Учасники на кампусі Єльського університету 24 серпня

На прийомі в проф. Тімоті Снайдера

Група, яка прибула на вишкіл, складалася з молодих психіатрів, психологів, психотерапевтів, медсестер і душпастирів із різних регіонів України. Поєднала їх спільна праця для оздоровлення тих, хто страждає на психічні травми внаслідок жахіть пережитого під час участі в протестах на Євромайдані, у військових операціях на сході України (ATO) і бурхливих подіях останніх 10 місяців в Україні. Усі прибулі добровольці працюють у цій сфері ще з часу протестів на Майдані. Днями і ночами ходили від намету до намету і з одної барикади до другої, надаючи потрібну допомогу. Працювали в польових лікарнях, відвідували родини, які втратили близьких, координували гуманітарну допомогу.
Після закінчення протестів на Майдані вони продовжували допомогову роботу, організовуючи пересувні бригади психологів, які їхали в різні точки зони ATO, опікуючись психічним здоров’ям солдатів та офіцерів. Багато з тих, хто воює на фронті, є глибоко вражений загибеллю своїх друзів. Пригнічують почуття провини, депресія і згадки про пережиті жахіття. Дехто з волонтерів працює з вимушеними переселенцями з Криму і Донбасу, служать капеланами у військових частинах і лікарнях, помагають бездомним родинам та особам з особливими потребами.
Вишкіл на Єльському університеті проходив у серпні та тривав 10 днів. Його проведенням завдячуємо ініціативі та організаційним здібностям двох американських українок, одна з яких працює дослідником, а друга – лікарем. Удвох вони зуміли зрушити для реалізації свого задуму провідну американську медичну школу, урядове агентство США, українсько-американську гуманітарну організацію і багато членів української громади штату Коннектикут.
Д-р Марта Бойко працює медичним антропологом у Єльському університеті. Проводить досліди в галузі охорони здоров'я. Останнім часом багато уваги приділяє справі розширення доступу до лікарських препаратів для профілактики і лікування ВІЛ в Україні. Д-р Улянa Супрун, за фахом радіолог, працює в Україні координатором гуманітарних програм Світового Конгресу Українців. Обидві були очевидцями подій на Майдані, що проходили взимку 2013-2014 рр.
Зростання насильства з боку державних силових структур проти протестувальників збільшило потребу медичної допомоги. Поява на Майдані волонтерів з медичним досвідом мало велике значення, бо з місцевих лікарень силовики викрадали навіть важкопоранених. Разом із тим, тривале протистояння впливало і на психічне здоров'я його учасників, тому жертвам терору необхідно було допомогти і на цьому відтинку.
З плином часу кількість випадків насильства проти учасників Майдану збільшувалась. Сотні людей зникало. Багато з них зазнавали нелюдських тортур, а деяких таємно вбито. Із лікарень викрадали хворих і травмованих. Поширювався страх і терор. 18 лютого силовики перейшли до масових убивств мирних демонстрантів. Режим Януковича, конаючи в агонії, порозставляв на прилеглих до Майдану вулицях снайперів, від рук яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька сотень було поранено.
Внаслідок тих жахливих подій перед командою добровольців, що надавали психологічну опіку, постала потреба працювати у набагато більших масштабах, ніж дотепер. До такого вони були не дуже підготовлені. Уже тоді добровольці усвідомили потребу додаткової підготовки. А впродовж наступних місяців проблеми тільки примножувались. На Сході України розгорнули терористичну діяльність т. зв. сепаратисти, озброєні та профінансовані Росією та «рідними» олігархами. З прибуттям дедалі більшої кількості бойовиків із Росії і постачанням щораз більш потужної зброї боротьба на Сході ставала кривавішою і більш масштабною за кількістю людських жертв.
Справою додаткових навчань для волонтерів із психологічної опіки зайнялися д-р Улянa Супрун і д-р Марта Бойко. Зав’язали контакт із Медичною школою Єльського університету, точніше, з центром досліджень ПТСР – посттравматичного стресового розладу, відомого ще як «в'єтнамський синдром» або «афганський синдром». Центр також провадить навчальні програми для тих, хто працює з постраждалими посттравматичним синдромом. Єльська клінічна програма ПТСР – одна з найкращих у світі. Її дослідники вивчають невробіологічні джерела травматичного стресу, причини стійкості деяких людей до стресів, розробляють нові підходи до лікування травм і розладів.
Заступник директора цього центру, професор Єльського університету Стівен Саутвік, який є визнаним у світі авторитетом із вивчення ПТСР і його лікування, погодився розробити і провести в Єльському університеті спеціальний вишкіл для волонтерів з України.
Дві інші установи зайнялися переїздом і побутом в Америці учасників вишколу – агентство «Відкритий світ» і Злучений Український Американський Допомоговий Комітет (ЗУДАК). «Відкритий світ» – установа при Конгресі США, яка служить своєрідним зв’язком Конгресу з населенням країн Євразії та сусідніх країн. «Відкритий світ» веде обміни і сприяє організації навчальних програм, які допомагають встановлювати відносини між майбутніми лідерами тих країн у різних сферах життя та колегами по професії в Америці.
ЗУДАК був створений у 1944 р. Конгресом українців Америки з метою надання матеріальної допомоги українцям в Україні та діаспорі. Він посідає важливе місце в житті української громади Америки як центральна суспільно-допомогова організація. Комітет очолює д-р Лариса Кий. ЗУДАК надає гуманітарну допомогу потребуючим, допомагає постраждалим від стихійних лих, іммігрантам, а коли потрібно – проводить освітні програми. Саме відповідальність за різні аспекти побуту учасників вишколу в Америці взяв на себе ЗУДАК. Здебільшого, цим зайнялися голова ЗУДАК д-р Кий і Мотря Вотерс-Бойко, працівник бюро ЗУДАК-у в Філадельфії.
Група волонтерів з України прибула до Вашингтона 20 серпня і провела день з гостями «Відкритого світу» та ЗУДАК-у. Оглядали столицю, відвідали осідок Конгресу. Посольство України організувало гостям у себе гарне прийняття. А відтак, група вирушила до міста Нью-Гейвен у штаті Коннектикут, до Єльського університету.
Там, впродовж дев'яти днів їхнього перебування в Коннектикуті ними опікувались, на прохання ЗУДАК-у, проф. Мирон Мельник і Мирон Koлінський із Гартфорда. Ще до початку вишколу вони зайнялися збіркою фондів на підтримку програми вишколу і забезпечення його учасників, а в час самого вишколу дбайливо піклувались гостями, організовуючи чи координуючи позапрограмові заняття та розваги у вечірні години і подальші поїздки у вихідні дні.
Місцева українська активістка Галя Лодзінська подбала про залучення до опіки гостями значної кількості членів української громади Нью-Гейвена. Подібно відгукнулась місцева громада Гартфорда, де гості ночували кілька днів, ще до початку вишколу. Там їхнім розміщенням по хатах зайнялися Софія Доманська та Мирон Колінський. Звідти, під керівництвом Мирона Koлінського та Івана Keбала, вони поїхали на оглядини недалекого Нью-Йорка. Оглянули українську дільницю, відвідали виставку образотворчої спадщини Тараса Шевченка в Українському музеї і мали тур до нью-йоркської гавані. Обід зафундували власники української м’ясарні Іст Віледж. На зворотному шляху група зупинилась в місті Гластонбері, де їх вітали на фестині з нагоди Дня незалежності України.
У неділю гості взяли участь у Богослужінні в церкві св. арх. Михаїла в Гартфорді, на якій співслужили з місцевим парохом священики, що належали до групи волонтерів. Після цього група повернулася до Нью-Гейвена, де їм влаштували тур до Єльського кампуса. День закінчився участю у відзначенні Дня незалежності на центральному міському майдані, яке влаштувала місцева українська громада. Присутність групи підсилила патріотичний настрій на святкуваннях і дух солідарності з воюючими братами та сестрами на рідних землях.
Програму вишколу українських фахівців у галузі психічного здоров'я уклав сам проф. Стівен Саутвік. До неї залучив 22-х своїх колег. Дехто з них займається до цих пір психічною допомогою родинам жертв жахливої масакри, що мала місце в початковій школі міста Ньютавн, штат Коннектикут, ще в грудні 2012 року. Програма, розроблена проф. Саутвіком, була зосереджена на визначенні ефективних форм прелімінарної психологічної допомоги потерпілим і способів сприяння швидкому оздоровленню та поверненню до повноцінного життя шляхом опертя на здорові складники особистості потерпілого. Були представлені найбільш сучасні та найбільш успішні підходи та методи оздоровлення.
На питання, як представники духовенства вписуються в цю програму, д-р Саутвік дав цікаву відповідь. Ґрунтуючись на своєму багатому досвіді, він звернув увагу на те, що багатошаровий, цілісний підхід є найбільш ефективним при лікуванні психічних травм. Потрібно залучати наявні людські ресурси в послідовному порядку від спілкування на базовому рівні (хоча і в структурованому вигляді), аби зупинити нездорову схильність потерпілих замкнутися в собі, через залучення сім'ї та друзів для підмоги, і завершуючи, за крайньої необхідності, на серйозних фармакологічних інтервенціях. Різні люди можуть грати роль на кожному етапі лікування залежно від їхнього досвіду і від потреб пацієнта. А в додатку спілкування у духовному руслі таки має певний невробіологічний ефект і може бути корисним. Зрештою, проф. Саутвіку було відомо, що в Україні люди звикли звертатися у скрутну годину найперше до свого священика.
Один із присутніх священиків підтвердив це зауваження. Він описав, як під час недавнього відпусту в Зарваниці, організованого для сімей загиблих на Майдані героїв Небесної Сотні, багато людей підходило до священиків для розради. Сам прибитий горем, він зрозумів обмеженість своєї спроможності дати відповідну розраду. Тому в нього таке прагнення запізнатися з ефективними способами психічної допомоги. А крім цього іноді відчуває, що сам би міг скористати з терапії.
Програма пройшла на зразковому рівні, як можна було сподіватись. Протягом першого дня учасники отримали разом з графіком та розкладом тем курсу також слайди і допоміжні матеріали для полегшення подальшого використання прослуханого. Мультимедійні матеріали були записані на флешках. Під час інтерактивних сесій учасники переглядали сотні пояснювальних слайдів, виписаних англійською та українською мовами. Професійні перекладачі надавали синхронний переклад з англійської українською мовою за допомогою бездротових навушників, які мали учасники, котрі не розуміють англійської мови. Під час жвавих дискусій перекладали питання та зауваги українських учасників для їхніх американських викладачів.
Програма робила акцент на підготовці тренерів, які зможуть вишколювати інших тренерів в Україні та використовувати отримані знання для навчання інших працівників у галузі психічного здоров'я. Для цього було спеціально спроваджено з Гавайських островів першорядного тренера прелімінарної психологічної допомоги д-ра Патріцію Ватсон. Протягом декількох днів вона давала виклади, насичені корисною інформацією. У додатку до вивчення форм психологічної допомоги та лікування посттравматичного стресового розладу, виклади порушили також інші теми, зокрема, – види когнітивної терапії, «експозиційна терапія» для лікування неврозів, тривоги, питання доцільності та видів фармакологічного лікування, а також ознайомлення зі специфічними підходами до лікування дітей.
Ввечері і зранку були організовані додаткові сесії в лікарнях і реабілітаційних центрах для ветеранів та в приміщеннях Єльського інституту глобальної охорони здоров'я, який допомагає здійснювати програми з охорони здоров'я у бідних країнах світу. Був відведений час і для індивідуальних зустрічей учасників з експертами.
27 серпня Єльський університет провів пресову конференцію для ознайомлення місцевих засобів масової інформації, педагогів та студентів університету з програмою для волонтерів з України. Серед учасників прес-конференції були д-р Джон Крістал, завідувач кафедри психіатрії в Єльській школі медицини, д-р Стівен Саутвік, організатор програми, д-р Стівен Маран, професор дитячої психіатрії і директор дитячої травматологічної служби при Єльській школі медицини, д-р Мотря Бойко, ініціатор програми і постдокторський науковий співробітник Єльського університету, представники групи учасників програми з України Володимир Погорілий, голова Української асоціації для подолання наслідків травматичних подій, о. Андрій Логин, священик львівської архієпархії Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ), Марта Пивоваренкo, психолог зі Львова, д-р Лариса Кий, президент ЗУДАК, Люїс Maденек, керівник Центру провідників відкритого світу, Орест Кизик, співорганізатор програм гуманітарної допомоги і Мирон Мельник, який представляв українську громаду штату Коннектикут.
Ввечері Єльська школа медицини у співпраці з ЗУДАК влаштувала на завершення вишколу святкове прийняття. На ньому були присутні обидва сенатори США з Коннектикуту – Кріс Мерфі і Ричард Блументаль, члени Єльської університетської громади, видатні громадські та бізнесові лідери Нью-Гейвена, як також представники української громади.
Тиждень завершився двома пам'ятними зустрічами: була зустріч із відомим професором Єльського університету, автором низки книг з історії Центральної та Східної Європи Тімоті Снайдер і прощальна зустріч з парафіянами церкви св. Михаїла в Нью-Гейвені, які так дбайливо опікувалися гостями з України в час їхнього перебування в університеті. Зустріч з українською громадою завершилася коротким концертом із виступами талановитих місцевих співаків і музикантів – Оксани Кіт, Стефанії та Меланії Кореновских і Наталки Данчук, а ще – несподіваним виступом хору акапела гостей – психіатрів і психологів з України. Свій концерт гості почали піснею «Несе Галя воду», яку присвятили Галі Лодзінській, що організувала значну кількість місцевих мешканців для щоденної опіки гостями. Потім були пісні з патріотичним змістом, пісні на слова віршів Шевченка, сольні виступи і зразки сучасної поп-музики. Атмосфера вечора була дуже товариською, а при тому особливою, бо всі були свідомі, що гості вже наступного дня повертаються назад до тяжкої реальності – роботи з потерпілими внаслідок трагічних подій в Україні. Зрозуміло, що прощання не обійшлося без сліз.
Після повернення додому учасники вишколу швидко приступили до своєї волонтерської діяльності. Деякі з них були скеровані у військові госпіталі в Києві, Дніпропетровську та Львові. Інші вирушили в зону АТО на сході України. А ще інші занурилися в роботу над адаптацією набутих знань для українських реалій та в опрацювання навчальних програм для подібних волонтерів. Вже 29 вересня д-р Патріція Ватсон провела за допомогою скайпу заняття для львівських волонтерів. Більше ста додаткових тренерів з Києва, Черкас і Maрiуполя також пройшли вишколи, проведені учасниками вишколу в Єльському університеті. Д-р Андрій Сидоренко працює над адаптацією матеріалу Єльського вишколу для журналу психіатрії та психотерапії «ФОРУМ», що виходить у Львові. Готується методичний довідник першої психологічної допомоги. Створено блог в Інтернеті для спілкування між учасниками та інструкторами Єльської програми і для координації дій.
Д-р Марта Пивоваренкo координує з єпископом УГКЦ Бенедиктом та Українським Католицьким Університетом у Львові заходи для створення Школи психологічної реабілітації при УКУ. о. Андрій Логин працює над розробкою загальнонаціональної програми ПТСР і програми підготовки духовенства для роботи в цій сфері в Україні. Налагоджено контакт із понад ста священиками, які служать капеланами у військових госпіталях, і з військовими частинами по Україні. Участь в Єльській програмі таки дала вартісні плоди.
У недавньому листі до нас д-р Андрій Сидоренко підвів підсумок про користь Єльського вишколу: «Одним з найяскравіших вражень від цієї поїздки для мене було посилене зрозуміння того, що ми всі об’єднані у нашій роботі для справи незалежної і процвітаючої України. Оптимізм і натхнення, яке я отримав від вас в Америці, я донесу до моїх колег в Україні».
Велике признання належить організаторам і донорам. У додатку до організаторів вишколу – Єльський університет, т-во «Відкритий світ», ЗУДАК і численні місцеві донори – ми хотіли би подякувати наступним особам і організаціям, чия щедрість покрила витрати з гостювання такої великої групи в Америці протягом 10 днів:
– Петрові Чернишову, генеральному директору «Київстар» у Києві,
– Юрієві Чопівському, президентові благодійного фонду родини Чопівських у Вашингтоні,
– адвокатам Мирону Рабію та Маркіянові Сілецькому з міжнародної юридичної фірми «Дентон» з офісами в Києві,
– д-ру Петрові Ленчуру, президенту нью-йоркського метрополітарного відділу Української медичної асоціації Північної Америки (УМАНА),
– Орестові Кизику, колишньому директору фірми на Вол Стріт, який доклав багато зусиль до збірки фондів для покриття коштів вишколу.