Блаженний священномученик Омелян Ковч – людина виняткової мужності. Впродовж багатьох років про нього в Україні і не згадувалось аж до того часу, поки Україну не відвідав у 2001 році Папа Іван Павло ІІ, який проголосив отця Омеляна Ковча Блаженним священномучеником. А вже 24 квітня 2009 року в Києві відбулося урочисте проголошення Блаженного священномученика Омеляна Ковча Покровителем душпастирів Української Греко-Католицької Церкви. Таким чином, Омелян Ковч повертається із забуття.

Омелян Ковч народився 20 серпня 1884 року, в селі Космач, на Гуцульщині, в сім`ї військового капелана Григорія Ковча. Народився в Космачі, де разом проживали євреї, поляки, українці без будь-яких конфліктів. Хлопчик зростав у гуцульському середовищі, виховувався на кращих традиціях і звичаях, змалечку вмів шанувати старших, з пошаною ставився до бідних, яким батько Григорій повсякчас допомагав.

З 1905 року по 1911 рік навчався в колегії святих Сергія та Вакха в Римі, в чому йому всіляко сприяв митрополит Андрей Шептицький. Свою першу парафію отримав далеко поза межами України, у містечку Козарац (теперішня Боснія та Герцеговина). Згодом пішов капеланом до українського війська УГА, а вже з 1922 року Омелян Ковч отримує парафію в містечку Перемишляни, на Львівщині.
Як і в Космачі, тут мешкали євреї, поляки, українці. Омелян Ковч активно долучився до українського життя, захищав українську мову, був засновником Народного дому, читальні «Просвіта»… За свою громадську діяльність був переслідуваний польською владою, не раз був арештованим чи ув’язненим.

Омелян Ковч одружився з донькою священика – Марією-Анною Добрянською, у них народилося три сини і три доньки, яких батьки виховали в християнському дусі. Окрім своїх дітей, Омелян Ковч допомагав коштами дітям бідних парафіян.

Аж тут почалася війна. Німці масово знищували євреїв. Омелян Ковч всіляко допомагав євреям, навіть рятував їх, коли німці спалили синагогу. Із охопленої вогнем синагоги Омелян Ковч виніс навіть рабина міста Белз Аарона Рокеаха.

А ще Омелян Ковч виготовляв так звані арійські документи (метричні виписки з церковних книг про хрещення), які вберігали від знищення євреїв. Так сталося з Рубіном та Іткою Пізем, яких Омелян Ковч вихрестив і видав їм посвідки, завдяки яким вони вижили під час Голокосту. І вже в січні 1943 року Омеляна Ковча заарештувало гестапо та ув`язнило в тюрму на Лонцького у Львові. Звідти була можливість врятувати Омеляна Ковча при одній умові, що він відмовиться допомагати євреям. Проте Омелян Ковч відмовився від цієї умови, і німці запроторили його до концтабору Майданек, де він пройшов страшні випробування і муки. Тут він був конче потрібний приреченим на смерть людям, про що згодом писав у своїх листах: «Я вдячний Господу за його доброту до мене. Поза небесами, це єдине місце, де я б хотів бути. Ми тут усі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, литовці чи естонці. Я тут єдиний священик. Я не можу уявити, що вони робитимуть без мене. Тут я можу бачити Бога – Бога, який однаковий для всіх, незалежно від наших релігійних відмінностей».

25 березня 1944 року Омеляна Ковча було спалено в одному зі страшних крематоріїв концтабору Майданек. І лише через сімдесят років поїде в Майданек український фотомитець із Києва Гера Артемова, сфотографує ті страшні місця, де відбував свою каторгу Омелян Ковч, аби показати їх в Україні акурат в той час, коли Європа та Україна відзначали 70-і роковини з часу закінчення Другої світової війни, коли про це мають знати всі, тим паче, що зараз на Донбасі повним ходом йде війна російської армії та російських найманців проти незалежної суверенної держави Україна.

Світлини з концтабору Майданек Гера Артемова об`єднала у велику виставку під назвою «Якщо я не буду тут…» і присвятила її блаженному Омелянові Ковчу. Виставку відкрито минулого тижня в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві за сприяння Польського інституту в Києві.

На цьому велелюдді в музеї добре слово про Омеляна Ковча мовили: директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус, директор Польського інституту в Києві, радник-посланник Посольства Республіки Польща в Україні Єва Фігель, єпископ-помічник Київської архієпархії УГКЦ владика Йосип Мілян, український фотограф, член UPHA та Незалежної медіа-профспілки України Гера Артемова. Остання розповіла про свою роботу над виставкою, про її перебування в Космачі, Уневі та Перемишлянах, Майданеку та Львові, про дослідження біографії блаженного Омеляна Ковча і майбутні плани щодо подальшої своєї діяльності в розвідці життєдіяльності Омеляна Ковча та його родини.

Продовжилось пошанування блаженного Омеляна Ковча показом фільму «Парох Майданека» режисера Гжегожа Лінковського, який презентував священик греко-католицької парафії з Любліна отець-доктор Стефан Батрух.

Наступного дня в Національному музеї Тараса Шевченка відбувся круглий стіл під назвою «Вְ’язень табору Майданек о. Омелян Ковч. Протистояння злу в мирний час та в умовах війни. Роль кожної людини та особиста відповідальність» за участю голови Фундації духовної культури пограниччя отця-доктора Стефана Батруха, мера Космача Дмитра Пожоджука, посла Республіки Польща в Україні Генрика Літвіна, журналіста-експерта інституту масової інформації Романа Кабачія.

У роботі круглого столу брали участь віце-канцлер Київської архієпархії УГКЦ протоієрей Василь Чудійович, український фотограф Гера Артемова, представник Люблінського відділу інституту національної пам`яті Польщі Маріуш Зайончковський. Приємно, що після пошанувань блаженного Омеляна Ковча в Космачі і Перемишлянах про нього згадали, завдяки Польському інституту в Києві, кияни.

Цьогорічні святкування на честь Омеляна Ковча у Києві засвідчують про відновлення пам’яті про отця Омеляна Ковча та поширення знань і відомостей про його видатне життя, мученицьку смерть і великий подвиг жертовності та любові до людей.