Гуцульський натюрморт (у картині використано скульптурні роботи М. Ковальчук, 1976 рік), автор Вадим Одайник

Весільний коровай Марії Ковальчук

Односелець М. Ковальчук, гуморист і журналіст Микола Савчук бере інтерв’ю

Вечорниці, 1983

Троїсті музики, 1984

Весільна композиція, 1974 р.

Гуцульське село Великий Ключів, що в Коломийському районі Івано-Франківської області, дало світові багато талановитих людей: письменників, музикантів, митців. Серед них гідне місце займає доробок самобутньої майстрині з ліпки скульптур та скульптурних композицій Марії Ковальчук. 25 серпня цього року майстрині виповнилось би 80 років. Майстриня дочекалася незалежної України, але пожила в ній недовго – у 1992 році спочила навіки.
Марія Ковальчук була продовжувачем традицій народної іграшки на Коломийщині. Проте, її творчість була оригінальною і не схожою на творчість інших майстрів. Декоративні вироби з глини покійної майстрині вражають своєю простотою, наївністю і щирістю. Вони розповідають про сільське життя, традиції, звичаї Гуцульщини і Покуття. Відчувається вільний дух краю. Будучи самобутньою майстринею, вона підходила до своєї творчості інтуїтивно. Усі скульптури виконані технікою ручної ліпки.
Сировиною для скульптур Марії Ковальчук служила глина-слудва, яку майстриня брала на правому березі мальовничої річки Лючка в рідному селі. Оскільки традиційне виготовлення кераміки у спеціальній печі для неї було не по кишені, вона винайшла свою унікальну техніку обробки глини: додавала пшеничне

Коляда, 1991

Вершники, 1983

Майстер-клас М. Ковальчук, 1989 р.

Молода з дружками на конях, 1982

До шлюбу, 1974

борошно, суміш з газет, які перепарювала окропом, і казеїновий клей. Після цього скульптуру висушувала, ґрунтувала білим клеєм, розмальовувала гуашевими фарбами і покривала лаком. Для каркасу кожної фігурки використовувала цвяхи, дроти різної товщини і шматочки дерева. Кожна робота майстрині – неповторна і виконана в єдиному екземплярі.
Героями робіт Марії Ковальчук були, здебільшого, сільські герої, а найпоширенішою темою було весілля. Наприклад, весільні пари з Верховинщини, Великого Ключева, Мишина. Цікавими є скульптурні замальовки «Молода з дружками», «Молода з дружками та дружбами на конях», «Молоді», «Весілля». Та найкращою, мабуть, була скульптура молодої у вінку, який характерний тільки для Великого Ключева. Привертають увагу композиції «Буковинський танець», «Вечорниці», «Танець-гра», «Звізда», «Довбуш». Кожна скульптура майстрині показана в народному строї, відповідно до місцевого обряду.
Великоключівська майстриня володіла прекрасним відчуттям кольору і штрихів. Її роботи вражають яскравістю, насиченістю кольору, гармонійним поєднанням і свіжістю. Скульптурки вдало вписані у природу, яка оточувала майстриню. Дивлячись на ці роботи, на душі відчувається свято і гарний настрій.
Приблизно з 1980 року технологія робіт Марії Ковальчук змінилася: напівплоскі зображення скульптурок замінили багатофігурні об’ємні композиції, побудовані на знаннях традицій рідного села, народних свят, одягу. Тоді ж значно розширилася тематика робіт, вдосконалилася техніка виконання.
Дивує, звідки Марія Ковальчук взяла силу бачити прекрасне, щоб передати його іншим через свої твори, адже її дитинство було дуже тяжким. Дитина не відчула ні материнської, ні батьківської любові через постійні сімейні чвари. І мати, і батько жили своїм власним життям. Дівчинка стала жертвою цих міжусобиць: її брали жити то до мами, то до тата. А найстрашніше було почути від матері, що вона її не любить, бо не любила батька. За найменшу провину, а не раз і без причини, її били і сварили. З дитинства довелося тяжко працювати на батьківському господарстві, а з 1951 року тяжко працювала у колгоспі. На прожиття заробляла сама, адже мати не працювала. Та попри всі складнощі життя, після перших спроб у ліпці (корови, собаки, люди), у майбутньої майстрині з’явилися цікаві і яскраві задуми.
Вироби Марії Ковальчук зберігаються у багатьох музеях Львова, Києва, Санкт-Петербурга (Росія), Кракова, Варшави (Польща), Канади. Є вироби в музеї гумору Миколи Савчука, а також – у приватних колекціях українських емігрантів Канади, США, Німеччини, Польщі, Румунії. Найбільша колекція творів майстрині зберігається у постійній експозиції Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, а це – понад 80 робіт.
Ще за життя майстриня взяла участь у багатьох виставках, де її роботи були високо поціновані. Була учасницею різних фестивалів та фольклорних свят.
Скульптурні роботи народної майстрині у своїх картинах використовував одеський художник, лауреат державної премії імені Т. Шевченка Вадим Одайник (1925-1984).
Попри своє нелегке життя Марія Ковальчук була веселою жінкою з почуттям гумору. Вона майже до кожної своєї роботи складала вірші, наспівувала жартівливі коломийки. Була неперевершеним оповідачем казок і легенд, писала коломийки, пісні, вірші, була добре обізнана з народними звичаями та обрядами.
Славне ім’я Марії Ковальчук у 1986 році з’явилося у «Всесвітній енциклопедії примітивізму», виданій у тодішній Югославії. До енциклопедії ввійшли імена 800 митців із 48 країн світу.