Виступ лідера партії «Об’єднання «Самопоміч» Андрія Садового на 1V з’їзді партії. 20 січня 2015 р. Київ, Будинок учителя

Політична партія «Об’єднання Самопоміч» (офіційна коротка назва «Партія Самопоміч») зареєстрована 29 грудня 2012 р. Голова партії – міський голова м. Львів – Садовий Андрій Іванович.

Політична ідеологія – християнська демократія. Мета партії – «Відновлення соціальної справедливості, подолання бідності та зростання доходів громадян». Основне завдання – повернути українським містам та селам повноваження та фінанси, дати їм можливість бути сильними та успішними». Тобто, йдеться про виконання статті Конституції України «Влада належить народу». Метод досягнення – парламентаризм. «Наше завдання – шукати молодих чесних людей і давати їм владу», – каже голова партії А. І. Садовий.
Партія має свою газету – тижневик «Об’єднання Самопоміч». У медіа-холдінг родини Андрія та Катерини Садових входять: радіоканали «24» та «Люкс», сайти «Zaxid.net» та «Football-24» і телеканал «24» – перший український цілодобовий канал новин, який розпочав мовлення у 2006 р. і транслюється по всій території України.
У 2004 році А. І. Садовий створив у Львові громадську організацію «Самопоміч», назву та завдання якої запозичені з часів організації з ініціативи А. Шептицького українських кооперативів у Галичині на початку ХХ ст. Ще тоді висунутий лозунг «В єдності – сила» залишається актуальним донині.

До слова, ідею створення в українських громадах Нью-Йорка, Чикаго та інших містах США знаменитих і сильних фінансових кооперативів «Самопоміч» втілили українці – іммігранти з Галичини. Спрацьовує класичне «Свій – до свого – по своє».
У 2006 р. А. І. Садового обирають головою міста Львів, цю посаду він обіймає до цього часу. А громадська організація «Самопоміч» діє понині з періодичними рівнями активності. Працюють волонтери та співробітники за кількома напрямками, програмами, надаючи консультації мешканцям Львова з різних проблемних питань.
Створена на базі однойменної громадської організації «Партія Самопоміч» (www.samopomich.ua) дотримується двох лозунгів: «Самоорганізація. Самодисципліна. Самопоміч» та «Візьми і зроби!» Останній, запозичений у Львівському Католицькому університеті, означає: кожний має діяти в досягненні мети, нести особисту відповідальність.

Члени партії та гості IV з’їзду. Він відбувався без традиційної президії. Очільники партії перебували серед гостей

Партія вважає: зміни в суспільстві, зміну системи, яка не влаштовує народ, можливо здійснити, маючи владу в руках. Тому в травні 2014 р. партія взяла участь у дострокових виборах до Київської міської ради. Обрано п’ять депутатів. Вибори до Верховної Ради у жовтні 2014 р. були для партії блискучими. Нині фракція «Самопоміч» у ВР (голова – Олег Березюк, заступники – Єгор Соболєв та Олег Лаврик) нараховує 32 особи. Це і є ті молоді обличчя, на яких суспільство, зокрема, їхні виборці середнього класу, покладають великі надії. Це ті молоді люди, які нині «плутають карти» існуючій з 2004 року системі прийняття законів: верхи (п’ять-шість олігархів) керують, готують потрібні їм проекти, а 400 депутатів голосують за лобістські закони.

Повертаючись до виборів. Партія «Об’єднання «Самопоміч» першою опублікувала весь список своїх кандидатів та інформацію «хто є хто» серед них. Депутатами стала вся «Перша двадцятка» плюс дванадцять

І саме депутати «Самопомочі» нинішнього, VIII скликання, в унісон з молодими парламентаріями інших фракцій заявили: «Для нас верхи» це і є Верховна Рада, кожен депутат». Це вони наполягли писати Коаліційну угоду разом зі всіма учасниками коаліції відкрито, а не скористатися «підкилимною» практикою, підготованою «вгорі». Це вони стали на бік дотримання Конституції і не голосували за розширення повноважень для секретаря Радбезу Турчинова. Це вони проявили наполегливий характер напередодні та в перший день роботи пленарного засідання сесії ВР 13 січня 2015 р. і домоглися прийняття рішення розглянути до 2-го читання поряд з президентським проектом судової реформи і проект представників «Самопомочі». Це вони наполягали на найкращому варіанті оперативної підготовки змін до Конституції, а саме: створити Тимчасову спеціальну комісію. Це їхній представник – Павло Кишкар – мав сміливість поставити найгостріші питання представникові Генштабу, який мав би пояснити, чому кіборгам Донецького аеропорту не забезпечили артпідтримку в найкритичніший момент бою 13 січня.
Це вони чітко заявили: «Час олігархів минув. Вони свого часу за копійки викупили активи, які були напрацьовані попередніми поколіннями країни, а тепер на цьому заробляють мільйони. Час за це платити. Вони мають платити податки в Україні, а не вивозити в закордоння». Заява ідеальна, але чи зможуть її втілити в життя і яким чином? Чи не залишиться вона простою декларацією? Величезний виклик.
Це їхні представники виступають з проектами законів по боротьбі з корупцією, з проведення люстрації, негайної реформи правозахисних інституцій – МВС, Генпрокуратури і т. п.
Але одна справа декларувати, навіть підготувати проекти законів, а інша справа – вимагати і досягти їх прийняття. Одна справа – розуміти і давати правильні оцінки, а інша – бути в системі, в коаліції, в якій більш численні фракції БПП та «Народний фронт» схиляють (інколи навіть «через коліно») до елементарного послуху. Чи вистачить сил для спротиву? Чи зуміють разом з «молодими обличчями інших фракцій» вимагати негайної деофшоризації та деолігархізації? Чи зуміє голова партії Андрій Садовий і далі надихати своїх молодих однопартійців на протидіяння спокусам...
Тим часом, здається, сили та запал є. Є навіть об’єктивні чинники: депутат від «Самопомочі» Оксана Сироїд – заступник голови Верховної Ради, в їхніх руках головування в трьох комітетах: протидія корупції – Єгор Соболєв, іноземних відносин – Ганна Гопко, з питань інформатизації та зв’язку – Олександр Данченко. А народний депутат, командир батальйону «Донбас», є першим заступником голови комітету з питань національної безпеки та оборони.
Багато питань хвилюють виборців. Вони ставлять їх представникам політичної партії «Об’єднання Самопоміч» під час інтерв’ю на різних каналах ТБ та в соціальних мережах. Уважно придивляються до молодої партії і наші читачів – українці закордоння, бо ж багато з них живуть Україною і працюють для її захисту як волонтери, доброчинці та лобісти України у Конгресі США.
Наша редакція попросила відповісти на ці та інші питання лідера партії Андрія Івановича Садового. Інтерв’ю відбулося 20 січня, у Києві, одразу ж після роботи ІV з’їзду партії «Самопоміч», на якому Андрій Іванович окреслив завдання партії на поточний 2015 рік.

«Не боятися бути твердим і казати правду»

Шановний Андрію Івановичу! Неповна година по тому, коли завершився з’їзд партії «Самопоміч». Дякую за запрошення побувати на з’їзді, надзвичайно цікаво було відчути його неформальну, дружню атмосферу, послухати звіти і партійців, і голови фракції у ВР, й окреслення завдань. І все ж, прошу дати особисту оцінку роботи своїх підопічних у Верховній Раді.

Лідія Корсун презентує Андрієві Садовому видання часопису «Час і Події» та книги на одну з тем розмови: «Післязавтра почалося позавчора», «Квіти яблуневі» Б. Й. Кириченка та «Майдани і магнати» С. Г. Бондаренка

Фракція «Самопоміч» пройшла відповідальний шлях. Мені приємно, що вони не піддалися на ті чи інші спокуси. Що вони дотримуються державницької позиції. І робота над бюджетом, і законом про реформування судової системи, і голосування за принципові закони, які дають можливість наповнювати бюджет і мінімізувати вплив олігархів, показують силу спільної важкої праці фракції. Кожен закон, який ставили на голосування, наші фахівці обговорювали на засіданні фракції. І перевага наших депутатів у тому, що вони працюють самостійно, а не довіряють це своїм «десятим» помічникам.
Голова фракції «Самопоміч» Олег Березюк сказав на з’їзді, що «Раніше парламентом керували 5-8 осіб і це продовжується і сьогодні...». Це дійсно так. У парламенті триває боротьба олігархічних кланів... У своїх партійних документах ви пишете, що хочете «боротися за справедливість для народу». Що зробити, щоб змінилися правила гри в парламенті? Дуже прошу бути відвертим.
Перш за все, треба казати правду. Бо коли кажеш правду, то робиш людей сильними. Коли казати неправду, робиш людей слабкими.
Сьогодні в державі дуже важливо, щоб кожен добре робив свою роботу. В нас нема, на жаль, чітких критеріїв, які б давали можливість оцінювати окремо роботу президента і прем’єра.

Під час інтерв’ю: голова партії «Об’єднання «Самопоміч», мер міста Львів Андрій Садовий та автор Лідія Корсун. 20 січня 2015 р. Київ, Будинок учителя

Часто їхні обов’язки збігаються. Це неправильно. Нам треба проводити зміни до Конституції, які б чітко фіксували відповідальність керівників держави за те, що вони роблять. Маємо переформувати судову систему, прокуратуру, яка тривалий час була репресивним органом. Отже, допоки не поміняємо законодавство, не буде суттєвих змін. Ви казали про олігархів. Вони повинні податки платити, а не ховати прибутки в офшорах.

• Що зробить ваша партія, ваші бойові депутати, щоб якнайскоріше повернути їхні статки в Україну? Маєте якісь плани?

Україна в цьому не є унікальною. Дуже багато країн проходили цей шлях. Характер податків у нашій країні надзвичайно складний, і багато підприємців їх уникають. Чому олігархи багаті? Тому що вони найменше сплачують податки, а найчастіше уникають їх зовсім.
Яку мету ми ставимо? Щоб Україна мала наповнену казну, треба зробити таку податкову систему, яка би після сплати податків залишала їм певний прибуток. Нині у нас така система, що при чесній оплаті мало що лишається.

• І все ж, перепрошую, що зробити, щоб вони повертали ці статки з офшорів?

Вони їх не повернуть. Треба прийняти закон, згідно з яким можна вийти на якийсь рівень обнулення, щоб їм було вигідно ті кошти повернути, і вони б працювали на нашу економіку. Тільки таким чином. Свого часу я спілкувався з екс-президентом Грузії Михаїлом Саакашвілі, покійним куратором економічних реформ у Грузії Кахою Бандукідзе на тему, яку сьогодні порушують багато людей: «забрати все, що мають олігархи». Але це не дасть результат. Бо якщо ви заберете якесь підприємство (націоналізуєте його), це буде сигнал для світового бізнесу. Вони не будуть вкладати кошти в нашу країну. Це дуже делікатна справа. Тут треба працювати, насамперед, в інтересах держави.
У нас сьогодні на одного мешканця припадає $3 тис. ВВП, а, в середньому, у світі – $11 тис., в Росії – $14 тис. Реформа економіки має бути такою, яка дасть можливість і сплачувати податки, і мати зиск.
А робота з великим бізнесом – це системна робота. Так, у нас олігархічна країна. Але олігархи роблять те, що влада їм дозволяла, тому що влада з того користала. Заробляючи надприбутки, олігархи ділилися з владою, фінансуючи її виборчі компанії та інші проекти. Зростання влади і бізнесу – це дуже складний спрут. Щоб його розрубати, ще раз наголошую, треба внести чітку відповідальність керівників держави за те, що вони роблять.
Ми сьогодні перейшли у формат парламентсько-президентської країни. А в голови Адміністрації президента СІМ (!) заступників. Є навіть районні державні адміністрації. На мою думку, ми маємо забагато міністерств...

• ...а додали ще одне, яке в народі обізвали «МінСтець», і яке себе наразі не проявляє, бодай, на рівні одного працівника – самого міністра...

Все це треба насправді покроїти в 2-3 рази, і матимемо великий ресурс. Повірте, люди навіть не помітили б це скорочення.

• То ви стверджуєте, що з офшорами зараз нічого не можна зробити?

Чому не можна? Маючи волю, влада мусить дати зрозуміти олігархам, що такого життя, яке було раніше, вже не буде. Що вони будуть відповідальні за кожну сплачену гривню податків.

Мер міста Львів Андрій Садовий: з архіву прес-служби Львівської міської ради

• А як їм дати зрозуміти? І що можуть для цього зробити 32 депутати фракції «Самопоміч»?

Єдина їхня сила сьогодні у фаховості та публічності. Вони можуть фахово працювати, робити свою роботу, і це вже дає результати. Ось завтра (21 січня. – авт.) у фракції зустріч з Генеральним прокурором Віталієм Яремою, який сам попросився на цю зустріч. Бо ми зайняли таку ж позицію відповідальності щодо прокурорів: ті, хто працював на Януковича, не можуть сьогодні працювати на державу. А суди подовжують приймати рішення на їхню користь.

• Отже, підводячи підсумок попередньої розмови, як ви охарактеризуєте сьогоднішній устрій у нашій державі?

На превеликий жаль, ми маємо на сьогодні державу, яка не реформована з радянських часів. У 90-і роки країна мала потужний промисловий потенціал. Це було пограбовано через «прихватизацію». І сьогодні у владі присутні багато не фахових людей, розквітає корупція, високий рівень популізму. В цілому, це гримуча суміш, яка може знищити будь-що. А найстрашніше, на мою думку, це ВІДСУТНІСТЬ ЄДНОСТІ У НАШІЙ ВЛАДІ. Хоча «Самопоміч» через коаліційну угоду робить все можливе і неможливе, щоб ця єдність була. Але те, що я бачу за лаштунками, викликає у мене великий біль.

• То ви згідні зі мною, що наш устрій сьогодні, як і в попередні роки, починаючи з Кучми, кланово-олігархічний?

Бачите, олігархи втрачають свою силу. У них вже немає тієї сили, яка була в двохтисячних роках. Але вона ще сьогодні присутня. І я думаю, що активна принципова позиція і депутатів Верховної Ради, і громадськості повинна зламати цей залізобетонний хребет олігархії.

• Як це зробити?

Щодня працювати на це. Крапля і камінь точить.

• Повернемося до ваших партійних ідеалів. Мені сподобалося у Маніфесті партії «Самопоміч» заклики «Будь собою» і «Співпрацюй з іншими», які, до слова, згадувалися і на сьогоднішньому з’їзді. Думаю, в коаліції не завжди можливо «бути собою», тобто, казати правду, і, в той же час, співпрацювати з депутатами інших партій у багатьох питаннях, – і це не секрет, – з протилежною позицією? Чи не зв’язує руки коаліційна дисципліна?

Правда – це той цемент, який цю коаліцію може зцементувати. А брехня її розвалює. Тому треба не боятися бути твердими і казати правду.
Тоді як «співпрацювати з іншими», які інколи цією правдою нехтують?
Приведу простий приклад. Відбулися вибори до Верховної Ради. В мене була розмова з президентом та прем’єром. У президента був свій варіант угоди про коаліцію. Прем’єр мав свій варіант. Була дискусія: «Чий варіант кращий?» Ми запропонували президентові своїх працівників, напружено попрацювали і виробили спільну угоду. А могли сказати: «Ні, нам це не подобається!» Але ми пішли на активну співпрацю. В цьому є раціональне зерно. Треба забувати про свої власні амбіції, відчувати, перш за все, відповідальність за країну.

• Ваші при прийнятті бюджету на 2015 рік в ніч на 29 грудня «розкололися». Лише десять депутатів віддали голоси «за», решта не голосували або утрималися. Яка причина неодностайності? Правда, знаємо, що саме ваші депутати вносили доцільні поправки в проект, зробивши його найкритичніший аналіз.

Ті з депутатів фракції, хто свого часу працював у виконавчих органах влади, підтримали, тому що знають, що краще поганий бюджет, ніж його відсутність. Бо при його відсутності маніпуляцій може бути набагато більше. Але я також солідарний з тими колегами по фракції, які не проголосували за цей бюджет, тому що його треба було готувати заздалегідь ще влітку. Зараз прийняли Соломонове рішення: «прийнятий бюджет – це краще, ніж не прийнятий». Ми завжди можемо внести в нього зміни, що й будемо робити протягом року...
(Репліка автора: прикро, що цей «Соломонів» бюджет, згідно з аналізом експертів, передбачає ще більшу централізацію: у 2014 році у місцеві бюджети надходило 22, 9% коштів, а в 2015 р. – 18,1%. І це за умови оголошеного владою походу за суцільну децентралізацію).

• На з’їзді прозвучала незаперечна істина: «Одна справа – прийняти добрий закон, і зовсім інша – його виконувати». Як досягати виконання прийнятих законів, коли сьогодні ні Генпрокуратура, ні МВС не зацікавлені в тому, щоб вони виконувалися?

Через громадський тиск. Це дуже велика сила. І ще – принципова позиція депутатів. Потрібно повернути парламенту контролюючі функції. Потрібен контроль за діяльністю уряду і контроль за використанням бюджетних коштів. Це – великий пласт роботи, яку треба виконати і яку будуть здійснювати колеги із «Самопомочі». Тому що без контролю не буде жодної роботи. Будуть маніпуляції. Буде корупція і багато інших негативних речей. КОНТРОЛЬ, КОНТРОЛЬ. І ще раз КОНТРОЛЬ.

• Отже, громадськість може зробити значно більше, ніж будь-яка партія?

А наша партія – це і є громадськість. Ті люди, які пройшли по списку «Самопомочі», – це і є громадськість. Лише двоє з 32-х депутатів – члени партії: Олег Березюк – нині голова фракції та Олег Лаврик – заступник голови партії. Наша робота в областях базується на громадській діяльності. І ми активно розвиваємо громадський рух.

• У фракції «Самопоміч» люди різних напрямків діяльності – бізнесмени, військові, професіонали, громадські активісти. Як вони знаходять спільну мову?

Вам треба прийти на засідання фракції. Дискусії бувають дуже гострими. Але спільну мову знаходять. Ось Семенченко із Соболєвим поїхали в Харків – шукати прокурора, якого суд після люстрації поновив на посаді. Прокурор щез, суддя, яка його поновила, терміново пішла у відпустку. Вони їдуть на місце і там вивчають ситуацію. А військові – це такі самі українці, як ми з вами. Це не фахові військові, вони пішли воювати за Україну за покликом серця в добровольчий батальйон «Донбас».

• Зараз чомусь всіх особливо зацікавив Семен Семенченко. Навіть «копають» під нього...

Семенченко – людина, яка має загострене почуття справедливості. Він був на війні, втратив багато друзів. Може емоційно висловлюватися, і деколи люди цим маніпулюють. Людина, яка пройшла війну, – це вже інша людина.
(Від автора: Стало відомо, що 31 січня поблизу Вуглегірська загинуло четверо бійців батальйону «Донбас». А 1 лютого загинуло ще двоє, багато поранених, а командир батальйону Семен Семенченко контужений, має перелом трьох ребер та ушкодження легенів).

• Ви задоволені роботою п’яти депутатів від «Самопомочі» у Київраді?

Ви повинні розуміти, що це є інтелігентні освічені люди, кияни. Мені приємно, що вони вчаться, здобувають досвід бути депутатами...

• ...А мені приємно було, коли нещодавно на захист Театру пантоміми, приміщення якого планують забрати, виступила лише фракція «Самопомочі» Київради... Отже, оцінюєте їхню роботу...

...На чотири з мінусом. А я завжди дуже критичний.

• Окресліть, прошу, завдання вашої партії на поточний 2015 рік.

Основне завдання – якісна робота фракцій, робота над Конституцією та з тими законами, які дадуть можливість змін у місцевому самоврядуванні... Це серйозна підготовка до виборів у містах та селах, які відбудуться восени 2015 р. Треба шукати гідних кандидатів... Це розбудова наших осередків на місцях. Тому що кадровий потенціал є і завжди буде найціннішим ресурсом, який існує. Кадри вирішують все. Над цим ми працюємо і будемо працювати щодня.

• На з’їзді виступала представниця вашого осередку з Житомира. Вона просила допомоги в підготовці статуту їхнього міста. А що відбувається з прийняттям такого статуту у Львові?

Ми такий статут підготували два-три роки тому, затвердили на сесії міськради і передали в управління юстиції для реєстрації. Через формальні підстави нам відмовили. Ми подали в суд і зобов’яжемо його зареєструвати через рішення суду.

• Група громадських активістів Львова, серед яких є фахові інтелектуали, як наприклад, викладач університету Ігор Гурняк, блогер Юрій Ситник та інші зараз переймаються і працюють над ідеєю створення територіальних громад згідно з Європейською хартією. Як відомо, в 10 областях створено уже 34 таких територіальних громади, рішення яких (як записано в Європейській хартії) мають юридичну силу і можуть протидіяти корупційним рішенням виконкомів, наприклад, щодо незаконного продажу земель, екологічно шкідливих будівництв і т. д. І такі позитивні прецеденти уже є. Чи маєте якісь застереження щодо їхніх пропозицій та напрацювань?

Я хотів, щоб ми були максимально відкритими і казали все до кінця. Колеги, які займаються зараз питаннями громад, ставлять під сумнів легітимність органів місцевого самоврядування, кажуть, що ця спадковість з часів Радянського Союзу є неправильною.
І що треба робити по-іншому. А як по-іншому? Ось є громада міста Львова, є депутати, яких громада обирає, є виконавчий комітет. А тепер все це перекреслити і реєструвати нову громаду, а яким чином? Відмовитися можна, а що буде натомість? Я за те, щоб були громади по мікрорайонах міста, ми це підтримуємо і розвиваємо. Але ставити під сумнів існуючу систему місцевого самоврядування, то пустка ж не може бути... Не буде спадковості влади... От і все. Добре послухайте колег, що вони пропонують, а потім можемо мати з вами окрему розмову.

• Добре, згодна. А ще прошу, шановний Андрію Івановичу, взяти для розгляду ось ці два листи від представників громадськості. Насамперед, зізнаюся, це моя та моїх колег ідея. На основі вивчення діяльності українських меценатів ХІХ-ХХ сторіч виникло прохання саме до Вас, вашої партії, звернутися до сьогоднішніх олігархів із закликом: а) повернути добровільно кошти з офшорів, щоб вони працювали на нашу економіку; б) рятувати економіку України через доброчинні внески на великі державні проекти. Адже прийшов час віддавати... Саме сьогодні... Коли триває війна. Коли ми на краю прірви...

Андрій Іванович знайомиться зі змістом, важко зітхає і ділиться першими враженнями:
...Господи Боже мій! Яка ж це важка праця. Тому що всі ці багаті люди дивляться на Україну як на джерело збільшення своїх прибутків, а ті меценати, про яких ви кажете, досягнувши певного рівня заможності, почали ВІДДАВАТИ СВІДОМО. Такі, як Андрій Шептицький. Він свої великі капітали віддав на українські школи, лікарні, освіту, Просвіту і т. д. Але це було свідомо... Я не знаю, скільки з ними треба провести розмов і патріархам церков, й іншим поважним людям нашої країни, щоб вони почали віддавати.

• Ось ви першим і почніть. А тоді долучаться всі інші поважні люди. Є ж до кого звернутися: до Ахметова, Фірташа, Коломойського, Порошенка, Ложкіна, Новінського, Льовочкіна, родини Кучми – Пінчука та десятків інших. Хіба не досить їм сказати: «Прості люди зі своїх мізерних зарплат утримують армію і добровольчі батальйони вже 9 місяців... Майте ж совість, хлопці, розкрийте і свої гаманці!»

Я би теж хотів, щоб вони ще за життя будували собі пам’ятники у вигляді нових шкіл, театрів, лікарень, новітніх доріг....

Передаю Андрієві Івановичу ще один лист від економіста, автора публіцистичних книг з історії та сьогодення України Бориса Кириченка з пропозицією взяти під опіку колишні родинні землі одного з найвідоміших українських меценатів ХХ ст. Євгена Чикаленка в с. Перешори, Одеської обл. (автора відомого вислову «Любити Україну до глибини кишені») та організувати там свій агрокомплекс (кооператив, etc.), а майбутні прибутки вкладати у ФОНД КУЛЬТУРИ партії «САМОПОМІЧ», який, звичайно, треба ще створити. На мій погляд, ідея реальна, оскільки «кадри вирішують все», а партія «Самопоміч» об’єднує та притягує не тільки фахівців-інтелектуалів, а й бізнесменів та менеджерів сучасного мислення.
P. S. Нам пообіцяли в «Самопомочі» найближчим часом розглянути наші пропозиції і дати відповідь, яку ми обіцяємо опублікувати.

Епілог: Візьміть і зробіть!

Отож, понад 1,7 мільйона виборців, що віддали свої голоси за кандидатів партії «Самопоміч», сприйняли її як нову, прогресивну. Всі розуміють: працювати в умовах старої системи і старих правил гри у ВР – неймовірно важко. Виклики на кожному кроці. Але все ж чекають від депутатів мужності, чесності, незрадливості, самовіддачі, вірності проголошеним ідеалам. І навіть давно забутого поняття – АЛЬТРУЇЗМУ!
Шановні самопомічці! Народ хоче знати, що ви робили, і що вдалося ЗРОБИТИ у парламенті, наприклад, за минулий тиждень-два. Знайдіть форму найбільш публічної звітності. Виступайте перед народом.
Ініціюйте звіт про те, що відбувається на нарадах президента і голів фракцій, звичайно, лише не розголошуючи військову таємницю. Наприклад, не тільки на «Свободі слова» ICTV, де 26 січня експерти «витягли» з уст учасників такої наради (вона відбулася в АП цього ж дня) секрети Мінських домовленостей стосовно неоголошених раніше там домовленостей щодо «здачі-нездачі» Донецького аеропорту. Ту карту, про яку йшла дискусія, має бачити (знати) і народ, а не лише голови фракцій. Олег Березюк, до виступу якого у цій програмі уважно всі прислухалися, тому що виступ суттєво відрізнявся від ура-патріотичних штампів Юрія Луценка, сказав: «Ми зрозуміли президента». Але народ теж хоче його зрозуміти. Допоможіть публічністю, відкритістю і правдою, яка задекларована як один із принципів життєдіяльності вашої партії. АП до цього часу не хоче публічності. Візьміть і зробіть.
Київ – Нью-Йорк