Минулого разу, коли російські війська вторглися до сусідньої країни, американська розвідка теж була захоплена зненацька, стверджує The Daily Beast, маючи на увазі серпень 2008 року в Грузії.
«І, зовсім як у 2014 році, на серйозність намірів Москви вказували ранні ознаки: Росія видавала візи (так в оригіналі. – ред.) етнічним російськомовним мешканцям у Грузії, зовсім як тепер робить це в Україні. Американські аналітики просто не вірили, що Росія зайде так далеко, як у результаті зайшла», – пишуть автори статті Елі Лейк, Ной Шехтмен і Крістофер Діккі.
Сьогодні американські політики знову «обпеклися». На думку авторів, причина в тому, що американці намагалися зробити Путіна партнером, хоча сам він бачить в Америці суперника.
Екс-директор ЦРУ і АНБ Майкл Хейден пояснює: «Питання не стільки в тому, чи багато ресурсів зі збору інформації ми кидаємо на Росію, скільки у ширшій проблемі – аналітикам важко зрозуміти мислення Путіна». Хейден наводить приклад: «Тут наш держсекретар сказав, що це – не «холодна війна», це – ситуація, де виграють всі, а не гра «все або нічого». Але для Путіна це «все або нічого». Ось що нам потрібно зрозуміти».
Ще нещодавно американські аналітики і конгресмени вважали: російські сили, зосереджені поблизу українського кордону, не вторгнуться в країну відкрито. Сенатор Карл Левін відзначив: «Не можу повірити, що вони настільки дурні». Але в неділю держсекретар Керрі назвав останні події «вторгненням».
Деймон Вілсон, віце-президент Atlantic Council, каже, що в 2008 році «наші аналітики проґавили події в Грузії» (провісники російського «вторгнення»). На думку Вілсона, американський уряд не розумів, що Путін не вважає Америку ні другом, ні партнером. «Ми звикаємо до ганебної поведінки Росії, починаємо сприймати її як норму і, в результаті, її терпимо», – додав він.
Вілсон перерахував три причини неготовності США до вторгнення Росії в Грузію в 2008 році.
1. Технічні засоби шпигунства, здебільшого, були націлені на боротьбу з тероризмом і розповсюдженням ядерної зброї в Пакистані, Афганістані та Ірані. «Останні 13 років ключ до кар'єри в американських розвідслужбах – спеціалізація на протидії терористам», а шпигування за Росією вважалося другорядним завданням.
2. Москва – вкрай важкий об'єкт для шпигування і збору розвідданих. Американських шпигунів іноді викривають після першої ж поїздки в Росію.
3. Американці не можуть «усвідомити, що Путін оцінює свої інтереси не так, як йому слід було б у розумінні американців».
Аналітик Джон Шиндлер зауважує: в американській розвідці часто роблять висновки, виходячи з моделі раціональної поведінки. Аналітики традиційно метушаться між двома протилежними уявленнями: чи то Москва войовнича, чи то переслідує ті ж раціональні інтереси, що й США.
«Путін вчинив, так сказати, нераціонально, увійшовши до Криму так енергійно, – стверджує Шиндлер. – Кремль міг би взяти Крим під контроль, застосувавши набагато менш прямолінійні і менш ризиковані методи, але він надав перевагу моделі, яка несе максимум можливих політичних ризиків».
За словами Шиндлера, подібні кроки Москви спантеличували США ще за часів «холодної війни». У середині 80-х майбутній директор ЦРУ Роберт Гейтс запевняв, що Горбачов скроєний за радянським зразком. У 1962 році ЦРУ визнало, що, незважаючи на всі ознаки, СРСР не розміщує ракети на Кубі, тому що «це був би глибоко ірраціональний вчинок».
Хейден також зауважив, що Путін «недовго пробув на штрафному майданчику за вторгнення в Грузію» – нова адміністрація США взяла курс на «перезавантаження».
У неділю держсекретар Керрі сказав у телеінтерв'ю, що «перезавантаження» залишилася в минулому: «Ми увійшли в іншу фазу стосунків із Росією». «Але з точки зору Путіна ми перебуваємо в цій іншій фазі вже багато років», – завершує видання.

Автор: Eli Lake, Noah Shachtman, Christopher Dickey
Джерело: The Daily Beast
(http://www.thedailybeast.com )