31 травня в чикагській школі українознавства «Рідна школа» відбулося свято останнього дзвоника. Це свято – завжди урочисте, радісне і, водночас, хвилююче. Передусім, для випускників, для яких шкільний дзвінок лунає дійсно востаннє. Минуть роки, але вони пам’ятатимуть і цей дзвінок, і рідну школу, і втому від іспитів та приготувань до випускного балу, а також – надзвичайну радість. А завтра їх уже чекають інші школи, інші турботи, інші радості, інші вчителі, нові друзі. Нові випускні...

А для інших школярів останній дзвоник сповіщає про чудовий відпочинок на канікулах, що неодмінно будуть сповнені яскравими враженнями.
По-особливому урочистий цей день не тільки для випускників, а і для їхніх батьків, дідусів і бабусь. Адже це вони пройшли із ними крок у крок 16 років життя. Це до них прихилялись голови у хвилини відчаю і невдач, це до них поспішали у хвилини радості, це вони відчували щастя бути невіддільними від життєвих успіхів своїх дітей та онуків.
Шкільний зал заповнений вщерть. Усі у вишиванках. Крім школярів та вчителів, сюди завітали родичі та друзі випускників, гості, знайомі. Ведучі, учні 9 класу Маруся Бандрівська тa Юрій Хлопась, вітають всю шкільну родину та розпочинають свято.
Прапороносці вносять державні прапори США та України. Під козацький марш та гучні оплески всіх школярів, учителів та гостей до залу заходять 15 випускників «Рідної школи». Вони ведуть за руку дошкільнят – надію школи. Вся школа виконує державний гімн України.
З великим захопленням гості дивилися на дошкільнят, які, прикладаючи руку до серця, з надзвичайною вірою та відповідальністю співали український гімн. А яким хвилюючим було їхнє благословення випускникам:

Ми – маленькі сині квіти,
Ми – маленькі незабудки.
Пелюстками своїми
Вас благословляєм в путь.
А як важко в серці буде,
Школа вас не позабуде.
Пригорнись – і ти почуєш
Не забудь, «Рідну школу» – не забудь!
Випускник Орест Бискош закликав усіх присутніх віддати шану світлій пам’яті людей, які поклали життя за майбутнє України, не забувати, за що боролись ці люди. Нехай їхня смерть не стане даремною, вічна їм слава та вічна пам’ять! Герої не вмирають!
А також Іванка Коваленко звернулася до всіх зі словами вірша:
Небесну Сотню треба нам згадати
Поклін доземний їм послати.
Вони за Україну нашу і за мир стояли,
У бій пішли за волю без вагання,
Найкращі спомини їм ми даруємо,
Вшануємо хвилиною мовчання!
Кожен випускник, своєю чергою, звернувся зі словом до «Рідної школи», висловив слова подяки вчителям та побажав їм нових успіхів, життєвих сил і натхнення.

Теплими словами подяки привітали випускники також своїх батьків – мудрих порадників, своїх найвірніших і найкращих друзів, за їхню надзвичайну турботу і ласку та виконали шкільний гімн: «Ми роду козацького діти, землі української цвіт».
Привітала всіх присутніх гостей і випускників директор школи п. Галина Бaран і дала їм на прощання багато цінних порад та поблагословила їх на світлу та щасливу дорогу.
На свято останнього дзвоника завітали гості: педагогічний дорадник «Рідної школи» від шкільної Ради – п. Роман Гірняк, представник Генерального консульства України в Чикаго, та директор школи 2010-2013 навчальних років – п. Люба Маркевич. Вони побажали випускникам впевненості у власних силах, невичерпного завзяття та здійснення всіх мрій. А також висловили сподівання, що наші випускники допомагатимуть Україні та українським суспільним організаціям на теренах Америки.
А голова Товариства «Рідна школа» – пан Андрій Скиба – запросив випускників повертатися до школи помічниками, а в майбутньому –вчителями.
І ось настав надзвичайно хвилюючий момент: звучить особливий дзвоник, не схожий ні на один, який звучав протягом навчального року. Це – останній шкільний дзвоник для випускників «Рідної школи»! Випускник – Максим Коломиєць та учениця передшкілля дають останній шкільний дзвінок.
Випускники виголошують разом гасло: «У нашім серці вона єдина – рідна славна Україна!»
Вони піднімають вгору блакитні та жовті повітряні кульки і завершують свято піснею «Україно, Україно!!!» Потім виходять на шкільне подвір’я та випускають кульки в погідне травневе чиказьке небо, сповіщаючи всім, що тут є:
«Школа, мій рідний дім, моя родина,
Моя маленька рідна Україна».

Галина Прохна,
опікун випускного класу