Найрезонанснішою подією минулих вихідних було призначення екс-президента Грузії Михеіла Саакашвілі головою Одеської обласної адміністрації. Неординарність цього кадрового кульбіту викликала неабиякий резонанс в Україні та за її межами. В морі емоційних відгуків часто тоне раціональне зерно цього сенсаційного призначення.

А воно є. Має бути, принаймні.
Тож спробуємо не втягуватися у гарячі дебати, а проаналізувати це безпрецедентне призначення.

Репутація Саакашвілі

Михеіл, або як його часто по-приятельськи називають Міхо Саакашвілі, має неоднозначну репутацію і різні, часом протилежні, іміджі.
У себе на Батьківщині, в Грузії, він пережив пік всенародної підтримки і болючу поразку на виборах своє партії. Мав величезну владу в Грузії, а нині перебуває у міжнародному розшуку за поданням своїх колишніх правоохоронців.
За кордоном діапазон ставлень до Михеіла складається від категоричного несприйняття з боку нинішньої російської, а також абхазької та південно-осетинської влади до численних позитивних та корисних контактів в Європі та США.
В Україні М. Саакашвілі не сприймався за часів Януковича, зате підтримувався президентом Ющенком.
Петро Порошенко у другій половині 80-х років минулого сторіччя вчився разом з Михеілом Саакашвілі на факультеті міжнародних відносин Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, тож їхньому знайомству вже три десятиріччя.
Воно зміцнилося з часу Євромайдану, коли М. Саакашвілі почав дедалі частіше приїздити в Україну, а після перемоги Порошенка на виборах очолив його консультативну Раду реформ.
В Україні є й скептики і навіть противники М. Саакашвілі.
Але влада, насамперед, у особі президента Порошенка, всіляко пропагує досвід реформаторської діяльності президента Саакашвілі та його команди, багато представників якої уже зараховані за ініціативи президента Порошенка на державну службу в українських владних структурах.
Тож президентові Порошенку важливо пропагувати Михеіла Саакашвілі як реформатора, і тим самим зміцнювати в громадській думці його імідж важливого для України діяча, який може принести багато користі.
На будь-яку інформацію, яка шкодить репутації екс-президента Грузії, нинішня влада України та лояльні до неї ЗМІ увагу не звертають.

	Саакашвілі в Одесі до призначення – гуляй, душе!

Чому раніше Саакашвілі не згоджувався на посаду?

Відомо, що П. Порошенко неодноразово пропонував панові Міхо обійняти престижну посаду. Подейкували, що то могла бути посада віце-прем’єра, навіть першого. Потім казали, що його кликали очолити Антикорупційний комітет.
Громадськість гадала – чому Саакашвілі не хоче зайняти ці важливі крісла, може, вважає їх не гідними після своєї минулої президентської посади?
Однак, сам екс-президент Грузії пояснював свої відмови просто – мовляв, для обіймання посади в України потрібно прийняти українське громадянство, а цього він не хотів би, бо бачить себе і надалі грузинським політиком і планує повернутися до Грузії.
Хоча нещодавно чомусь побував із приватним блискавичним візитом в Одесі, де відкрито спілкувався з мешканцями. Про його плани ніхто там не здогадався.

Чому погодився тепер?

Коли ж вистрілила перша, ще непідтверджена, інформація (від міністра І. Шевченка), що Саакашвілі буде призначений очільником Одещини, одразу ж згадалися його сумніви і постало питання – а як же бути з громадянством?
Та ошелешеній громадськості опам’ятатися не дали. Разом з підтвердженням, що панові Михеілу дійсно запропоновано очолити Одещину, надійшла інформація, що Указом президента Порошенка ледь не вночі, принаймні, дуже спішно, йому надано українське громадянство.
Текст Указу також є цікавим, бо в ньому міститься об´рунтування цього рішення.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 301/2015
Про прийняття до громадянства України Саакашвілі М. як особи, прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України
Відповідно до пункту 26 статті 106 Конституції України та статті 9 Закону України «Про громадянство України» постановляю:

Прийняти до громадянства України

СААКАШВІЛІ Міхеіла, 1967 року народження, уродженця Грузії, який проживає у місті Київ.

Президент України Петро ПОРОШЕНКО

29 травня 2015 року
То невже тільки заради державного інтересу України колишній очільник Грузії погодився прийняти українське громадянство й очолити область?
Які очевидні та неочевидні мотиви змусили пана Міхо так вчинити?

Мотив перший – амбіції

За 8 років свого президентства М. Саакашвілі багато що встиг у Грузії змінити і зробити. Зроблене оцінюють по-різному.
Одні вважають, що панові Михеілу вдалося свою країну реформувати, інші вважають його діяльність невдалою і навіть провальною.
Головне, що сам грузинський народ, заради якого, як заявляв М. Саакашвілі, він робив і «революцію троянд», і свої перетворення, під кінець його восьмирічного правління висловив своє невдоволення і не підтримав партію Саакашвілі на парламентських виборах, чим і зумовив політичну поразку самого М. Саакашвілі та прихід до влади його противників.
Напевно, у глибині душі М. Саакашвілі хоче довести всім своїм скептикам, недоброзичливцям і зневіреним, що вони поквапилися списати його з рахунку, що йому просто не дали довести до кінця задумані реформи.
І ось у повноваженнях очільника Одещини М. Саакашвілі міг угледіти шанс ще раз продемонструвати всім – і в Грузії, і в Україні, і в Росії, і на Заході – що може радикально реформувати велику адміністративно-територіальну одиницю. Ну, нехай не країну, а область – все одно це доведе, що він є таки реформатором, успішним керівником, якому може вдатися за короткий термін те, що не вдавалося нікому за минулі 2 десятиріччя і на Одещині, і в Україні загалом.

Мотив другий – матеріальний

Чи могло керувати паном Михеілом приховане бажання примножити свої статки? У такому можуть обвинувачувати його недоброзичливості і висувати свої аргументи.
Відомо, що посада керівника області в Україні є дуже вигідною, і всі практично «губернатори» на таких посадах значно обростали салом і фінансами, приватизованими державними та комунальними об’єктами, землею, маєтками.
Одеса поміж областей України вважається дуже жирним «шматком». Тут, окрім інших можливостей, є морський порт, найбільший в Україні. Ці морські ворота України мають значну контрабандистську та корупційну складові своєї діяльності.
Є гігантський ринок «7-й кілометр» з багатомільйонною щоденною виручкою «кешем».
Є низка заводів, серед них і стратегічні. Є безцінна земля біля моря.
Чи міг би М. Саакашвілі спокуситися на ці безкрайні матеріально-фінансові можливості?
Адже його власність і рахунки у Грузії під арештом. Звичайно, як іронізують скептики, копійчина у пана Міхо водиться, але чи довго можна прожити на старі запаси і гонорари від лекцій у західних університетах?
Однак, мушу констатувати, що в якійсь масштабній корупції чи зловживаннях, не кажучи вже про відвертий грабунок своєї країни, екс-президента Грузії не звинувачують навіть вороги.
Отож, подібний мотив навряд чи міг бути провідним при прийнятті Михеілом Саакашвілі пропозиції президента Порошенка.

Мотив третій – кадровий

Віднині Саакашвілі – також і український політик

Разом з екс-президентом Грузії в Україні висадився справжній десант його колишніх провідних соратників. Вони обійняли різні посади в різних українських міністерствах і відомствах.
Найвищу поки що обіймає міністр охорони здоров’я України Квіташвілі.
Але дедалі сильнішою стає критика цієї команди. На Квіташвілі відкрито справжнє «полювання», і він сам зізнається, що його хочуть скинути з крісла. З Мінюсту також пішов грузин Джаба Ебаноїдзе, про що я писав у минулому числі нашого часопису.
Не дуже помітними і впевненими у своєму майбутньому виглядають і деякі інші грузинські фахівці в коридорах та кабінетах української влади.
То, може, пан Міхо хоче знову зібрати свій розпорошений, а тому і малоефективний, десант в одному місці і силами своєї старої грузинської та нової української об’єднаної «збірної» показати ефективний результат?
Адже одразу по прибутті до Одеси новий очільник облдержадміністрації заявив, що новим прокурором Одещини буде його колишній соратник, екс-генпрокурор Грузії Зураб Адеішвілі. Відчуваєте – була людина Генпрокурором держави Грузія, а нині стає прокурором української області, далеко не найбільшої.
Значить, є у неї свої мотиви і резони?
Якщо Олександра Квіташвілі скинуть таки з міністерського крісла, не виключено, що він може обійняти посаду начальника Одеського обласного управління охорони здоров’я.
За такою схемою до Одеси можуть перебратися й інші чиновники-грузини, що нині малопомітно розпорошені по різних українських міністерствах і тим посилити одеську команду пана Михеіла.
Звичайно, він буде залучати і місцеві кадри, й інших українців. Так, новим начальником одеської обласної міліції став вчорашній заступник міністра МВС України О. Руденко. Як бачите, масштабні кадри підбирає собі новий керівник Одещини.

Мотив четвертий – антикримінальний

Відомо, що в Одесі звили собі гнізда немало тих, кого свого часу президент Саакашвілі з Грузії вижив. Це, передусім, грузинські злодії в «законі», Це колишні грузинські напівкримінальні бізнесмени і ділки, які добряче встигли присмоктатися до одеських фінансових фонтанів. Це і деякі колишні політичні противники Михеіла Саакашвілі.
Це і деякі його прямі політичні вороги, зокрема, з Абхазії та Південної Осетії, що вважають його агресором стосовно своїх народів.
Окрім колишніх співвітчизників, Саакашвілі зустріне в Одесі місцеву мафію. Ризикну стверджувати, що вона є однією з наймогутніших в Україні, має глибокі історичні традиції і розгалужену систему заробляння грошей не зовсім законними та зовсім незаконними засобами.
Зі злодійським світом Одеси не могли впоратися ні царські жандарми, ні більшовицькі чекісти, ні радянські міліціонери всіх поколінь. Маршал Жуков після 1945 року, коли був призначений Сталіним командуючим Одеським військовим округом, провів жорстоку каральну операцію проти одеських бандитів, розстрілюючи їх «пачками» без суду і слідства, а все ж викорінити місцеву кримінальну «братву» не зміг, навіть на її низовому рівні. Що вже казати про високопоставлену мафію, яка намертво зрослася з посадовцями по всій вертикалі – за часів СРСР місцевими і московськими, тепер – місцевими і київськими.
Таку простий правоохоронець не посміє чіпати, бо його одразу ж осмикнуть згори. Та й правоохоронці Одеси давно вже стали напівкомерсантами, тільки більш спритними, ніж в інших областях.
Зламати хребет місцевій мафії, приборкати системну корупцію в місті і області – це може бути важливим мотивом Михеіла Саакашвілі, який поєднується з першим мотивом – амбіціями екс-президента.

Мотиви президента

Може бути й так, що президент Порошенко має на свого університетського приятеля далекоглядні плани. Не виключено, що він буде просувати його з часом на посаду прем’єр-міністра України. А що, давайте проаналізуємо підстави.
Нинішній прем’єр А. Яценюк потрібен президентові Порошенку, бо без яценюківської фракції «Народний фронт» парламентська більшість розвалиться.
Але Яценюк також є потенційним конкурентом Петра Порошенка на майбутніх президентських виборах. І посада прем’єра допомагає панові Арсенію триматися на плаву, хоча його рейтинг значно зменшився.
Тримати Арсенія Яценюка на другій по значимості в Україні посаді сенсу Порошенкові нема. Для чого вирощувати собі майбутнього конкурента?
Та й невдачі економічної політики уряду викликають дедалі більше невдоволення народу.
Отож, можливим варіантом бачиться, що в момент найбільшої соціальної напруги та протестів Арсенія Яценюка можуть зробити «цапом-відбувайлом» і змістити з посади глави уряду. Навіть ціною розпаду коаліції.
Адже коаліцію можна переформатувати, залучивши до неї необхідну кількість нардепів. Та й частина «Народного фронту» за традицією може перебігти під знамена більш потужного лідера, яким на сьогодні є президент.
І тоді комбінація з Михеілом Саакашвілі може виглядати так: досягнувши якихось (навіть зовнішніх) успіхів на посаді глави обладміністрації, Саакашвілі висувається на посаду прем’єра. А щоб нова коаліція його затвердила, посаду першого віце-прем’єра може обійняти, наприклад, пані Наталія Яресько, заручившись підтримкою якраз тієї частини «Народного фронту», яка піде від Яценюка – можливо – і під її лідерство.
Інші віце-прем’єрські, міністерські та губернаторські посади можна так раціонально розподілити, що під розподіл цих крісел і сформується нова коаліція – без Яценюка.
Другим мотивом президента може бути «очистка» Одеси від впливу Ігоря Коломойського. Адже попереднім очільником Одещини був саме висуванець дніпропетровського олігарха Ігор Палиця, який дбав про одеські бізнес-інтереси свого патрона Коломойського.

	П. Порошенко та І. Коломойський

Президент у момент звільнення І. Палиці запропонував йому вибрати іншу державну посаду, але обережний І. Палиця вибрав… відпочинок у столиці Швейцарії Женеві, куди він і вилетів із сім’єю. Подалі від усіх. Поближче, треба думати, до своїх закордонних рахунків.
Напружені стосунки між Петром Порошенком та Ігорем Коломойським зовні не видимі, але інколи щось проривається. Ось і звільнення ставленика Коломойського – Ігоря Палиці – відбулося якраз після того, коли у популярному шоу «95 квартал» в гостро сатиричному ключі представили поведінку Коломойського і Порошенка. Причому, Коломойського показали нахабним і зверхнім, він у кабінеті президента, нібито, всідається у його крісло, а Порошенка якось скромно, навіть трохи боязливо, топчеться поряд і вмовляє Коломойського піти й не заважати.
Це вже було занадто. Адже і шоу-група «95 квартал», і канал «1+1», на якому показали цю сатиру, належать Коломойському, отже, це не було випадковістю.
Ось пан президент і врізав у відповідь, щоб ніхто не сумнівався у тому, хто з двох «зверху».
Ви запитаєте – а як же інтереси України? Це ж суцільне політиканство!
Так, це політиканство, або, точніше сказати, ті політичні технології, які завжди існували і будуть існувати, тільки виборці та громадськість їх не завжди бачать, як ми не бачимо кістки і нерви під шарами шкіри та м’язів.
Моя справа, як аналітика, ретельно проаналізувати всі ймовірні варіанти того сенсаційного призначення, яке кадрова катапульта з Києва кинула в Одесу-матінку, щоб пробити її мафіозні мури і навести там великий шурхіт – як мінімум. А як максимум – досягнути певних успіхів.

Сатира і гумор

Сатира і гумор – це те, з чим також зустрінеться в Одесі Саакашвілі

Одеса є визнаною столицею гумору. Ось і нині на честь приїзду сюди губернатора Саакашвілі хтось розкидав по місту червоні краватки. Натяк цей зрозумілий усім – адже колись хітом Інтернету стало відео, на якому схвильований президент Грузії Саакашвілі жує свою червону краватку. Чи примусить Одеса нервувати свого знаменитого губернатора? Чи дійде до того, щоб Саакашвілі поставив собі питання, яке поставили ось на цьому колажі сатирики?

Підсумок

Представляти нового очільника області в Одесу приїхав сам президент Порошенко. У залі сиділи похмурі чиновники. Більшість з них розуміли, що настали для багатьох важкі часи. Як писав знаменитий одеський письменник І. Бабель: «Нова мітла по-новому мете».
І дійсно, не встиг Саакашвілі всістися в керівне крісло, як заявив, що скоротить низку посад та замінить більшість керівників підрозділів.
Прагнучи проаналізувати хитросплетіння політичних та людських мотивів, не забуваймо і про мешканців Одеси.
А їх ох як замучили всі попередні губернатори та мери.
Місто, яке продовжують називати «Перлиною біля моря», вкрай занедбане і перетворилося на висмоктаний лимон.

Зала облдержадміністрації під час представлення Михеіла Саакашвілі

Прості одесити висловлюють надію, що такий знаменитий їхній новий очільник хоч у   чомусь досягне змін і зсуне цю брилу закам’янілих проблем Одеси та області.
Будемо уважно слідкувати за справами в Одесі й об’єктивно фіксувати як ймовірні перемоги, так і можливі невдачі нової одеської влади.
Може, дійсно, Одеса оживе у результаті спільної роботи місцевої влади та мешканців?
Культовою для Одеси є давня пісня у виконанні легендарного одесита Леоніда Утьосова «Мішка-одесит». Її на свій сайт виставив і Міхо Саакашвілі. Сатирики одразу ж обіграли цей факт.
Та чи стане Михеіл Мішкою-одеситом, своїм для мешканців міста й області, патріотом міста – важко сказати. Донині це не вдавалося зробити жодному керівникові Одещини.