Біатлон

На Олімпійські ігри у Сочі біатлоністка Валя Семеренко їхала найуспішнішою українською спортсменкою поточного сезону – перемога та ще дві медалі в особистих гонках, «золото» і «срібло» в естафетах. І хоча на Іграх-2014 добігти в особистій гонці до нагороди їй так і не вдалося, проте в естафеті здійснилося все, про що мріялося – вона першою фінішувала на своєму етапі, і разом з подругами по команді стала олімпійською чемпіонкою.

Оскільки ви цього сезону є найуспішнішою біатлоністкою нашої збірної, очевидно, розраховували на олімпійську медаль і в особистих гонках?
Звісно. У кожній гонці мені хотілося бути ближче до чільної трійки. Та я захворіла, ще й досі не можу вихворіти. Звідси і всі проблеми. Я вже як захворію, то це може тривати і два місяці, і три.
Ви розкритикували сестру Віту після спринту, де вона фінішувала третьою, втративши срібну позицію. А що сказала про ваш виступ Віта?
Спочатку вона запевняла мене, що старалася з усіх сил. Я відповіла, що розумію, але вигравати у суперниці три секунди і втратити перевагу на рівнинній ділянці траси! Мені було прикро за Віту. Та сестра теж мене розкритикувала, мовляв, як я могла припуститися промаху? Якби не це, здійснилася б наша мрія – стояти вдвох на олімпійському п’єдесталі.
У гонці переслідування на останнє коло ви пішли претенденткою на медаль, та в підсумку показали п’ятий результат. Ця дисципліна стала вашим найбільшим розчаруванням?
Я засмутилася і після спринту, і після гонки переслідування. Мені не вистачало функціональної підготовки – через хворобу. От я виклалася в естафеті, знесилилася – і знову хворію.
В естафеті під час стрільби стоячи у вас виникли серйозні проблеми – три додаткові патрони на три мішені. Що в той момент сказали собі?
Не хотіла б розголошувати це. Зрештою, я спрацювала так, як повинна була.
Чи не боялися, що Олена Підгрушна, яка бігла на останньому етапі естафети і програла ходом на перших двох колах найближчим переслідувачкам росіянці Ользі Вілухіній та норвежці Турі Бергер, може втратити лідерство на останньому колі?
Олена теж хворіла. Та на останньому колі вона нікому б не віддала цю медаль. Для себе самої, для нас і для всієї країни вона зробила все.
Чи плакали ви після спільної перемоги в Сочі?
Так, найдужче з усіх дівчат. Вони всі ніяк не могли мене заспокоїти. А я розуміла, що могла б втратити, якби щось пішло не так.
Біатлоністи приїхали до Сочі найпершими з усіх наших олімпійців. Що цікавого вдалося побачити?
На жаль, нічого. Ми жили на висоті. І лікарі з тренерами не рекомендували нам спускатися вниз. Тож на олімпійський Сочі дивилися тільки по телевізору.
З Олімпіади ви, по суті, повернулися в нову Україну. Відчули це?
Так, але коментувати всі події, які сталися в Україні останнім часом, не буду. Скажу одне, дуже-дуже сумно. Під час Олімпіади тренери, президент федерації Володимир Бринзак старалися нас заспокоїти, адже нам треба було зробити свою роботу. Усі ми дуже переживали за Україну, обговорювали в команді події, які відбувалися в нашій країні.
Цього сезону у вас є нагороди і перемоги на етапах Кубка світу в особистих гонках та естафеті, ви стали олімпійською чемпіонкою. Можна вважати, що зі завданням на сезон впоралися?
З одного боку, так. Та з іншого, попереду – ще три етапи, а це – 9 гонок. І я хочу закінчити сезон на тій ноті, яку я собі запланувала. Буду гнатися за нагородами далі.

Джерело: espreso.tv

 

---

 

Бокс

 

Дмитро Сосновський: «Ми поїхали на маленький чемпіонат світу»

 

Українська збірна вирушила у Болгарію на одне з найстаріших змагань Європи з боксу – щорічний міжнародний турнір Странджа, який проводиться у Софії ще з 1950 року. Як українські боксери готувались до турніру, та на що впливають його результати розповів головний тренер збірної України з боксу Дмитро Сосновський.

Дмитре Дмитровичу, наскільки взагалі важливі ці змагання для збірної?
Я б сказав, що це одне з ключових змагань цього року для наших хлопців. Зрозуміло, що зараз у розпалі Всесвітня серія боксу, більшість лідерів збірної зараз виступає за «Українських отаманів» і там же проходять основну підготовку до Олімпійських ігор. Але, по-перше, є ще інша частина збірної, яка також потребує постійної бойової практики, по-друге, формула змагань WSB та олімпійського боксу докорінно відрізняється, і нам потрібно готувати боксерів до обох видів змагань. Я навіть більше стою на тому, щоб ми робили акцент на тренуваннях по системі Олімпійських ігор. Одна справа, коли спортсмен готується на єдину зустріч у місяці, і цей бій проходить за формулою Всесвітньої серії боксу, інша – коли у боксера попереду турнір, де йдуть підряд чотири, п’ять та навіть шість поєдинків. Більше того, багато хто з вболівальників пам’ятає, як нашим хлопцям не раз доводилось і по сім поєдинків проводити. Наприклад, тому самому Денисові Берінчику на Чемпіонаті світу в Баку. А у WSB спортсмен може і за весь сезон стільки разів не вийти у ринг (а це більше, ніж півроку). Минулого разу «Отамани» дійшли до фіналу, тобто, побували в усіх можливих зустрічах, а Слава Кісліцин, якщо не помиляюсь, тільки два поєдинки провів. І це один з лідерів у своїй вазі.
Тобто, я веду до того, що сьогодні ми повинні максимально наближатися до олімпійської системи, принаймні, з тими, хто наразі активно не залучений у Всесвітній серії боксу, адже Олімпійські ігри вже не за горами. Тому зараз і поїхали на турнір Странджа в Софії.
Розкажіть про ці змагання.
Це один з тих турнірів, який вже давно став традиційним для більшості країн світу. Якщо не помиляюсь, болгари проводять його ще зі середини минулого сторіччя. Отож, історія у цього турніру добряча. Треба сказати, що в свій час такі турніри, як Странджа в Болгарії та Кордова на Кубі називали маленькими чемпіонатами світу, бувало, що туди приїжджало і по 40 країн. Саме тому у рік, коли Міжнародна асоціація боксу не поставила ані світової, ані континентальної першості, для нас це – чудова можливість вивезти молодих хлопців на серйозну бойову практику. Адже вони, як ми кажемо, ще «сирі» у фізичному та тактико-технічному плані. Сьогоднішні лідери збірної пройшли не один олімпійський цикл перед тим, як дійти до топового класу майстерності. Тому тепер настала черга молодих використовувати всі можливі варіанти для того, щоб набратись потрібного досвіду. От зараз виїжджаємо практично всією командою, окрім ваги 69 кг, тобто, дев’ять вагових категорій.
Чому тільки дев’ять?
Так вийшло, що всі наші головні боксери у вазі до 69 кг (Лазарєв, Головащенко, Барабанов) підтримують «Отаманів», які вже фактично виходять на фінішну пряму. Тому там вони зараз дуже потрібні. Є ще молодий хлопчинка з Криму, але він на зборах перед ще одним турніром в Азербайджані. Як бачите, вийшло так, що наразі у нас всі достойні боксери залучені в інших змаганнях, а вести будь-кого немає сенсу. Звісно, у нас є ще один талановитий боксер, рідний брат Тараса Шелестюка – Богдан, який вже є бронзовим призером чемпіонату Європи в Мінську минулого року, але він, на жаль, прооперований через травму ліктя.
У збірної бувають тренування разом з командою «Українських отаманів»?
Нам вдалося провести разом одне тренування у Києві, на Олімпійській базі в Конча-Заспі. Зазвичай, ми не вписуємося в схему їхньої підготовки. У нас різний темп та план тренувань. Є певний відрізок часу, коли спортсмен набирає оберти, в цей час він тренується по дві-три години, раунди ми робимо не по три хвилини, а по п’ять і проводимо по десять-дванадцять раундів за раз. А в «Отаманів» зараз навпаки – все інтенсивніше, швидше, тому що вони вже виходять на пік форми.
Що стоїть у планах збірної після турніру Странджа в Болгарії?
Аналогічно з минулим роком, коли були чемпіонати світу та Європи, ми спробували змоделювати двопіковий рік і, відповідно, двопікову підготовку. Перший у нас припадає на травень-червень місяць. Після Болгарії частина поїде в Азербайджан. У цей же час повинен був пройти турнір у Вірменії, але місцеві організатори хочуть посунути його далі на травень, точної дати нам ще не повідомили. Якщо все ж турніру не буде, плануємо провести наприкінці березня збори в Алушті зі загальної фізичної підготовки. Після цього роз’їдемося відпочити, а потім з частиною збірної будемо вилітати на Кубу. Там проведемо два-три тижні в спільних зборах з кубинцями і паралельно, якщо вдасться, хочемо взяти участь у двох місцевих турнірах. На цей час якраз і припаде один з піків. Наступний ми запланували на листопад місяць. В Україні будуть проведені масштабні та авторитетні турніри: Бенедікто в Сімферополі у жовтні місяці та турнір Мангера в Херсоні у листопаді. Ну і, звісно ж, не забуваймо про чемпіонат України у серпні місяці, на якому будуть визначатися основні претенденти в олімпійську збірну.
Міжнародна асоціація боксу розігруватиме два комплекти ліцензії на Олімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро у рамках Всесвітньої серії боксу. Виходить, що «Українських отаманів» вже не можна буде відділяти від збірної України?
Так, більше того, надалі вже не можна буде розмежувати окремо тренерів і наукову групу для «Отаманів» та для збірної. Підготовкою всіх боксерів має займатися один тренерський штаб. Враховуючи кількість важливих змагань наступного року, частина з яких вже принесе олімпійські ліцензії, кількість молодих боксерів та зміну лідерів, нас чекає дуже кропітка робота, якщо ми хочемо повернутись з Бразилії медалістами.

Джерело: fbu.net.ua

 

---

 

Футбол

Мирон Маркевич: «Події на Майдані також вплинули на мою відставку»

 

Кілька днів тому багаторічний головний тренер харківського «Металіста» львів’янин Мирон Маркевич подав у відставку.

У розмові з нашим кореспондентом титулований тренер розкрив деякі секрети свого рішення. З Мироном Богдановичем вдалося поспілкувався на рідному для нього стадіоні у Винниках, на якому відомий тренер останнім часом з’являється дедалі частіше.
Мироне Богдановичу, чи вдалося вже попрощатися з «Металістом»?
Ще ні. З Іспанії повернувся не до Харкова, а до Львова. Ситуація на той час уже була непроста, маю на увазі події у Києві. У Харків, аби попрощатися з командою, я ще поїду. Не можу не попрощатися з працівниками клубної бази, де я прожив дев’ять років. Якщо буде можливість, хотів би сказати теплі слова і для вболівальників.
Наскільки вам важко давалося рішення подати у відставку після стількох успішних років у «Металісті»?
Рішення непросте. Особливо тоді, коли ти розумієш, що команда на другому місці. Ми все починали з нуля і зробили серйозний європейський клуб. Це рішення давалося важко, однак на той момент я іншого рішення не бачив.
Зараз у вас більше почуття спокою чи переживання за команду?
Хотілося б, щоб «Металіст» на своєму рівні був і надалі. Утім, хочеться мені вже відпочити. Дев’ять років була робота на результат. Кожна для нас гра була як остання, і самі розумієте, що втома накопичилася. Було чимало нервових навантажень, тому вважаю, що я пішов вчасно.
Чимало вболівальників сходяться на думці, що ваше рішення про відставку зовсім не пов’язане з фінансовими проблемами команди, а є суто патріотичним і політичним рішенням.
Не без цього. Події в країні також відіграли свою роль. Ще раз скажу, що основна причина – це своєрідний протест. На жаль, командою майже ніхто не займався. Не так справа у боргах команди. Я привик до іншого, працюючи з попереднім президентом Олександром Ярославським. Він був постійно з командою, і мені це допомагало. І це при тому, що Ярославський не втручався у мою роботу.
Наскільки ситуація змінилася, коли президентом став Сергій Курченко?
Я це відчув одразу. На жаль, Курченко – людина, яка далека від футболу. Він його не розумів. Попри це, на початках ми жодних труднощів не відчували. Усе було нормально, команда грала добре, посіла у чемпіонаті друге місце. Словом, нічого поганого ніхто не міг передбачити. А після цього вже почалися проблеми. Зізнаюся, я уже давно хотів піти з команди. Коли завершилося перше коло, я казав Курченку, що хочу піти з команди. Причина була та сама. А завдання було – виграти перше місце та Кубок України. Я наголосив, що з таких підходом до справи під такі завдання я не підпишуся.
Мироне Богдановичу, побутують чутки, що люди від мера Харкова Кернеса та губернатора Добкіна почали вам погрожувати через те, що ви є патріотом своєї країни.
Ні. Такого не було. Можливо, десь за моєю спиною такі розмови були, однак не більше того.
У пресі пишуть, що колишній президент «Металіста» Олександр Ярославський не хоче повертатися у Харків через Кернеса і Добкіна.
Мене це не дивує. Ярославський має право висловити своє бачення, адже він «Металіст» будував з нуля. Вважаю, що за цей період ми створили серйозний клуб. Знаю, що у нього були непрості відносини і з Кернесом і з Добкіним. Цими словами нікого тепер не здивуєш.
Що скажете вболівальникам «Металіста»?
Можу сказати лише слова подяки за цю підтримку протягом багатьох років. Вони зробили багато, аби «Металіст» був таким, яким він є зараз. У цьому я впевнений повністю, а от що буде далі, я не знаю. Звісно, хотілося б, аби все було добре.

Джерело: vgolos.com.ua

 

---

 

Стрільба з лука

 Українці виграли чемпіонат світу у загальнокомандному заліку

 

	Чемпіони світу серед чоловіків – збірна України (на найвищій сходинці зліва направо): Георгій Іваницький, Маркіян Івашко, Віктор Рубан

У місті Німс (Франція) завершився чемпіонат світу 2014 року зі стрільби з лука в приміщенні серед дорослих та юніорів. Збірна команда України за підсумками цих змагань посіла перше місце в загальнокомандному заліку.
У складі національної збірної команди України надзвичайно вдало змагалися вихованці львівської школи стрільби з лука, пише sport-oda.lviv.ua.
Зокрема, золоті нагороди та титул чемпіонів світу зі стрільби з лука серед чоловіків, перемігши збірну команду Японії з рахунком 235: 229, здобула збірна команда України серед чоловіків e складі двох львів’ян Георгія Іваницького (тренери В. Ткачек, Т. Образцова), Маркіяна Івашка (тренер В. Міненко) та харків’янина Віктора Рубана.
В особистому заліку за медалі боровся харків’янин Віктор Рубан, який за вихід до фіналу подолав титулованого американця Еллісона Брейді з рахунком 6: 4, але, на жаль, долю золота чемпіонату вирішила остатня серія «29» на «30», в якій перемогу здобув австралієць Раян Таяк. У підсумку, Віктор Рубан посів друге місце.
Жіноча національна збірна команда у складі львів’янки Вероніки Марченко (тренери С. Колядінцева, М. Гавелко), Лідії Січенікової (Чернівецька область), Анастасії Павлової (Херсонська область) у фіналі чемпіонату світу також здобули яскраву перемогу над командою Німеччини з рахунком 234: 220 та стали володарками золотих нагород чемпіонату.

Чемпіони світу серед жінок – збірна України (на найвищій сходинці зліва направо): Вероніка Марченко, Анастасія Павлова, Лідія Січенікова

Представниця Херсонщини Анастасія Павлова за вихід до фіналу змагань в особистому заліку в остатній серії з результатом «29» на «30» поступилася лідерці кваліфікації, представниці збірної Мексики Аїді Роман. У матчі за бронзові нагороди Анастасія Павлова здобула впевнену перемогу над представницею Молдови Александрою Міркою з рахунком 6: 0.
Потішили своїми здобутками і команди юніорів.
Збірна команда юніорів України в складі львів’янина Михайла-Ярослава Малика (тренер М. Гавелко), Валентина Куцого (Сумська область) Антона Комара (Рівненська область) здобула срібні нагороди чемпіонату світу, поступившись у фіналі господарям чемпіонату – збірній команді Франції з рахунком 232: 221.
Варто відзначити, що на попередніх етапах цих змагань збірна команда України встановила новий світовий рекорд у командних змаганнях серед юніорів – 237 очок (попередній також належав українцям – 236 очок (Лас-Вегас, 2012 рік)!
Одне очко в остатній серії «55» на «56» у фіналі зі збірної командою Італії завадило юніоркам збірної команди України у складі Поліни Родіонової (Сумська область), львів’янки Соломії Гнип (тренери С. Колядінцева, М. Гавелко) та Вікторії Олексюк (Чернівецька область) стати чемпіонками світу, відтак, збірна України посіла друге місце.
Варто зауважити, що серед тренерського складу молодіжної збірної команди України було двоє тренерів Львівщини: Марія Гавелко та Віктор Михайленко.
Ще одну золоту нагороду до скарбнички збірної України додала юна представниця Львівської області Марія Школьна (тренер К. Школьний), яка в особистому заліку серед юніорок зі стрільби з блочного лука у фіналі не залишила шансів своїй суперниці і з рахунком 7: 1 здобула впевнену перемогу над представницею США – Емілі Бі.
За підсумками чемпіонату світу зі стрільби з лука в приміщенні збірна команда України, в активі якої три золоті, три срібні та одна бронзова нагороди, святкує перемогу в загальнокомандному заліку.
 

 

---

 

Футбол

Ультрас «Динамо» і «Шахтаря» провели «матч єдності»  у Києві
У неділю, 2 березня, в день, коли мала відбутися зустріч динамівців і «гірників» у рамках чемпіонату України, на газон київської арени вийшли фанати клубів.
Матч єдності був організований спільною ініціативою київських і донецьких ультрас, співогранізатором виступив держконцерн «Спортивні арени України», повідомляє прес-служба НСК «Олімпійський», передає «Укрінформ».
«Сьогодні ми провели матч єдності. Це яскравий приклад того, як спорт об’єднує людей. Це – перший матч і крок до об’єднання всіх ультрас України. Ми сподіваємося, що нашу спільну ініціативу підтримають ультрас інших клубів. І вже зовсім скоро такі ж матчі єдності відбудуться на всіх стадіонах країни», – зазначив гендиректор концерну Сергій Симак, додавши, що такий матч вже готова провести «Арена Львів».
Фанати футболу зі всієї України прийшли підбадьорити гравців ультрас. Перемогу в матчі здобули обидві команди. Гра закінчилася з рахунком 1:1. По закінченню гравці підійшли до своїх уболівальників зі словами подяки і привітаннями. Свій гол від «синьо-білих» забив Паляк, а від команди ультрас «Шахтаря» – Тимченко.
Під час матчу на стадіоні прозвучали і козацький марш, і «Слава Україні!». Відзначимо, що вболівальники все одно підтримували обидві команди, а наприкінці разом з гравцями виконали гімн України.
Нагадаємо, що 2 березня в Києві мав відбутися матч 19 туру української Прем’єр-ліги між «Динамо» і «Шахтарем», але через ситуацію в країні матчі чемпіонату перенесені на невизначений час.
«Чорноморець» відпустив п’ятьох своїх легіонерів
У зв’язку зі складною ситуацією в Україні, один з лідерів української Прем’єр- ліги одеський «Чорноморець» відпустив п’ятьох своїх легіонерів: Пабло Фонтанелло, Маркуса Бергера, Андерсона Сантану, Франка Джа Джеджу і Лоренцо Рієру. Лідери одеського клубу отримали статус вільних агентів.
«Враховуючи надзвичайно складну суспільно-політичну ситуацію в Україні і в Одесі, відсутність конкретики з боку ФФУ і Прем’єр ліги в термінах визначення початку весняної частини чемпіонату країни, ФК «Чорноморець» був змушений піти назустріч наполегливим проханням іноземних футболістів команди і членів їхніх сімей, які вкрай стурбовані своєю безпекою, а також – перспективою повноцінної ігрової практики найближчим часом. У зв’язку з цим наш клуб прийняв рішення припинити дію контрактів за згодою сторін з наступними гравцями: Пабло Фонтанелло, Маркус Бергер, Андерсон Сантана, Франк Джа Джеджу, Лоренцо Рієра», – сказано на офіційному сайті ФК «Чорноморець».

Бокс

Усик переніс свій поєдинок. Суперник наразі невідомий
Наступний, третій поєдинок українського важкоатлета Олександра Усика на профі-рингу повинен був відбутися 15 березня, але через ситуацію в країні був перенесений на 5 квітня. Ім’я майбутнього суперника Усика наразі невідоме, зараз розглядаються можливі кандидатури.
Нагадаємо, Олімпійський чемпіон Усик дебютував в профі 9 листопада 2013, нокаутувавши мексиканця Феліпе Ромеро. Місяць по тому він побив колумбійця Епіфаніо Мендозу.
Промоутер Ломаченка незадоволений суддівством і може організувати ще один бій
Василь Ломаченко досить скоро може знову вийти на чемпіонський поєдинок. Промоутер Ломаченка Боб Арум зазначив, що ніколи не бачив такого поганого суддівства, як у минулому поєдинку.
Нагадаємо, 1 березня в США 33-річний мексиканець Орландо Салідо переміг роздільним рішенням суддів дворазового олімпійського чемпіона.
«Суддівство було абсолютно огидним, – цитує Арума BoxingScene.com. – Я ніколи не бачив, щоб завдавали стільки ударів нижче пояса. Забудьте цей виступ проти більш важкого хлопця. Можливо, Ломаченко може бути висунутий на бій за титул знову».
Зазначимо, що пояс чемпіона світу в напівлегкій вазі за версією WBO залишається вакантним у зв’язку з тим, що Салідо не зміг зробити вагу на зважуванні перед цим боєм.

 

Дзюдо

Українки вибороли «золото» і «бронзу» Континентального кубка
У столицях Чехії і Польщі, Празі та Варшаві відбулися міжнародні змагання на Кубок Європи серед чоловіків та жінок відповідно.
У столиці Польщі наші дівчата двічі підіймалися на п’єдестал пошани, інформує офіційний сайт НОК України.
Медаль найвищого ґатунку виборола Марина Черняк, яка виступає у ваговій категорії до 48 кг. Ще одна українка Тетяна Левицька стала третьою у вазі до 52 кг.

Баскетбол

Маріупольський «Азовмаш» розпрощався з усіма своїми легіонерами
Як повідомляє офіційний сайт «Азовмаша», клуб припинив співпрацю з усією п’ятіркою легіонерів. Незважаючи на те, що ще в суботу клуб рішуче спростовував чутки про проблеми, Террелл Стоглін, Маршон Пауелл, Деніел Кіккерт, Коулмен Коллінс і Маркус Гіньярд покидають Маріуполь.
Коллінз (11,7 очка і 7,6 підбирання в середньому за гру Суперліги), Гіньярд (15,5 очка + 5,2 підбирання) та Кіккерт (17,1 очка + 5,8 підбирання) поповнили склад «левів» перед початком поточного сезону, а Стоглін, зігравши в майці «Азовмаша» лише два матчі в Суперлізі (19,5 очка, 4,5 підбирання і 5,0 передачі) і одну зустріч в рамках Єдиної Ліги ВТБ (29 очок в переможному поєдинку з білоруським «Цмокі-Мінськ»), за короткий час ставши одним з лідерів колективу.
Із заяви клубу випливає, що всі українські баскетболісти «Азовмаша» залишаються в команді і тренуються в звичайному режимі. У тренерському штабі також немає жодних змін – Звездан Мітровіч та Мірко Оцокольіч продовжують свою роботу.

Підготував Роман Свистун
За повідомленнями інформагенств