Відшуміло свято Останнього дзвоника і школярська дітвора може відітхнути з полегкістю: "Нарешті! Дочекалися! Попереду вакації!" Але цей день навіював і смуток, адже для випускників Школи це був справді ОСТАННІЙ дзвоник. Відтепер вони зможуть навідуватися до рідної школи лише у якості гостей, щоб поспілкуватися з молодшими товаришами та поділитися своїми думками з викладачами, які впродовж довгих років закладали у їхні душі потрібні знання та прищеплювали любов до України, її історії та культури, до християнської віри.

Історія Школи українознавства, що діє при Катедральному соборі святого князя Володимира налічує майже шістдесят років. Знала Школа десятиліття злетів та піднесень, але й були у її житті й доволі складні періоди, коли не все вдавалося реалізувати з того, що було задумано.

Сьогоднішній стан справ у Школі українознавства дозволяє з оптимізмом дивитися у майбутнє. Впродовж останнього п'ятиріччя чисельність учнів Школи неухильно зростає. Наприкінці навчального року тут навчалося понад 170 учнів. Адміністрація Школи передбачає, що й у наступному навчальному році кількість школярів продовжуватиме збільшуватися. Парафіяльна управа та батьківський комітет серйозно задумуються над вирішенням нової проблеми: як розмістити у стінах Школи всіх бажаючих навчатися. Але ці клопоти належать до розряду приємних, адже свідчать, що обраний дирекцією Школи напрям є правильним, про що, до речі, промовисто засвідчує статистика.

Випускники разом зі своїми вчителями

Однак у неділю, 3 червня, ці та інші клопоти відійшли на задній план. У Школі українознавства було свято. Привітати випускників Школи прийшов Генеральний консул України в Чікаго Василь Корзаченко, представники Кредитної Спілки "Самопоміч" та інших громадських організацій міста Чікаго.Відкриваючи свято, директор Школи українознавства Тетяна Барановська відзначила злагоджену роботу батьківського комітету та викладачів Школи, які впродовж року тісно співпрацювали, щоб створити якнайкращі умови для навчального процесу

Генеральний консул України в Чікаго Василь Корзаченко у своєму слові побажав випускникам завжди пам'ятати, чийого роду вони діти, шанувати рідну мову, національні традиції та не забувати тих, хто доклав стільки зусиль, щоб виховати їх свідомими українцями.

Керівник Генерального консульства зауважив, що у стінах Школи панує духовна злагода та єдність, незважаючи на те, що тут навчаються діти, які належать до різних конфесій. Цей факт повинен служити прикладом для всіх нас, адже в єдності наша сила!

Від імені Кредитної Спілки "Самопоміч" випускників привітав Володимир Павелчак. Він вручив від Кредитівки кожному випускнику подарунок-сертифікат, побажав успіхів і творчої наснаги у житті та впевнено рухатися обраним шляхом до поставленої мети.

Автору цих рядків подвійно було приємно звертатися до юнаків та дівчат, адже впродовж п'яти років йому довелося бути керівником цього класу, тож вищесказане йшло від щирого серця.

На сцені учні молодших класів

Потім настав час концертної програми, в якій взяли участь майже всі школярі. Веселими були виступи наймолодших: школяриків-першокласників та "випускників" дитячого садочка, які під час виступу вразили присутніх своєю щирою безпосередністю та "акторським" талантом.

Зворушливим виявилося прощання учнів четвертого класу зі своєю вчителькою Марією Міщенко. В силу обставин вона змушена попрощатися зі Школою українознавства, якій віддала майже десять років свого життя, причому половину з них на посаді директора Школи.

І ось настала урочиста хвилина. На сцену запрошуються цьогорічні випускники Школи українознавства: Дмитро Гриник, Олена Дутка, Михайло Коновал, Андрій та Марія Стефінко. Класний керівник Любов Ткачик вітає своїх вихованців та бажає юнакам та юнкам від імені вчительського колективу успіхів у подальшому житті, радощів та насолоди від обраної професії та не забувати рідну Школу.

Директор Тетяна Барановська вручає випускникам свідоцтва про закінчення Школи українознавства та приєднується до привітань своїх попередників.

Цьогорічні випускники підготували своєрідну несподіванку для своїх старших товаришів-викладачів. Від імені створеної шкільної Ради старшокласників вони нагородили Почесними грамотами викладачів Тетяну Барановську, Любов Ткачик, Лесю Плугатор, Лідію Охмат та голову Батьківського комітету Ольгу Матіос. До речі, до цієї справи молодь підійшла з почуттям тонкого гумору: кожна Почесна грамота відрізнялася своїми побажаннями і не була подібною на інші.

У залі під час свята

Від імені батьків випусного класу виступила Оксана Стефінко. Вона від щирого серця у віршованій формі подякувала дирекції Школи українознавства та парафіяльній управі Катедрального собору святого князя Володимира за роки наполегливої праці з їхніми дітьми та чудову організацію свята. Оксана Стефінко висловила сподівання, що і в подальшому свято Останнього дзвоника буде святом не лише школярів, а й усієї нашої громади.

Настає кульмінація свята. На сцену з дзвоником в руках піднімаються першокласники, які вітають своїх старших товаришів із закінченням Школи та бажають їм у майбутньому великих успіхів.

Лунає ОСТАННІЙ дзвоник!

Прощавай, рідна школо!

Вітай нове життя!