Космач – одне з найбільших сіл України з населенням 6054 мешканців і з територією 84,309 км². А ще –  це село багате талановитими майстрами-писанкарями. Як знаємо, космацькі писанки славляться теплою гамою кольорів, символікою, філігранністю та орнаментикою. Колорит космацької писанки – жовтогарячий, і це поєднано органічно з місцевістю, тому що назва «Космач» розшифровується лінгвістами як «келія сонця». А келія сонця має добру енергетику. Космацьку писанку неможливо сплутати з будь-якою іншою, навіть зі сусідніх сіл, адже ця писанка витворювалася у замкнутому середовищі. Серед усіх мешканців Космача майже 10% займаються писанкуванням. Безперечно, більшість космачан розписують писанки перед Великоднем, але є багато таких, котрі займаються цим як видом мистецтва.
У більшості космачани дотримуються елементів космацької писанки, але також вносять свої авторські знахідки та ідеї. Однією з таких писанкарок є талановита майстриня Ганна Линдюк, її доньки та онучки. На авторських писанках цієї родини можна побачити цілі жанрові композиції: сцени з життя односельчан, виїзд на полонину, дерево життя, церкви, каплиці, лелеку з дитиною, трипільські орнаменти, ікони святих та портрети українських діячів.

Писанкарство передалося пані Ганні по спадковості. Колись писанкувала бабця Ганни Линдюк, а пані Ганна, будучи третьокласницею, гарно малювала. Бабця порадила спробувати виявити свій талант у писанкарстві. В неї вийшло, і з тих пір їх розписує. Навчила розписувати писанки доньок Ольгу і Галину, невістку і двох онучок – Ганнусю і Марію.
«Доки існує писанка, доти існує мистецтво і живе Україна, – переконана пані Ганна. «Якщо ми це все збережемо, то Україна буде жити, і ніхто її не знищить».
Пані Ганна радо поділилася секретами розпису космацької писанки: «На яйце наносимо лінії традиційного візерунку бджолиним воском. Мідний писачок поперемінно занурюємо в ємність з барвниками різних кольорів. Спочатку ставимо у червону фарбу, а після неї в той колір, який хочемо – чи вишневий, чи чорний, тобто, робимо тло. Потім ставимо у жовту. Після жовтої розписуємо і кладемо в червону і зелену. Потім над свічкою знімаємо віск. Використовуємо анілінові фарби. Можна і харчові барвники, але вони не такі якісні, і писанка з часом втрачає гарний колір. Такі фарби можна брати для крашанок, які з’їдають, але в Космачі писанки зберігають».
Писанки родини Линдюків часто замовляє Коломийський музей «Писанка», адже вони цікаві своїм авторським вкрапленням. А онучка Марічка має замовлення для музею Т. Шевченка у Переяславі-Хмельницькому. В неї замовили писанку з портретом Тараса.
Часто писанки цієї славної родини можна побачити на різних виставках. Також проводять майстер-класи з писанкування. Дотепер з приємністю згадують майстер-клас для пластунів, котрі позаминулого року були в таборі у Космачі. А були там діти не лише з України, а також з українських родин зі США, Німеччини і Бельгії.
До речі, пані Ганна зробила писанку зі своєї домівки, де все облаштовано під гуцульський стрій. Вона засуджує людей, котрі викидають з хати старі ікони, рушники та інші речі старовини і роблять все під євро.