До вільнюського саміту залишається зовсім трохи. Українська битва за євроінтеграцію між владою та опозицією досягає кульмінаційної точки. Сайт Інтернет-видання «Тиждень» картинкою порівняв це з перетягуванням каната, у ситуації, коли Меркель та Янукович тягнуть кожен до себе, а Путін з Медведчуком готові перерізати канат і тим самим «вирішити» проблему вибору для влади України.

	Куди дивиться Янукович – у бік Росії чи Євросоюзу?

У контексті найсвіжіших на сьогодні, 19 листопада, новин ще раз осмислимо стан питання – чого насправді хоче влада України, чого прагне Президент Янукович, і що може вдіяти опозиція за підтримки міжнародного демократичного співтовариства?

Євроінтеграція: хто хотів її більше?
Бажання приєднатися до складу Європейського Союзу (ЄС) висловлювали ледь не всі Президенти України. Але протягом усього попереднього часу відповідь ЄС була достатньо прохолодною. Різними європарламентарями та єврочиновниками озвучувалися ухильні, а то й прямо негативні прогнози щодо того, що Україна у найближчі років 20 і мріяти не може про входження до складу ЄС.
Складалося враження, що ЄС Україні є набагато потрібнішим, ніж Україна Європейському Союзу, що Україна цього дуже наполегливо намагається досягнути.
І раптом щось змінилося – ЄС достатньо поблажливо погодився на те, щоб підписати з Україною Угоду про Асоціацію на Вільнюському саміті наприкінці листопада 2013 року. При цьому єврочиновники строго-настрого наказали Україні прийняти низку законів та звільнити Юлію Тимошенко. І визначили для цього певні дати – задовго до початку Саміту.
Складалося враження, що у випадку, якщо Україна не встигне виконати всі умови Євросоюзу, то з нею ніхто й розмовляти не захоче: мовляв, не вклалися у визначені Євросоюзом терміни – нарікайте на себе, ніхто з вами панькатися не буде і вмовляти теж не маємо наміру.
Ось з такими от сформованими враженнями і спостерігала громадськість України за діями Президента, виконавчої та законодавчої влади щодо виконання вимог Євросоюзу протягом минулого року та перших дев’яти місяців року нинішнього.

Україна – Росія: крива взаємовідносин за останні три роки
З моменту приходу до влади Віктор Янукович демонстрував повну прихильність до Росії – адже саме це він обіцяв своїм, здебільшого, російськомовним виборцям, і до цього була схильна вся південно-східна політична верхівка разом із депутатами всіх рівнів, мерами міст, губернаторами областей, разом із Кабміном та парламентською більшістю Верховної Ради у складі промосковських партій регіонів та комуністів.
На виконання своїх обіцянок він досяг підписання так званих Харківських угод про продовження базування російського Чорноморського флоту у Севастополі на довгий період. Прийняття цих угод Верховною Радою перетворилося у справжню битву провладних депутатів з опозиційними – зі застосуванням димових шашок і яйцеметання у спікера Литвина, який протягував це схвалення процедурно.
Зі свого боку Янукович з Азаровим запевняли громадськість, що саме цей договір життєво потрібний Україні, бо дасть можливість у недалекому майбутньому переглянути газову угоду Уряду Тимошенко і значно знизити ціну на газ.
Однак з часом вияснилося, що ейфорична надія влади щодо перегляду цін на газ швидко згасла. «Газпром» та його фактичні володарі і думати не хотіли про жодну значну знижку в ціні на газ – адже це привело б до втрати ними мільярдних прибутків, а на це ніхто йти не мав бажання.
До того ж, з часом публічна демонстрація Путіним моментів зневаги до Януковича перейшла межі терпіння Президента України. Зневага до нього особисто була сприйнята й інтерпретована Януковичем, як зневага до України.
Саме про це він і повідомив своїх соратників, коли зібрав нардепів-регіоналів у столичному кінотеатрі «Зоряний» з метою переконати їх у необхідності євроінтеграції.
Більше того – Янукович дуже жорстко попередив тих своїх прихильників, які відмовлялися голосувати за єврозакони, що їх чекає сувора перспектива. Щоб усі переконалися у тому, що це не порожні слова, було миттєво позбавлено депутатського статусу та заарештовано відкритого прибічника Росії, голову проросійської партії «Родіна» одесита Ігоря Маркова, який і досі сидить у СІЗО.
Складалося враження, що зіштовхнувшись із небажанням Росії знижувати ціни на газ, посиленим економічною блокадою на митницях україно-російського кордонів, Янукович остаточно обрав євроінтеграцію. І він, і Прем’єр М. Азаров за останній рік постійно відхиляли наполегливі запрошення Росії приєднатися до Митного Союзу (МС) Росії, Білорусії і Казахстану. При цьому, щоразу підкреслювали, що бажали б зберегти торговельно-економічні відносини з Росією та МС.
На це Росія щоразу твердо відповідала, що всидіти на двох стільцях Україні не вдасться, і у неї вибір може бути або-або: чи в ЄС, чи у МС.
Після цього Янукович з Азаровим, як ні у чому не бувало, знову заявляли про своє бажання підписати Угоду з ЄС та розвивати відносини з МС і Росією зокрема.
Отак минали дні за днями, місяці за місяцями, і у нашої громадськості складалося враження, що вибір Януковича є остаточним, і всі намагання Росії включити Україну до своєї торговельно-економічної (а згодом і політичної) орбіти ввічливо відхиляються керівництвом України.
Аж раптом, коли всі уже були впевнені, що назад дороги нема і потяг України на всіх парах прямує до підписання Угоди з ЄС, усе різко помінялося. Кінець жовтня і листопад принесли несподіване посилення контактів між Путіним та Януковичем, причому, декілька зустрічей підряд мали практично таємний характер – не повідомлялося ні про тематику перемовин, ні про їх підсумки.
Зате градом посипалися передбачення, що Путіну вдалося вмовити Януковича, і той вже готовий замість повномасштабної Угоди з ЄС підписати у Вільнюсі якісь другорядні протоколи та документи. А замість євроінтеграції розпочати процес зближення з МС і Росією.

Євросоюз: тривога і гарячковість
Спостерігаючи несподівано різкий розворот Януковича до Путіна, стривожено, як птахи з дерев, здійнялися євродепутати та єврочиновники.
Їхню холоднокровність та відчутну у минулому зверхність, як рукою, зняло. Замість ноток поблажливості в їхніх промовах зазвучала помітна тривога. Одним махом полетіли всі попередньо призначені дати, до яких Україна мала прийняти єврозакони.
Уже не йшлося про якісь останні терміни виконання Україною вимог ЄС – ці терміни керівництвом Євросоюзу миттєво переглядалися і відсувалися. Мандат місії Кваснєвського – Кокса, який мав би уже давно закінчитися, керівники ЄС продовжували знову і знову, і ось сьогодні, 19 листопада, представники Євросоюзу Кваснєвський і Кокс уже в 27-й раз (!!!) прибули до України в останній надії вмовити Януковича.
Був такий момент, коли стало ясно, що Євросоюз уже не так категорично наполягає на звільненні Юлії Тимошенко, і минулого разу Кваснєвський навіть звернувся до опозиції з проханням не вимагати звільнення Юлії Тимошенко, якщо це зриватиме підписання Угоди з ЄС.
Переконавшись, що Янукович не хоче відпускати Юлію Тимошенко, і тим ставить підписання Угоди з ЄС на грань зриву, деякі єврочиновники натякнули, що вони вже не ставлять питання Тимошенко руба.
Однак за останні два дні позиція Заходу у питанні Юлії Тимошенко, яке похитнулося, здається, знову стабілізується.
По перше, Сенат США прийняв резолюцію, яку варто навести:

Текст резолюції Сенату США (S. Res. 165)
«Резолюція зі закликом до звільнення Тимошенко в світлі недавнього рішення Європейського суду з прав людини.
Беручи до уваги те, що в серпні 1991 року парламент України проголосив незалежність від Радянського Союзу і прийняв рішення про випуск своєї валюти і взяв контроль над усіма радянськими військовими частинами на своїй території;
... На референдумі в грудні 1991 року 90% українського підтримали незалежність від Радянського Союзу;
... Україна збільшила економічну і політичну співпрацю з Європою і Сполученими Штатами з часу незалежності від Радянського Союзу;
... Україна прийняла першу демократичну конституцію, яка включала основні свободи слова, зборів, релігії і преси;
... У 2004 році українці провели низку історичних протестів, страйків, відомих як «Помаранчева революція», щоб висловити протест проти виборчого шахрайства на президентських виборах 2004 року;
... Юлія Тимошенко була одним з лідерів «Помаранчевої революції» і вперше була обрана прем’єр-міністром у 2005-му;
... На президентських виборах 2010 року чинний президент Віктор Ющенко отримав лише 5.5% голосів у першому турі голосування, в результаті чого в другому турі змагалися колишній прем’єр-міністр Віктор Янукович і тодішній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко;
... Пан Янукович переміг Тимошенко у співвідношенні 49% до 44%;
... У жовтні 2010 році Тимошенко була визнана винною і засуджена до семи років ув’язнення на підставі звинувачень у тому, що вона зловживала своєю посадою прем’єра у зв’язку з контрактом про постачання російського газу;
... 26 січня 2012 Парламентські Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) прийняла резолюцію (1862), в якій йдеться, що статті, на основі яких засуджено Тимошенко, були занадто широкі в застосуванні і практично дозволяли після факту криміналізувати прийняття політичних рішень;
... 30 травня 2012 Європейський парламент прийняв резолюцію (С153/21) зі засудженням вироку Тимошенко;
22 вересня 2012 Сенат США прийняв резолюцію (S. Res. 466, 12th Congress), яка засуджувала вибіркове й політично мотивоване переслідування Тимошенко, закликав до її звільнення і звернувся до Державного департаменту встановити заборону на видачу віз особам, відповідальним за ув’язнення Тимошенко та інших політичних лідерів, пов’язаних з «Помаранчевою революцією» 2004 року;
... 7 квітня Президент України Віктор Янукович помилував колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та кількох інших опозиціонерів, пов’язаних з Тимошенко;
... 30 квітня 2013 Європейський суд з прав людини, який виносить рішення про порушення прав після того, коли позивачі вичерпають всі можливості апеляції в судовій системі своїх країн, постановив, що досудове затримання Тимошенко не отримало відповідного розгляду, і законність її затримання не була відповідно переглянута, що її право на свободу було обмежено, що вона не мала можливості вимагати відшкодування за незаконне позбавлення її волі;

	У залі Верховної Ради України

... 30 квітня представник Державного департаменту Петрик Вентрелл повторив заклик Сполучених Штатах, щоб Тимошенко «була звільнена і щоб практика вибіркового переслідування негайно припинилася у світлі рішення ЄСПЛ»;
... Оскільки Україна сподівається на підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом на саміті Східного партнерства у листопаді 2013 року;
... І після рішення Європейського суду з прав людини, голова комітету з прав людини Європейського парламенту зі закордонних справ Ельмар Брок заявив, що «Україна має покінчити з «виборчим правосуддям» перед тим, як підписати угоду про асоціацію.
Щоб це сталося, Сенат –
1) закликає уряд України звільнити колишнього прем’єр-міністра Юлію Тимошенко з ув’язнення, в основі якого були політизовані і вибіркові звинувачення, і в світлі рішення Європейського суду з прав людини з квітня 2013 року;
2) закликає членів Європейського Союзу включити справу визволення Тимошенко з ув’язнення, в основі якого були політизовані і вибіркові звинувачення, як важливий критерій для підписання Угоди про асоціацію з Україною на саміті Східного партнерства у Литві;
3) висловлює переконання і надію, що майбутнє України – в тісних зв’язках з Європою, Сполученими Штатами та іншими державами в співтоваристві демократичних країн, і
4) висловлює стурбованість і невдоволення, що продовження вибіркового та політично вмотивованого висновку колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко перешкоджає зміцненню зв’язків України з Європою, Сполученими Штатами і суспільством демократичних країн».
Ось така серйозна заява.
Вона супроводжується і активними кроками США з підтримки європрагнень України попри коливання влади.
Зокрема, сьогодні, 19 листопада, я отримав інформаційне повідомлення з Посольства США в Україні про те, що 20 та 21 листопада Посол США в Україні Джеффрі Р. Пайєтт відвідає Дніпропетровськ із дводенним візитом. Під час візиту буде наголошено про значення підтримки Сполученими Штатами цілей уряду України, спрямованих на підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом на Вільнюському саміті наприкінці цього місяця, і на тій важливій ролі, яку відіграватиме Дніпропетровщина як провідний індустріальний центр країни за умови підписання Угоди про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі з ЄС.
Під час візиту Посол Пайєтт зустрінеться з обласним керівництвом, з представниками провідних підприємств Дніпропетровщини, зокрема – «Інтерпайп», «Южмаш», «Бунґе/Олейна», і обговорить з ними Угоду про асоціацію й тісніші економічні зв’язки з Європою. Крім того, Посол Пайєтт виголосить вступну промову на відкритті першого практичного форуму для жінок-підприємниць, який відбудеться 21 листопада, в приміщенні Академії митної служби України (м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 2/4). Посол Пайєтт зустрінеться з представниками громадських організацій, волонтерами Корпусу миру США, котрі працюють у Дніпропетровській області, і відвідає центр «Менора» й обласний протитуберкульозний диспансер, якому надає допомогу Американська агенція з міжнародного розвитку (USAID).
США тисне і на ЄС з тим, щоб вони більше йшли на компроміс у перемовинах з Україною, зокрема, з питання надання чергового траншу кредиту МВФ.
Колишній член Ради з міжнародних відносин США, відомий політолог і журналіст Уолтер Рассел Мід, у статті для The Wall Street Journal також наголошує на принциповій важливості для Росії повернути контроль над Україною і геополітичній поразці Євросоюзу в такому випадку. Говорячи про вплив Росії на Білорусь, Казахстан, Азербайджан та Вірменію, Мід підкреслює психологічний аспект залучення Росією України до МС: «Але, без сумніву, і з практичної, і з психологічної точки зору перлиною в короні втраченої російської імперії є Україна… Повернувши Україну в коло однодумців, Росія знайшла би потенціал стати такою великою європейською державою, чиї інтереси ЄС не зміг би ігнорувати», – йдеться в статті.
Розуміючи це, Євросоюз відкинув уже маску холоднокровності і поблажливості щодо України і усіма засобами прагне протягом останнього місяця стимулювати Януковича до підписання Угоди з ЄС.

	Сльози Путіна: від радості чи смутку?

Вплив Путіна: надія Кремля і страх Заходу
Для багатьох українців, які не надто втаємничені у тонкощах політики, останнім часом стало ясно, що фундаментальним інтересом Заходу є не стільки інтерес до України, як такої, а прагнення вирвати її з під контролю Росії і тим значно зменшити вплив Кремля і особисто Путіна на європейські та світові процеси.
Кажучи прямо, ніхто не зацікавлений на Заході у розвитку української економіки, у виході її товарів на європейський та світовий ринки, які і так перенасичені.
Україна може цікавити Захід, як потенційно «голодний» місткий ринок, що готовий поглинути вал західного імпорту. Їх цікавить українська земля, наші підприємства, які можна або використати, або знищити, щоб не конкурували зі західними, наша дешева робоча сила, наш сукупний національний інтелект і наукоємні технології, зокрема в авіа- та ракетобудуванні.
Україну готові використати у всіх аспектах, але не готові піднімати, вирощуючи собі на голову конкурента – це треба ясно розуміти.
Жодного сентименту до України не мають також і Росія та МС – вони теж хочуть використати Україну по повній програмі і у всіх аспектах.
Тільки мобілізація всіх ресурсів та національних сил здатні допомогти Україні впоратися зі своєю головною проблемою – перестати деградувати та розпочати розвиток і прогрес країни.
Ні кредити, ні будь-які інші запозичення – технологій, логістики, тощо – радикально не вплинуть на ситуацію в Україні, допоки не розів’ється внутрішнє виробництво, допоки не зупинять відтік молодих талантів та «мізків» з України, допоки політика влади не буде визначатися національними інтересами.
Цитований вище Мід також пов’язує рішення Януковича з впливом Путіна: «Неясно, що буде робити Президент Янукович. Звільнення Тимошенко стане для нього гіркою пігулкою, і Україна може вирішити, що ціна, призначена Європою, занадто висока. Однак путінський режим так налякав Україну, що навіть деякі з природних союзників Росії в країні почали дивитися на Захід. Втрата шансу залучити Україну стане важким ударом по престижу Путіна з моменту його виходу на політичну сцену Росії. У міру того, як наближається час рішення, хіба він не зробить все можливе у відчайдушній спробі запобігти остаточному розжалуванню Росії в країну, що грає другорядну роль у світовій політиці?»
На «фактор Путіна» у поведінці Євросоюзу вказує і екс-Голова Верховної Ради В. Литвин:
«ЄС не може допустити ще одного приводу для торжества Росії, й угоду, я впевнений, вони підпишуть… Таким чином, вони вб’ють одразу двох зайців: остаточно посварять Україну з Росією і вирішать економічну проблему, оскільки 90% угоди про ЗВТ одразу починає діяти, і потрібен великий український ринок і можливості в цьому плані», – зазначив політик.
Таким чином констатуємо, що гальмування України в євроінтеграційному процесі, відкладення на певний термін підписання Угоди з ЄС одностайно розуміється Заходом, як перемога Путіна, посилення його впливу та поразка Євросоюзу і США.

Янукович: виграш одного чи програш країни?
На сьогодні очевидно, що саме Віктор Янукович став ключовим гравцем, від рішення якого залежить подальший геополітичний рух України. Вибудувавши авторитарну вертикаль влади, він досяг повного контролю над своєю політико-фінансовою командою. Можна спостерігати, як Кабінет міністрів, Верховна Рада України, судова система, правоохоронні органи чекають сигналу від однієї-єдиної людини в країні і готові говорити та діяти інколи діаметрально протилежно – залежно від сигналу «господаря».
У відносинах з Євросоюзом він досяг того, що перестав бути прохачем, а став у позицію, коли його вмовляють і просять єврочиновники всіх рангів про те, що даремно просила Україна всі ці роки.
У відносинах з Росією він досяг того, що Путін змінив зневажливе ставлення на такі наполегливі вмовляння, при яких розмір бонусів для Януковича навіть важко уявити.
У відносинах з опозицією він досяг того, що опозиція змушена була погодитися на всі поправки регіоналів не тільки до єврозаконів, але й до ключового для неї законопроекту про лікування ув’язнених за кордоном. І навіть якщо буде прийнято цей закон, то Юлія Тимошенко виїде на лікування за кордон виключно на умовах Януковича, якими б принизливими чи жорсткими для неї вони не були.
Таким чином, доводиться констатувати, що Янукович весь цей час вів свою гру і у підсумку зайняв найвигідніше для себе положення у системі взаємовідносин з Євросоюзом, Росією та внутрішньою опозицією.
Чи є це положення найвигіднішим для України? Відповідь на це питання знову розколює країну.
Промислове лобі, команда Януковича – за союз з Росією і МС.
Українська опозиція, національно-демократичні сили, вітчизняні інтелектуали на кшталт групи «1 грудня» твердо стоять на позиціях євроінтеграції України і вимагають цього від Януковича.

Левко Лук’яненко на сьогоднішньому мітингу навіть закликав вийти на вулиці і підтримати Януковича, підштовхнути його до правильного рішення напередодні Саміту у Вільнюсі.
Яценюк сьогодні фактично визнав перемогу регіоналів у спробах нав’язати свій варіант законів і закликав відкинути головний мотив їхніх коливань – страх: «Ми звертаємо до робочої групи та до членів цієї групи з підготовки законопроекту щодо Юлії Тимошенко з боку Партії регіонів. На всі компроміси, які можливі, ми пішли… Ми готові голосувати за законопроект, який відповідає концепції Партії регіонів. В четвер подолайте свій страх і в першому, і другому читанні проголосуйте третій законопроект. І тоді Вільнюс буде успішний, а Україна буде європейською державою», – підкреслив він.
Третім законопроектом, нагадаю, є проект по Юлії Тимошенко.
Не пропустила випадку ще раз принизити опозицію і соратниця Януковича Ганна Герман. Виступаючи сьогодні у Верховній Раді щодо вирішення проблеми Тимошенко, вона єлейно-повчальним тоном також перевела розмову у політико-психологічну площину: «Ця проблема може бути розв’язана, але не шляхом диктату й ультиматумів. А шляхом консенсусу і доброї волі. Не шляхом витоку ненависті і звинувачень, а шляхом поваги до влади», – зауважила Герман.
За її словами, депутати нічого не досягнуть «ненавистю і багато чого здобудемо злагодою і любов’ю… І першою, хто це має зрозуміти, є сама Юлія Тимошенко. Поки вона не закриє своє серце для ненависті, ненависть завжди буде нищити її життя, де б вона не була – чи на волі, чи в ув’язненні», – наголосила Герман.
Правда, залишається відкритим питання – яким чином влада має здобути повагу до себе – силовими методами чи достойними справами?
За словами депутата Європейського парламенту від Польщі Яцека Саріуш-Вольського, «Президент Янукович занадто довго недобросовісно вів переговори з Європейським Союзом… Підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС вже малоймовірно».
Однак, на четвер, 21 листопада, призначено розгляд усіх законопроектів – і щодо єврозаконів, і у справі Тимошенко.
У Януковича ще є можливість дати відмашку провладній депутатській більшості проголосувати за ці закони. Своє він виграв. Чи готовий Президент України сприяти програшу країни, яку він очолює, на напрямку євроінтеграції?
На недавньому матчі зі збірною Франції Янукович радів перемозі України. Чи так само радітиме він своїй перемозі над Євросоюзом, коли не підпише Угоду на догоду Путіну?