Одним із яскравих проявів культури народу є його традиційний одяг, який являється необхідною умовою існування людини.

Народний костюм відображає при­на­лежність до тієї, чи іншої нації, соціальний стан людини, господарсько-культурну дія­ль­ність. Особливістю тради­ційного народ­ного одягу української нації є його оздоб­лення вишивкою.

Вишивка - феноменальне явище твор­чості українського народу, один із най попу­лярніших видів декоративно- прикладного мистецтва, що перетворився з первісного заняття в високохудожнє ремесло.

Вишиванка   це духовний символ ук­раїн­ців, з яким пов'язана історія, творчі пошуки нашого народу, його перемоги і по­разки, сподівання на майбутнє.

Народні звичаї оздоблювати одежу ви­шивкою сягяють сивої давнини. Перші згад­ки про вишивку зустрічаються у дав­ньо-грецьких істориків. Про це свідчать да­ні архіологічних розкопок. Па території, яку займає сучасна Україна, ще в VI столітті нашої ери знайдено срібні бляшки, із зоб­ра­женням чоловічих фігур, одягнених в сорочки з вишивкою на грудях.

На протязі усього свого розвитку, по­чи­наю­чи із первісних часів, український народ творив і вдосконалював оригіналь­ний стиль, різноманітні техніки, орнамент і колористику. Завдяки копіткій праці на­род­них майстрів, традиції мистецтва ви­шивання пройшли через віки і збереглися до наших днів.

Людина закодовувала у вишивку свої бажання, сподівання, мрії. Кожна рисочка чи знак не були випадковістю. Вони несли символічне навантаження, адже вишитий узор, окрім декоративної, мав симво­ліч­ну і магічну функції. Знаки- символи у майстерних руках на протязі поколінь перетворювались у візе­рунки, удосконалювались та доповнювались новими елемен­тами.Створені орнаментальні мотиви пов'язані із символами стародавніх культур. В них, в стилізонанній формі відображався навколишній світ, мотиви флори і фауни.

ОРНАМЕНТ- від латинського "прикрашати", це графічне або живописне зображення, у творене з рит­мічно поєднаних геометричних або рослинних еле­ментів. Окрім символічного відображення уявлень про оточуючий світ, орнамент мав також магічно- захисну функцію.

За мотивами, які зустрічаються у вишивках, орна­менти поділяються на геометричні, рослинні, зоомор­фні та антропоморфні. ГЕОМЕТРИЧНИЙ орнамент складається із елементів абстрактних форм, кожен із яких має свою давню символіку. Пряма горизонтальна лінія - знак землі; горизонтальна ламана лінія - знак води, нескінченності, вічності; вертикальна хвиляста лінія-знак дощу; трикутник - символізує гори, хрест - символ поєднання сонячної батьківської та вологої материнської енергії. Цей солярний знак в давніх культурах символізував первісні творчі сили, був символом світла та вогню,адже вогонь наші предки добували тертям двох паличок. З прийняттям хрис­тиян­ства цей знак став символом розп'яття Христа. Коло - символ сонця.   Цей знак в давнину слугував цілою системою оберегів від сил темрями. Вважалося, що силам темрями протистоїть хід Сонця від Сходу до Заходу. Квадрат є символом родючості. Квадрат, по­ділений на чотири рівні частини з крапками посередні - символ засіяного лану. Та найбільшого застосування із всіх геометричних форм зазнав ромб. Цей знак притаманний вишивкам всієї території Буковини в період XIX-XX століття. Значення простого ромба, як символу жіночого начала, вбереглося до наших днів у незмінному вигляді.

Буковина - Західна частина У країни. Це слов'янська земля з данніх-давен.Саму назву "Буковина" край дістав від назви букових лісів, які поширені на всій території регіону. Тут жили племена, які з утворенням Киїиської Русі увійшли до її складу.Більш як три століття буковинський край був складовою частиною Давньоруської держави. З ХІІ до середини ХІУ сто­ліття Буковина входила до складу Галицько-Волин­ського князівства. В цей період місцеве слов'ян­ське на­селення досягло високого рівня економічного і культур­ного розвитку, зокрема розвитку народних промислів. Далі мова йтиме про буковинську вишивку.

Значну роль у декоруванні традиційного народного одягу та предметів побуту виконував РОСЛИННИЙ орнамент. Це своєрідне перенесення на полотно краси рідної природи. Мотиви рослинного орнаменту відоб­ражають стародавні уявлення народу, адже кожен листочок, квіточка, стеблинка несе своє символічне на­вантаження. Калина, наприклад, є символом нев­миручості роду, символом краси. За народним повір'ям Буковинців калина мала три знаки; жаль, кров і чистоту. Жаль - гіркота смутку, кров - невмиручість роду, чистота - незап­ля­мо­ваність дівочої порядності.

Поруч із калиною у вишиванках досить час­то зустрічається зображення дубового лис­тя. Дуб, як священне дерево, уособлював Пе­руна-Бога сонячної енергії, розвитку життя.     Дуб і калина - символічне поєднання сили і краси.

Досить часто на буковинських вишиван­ках зустрічається зображення барвінку. Його тулили до всього, що потребує краси і віч­ності; новонародженому до свічки - на гарне і довге життя, до весільних свічок - щоб ніколи не зів'яла любов,    до весільного калача - щоб до молодят хилилися серця людей, плели вінок із барвінку на смерть - на довгу і вічну пам'ять.

До мотивів рослинного орнаменту відно­си­ться також зображення маку, ружі, чор­ноб­ривців, хмелю, терену, дзвоників, гарбузового листя.

ЗООМОРФНИЙ орнамент являє собою зображення стилізованих птахів (потяг) - символу людської душі, символу сім'ї, кохання, вірності. Так зозуля, ластівка, со­ло­вейко-предвісники ра­дос­ті, доброї вістки, початку весни. Зозулю і солов'я ви­шивали на дівочих руш­никах не парно, бо "со­ловей щебече - собі пару кличе". Голубів, як символ подружної пари, зав­жди вишивали попар­но, один до одного і голів­ками. Зображення півня є символом зорі, символом сходу сонця. А зобра­жен­ня синиці асоціювалося з вирощуванням коноплі, з полотном, з усією рукоді­ль­ною роботою, пов'яза­ною з нитками.

АНТРОПОМО-РФНИЙ орнаметіт являє собою зоб­ра­жен­ня берегинь-духів добра, у вигля­ді сильно стилізова­них жіночих фігур в одязі трикутної фор­­ми з піднятими до неба або опуще­ни­ми до землі ру­ка­ми, та головою у фор­мі круга, квад­ра­та чи ромба. Руки, під­несені до неба- джерела сонця і дощу, тепла і вологи - для літніх молитв про урожай.

Берегиня сим­во­лізує Богиню Землі, матір природи, що створює гармонію життя.

Одним із давніших в українському орнамен­та­льному мистецтві є зображення архаїчних мотивів Дерева Життя у вигляді вазона в горщику. Дослідники вбачають відгомін первісного культу "СВІТОВОГО ДЕРЕВА", симетрія якого означала вста­новлення зв'язків між частинами світу і притіненням хаосу.

Дерево Життя - це універсальна модель Всесвіту з присутнім філософським розумінням минулого, сучасного і майбутньою. Нижня частина дерева - його основа, коріння-першооснова і початок світу, підземне життя. Середня частина - стовбур, гілки, лис­тя - земне життя людини і всього сущого. Верхня частина - гілки, квіти, листя - сфера богів, райське життя. На всіх трьох часгинах Дерева Житгя розміщували птахів, при­чо­му у верхній частині - сфері райського життя - птахи - зображувались фантастичними.

Як засіб емоційного впливу, важливу роль у вишивці відігравав колорит. Ко­льорове вирішення для кожного регіону Ук­раїни мало свої особливості. Взагалі орна­мен­тація поділяється на монохромну, дво­колірну та поліхромну. Монохромія- ви­шив­ка нитками одного кольору. Поліхромна орна­ментація має: чорно-червону основу з вкрап­ленням ниток інших кольорів,як додаткових.

Для вишивки Північної Буковини харак­терна різноманітність геометричних та рослинних візерунків, багатство кольорових поєднань розмаїття композицій. Монохромні вишивки (чорні,червоні, білі ) в цьому регіоні збереглися до початку XX століття в буден­но­му та поховальному одязі. З часом у ко­ло­риті вишивки монохромія витісняється поліх­ромією з використанням цілої гами кольорів.

В кольоровій гамі поліхромної вишивки гірських районів Буковини домінує поєд­нан­ня червоного, жовтого, коричневого, чорного та синього кольорів. На території Верхнього Буко­винського Попруття -  жовтого, чорного, чер­во­ного, зеленого, синього. Нижнього Бу­ковин­ського Попруття-червоного, синього, жовтого. В зоні Прикарпатської Буковини домінує поєд­нання голубого, жовтого, фіо­летового та бордо­вого кольорів. В зоні буко­вин­ського Поділля - червоною, чорного, зеленого, фіолетового кольорів.

До підбору кольорів майстрині відносились дуже старанно, адже кожен колір має свою символіку.

Оранжевий, червоний, жовтий - колір сонця (щоб сонце не заходило із людської долі). Синій - колір води та неба (нехай буде як з роси, так із води). Коричневий - ко­лір пекла (щоб життєва дорого до вогню пекельного не довела) Фіолетовий - від зірок (щоб щасливою була зірка,яка народжується і помирає разом із людиною). Зе­лений - від землі (щоб багатим був на все земне та добре).

Орнаментальні елементи вишивок Північної Бу­ко­вини могли мати приблизно одинакові форми, та зав­дя­ки використанню різноманітної кольорової гами, во­ни набували неповторного вигляду. В цьому і полягає їх­ня висока художня цінність.

Однією із особливих сторінок буковинської вишив­ки є вишивка бісером. Цей вид декоративного матеріа­лу виник понад 4 тис. років тому. Початок його вироб­ницт­ва співпадає з початком виробництва скла в Старо­давньому Єгипті. На території України бісер у вишивці почали використовувати в середині Х 1 Х століття для оздоблення окремих елементів на тлі вишивок, вико­наних нитками. Буковина (Кіцманський, Застав­нів­сь­кий та Глибоцький райони) стала регіоном поширен­ня суцільної вишивки бісером. Завдяки його викорис­тан­ню, буковинські сорочки набувають яскраво- свят­кового вигляду. Сучасні буковинські сорочки мають ще одну регіональну особливість.Кінці рукавів та подо­лів обо­в'язково прикрашаються широкими смугами мережок - "цирок". "Цирка" - це ажурна мережка склад­ного рослин­ного орнаменту, виконана білим шовком. Відблиск бі­лосніжного шовку в контрасті із барвистою бісерною ви­шив­кою надає сорочці непов­тор­ного вигля­ду. Це є зо­лота сторінка буковинської вишивки, яка не має аналогів.

Унікальним явищем буковинської вишивки є цирковані сорочки - сорочки повністю оздоблені вище згаданою технікою мережування. На привеликий жаль, із-за складності виконання, ця техніка повільно відмирає. Старші майстрині відходять у вічність, а молодь досконало не оволоділа цією технікою.

Загалом техніка шиття "білим по білому"- давня загально-слав'янська традиція, яка пов'зана з ідеалами чистоти, краси, вправності жіночих рук, вірою в добре, чисте життя.