Квітуча, свіжоелегантна, багатообіцяюча пора року Весна-Красна здавна ототожнюється людьми з великою радістю Воскресіння Христового. Для християн Великдень є найбільшим і найголовнішим святом весняного циклу, коли душа, очищена постом, починає співати.

Хвилюючий момент цього напрочуд зворушливого свята оспіваний як в українській народній творчості, так і в творчості багатьох видатних особистостей. Зокрема, Іван Франко (1856-1916) в поемі «Панські жарти» емоційно передає свої враження від святкування Великодня:

Великдень! Боже мій великий!
Ще як світ світом не було
Для нас Великодня такого!
Від вдосвіта шум, гамір, крики,
Мов муравлисько, все село
Людьми кишить. Всі до одного
До церкви пруть. Як перший раз
«Христос Воскресе» заспівали,
То всі, мов діти, заридали,
Аж плач той церквою потряс...

Однією з важливих подій цього грандіозного свята є освячення великоднього кошика, головним атрибутом якого є паска, тому Великдень ще називають Паскою. Великодній кошик готують у Великодню суботу. Цього дня дехто допікає паску, а вже ввечері починається складання кошика.

Ритуал приготування великоднього кошика був дуже урочистим. Продукти для освячення складалися в певному порядку. На дно клали дві великі паски – «щоб пара була при хаті». Потім у кошик опускали яйця, сало, ковбасу, часник, сир, масло, сіль, цибулю, хрін, щоби все це, Господом благословенне, малося щоденно при хаті. Під кінець клали великодню свічу і накривали вишитим рушником. Опівночі люди з великодніми кошиками прямували до Божого дому на цілу ніч, бо хто в цю ніч не спить, тому Христос дарує силу і красу.

У Великодню ніч у Православній катедрі св. князя Володимира в Чикаго зібралося багато людей, незважаючи на те, що велика кількість прихожан уже освятила паски декілька годин перед тим. Це є добрим свідченням того, що православна громада Українського Чикаго помітно розростається, омолоджується, поповнюючись новими родинами прихожан та дитячим щебетом. На думку багатьох людей, ці позитивні зміни пов’язані з появою нового настоятеля катедри отця Івана, який володіє даром спілкування з людьми. А сама родина отця, кожен член якої задіяний під час богослужінь, є добрим прикладом служіння Церкві та церковній громаді.

Для прихожан катедри свято Великодня набуває особливої урочистості, коли Божественну Літургію очолює Предстоятель катедри Преосвященніший єпископ Даниїл.

Рівно опівночі відкрилися Царські ворота. До людей виходять у святковому білому вбранні, вигаптованому срібними нитками, священнослужителі разом із молодими та зовсім маленькими прислужниками. Завдячуючи добродію Іванові Яцишину, церква, наче наречена, прикрашена білосніжними живими квітами. Урочисто, мов пронизуючи струмом, владика Даниїл починає спів «Воскресіння Твоє, Христе Спасе». Цей спів підхоплює духовенство, а потім і церковний хор. Усі шикуються у святкову процесію, та, взявши хоругви, усім миром виходять на святковий обхід із запаленими свічечками навколо церкви, під голосний перелив веселих дзвонів, які досі мовчали у смутку. Обхід довкола церкви символізує прихід жінок-мироносиць у неділю до Господнього гробу з іконою Воскресіння та іконою Божої Матері.

Обійшовши тричі довкола церкви, всі стають перед зачиненими головними дверима. У супроводі церковного хору та під акомпанемент грайливих дзвонів співають радісно «Христос Воскрес!»

Владика вітає всіх із Воскресінням Господнім, відчиняє хрестом церковні двері, і всі люди заходять до церкви. Преосвященніший єпископ Даниїл вітає кожного прихожанина особисто з великим християнським святом, вручаючи невеличку іконку. Пасхальне Богослужіння, очолюване владикою Даниїлом разом із настоятелем собору отцем Іваном, протодияконом Андрієм Фрончаком та церковними прислужниками, у супроводі чудового співу церковного хору (художній керівник і диригент Володимир Попович), завершилось освяченням пасок. На церковному подвір’ї розмістився дивовижний вернісаж художньо оздоблених великодніх кошиків. Все вражає – і виготовлений баранчик із масла або сиру, зірчасто розкладені писанки, поросятко, печене з хроном у зубах, – одним словом – невичерпна фантазія народної творчості. На відміну від попередніх років, притаманне використання жовто-блакитної символіки державного прапора в оздобленні великодніх кошиків. Таким чином люди демонструють свою єдність і вболівання за Україну в цей нелегкий для неї час.