидить в Інтернеті. У солдатів НАТО є культ – вони всі прихильники здоров’я та спорту. Готові до того, що якщо товариша поранять, то потрібно буде тягнути на собі і товариша, і його зброю. Ворогам не залишають нічого: ні зброї, ні обладнання.
У вільний час шкарпетки ніхто не пере, не готує їжу. Харчування в їдальнях – шикарне. Я там вперше у житті їв стейк на кісточці, лобстери. Морепродукти, сир із пліснявою чи без плісняви, м’ясо десяти сортів – є що завгодно. Про їжу ти там не думаєш.
Якщо тобі потрібно попрати, ти складаєш речі у мішок зі своїм номером і віддаєш у прання. Наприкінці дня забираєш все сухе і випрасуване. Побутові проблеми тебе не хвилюють. Ти займаєшся тільки своєю справою: стріляєш, тренуєшся та відпочиваєш. Ніхто там паркани не фарбує і генералам дачі не будує.

Про дисципліну

Дисципліна та субординація дуже жорсткі. Офіцер – це у них слово з великої літери. Людину, яка прослужила багато років, а ще якщо була у місіях, теж дуже цінують. Алкоголь не можна вживати у жодному вигляді. Якщо ти перебуваєш на бойовому посту у стані навіть незначного алкогольного сп’яніння, це 100-відсоткова причина звільнення з подальшими судовими розглядами. При мені п’ятьох прибалтів (за один раз трьох і за інший раз двох) через кілька годин викинули і з місії, і з армії, тому що вони були трохи «із запахом». Коли ти перебуваєш у місії, вважають, що ти на бойовому посту, бо тебе будь-якої миті можуть підняти і кудись кинути. Коли ж ти вдома (у Литві, Франції, Німеччині), вживати алкоголь не можеш за день до чергування.

Про Нато й Україну

Переконаний, якби ми були у НАТО, то і Крим був би у складі України, і на Сході було би спокійно. Всі ці конфлікти нам насаджені нашим північно-східним сусідом. Зараз, звичайно, для України дуже важко вступити у НАТО. У них є правило вступу: країна, яка вступає в Альянс, не повинна мати жодних активних військових конфліктів і територіальних претензій. Одна з причин, чому Путін це все затіяв проти України – влаштувати прецедент, коли в НАТО вступити дуже важко. Якби ми наразі хотіли терміново вступити в НАТО, то нам потрібно було б на папері розписатися, що ми не маємо жодних претензій щодо Криму і Сходу України – це все не наша територія.
Як перспектива майбутнього, вступ України в НАТО був би дуже доцільним. Але це рішення має бути комплексне, військове. А поки що ми мусимо звертатися до Європи, США за допомогою: «Якщо ви не хочете воювати з росіянами на своїй території, допоможіть нам воювати на нашій».