До дискусії з приводу листа «Україна на межі знищення: прокинутися і здобути волю чи загинути рабом»(«Час і Події», 2015, № 15. Рубрика «За листами наших читачів»).

«Агент Кремля» – це я задля «фану» підігрую декому. А саме: так і мене може назвати Антон Геращенко – народний депутат від проурядової фракції «Народний фронт». Він же – головний речник цієї фракції та самого прем’єр-міністра на всіх дискусіях ефірних телепередач та під час засідань у парламенті. Він же – на державній посаді радника міністра МВС. А до та під час Майдану працював у Харкові, у Кернеса. Згідно з поглядами пана Геращенка, запросто можу отримати клеймо «агента Путіна» та людини, що «розгойдує човен у час війни». Лише тому, що як читач нашого часопису осмілюся підтримати думки, висловлені в листі представника недавно утвореної в Україні громадської мережі «РУНА» (Революція українського народу). Також солідарна із суттю зливи запитань слухачів дискусійного клубу радіо «UkieDrive» (Чикаго) та відповідей на них того ж представника від «РУНА» – автора листа Назара Мухачова. Так, РУНівці виконавчу владу (уряд та президента) критикують. А точніше, в своїй оцінці поточного моменту в Україні без дипломатичної риторики називають речі своїми іменами і закликають народ відкрити очі, «прокинутися». Перед загрозою зникнення України як держави, а українців як нації.

РУНісти: прозрілі, незалежні, непідкупні...

Поділюся з українцями не тільки Чикаго: знаю цих хлопців – майданівців – давно. З того моменту, коли на одному з відновлених післямайданівських віч у Києві на початку червня 2014 р. пролунало написане ними звернення – заклик до щойно обраного президента. Гаряча патріотична молодь пропонувала йому свою допомогу в побудові нової України. Вони готові були піти з ним на край світу. Саможертовно. З глибокою вірою. І ось перший «стоп»: президент їх не почув. Його адміністрація лише для проформи організувала одну-єдину зустріч з активом (заздалегідь підготовлені списки запрошених без фотокамер та диктофонів). А головне, без конструктивної розмови. Звичайний парад.

З тих пір слідкую за їхніми пошуками та діями: писали ідеологію. Паралельно допомагали своїй сотні на фронті Сходу (волонтерство). Шукали максимально нову організаційну модель. У цих пошуках набивали гулі на голові. Зупинились не на одній громадській організації, а на цілій їхній мережі однодумців. Таких, що розділяють їхню ідеологію (читайте тут: https://www.facebook.com/ukrainian.people.revolution). Принципово відмовляються від спонсорства, щоб бути незалежними. Засуджують т. зв. кишенькову громадськість, яка змушена відробляти спонсорство чи гранти. Якимось чином бачать всі внутрішні глибинні процеси, які нам, простим споживачам інформації, недоступні. Вони знають більше. Тому називаю їх «прозрілими». Мають теорію, як побудувати нову систему замість нинішньої реакційної – олігархічної. Серед них є талановиті аналітики-науковці середнього та старшого віку. Серед їхніх прихильників – думаючі люди (так вони називають середній бізнесовий клас). Бувають часто в областях, зокрема, у Львові. Тому, мабуть, це не порожня фраза в їхньому надрукованому листі: «В Україні є вже тисячі Вацлавів Гавелів», яких народ не знає, тому що вони поза телеекранами. Таких невідомих, які самоорганізовувались на Майдані, і більшість яких – ідейних – пішли воювати.

РУНісти палають готовністю рятувати Україну. Готові взяти відповідальність на себе. Так, вони – крайні радикали. Нині посилають своє SOS в усі кінці. Звертаються з листами навіть до дипломатів, послів. Прагнуть, щоб їх почув світ. Ми, українці тут, теж є цим «світом». Яку допомогу вони просять від нас насамперед? Щоб їх зрозуміли, щоб люди прокинулися. Просвітлювали свою заколисану новою післямайданівською владою свідомість. А далі – просвітлювали своїх близьких, своє оточення. Тут та в Україні. Скептики небезпідставно запитують їх: «А що ви, такі мудрі, вже зробили? Не словами, а ділами доведіть свою правоту». Давайте ще раз їх послухаємо... Запросимо в ефір ще раз. Знайдемо інші способи почути і зрозуміти їх грунтовніше.

Ось вчора, в перший день Паски, в Церкві Святої Трійці, що в Мангеттені, в Нью-Йорку, підійшов до мене один парафіянин – пан Ігор – і запропонував наступне: «Давайте оголосимо серед українців усього світу: зарплату за один робочий день перерахувати на користь Україні»... Народ мислячий. Тому вони – РУНісти – за те, щоб лідери з’являлися знизу – вгору… А не навпаки. І керівництво мало б бути багатолідерне.

Мабуть, вони не ідеальні, помиляються, як всі, хто діє, а не спостерігає. Наприклад, в ефірі було сказано, що у ВР лише з десяток нових облич, яким можна вірити. Я думаю, все ж більше. Інакше б не «вибили» тих кілька позитивних законів, які хоч помаленьку, але зрушують з мертвої точки ситуацію (ціни на природній газ, «Нафтогаз», заборона ідеології Компартії, визнання Героями тих, хто боровся за українську Незалежність).

Передмова до дискусії

Думаю, як передмова до основної теми, а саме – відгуку на лист, підписаний Назаром Мухачовим, варто нагадати, що відбулося в минулий передвеликодній тиждень в Україні і звідкіля пішла фраза «Агент Кремля» (Москви, Путіна). Все почалося з того, що голова державної фінінспекції Микола Гордієнко за результатами ревізійних перевірок заявив, що прем’єр очолює корупційні схеми часів Януковича. Заявив для багатомільйонної аудиторії на ток-шоу Шустера 3 квітня. Люди прем’єра, навпаки, одразу почали звинувачувати Гордієнка. Тоді народні депутати на засіданні двох профільних комітетів прийняли рішення створити Тимчасову слідчу комісію (ТСК) або ж, бодай, спільну групу з представників цих комітетів. Здається, так все просто і зрозуміло. Перевірте факти звинувачення і таким чином виправдайте прем’єра як непричетного до корупції особисто та членів його уряду. Але чомусь В. Гройсман так і не поставив у порядок денний засідання Верховної Ради питання про створення цієї комісії. («Переміг «договорняк», – сказали коментатори). Наразі все зійшло на гальмах.

Перший ґвалт, який одразу назвали «Нова війна у Верховній Раді», підняв Антон Геращенко. Виготовивши з колегами з фракції плакат із портретами депутатів, які напередодні найбільше наполягали на створенні ТСК, – свободівців Юрія Левченка, Андрія Іллєнка та депутата від Блоку Петра Порошенка – Сергія Капліна з підписом «Провокатори» та, приплюсувавши до них три фігури з ОБ, поставили знак рівності: «Реванш Кремля».

Антон Геращенко дуже емоційно з трибуни ВР назвав Олега Тягнибока та Юлію Тимошенко організаторами «нахабної й цинічної компанії на замовлення Путіна». Йому ще більш емоційно (навіть стукав кулаком по трибуні) відповів Андрій Іллєнко: «Ми не допустимо корупції в уряді і країні». Війна продовжилася на наступній дискусії «у Шустера» 9 квітня. На пряме запитання ведучого до Антона Геращенка: «Ваші факти щодо причетності Тянибока та Тимошенко до виконання замовлення Кремля» аргументів не мав і, «вийшовши із себе», встав зі свого місця і стрімко«пішов» у прямому сенсі слова яко «Іван-сила» на свого опонента. Пан Савік змушений стати між ними. А фраза «Агент Кремля» почала гуляти в мережах та ефірі. Одним словом, «хто проти нас, той ворог наш».

Три основні тези «РУНА», висловлені
в листі «Україна на межі знищення...»

Зупинюся на 3-х моментах.

Перший висновок аналізу поточного моменту: сьогодні в Україні триває війна на двох фронтах – проти зовнішнього ворога та внутрішнього, вважаючи за такого (внутрішнього) непорушну донині кланово-олігархічну систему. А олігархи, як відомо, небезпечні для прогресу тому, що створюють монополії, корупційні схеми та вивозять із країни кошти (вкрадені та так сяк зароблені). Ось уже більше, ніж рік нинішня влада береже їх та леліє. Правда, трошки порушили монополію «облгазів», «кусьнувши» Фірташа. Коломойського лише звільнили з посади губернатора, і то, як свідчать мої знайомі, що живуть в Дніпропетровській області (Нікополь), на зле. Із приходом нового – представника Порошенка – підняли голову русофіли та приховані «сепари».

Що маємо? Президент та прем’єр – олігархи, в уряді, принаймні, 8 міністрів – мільйонери, зокрема, міністри фінансів, МВС та економіки. І це лиш згідно зі заявленими деклараціями. Доходи президента збільшилися в 2014 році в 7 разів порівняно з 2013 р., і становлять більше, ніж 345 млн. А банк, який належить йому, його батькові та заступнику голови фракції – Кононенкові – подвоїв свої прибутки. В ефірі «Ukiedrive» 5 квітня одна слухачка поставила гостю питання: «Тримаю в руках газетну статтю «Гроші Порошенка та Ложкіна». Як це так, що президент не сплатив податки з продажу своєї частини власності голові своєї адміністрації?» Простими словами: українці тут вимагають відповідальності від виборців України за обраного президента.

Очевидно, щось відбувається не те. Олігархів шкодують, народ грабують. Кажуть: олігархи володіють награбованим законно. То змініть насамперед ці закони, які примусять, бодай, повернути в Україну награбоване, щоб працювало на нашу економіку. На «верху» так не думають. Свій свого береже.

Аналізуючи ситуацію в Україні більш широко і  глибше , РУНісти роблять свій висновок:  «Відсутність реформ, імітація люстрації, блокування розслідування злочинів на Майдані та військових злочинів, тотальна корупція на всіх рівнях влади, функціонування усіх корупційних схем часів Януковича, розкрадання держбюджету, кредитів і навіть гуманітарної допомоги.,вибіркове правосуддя, маніпуляції зі змінами до Конституції – такою є картина тотального обману українців... Першим завданням людей, уповноважених на виконання функцій державного управління, стало не реформування країни та зміна системи,  а закріплення цієї системи. Нас знову стараються обдурити. Враховуючи все  це,  можемо  чітко і свідомо говорити : в Україні  відбувається  контреволюція» ( Із  листа «Україна  на межі знищення...»)

Щодо уряду. В № 14 «Часу і Подій» передрукована стаття з журналу «Український тиждень» Дениса Казанського «Майно в зоні ризику: що робити з промисловими підприємствами від час відступу». Перераховано, скільки і які підприємства залишені в окупованій зоні та вивезені окупантами або зламані ними на брухт. Шок! Один з них – Луганський електромашинобудівний завод з унікальним німецьким устаткуванням вивезений, відновлений і вже працює в Ростові-на-Дону: окупанти пишаються своєю спритністю. Ми мали час вивезти заводи, коли ще починалася «заворуха» на Донбасі. Страшно, що зараз немає в уряді, як каже автор, НІЯКОЇ стратегії, плану, що робити у випадку відступу! А скільки культурних, музейних цінностей там! Бери – не хочу. Складається враження, що всі зусилля уряду спрямовані лише на те, щоб одержати від Заходу транші, а збереження території, збереження майна, людей – то, нібито, другорядне. Київ живе, ніби війни і страшної загрози нема.

То хіба не праві ці хлопці з «РУНА»?

Другий момент страшного закиду владі: котли в Іловайську, Дебальцевому, за які ніхто не покараний, оці односторонні перемир’я, в які не вірить ні один військовий, примушують прийти до висновку, що це недарма. Там гине квіт патріотичної молоді та зрілих українців-патріотів. Вони готові віддати своє життя в боротьбі, але не через безглузді накази та дії генералів, яких теж не чіпають.

Ось ще один приклад, що стався вже після виступу РУНістів у нашій газеті. У передвеликодню суботу, 11 квітня, комбат добровольчого батальйону ОУН Микола Коханівський відповідав на питання журналіста 24-го телеканалу. Намагалися вияснити: «Чому батальйон згодився позбутися статусу «добровольчий» та ввійти у склад ЗСУ?» Відчувалося, що інтерв’юер не міг говорити відверто, щось тримало його за язик. Він мучився, викручувався, підбирав слова, кілька разів повторив: «Сподіваємося, що цього разу державне та військове начальство нас не обмане, бо ми згодилися обговорювати це питання при умові: залишаємося на тих же позиціях, де стоїмо зараз». Адже із серпня 2014 р добровольчий батальйон ОУН утримує позиції однієї з найгарячіших точок на фронті – с. Піски. Комбат не втримався і сказав: «Ми – добровольці, ми вміємо воювати, нам не страшні їхні гради і новітні танки, ми хочемо воювати, бо знаємо за що, а нас хочуть відправити в тил... Так, нас бояться... Державні особи займають у цій війні «пораженчеську» позицію»... РУНівці пишуть у листі: «Їхня ідея – знищити патріотичну молодь, а потім взятися за мислячий клас». І згадали (в дискусії) котли в Іловайську, Дебальцевому, незахищені до цього часу кордони... Не покараний жоден з генералітету.

Нещодавно на «Громадському ТБ» в ефірі поскаржилися ще одні добровольці. Кілька місяців учасники спортивного авіаклубу на своїх маленьких літаках здійснювали на кордонах із РФ та Півдні нагляд, допомагаючи нашим прикордонникам. Їхній бензин, час, робота. І що? А заборонили далі літати. Скажіть: то чи не праві РУНісти в своєму твердженні, що ідейно вмотивовані добровольці заважають державним очільникам вести свою, незрозумілу народові, політику?

P. S. «Українська правда» на Великдень, 12 квітня, повідомила: «На Піски наступали танками та стріляли зі САУ. Є поранені». Відбивався батальйон «Крим». Пізніше Генштаб заявив, що батальйону «Крим» – і взагалі добровольців – на передовій немає. Отже, батальйон ОУН, всупереч обіцянкам, відвели з позицій? Обманули на другий-третій день? Тут же, в «Укрправді»:

«Раніше начальник штабу батальйону «ОУН» Богдан Тицький заявив, що бойова група 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади 6-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ намагається роззброїти батальйон «ОУН» у Пісках, Донецької області».

Один з користувачів «УП» прокоментував:
«cjasn _ 12.04.2015 14:55
Чого ж тоді «мудрий» генералітет «виводить» звідти батальйон ОУН, а на його місце вводить (НА УБОЙ) необстріляних бійців 93 бригади? ОУНівці стоять там багато місяців, знають місцевість, вулиці, мешканців, позиції, кожен кущ, кожну яму, простріляний кожен квадрат... Висновок, браття, аж проситься – муженки-гелетеї-полтораки БОЯТЬСЯ УКРАЇНСЬКИХ ПАТРІОТІВ-НАЦІОНАЛІСТІВ БІЛЬШЕ ЗА МОСКОВСЬКУ РАТЬ...»

«jasn _ 12.04.2015 22:36 Що і треба було доказати: батальйон ОУН спеціально роззброїли і вивели, щоб Піски здати. Згідно з мінськими (та ІНШИМИ) домовленостями з москалями».

Інші користувачі називають це зрадою на вищому рівні... І в цей же день міністр оборони Полторак заявляє для преси: «Завдання президента виконано. У зоні АТО перебувають лише ЗСУ».

Скільки разів відомий аналітик з військових питань, головний редактор Інтернет-видання «Цензор.нет» Юрій Бутусов, заявляв і в пресі (зокрема, в «Дзеркалі тижня») і казав, за його словами, безпосередньо самому президентові: «Не треба боятися добровольчих батальйонів...» Не допомогло...

РУНісти   про це   говорять так:   « ...війна  породила нових  непідконтрольних. І всі сили системи йдуть не  на вйну   із зовнішнім ворогом- елементом спорідненої системи,   а на  САМОЗБЕРЕЖЕННЯ.  Зокрема на нейтралізацію та знищення елементів нової природної системи,   що проростає, як трава крізь асфальт... Вона проростає  і  її не спинити. Її можна тільки знищити. Для цього потрібно знищити  свідому патріотичну молодь, а потім перейти  і  до беззбройного  мислячого класу»

А ще цього ж дня з’явилася інформація про намір президента клопотати про спрощення процедури прийняття громадянства України... росіянами??? Тоді скільки серед них в умовах війни і далекоглядності агресора може проникнути поряд з дисидентами і перевертнів для спецроботи. Шановні депутати! Просимо не приймати скоропальні рішення.

В якості ремарки: спочатку мені не сподобався кандидат на посаду голови Антикорупційного бюро Микола Сірий. А коли сказав, що подав документи на конкурс тоді, коли дізнався, що набирають іноземців: «Ми що: самі не можемо впоратися? У нас хіба людей грамотних нема?», то підкупив мене цією заявою. Пам’ятаєте заяву в листі, який обговорюємо: «У нас є тисячі своїх Вацлавів Гавелів». Владо! Досить стягати іноземців! Повір нашому народові!

Ще одна і найголовніша проблема України: як поміняти систему. РУНівці категорично проти методу територіально-адміністративної реформи, яку готує влада. Оці об’єднання сіл, селищ, містечок в якісь величезні міські угрупування, навіть не знаючи ще як, – добровільно чи примусово. Вони передбачають фактичного знищення сіл – носіїв українства. Але ідеологів державної реформи, зокрема, розпіареного Юрія Ганущака, це не хвилює. У результаті, чорт голову зломить, коли почнеш їх читати на відповідних сайтах. А у «РУНА» своя, чітка позиція щодо створення нової системи: «Першочерговим завданням реформ є зміна правового регулювання чотирьох ключових інститутів влади (місцеве самоврядування, судова, правоохоронна та виборча системи) та двох визначальних інститутів суспільства (функціонування праці та функціонування власності)».  Головне -  «формування влади знизу вгору від низових територіальних громад до найвищих державних утворень». Але принцип утворення цих громад у них відмінний від пропонованого нині державою. Взагалі, це їхній основний «коник», якому приділяють дуже багато уваги, покладають багато надій і зараз здійснюють роз’їзди по Україні. Адже через класично (ще від часів Січі) створені територіальні громади реалізовується основна теза нашої Конституції: «Влада в Україні належить народу». Ось їм би тільки краплю ресурсу...

Як на мене, то було б дуже добре для всієї нашої громади присвятити лише цій темі ще один ефір дискусійного клубу «Ukiedrive». Правда ж цікаво? ЯК ЗМІНИТИ СИСТЕМУ!

І все ж, поступ до змін є. Один з них – це те, що і суспільство, і нинішня влада зрозуміли: будь-яка влада є тимчасовою.