Тема Криму в українських ЗМІ постійна. Висвітлюється вона по-різному, часто на емоціях. Не завжди вдається зрозуміти – чи припустився журналіст перебільшення, чи точно та об’єктивно описав ситуацію.

А якщо описання є не перебільшеним, то що за описаним випадком стоїть? Як його правильно тлумачити?
А справа, про яку йтиметься, починалася так. 9 березня нинішнього року декілька сімферопольців захотіли публічною акцією відзначити 201-у річницю з дня народження Тараса Шевченка. Організатором був шкільний учитель з російським прізвищем Кузьмін, котрого підтримали українець Олександр Кравченко і кримський татарин Вільдар Шукурджинов.
Ця трійця виглядає символічним представником трьох найбільш численних націй, що населяють Крим. Кримчани хотіли привернути увагу до ювілею українського генія, а… спочатку були затримані місцевою поліцією, згодом же потрапили до суду.
Кримський суд загалом, і Сімферопольський зокрема, є голосом нинішньої кримської влади. І його цьогорічні березневі рішення щодо маніфестантів є надзвичайно показовими.
Перше рішення було ще 12 березня 2015 року. Ним було визнано винними (за законами чи то Криму, чи то РФ) Леоніда Кузьміна, Олександра Кравченка та кримськотатарського активіста Шукурджієва. Суддя Уржумова присудила їм по 40 годин громадських робіт.
За що, запитаєте ви?
За український прапор, який цим рішенням у судовому порядку фактично було визнано забороненою символікою – так одностайно зреагували чимало ЗМІ, як, здебільшого, українських, так і деяких російських.
Чи є точною таке трактування?
За формою – ні. Формально їх звинуватили «у порушенні встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингу, демонстрації, ходи або пікетування» (п. 2, ст. 20) Кодексу про адміністративні правопорушення РФ.
Підсудних звинуватили у демонстрації української символіки, яка не була вказана у заявці організаторів проведення цієї акції.
А ця символіка, тобто, прапор, була не класичним Державним прапором України, а знаменом з написом. І напис проголошував: «Крим – це Україна».
Отже, за що фактично судили?
Власне, і за прапор, і за твердження, що Крим є часткою України, у той час, коли всі офіційні документи Криму і РФ фіксують, що Крим – це Росія. Отже, з точки зору кримської влади, чиїм голосом є суд, твердження на прапорі закликає до відриву Криму від Росії і повернення до України.
А все інше – просто бюрократичні деталі.
Уяснимо собі, що організатори цієї маленької акції написали на Державному прапорі України фразу, яку постійно повторює й українська влада, і дуже багато українців як всередині країни, так і за кордоном.
І на цей своєрідний тест – як кримська влада сприймає твердження влади України, що Крим є Україною – суд міста Сімферополя відреагував вироком.
Варто зазначити, що суд був закритим, ніби судили якихось страшних злочинців. Пресу не пустили, а суд тривав аж декілька годин. Очевидно, суддя вважав справу надто складною і супер-важливою, що так довго вів засідання.
В. Шукурджієв заявив, що вирок цей був максимально м’яким (?!) із можливих, і тому він, нібито, не буде його опротестовувати. Хоча потім було повідомлення, що апеляція на рішення суду була таки подана.
Якщо цей вирок є м’яким, то які вироки у такій справі є жорсткими і у чому вони полягають?
Учасники суду це не уточнювали.
Вчителя історії Леоніда Кузьміна зі школи звільнили з формулюванням про невідповідність обійманій посаді. Очевидно, боялися, що не ту історію, зокрема, і новітню, буде викладати Кузьмін своїм учням.
При цьому, кажуть, обізвали його агентом Держдепу США.
А через 2 тижні, 27 березня, Залізничний районний суд міста Сімферополя додатково судив колишнього члена Меджлісу кримськотатарського народу Куртсєїта Абдуллаєва.
Про це повідомив глава ЦВК Курултаю кримськотатарського народу Заїр Смедляєв.
За його інформацією, активіста звинувачують у «порушенні порядку проведення мітингів, маніфестацій 9 березня 2015».
«Йому ставиться в порушення використання забороненої символіки – українського державного прапора! Проясніть, будьте ласкаві, з яких пір українська державна символіка є забороненою і якими законами це закріплено?» – запитав Заїр.
До речі, сам Заїр прізвище своє пише так: Смедля. А варіант – Смедляєв, який вживають кримські та російські ЗМІ – це вже оросійщене прізвище.
30 березня четвертому учасникові маніфестації – Куртсеіту Абдуллаєву – той же суд присудив за те ж саме чомусь вдвоє менше – лише 20 годин громадських робіт.
Сам підсудний Абдуллаєв з рішенням суду не згоден: «Тим, що тримав український прапор, я нічого протизаконного і протиконституційного не чинив. Я маю право тримати прапор тієї держави, тому що Шевченко є українцем, і я тримав прапор України».
Його адвокат Джеміль Тємішев уточнив: «Конкретно в протоколі зазначено: використання українського прапора. А це заборонено? Це не заборонено. Це вже настільки абсурдно, що навіть не смішно. Думаю, що в Криму ми правди не знайдемо».
А Куртсеїт додав: «Я буду подавати апеляцію на це рішення суду. Я думаю, Кримом це не закінчиться, дійду до Москви. Вулиці мести я не буду».
Учитель Леонід Кузьмін, який подав апеляцію, отримав повідомлення, що суд скерував матеріали адміністративної справи та апеляційну скаргу до Верховного суду Республіки Крим. Але Кузьмін здивовано запитав: «12 березня ця справа була з 18 аркушів, сьогодні – 62 аркуші. Звідки взялися 44 аркуші справи?»
Отже, апеляція обіцяє бути непростою.
Пам’ятається, рік тому російські та кримські посадовці голосно заявляли, що офіційними мовами Криму у складі РФ будуть російська, українська, кримськотатарська, і всім трьом культурам буде сприяння.
Як це відбулося щодо ювілею Тараса Шевченка, кримський суд уже показав.
Судячи з цього та інших випадків, все українське може стати в Криму забороненим. Але саме життя з часом покаже – до якого висновку у кінцевому підсумку – прийдуть мешканці Криму. І ті, що були рік тому за Росію, і ті, що були за Україну.
А поки що вищеописані вироки були зустрінуті у Криму, здебільшого, мовчанкою.
Зі страху, чи з байдужості?