У минулому числі часопису ми представляли нового Генпрокурора України Віктора Шокіна. І закінчили питанням – яких кроків чекати від нього?
Минув тиждень, і перший резонансний крок зроблено – взято під варту відомого «регіонала» Олександра Єфремова.
Щоб оцінити цей крок, згадаймо недавнє минуле і деякі штрихи з біографії О. Єфремова.
Політична біографія Олександра Єфремова нараховує 34 роки. Отримавши вищу освіту, уроджений луганчанин, інженер-технолог Єфремов у 24 роки йде до армії і відслужує там 2 роки.
Після цього і починається його політико-бізнесова кар’єра.
Спочатку сім років у рідному Луганську він обіймав різні посади комсомольських ватажків, потім там же 10 років очолював різні бізнесові структури, аж поки у 1997 році не зробив серйозний кар’єрний стрибок – став заступником голови Луганської облдержадміністрації, а через рік її очолив. Президент Кучма призначив його «губернатором».
На цій високій державній посаді О. Єфремов не забував і про власний бізнес. Чимало скандалів і звинувачень пролунало у ті роки у зв’язку з іменем луганського «губернатора», але потопити його не вдалося навіть могутньому тоді головному податківцеві країни Миколі Азарову.
Напевно, зумів Єфремов знайти підхід до президента Кучми, але з президентом Ющенком у нього не склалося.
Це було й не дивно, тому що у 2004 році Єфремов був одним з організаторів відомого «сепаратистського з’їзду» у Сєверодонецьку, звідки посилав Ющенкові вкрай викличні меседжі – мовляв, краще вмерти навстоячки, аніж жити при вас на колінах.
27 січня 2005 року змушений був Єфремов полишити хлібне місце владики Луганського краю. Указом президента Ющенка його було звільнено. Та Єфремов, як і багато діячів часів Кучми, виявився непотоплюваним.
А от якби тогочасна Генпрокуратура з політичної волі президента Ющенка захотіла ще 2005 року проаналізувати підсумки володарювання Єфремова на Луганщині, то кар’єра його перервалася б набагато раніше.
Адже, як писали ЗМІ, за час керівництва Єфремовим Луганською областю смертність у регіоні перевищила народжуваність в 3 рази, Луганщина стала лідером серед усіх областей за рівнем бідності. В області було зафіксовано найвищий показник заборгованості зі заробітної плати. Обсяги виробництва в тіньовому секторі перевищили 60%. В області почали вимирати цілі міста, населення яких становило сотні тисяч. Безробіття і бідність створили ідеальні умови для поширення епідемій ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та гепатиту.
Якби тоді вдарили в усі дзвони і впритул зайнялися б виправленням стану справ у Луганській області та дуже подібній до неї за картиною Донецькій області, то, напевно, соціально-економічна ситуація на Донбасі не загострювалась так би катастрофічно і не привела б у 2014 році до такого вибуху відчаю у краї.
А оскільки гасло «Бандитам – тюрми» залишилося лише передвиборчим і президент Ющенко не мав наміру нікого садити, то й Єфремову вдалося уникнути відповідальності за розвал області і свої бізнесові скандали.
У 2006 році він перебратися у столицю, ставши нардепом від Партії регіонів. У Раді Єфремов закріпився міцно, ставши, у підсумку, лідером парламентської фракції Партії регіонів. Але бізнесом займатися не перестав і «прокачував» через свої структури, як писали ЗМІ, багатомільйонні і навіть мільярдні суми.
Етнічний росіянин, Єфремов принципово майже ніколи не користувався українською мовою у парламенті. Тож не дивно, що у 2010 Єфремов виступив у ролі співавтора законопроекту «Про мови» № 1015-3, який отримав гостру критику з боку науковців, політиків та громадськості. Суспільство відреагувало на нього обурливо. Низка громадських організацій заснувала громадянську кампанію «Займіться ділом, а не язиком!», що поставила собі на меті не допустити ухвалення законопроекту у ВРУ.
Відданий Януковичу, керівник провідної на той час фракції, Єфремов робив усе, щоб лінія Партії регіонів, загалом, завжди перемагала у Верховній Раді, щоб усі законопроекти, підготовлені у Кабміні Азарова, чи спущені з Адміністрації Януковича, отримували під час голосування необхідну кількість голосів.
Після перемоги Майдану і втечі Януковича Єфремов разом з усією Партією регіонів, немов корабель, що втратив кермування, напоровся на рифи нової реальності і майже затонув.
Його не було видно, він підкреслено відійшов від публічності.
Наприкінці липня 2014 року Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу щодо народного депутата України, лідера фракції Партії регіонів Олександра Єфремова. Досудове розслідування розпочато за фактом зловживання службовим становищем за обтяжуючих обставин та службового підроблення.
Як бачимо, підозрюють його поки що у кримінальних, а не у політичних злочинах. Затриманий 14 лютого 2015 року Генеральною прокуратурою України спільно зі співробітниками Служби безпеки України, Єфремов спротив не чинив. Коли до його квартири на столичному Подолі пізно ввечері приїхали правоохоронці, Єфремов покірно пішов за ними.
Сімейний вечір у День святого Валентина був безнадійно зіпсований. Несвятий Олександр саме у святковий день мав особливо гостро відчути примхливість Фортуни.
Чорний джип помчав Єфремова у ніч, але цього разу він сидів не на звичному місці шефа, а між міцними хлопцями, з «браслетами» на руках.
Печерський суд 15 лютого прийняв рішення взяти Єфремова під варту.
Ось уже два дні суспільство гадає – що означає цей арешт?
Одні вважають, що це – показова акція, щоб продемонструвати країні активність і принциповість нового Генпрокурора. І початок нового етапу діяльності ГПУ.
Хтось вважає, що це – початок репресій нової влади проти старої.
Інші думають, що такий резонансний арешт на деякий час заглушить питання критиків, які весь час намагаються вияснити – а які, власне, підсумки діяльності правоохоронних органів перед річницею перемоги Майдану і втечі Януковича? Кого викрили, засудили, ув’язнили?
Тепер можна відповідати – як кого? – Ось Єфремова, наприклад.
Але при всій важливості розібратися із сепаратистськи й антиукраїнськи налаштованими політиками, суспільство, все-таки, розуміє – головні фігури давно за межами України. Їхні активи все ще працюють в Україні, їхнє майно, значною частиною, не арештоване, їхні злочини слідством не досліджені і не доведені до суду.
А це може означати, що арешт Єфремова може закінчитися тим, що з великої хмари піде малий дощ.
Журналісти згадують, коли 10 років тому Шокін вже арештовував не менш відомого регіонала Бориса Колесникова. І звинувачення були серйозними.
Але, у підсумку, Колесникова відпустили, а на нари на 8 років сів той, хто його звинувачував у рейдерстві і захопленні свого майна – такий собі Борис Пенчук.
Сподіваємось, подібна історія не повториться. Принаймні, Генпрокурор Шокін обіцяє перевірити на причетність до сепаратистів і Єфремова, і всіх інших колишніх та нинішніх депутатів.
Побачимо, як це буде зроблено.