Національна рада реформ при президентові України прийняла комплексну програму розвитку фінансового сектора до 2020 року. Про це після засідання повідомив заступник голови Національного банку Владислав Рашкован. За його словами, йдеться про реформування всіх сегментів фінансового ринку – банківського сектора, сектора небанківських фінустанов, фондового ринку, ринку капіталу. Щодо набору реформ, то презентований документ складений у кращих чиновницьких традиціях – рамковий і «сухий».

За словами Рашкована, реформування стосуватиметься фінансових регуляторів (шляхом зміцнення їхньої інституційної здатності та створення оптимальних умов для ефективного нагляду), а також учасників фінансових ринків різних форм власності (шляхом очищення від проблемних установ, відновлення довіри до решти учасників ринку, а також забезпечення рівноправних, прозорих і конкурентних ринкових умов).
Загалом же, програма розбита на два етапи. На першому (повинен завершитися 2016 року) передбачається завершення процесу очищення фінансового сектора, виведення з ринку недобросовісних гравців, створення збалансованих і прозорих ринкових правил гри. На другому етапі (до 2019 року) планується створення умов для довготермінового стійкого розвитку фінсектора. Другий етап передбачає, зокрема, наближення регулятивних стандартів до європейських норм і підвищення інституційної здатності регуляторів.
Під час впровадження змін НБУ розраховує завершити перехід до режиму інфляційного таргетування. При цьому, завданням грошово-кредитної політики в середньотерміновій перспективі буде зниження темпів інфляції до 5% (плюс-мінус 1%) на рік. Загальним же результатом програми повинні стати також збільшення золотовалютних резервів до (як мінімум) 38,7 мільярда доларів, зниження рівня доларизації економіки з нинішніх 50% до 40%, зниження показника готівкових розрахунків в економіці з 18% до 12%.
Чи допоможе програма повернути довіру та гроші населення, підприємств і іноземних інвесторів у банківський сектор? Про це «День» запитав учасників ринку.

Коментарі

Анатолій ГУЛЕЙ, голова правління «Української міжбанківської валютної біржі»:
– Це погана програма, тому що вона не дає аналізу ситуації, в якій працює банківський сектор. Мало того, вже рік її пишуть різні інститути і жодним чином не дають зробити кроку вперед. Як на мене, це наміри та декларації. НБУ не доопрацював цю програму дуже серйозно і намагається зняти зі себе відповідальність. Звичайно, краще, коли вона є, ніж немає. Але приймати її в такому вигляді тільки для того, щоб чиновник поставив галочку про виконання, не ефективно. Тому, хотілося б, щоб програму доопрацювали.
Це маленький крок уперед, але ще не рух до реформ. Я чую декларації, але реального механізму змін немає. Чому? Тому що автори, напевно, не розраховують упроваджувати написане. Це повторення моделі дій НБУ минулого року. Хіба регулятор планував прибрати з ринку 48 банків? Ні. Він діяв відповідно до ситуації. Так і тут.
Назвати план реальним важко ще й тому, що довіра до банківської системи дуже низька – лише 5% населення довіряє банкам! А в основі реформ повинна бути якраз довіра. Всі у владі кажуть, що борються за повернення довіри, але механізмів немає. А вони дуже прості: Нацбанку потрібно зняти адміністративне регулювання валютних операцій на ринку. 3 червня відповідна постанова НБУ має бути переглянута. Якщо її не скасують, то про повернення довіри не може йти мова. Позитивні зміни в секторі є: за останні 1,5 року з’явився інститут кураторів. Нарешті почали думати, як зупинити відтік депозитів, а не просто давати суху статистику за залишками. Нацбанку, президентові та Кабміну треба зрозуміти: єдиний інвестор, здатний врятувати економіку України, – це населення! Якщо найближчим часом гроші вкладників не повернути в систему, то наступні два роки кредитування економіки не буде. Тому потрібно знімати всі адміністративні обмеження, щоб люди не боялися нести гроші в банки.
Роман ШПЕК, голова Незалежної асоціації українських банків, колишній міністр економіки:
– Насправді реформа фінансового сектора важлива. Багато хто кажуть, що це – кров економіки. І для відновлення її руху потрібно відновити економічне зростання. Виходячи з цього, прогнози розвитку сектора мають бути. Але головне – не плани, а їх реалізація на практиці.
Озвучені завдання на кожному з двох етапів програми – прагматичні та реальні. Але все впирається у наявність політичної волі. Якщо подивитися на взаємодію коаліції з урядом, якість поданих у Раду законопроектів, темпи їх проходження, то напрошується висновок, що хід реформ незадовільний.
Але у нас немає іншого виходу: треба якнайшвидше змінювати систему, адже не можна нескінченно позичати гроші для покриття бюджетного дефіциту. Проведення реформ – це не питання підвищення рейтингів, це базис для виживання країни. І фінансовий сектор – основа цього базису. Наразі я не бачу, щоб хтось серйозно хотів займатися зміцненням економічної основи країни. Більшість політиків грають на середньотермінову перспективу, тому чекати довготермінового розвитку банківського сектора не варто.
А що ж НБУ? Він продовжує виводити погані банки, тому що без цього починати реформу не можна. На мій погляд, серед банків першої і другої груп протягом декількох місяців цей процес закінчиться, і тоді буде даний повний старт реформі. Але важливо, щоб до цього часу у влади з’явилася не лише консолідована позиція, що і як змінювати, але і чітке розуміння, що це будуть реальні дії, а не ще один план про запас.