Надія вмирає останньою. В українських колах це кліше вже не актуальне, коли мова йде про відносини України та Росії. Багато хто на Заході наївно, або, що теж може бути, надто ідеалістично, досі вірять обіцянкам російських лідерів або їхніх ставлеників. Тим не менш, список віруючих скорочується.

Незважаючи на цинізм, уроки, почерпнуті з минулих та навіть вже поточних порушень найновішого договору, Мінськ-2 може бути «лихом не без добра» чи навіть можливістю, яка не повинна бути витрачена марно. У більшості випадків у минулому гра Путіна була домінуючою в плані перехитрити опозицію. Цього разу він, маючи перевагу (захопивши нещодавно більше української території) уклав угоду на своїх умовах. Проте, коротким буде затишшя в бойових діях. Окремі і систематичні порушення з боку росіян ніколи не будуть зменшуватися. Тим не менш, через порівняне зменшення бойових дій буде період короткого перепочинку для всіх сторін, зокрема, на Заході, щоб провести інвентаризацію та розробити стратегію. Інвентаризація повинна включати в себе визнання того, що попередня стратегія мало що зробила для стримання агресії.
Кричущим упущенням в угоді є те, що немає конкретної згадки про Надію Савченко в пунктах 5 і 6, де йдеться про амністію для осіб, що беруть участь у конфлікті в Донецькій і Луганській областях, а також обмін заручниками протягом п'яти днів з реалізації угоди про припинення вогню. Справа Савченко повинна слугувати найпершим індикатором російської безвідповідальності.
Білий дім привітав угоду стримано, назвавши її «потенційно важливим кроком на шляху мирного врегулювання конфлікту і відновлення суверенітету України відповідно до Мінських угод з вересня минулого року», додавши свою заклопотаність у зв'язку з ескалацією бойових дій на період договору, яка несумісна з духом цієї угоди.
Держсекретар Джон Керрі також привітав новину. Тим не менш, секретар Керрі був чомусь змушений великодушно додати: «Як ми вже давно казали, Сполучені Штати готові розглянути скасування санкцій щодо Росії, коли Мінські домовленості вересня 2014 р. та теперішня угода будуть виконані в повному обсязі».
А як на рахунок гібридної війни, яка триває далі, на рахунок російських анклавів на території України? А як щодо завоювання Криму та приєднання до складу Російської Федерації? Держсекретар про це, мабуть, забув. Що держсекретар повинен був сказати про санкції, то це те, що якщо Росія знову не дотримуватиметься угоди про припинення вогню, то будуть запроваджені додаткові санкції. Це надало би позиції США більше сенсу.
Одразу ж, тільки-но угода про припинення вогню вступила в дію, чи навіть вже тепер, якщо не запізно, Сполучені Штати повинні оголосити, що вони готові зробити у випадку ще одного російського порушення. Звичайно, одним з найбільш значущих заходів було би попрацювати з нашими європейськими партнерами, щоб блокувати Росію від системи всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій, відомої як Swift, з головним бюро у Бельгії. Відключення матиме вкрай негативні наслідки для російської економіки. Попередження про можливе блокування буде серйозним і відчутним ударом по російських банках і олігархах, які покладаються на Swift для обігу свого багатства, серед яких Володимир Путін, найголовніший олігарх.
Повинні бути оголошені також додаткові, менш значущі, санкції, які включатимуть заборону російських компаній, котрі в даний час активно ведуть бізнес у Сполучених Штатах, наприклад, Лукойл і безліч російських виробничих горілчаних компаній. Ці санкції будуть серйозно впливати на російську промисловість, російську державну скарбницю, і такий крок приноситиме користь американським виробникам енергії, виробникам продуктів та фермерам.
Нарешті, сам президент США повинен оголосити, що він і наші союзники по НАТО думають довго і наполегливо про забезпечення українців смертельною зброєю, а не поспішають це робити, тільки враховуючи проблиск надії, що всі конфлікти можна вирішити дипломатичним шляхом у дусі доброї волі, але російське порушення другої Мінської угоди переконає їх безповоротно в тому, що Росія грає нечесно. Президент США повинен дати зрозуміти Путіну дуже чітко, що він бачить припинення вогню не як ще одну спробу принести мир в Україну, але як остаточне випробування для Росії, котра систематично порушує так багато міжнародних договорів і угод на сьогоднішній день.
Якщо Росія не дотримуватиметься угоди про припинення вогню, то США та їхні союзники по НАТО почнуть озброювати Україну, оскільки, вичерпавши дипломатичні канали, збройна допомога українцям, щоб зупинити Росію, буде сприйматися як єдиний спосіб зупинити поширення російської агресії, гарантувати Україні суверенітет і територіальну недоторканність та дотримання принципів міжнародного права. Участь США в цьому аспекті може бути тільки початком – доти, допоки всі кордони будуть відновлені в їх попередньому, до лютого 2014 р., статусі.
Такі оголошення нададуть угоді про припинення вогню сенсу. В іншому випадку, Мінськ-2 стане просто ще однією міжнародною угодою, яку Росія підписала і порушила. Що ще більш важливо стратегічно, це може бути останній шанс для Заходу, щоб забезпечити мир у Східній Європі і, можливо, запобігти поширенню агресії за її межами. Надія вмирає останньою. Але в політиці навіть сподівання з відтінком наївності мають свої обмеження.