У часи важких випробувань націоналісти завжди першими ставали на захист рідної землі та народу. І в цьогорічних подіях їхню роль недооцінити не можна. Голова Організації Українських Націоналістів (бандерівців) Стефан Романів розповідає, як в ОУН оцінюють можливість побороти російський сепаратизм за нинішніх умов, що робитиме Організація в час виборів, і як націоналістам слід діяти, аби укріпитися у вітчизняній політиці.

– Якою була роль націоналістичного руху в Революції Гідності?
– Вважаю, що без націоналістів Україна й українці не змогли б досягнути переможного результату в протистоянні з антинародним режимом Януковича. Чотири останні роки громадські та політичні рухи націоналістичного спрямування намагалися розхитати злочинну систему влади, неодноразово потрапляли під тиск її репресивного апарату. ОУН організовувала широкомасштабні і всебічні акції в діаспорі на підтримку вимог протестуючих.
Націоналісти під час революції організовували протестні акції, загони Самооборони, охорону та всебічне забезпечення Майдану… Тут панував націоналістичний дух. Чимало з цих активістів-націоналістів зараз цілком заслужено обіймають високі державні посади і зможуть втілювати наші ідеї на державному рівні.
– Москва малює кривавий образ бандерівців і лякає ним людей. Хто ж такі бандерівці, і якою є ідеологія і мета сучасного націоналізму?
– Цинічна і брехлива пропагандистська машина Москви справді десятиріччями малювала кривавий образ бандерівця «з ножем у зубах, сокирою за поясом, «шмайсером» за плечима та удавкою в руках».
Бандерівці… Зараз це поняття не стосується виключно населення Західної України, не стосується виключно членів бандерівської ОУН і навіть людей, які сповідують ідеологію націоналізму. Бандерівці – це всі ті, хто став у важку годину на захист України, це ті, хто продовжив визвольну традицію борців за волю і гідне майбутнє нашого народу.
Колись, після збройного виступу гетьмана Івана Мазепи, українців, які протестували проти московського поневолення, російська пропаганда називала мазепинцями. Під час революції і визвольних змагань 1917-1920 рр. білогвардійці та більшовики прихильників української самостійності почали називати петлюрівцями. Після ІІ-ї Світової війни радянська пропаганда до всіх свідомих українців, підкреслюю – всіх, а не лише до бійців УПА і членів ОУН, почала застосовувати поняття «бандерівці», маючи на увазі «бандити», «зрадники».
Насправді бандерівець – це українець, який готовий захищати свободу свого народу не словами, а конкретними справами, бандерівець – це той, хто не дозволяє російським імперіалістам-шовіністам господарювати на нашій рідній землі.
Наше гасло «Свобода народам! Свобода людині!» Воно універсальне. Тому Москва так ненавидить і боїться тих, хто навіть не за ідеологією, а за духом боротьби і світоглядними принципами є послідовником Степана Бандери.
Бандерівці – це наш вільний український народ. Це і менеджер з Києва, і фермер з Миколаївщини, і металург із Запоріжжя, і шахтар з Луганська, і студент із Тернополя, і лікар зі Львова – всі, хто проявляє свою небайдужість, коли над країною нависає загроза. Революція показала, як українці демонстрували єдність і спільну волю в усіх кутках планети, єдність і волю Українського світу.
У 1950 році ідеолог національно-визвольного руху майор УПА Петро Полтава написав працю «Хто такі бандерівці, та за що вони борються». Вона вийшла також російською мовою. Цей текст актуальний і сьогодні, проте вважаю, що на часі зробити подібне видання, виходячи зі сучасних реалій, і масово поширити його там, де існує викривлений образ бандерівців.
– Яке визначення української нації, на вашу думку, має бути в сучасних умовах?
– Українська нація – це органічна спільнота, об’єднана духовно, об’єднана спільними цінностями, що має спільний погляд на історію, а головне – на майбутнє України. В нинішніх умовах спільний світогляд, ментальність мають більшу вагу, ніж етнічне походження. Українці відчувають спільну причетність до нашого минулого і спільну відповідальність за наше майбутнє.
Євген Коновалець справедливо відзначив, що саме в боротьбі народ перетворюється на націю. Нас об’єднала одна справа, українська справа. І це – головне.
– Які основні завдання ви вбачаєте в діяльності Організації на поточний рік?
– Головне завдання – зробити все, аби зберегти територіальну цілісність країни, її державний суверенітет, побороти інспірований Москвою сепаратизм на півдні та сході України. Ми приділяємо увагу роботі з населенням сходу країни, адже там досі панують нав’язані радянською та російською пропагандою стереотипи як щодо націоналістів, так і щодо України та її народу взагалі. Треба пам’ятати, що саме східні регіони найбільше постраждали від тоталітаризму. Тому ми започаткували і здійснюємо проект «Похід на схід».
Також ми будемо працювати з місцевими громадами, традиційно приділятимемо увагу патріотичному вихованню молоді з нашими партнерськими організаціями – Центром національного відродження, Молодіжним Націоналістичним Конгресом, Спілкою Української Молоді, ГПО «Українська справа» та іншими. Ну і, звичайно, не оминемо в своїй діяльності майбутні вибори в країні. І ще ми прагнемо сконсолідувати націоналістичні організації і партії, налагодити координацію дій, не допустити взаємопоборення, насамперед, зважаючи на вкрай важку ситуацію.
– Якими будуть завдання Організації на час виборів в Україні?
– Маємо обрати українського Президента, відповідального і патріотичного, не допустити реваншу тих антиукраїнських сил, які знущалися з країни і людей впродовж останніх років, унеможливити закріплення проросійських сепаратистських сил в українській політиці. Будемо готувати спостерігачів, працювати у виборчих штабах, залучати закордонних українців для спостереження на виборах, щоб не повторився так званий «кримський референдум» у всеукраїнських масштабах.
– Як, на вашу думку, має діяти керівництво України, аби зупинити російську експансію, причому, не лише військову?
– Думаю, для цього їм треба, по-перше, керуватися національними, а не особистими інтересами, по-друге, не втрачати контакт з народом, з Майданом, по-третє – відкинути раз і назавжди ілюзію про «братерство» і «рівноправне партнерство» з Росією. Це все – міфи. Путінська Росія ніколи не буде ані братом, ані союзником, ані партнером. Влада Російської Федерації показала, що вона є ворогом, отже, з нею треба себе вести, як з ворогом у військовий час. В Україні достатньо професіоналів, фахівців, які підкажуть, як чинити у тій чи іншій ситуації. Просто уряду треба не відкидати цих людей, а дослухатися до їхніх порад.
Політика Росії і зокрема Путіна щодо України є відвертим проявом фашизму. Військова анексія Криму, відверте сприяння сепаратистам, незаконний референдум, захоплення української власності – все це не лише втручання у внутрішні справи суверенної української держави, але й спроба продемонструвати всьому світові агресивні настрої імперської Росії.
Імперські апетити захланного північного сусіда можна порівняти з діями Гітлера та нацистської Німеччини у минулому сторіччі. Початок дуже подібний, сподіваюся і кінець буде аналогічним. Світ стоїть перед загрозою третьої світової війни. Організація Українських Націоналістів закликає український народ, владу, світову спільноту, уряди всіх держав світу активно протидіяти російським загарбницьким планам.
– Чи вважаєте ви, що українське суспільство зможе захистити здобутки Революції Гідності? Що треба робити українським націоналістам, аби посилити свій вплив?
– Безумовно, українці захистять здобутки Революції. Після останніх подій народ став згуртованішим, з’явилася не декларативна, а реальна єдність, єдність духу і справи, з’явилася всеготовність протистояти внутрішнім і зовнішнім загрозам. Сподіваюся, що світ також побачить справжнє обличчя кремлівського монстра й усвідомить загрозу, яка від нього йде, а відповідно, й почне адекватно діяти. Актуалізується потреба створення реального антиімперського блоку народів.
А націоналістам, щоб посилити свій вплив, важливо показати свою фаховість, єдність ідеї і чину, слова і дії, не допускати міжпартійних та міжорганізаційних чвар. Не вдавати зі себе націоналістів, а дійсно ними бути. Пам’ятати, що називатися націоналістам дають право не лише знання ідеології та історії (хоча і це обов’язково), а, насамперед, наслідування тих чеснот, які мають бути властивими націоналістам: шляхетність, мудрість, мужність, адекватність, жертовність.
Треба бути в народі, з народом і для народу. Маємо розбудовувати структури, розробляти, доносити до суспільства і втілювати в дійсність націоналістичну концепцію державотворення і націозахисту, розвіювати антиукраїнські міфи і поборювати антиукраїнські чинники.
– Гадаєте, націоналізм здобуватиме визнання і просуватиметься Україною?
– Однозначно! Певен, націоналізм стане ще більш популярним у суспільстві, популярність націоналістичних ідей зростатиме. Це буде сучасний, об’єднуючий, актуальний, державницький, інтегруючий націоналізм.
Чого ми прагнемо?
Ми прагнемо, щоб український народ був господарем своєї власної долі на своїй власній землі, щоб наші нащадки мали гідну перспективу, щоб влада була чесною, а суди – справедливими.
Ми прагнемо жити в колі вільних європейських народів у злагоді і добробуті. Ми хочемо, щоб Україну й українців знали і поважали у світі.
Ми хочемо, щоб українці ставали кращими: освіченішими, солідарнішими, багатшими, здоровішими. Ми хочемо, щоб Україна ставала кращою, сильнішою.
Хто проти?
Багато українців ще навіть не підозрюють, що вони вже стали націоналістами, адже насправді націоналізм – це здоровий глузд нації та її захисний імунітет.

Розмовляв Сергій Багряний, УІС
Джерело: http://ukrpohliad.org