На вихідних Україну облетіла непересічна новина: кордон з Росією неофіційно перетнула фізична особа, ім’я, прізвище і по батькові якої збігалися з паспортними даними Гаранта української Конституції. «Понаїхали тут», - мабуть, подумали в Кремлі, однак на таємну здибанку таки вийшли.

Не варто розцінювати цю інформацію як спробу познущатися з українського президента. Офіційна інформація з приводу цього візиту була навдивовижу суперечливою, хоча як причини візиту, так і теми розмови лежали на поверхні.
Російські ЗМІ навівали туману і нагнітали ситуацію.
У неділю в ефірі телеканалу "Росія" телеведучий Дмитро Кисельов повідомив, що Янукович 9 листопада Москви не відвідував. "Тепер головний інтегратор на Захід раптом знову почав збиратися на Схід. Але несподівано зник - у Москві не з'являвся, а з Києвом нібито попрощався. То де ж Янукович?" - запитав ведучий.
Хоча прес-служба керівника української держави і запевняє, що оголосила про візит заздалегідь, однак запевняти вона почала вже після того, як прес-секретар Путіна підтвердив, що візит справді відбувся.
Про таємничу поїздку країні першою розповіла газета «2000», яку вважають проросійською і орієнтованою на смаки ПР (красномовна ілюстрація: серед активних багаторічних авторів газети – пан Дмитро Табачник). Анонімне джерело, близьке до керівництва Партії регіонів, повідомило газеті, що 9 листопада президент Віктор Янукович неофіційно відвідає Росію. До того ж, за словами джерела, візит глави української держави не буде висвітлюватися у ЗМІ. До Росії Янукович вилетить з аеродрому, який, як правило, не використовується для закордонних поїздок перших осіб держави. Мету візиту джерело вказати не змогло.
Після таких газет Секретаріату президента ніц не лишалося, як оголосити про візит – на той час, швидше за все, голова держави вже був у повітряному просторі сусідів.
Окрім того, на сайті українського президента з’ясувалася і мета візиту:  Янукович і Путін "обговорять питання торговельно-економічних відносин" двох країн напередодні Вільнюського саміту.
Їхні російські колеги навіть цього не повідомили. Бо й справді – хто його знає, цього сусіда, а раптом ніц з тих перемовин не вийде – і що тоді? Ліпше вже ніц людям не казати…
У Партії регіонів взагалі заявили, що нічого не знають про переговори президента України з його російським колегою. Як заявила 11 листопада "регіоналка" Олена Бондаренко, мовляв, з цими Асанджами та Сноуденами бідні президенти не знають, що робити і куди тікати, щоб ніхто не підслухав.
Цю версію частково підтвердив наближений до влади експерт Кость Бондаренко, мовляв, робочий візит президента Віктора Януковича до Росії відбувся, проте проходив не в Москві.

Про результати перемовин ЗМІ робили висновки за непрямим  ознаками.
Зокрема, газета "Сегодня" (яка, нагадую, належить холдину Ріната Ахметова) помітила, що відразу після суботньої зустрічі Януковича з Путіним змінилася тональність заяв радника російського президента Сергія Глазьєва. Останній вважався рупором Кремля, і до того весь час розповідав страшні казки про апокаліпсис, який чекає на Україну після Вільнюса. А тут Глазьєв заявив, що в разі непідписання Угоди про асоціацію Росія готова розширити співпрацю з Україною в атомній енергетиці, авіа- і ракетобудуванні.
Відлига? Страшними казками не взяли, вирішили заманити «пряником»…
Врешті-решт українська влада вирішила оприлюднити результати зустрічі – і сталося це аж у вівторок, вже після заяви прес-секретаря президента Росії Дмитра Пєскова.
"Щодо зустрічі, то я можу лише повторити те, що оприлюднила прес-служба Адміністрації президента України та прес-служба АП РФ: про те, що ця зустріч президентів України та РФ відбулася в Москві, під час якої обговорювалися питання торговельно-економічних відносин між двома країнами в контексті Вільнюського саміту, який відбудеться наприкінці цього місяця", - сказав директор департаменту інформаційної політики МЗС України Євген Перебийніс на брифінгу у вівторок у Києві.
Про участь представників МЗС у цих переговорах Перебийносу ніц було невідомо. А Пєсков ту тему не висвітлював.
З цієї овіяної туманом картини можна зробити кілька цікавих висновків. І головний з них – що в стані регіоналів як мінімум вирують бурхливі пристрасті.
І наслідки тих пристрастей дуже цікаві.
Ще раніше, після зустрічі президентів 24-25 жовтня у ЗМІ з'явилася інформація, повідомлена джерелами на умовах анонімності, що Партія регіонів розігрує багатоходову комбінацію з тим, щоб виграти час і відкласти голосування закону щодо ув'язненої екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Тоді, за даними анонімних джерел у ВР, Янукович вів торг із Путіним щодо зниження ціни на газ і отримання кредиту в обмін на відмову від Угоди про асоціацію України з ЄС.
І тут приїжджає Янукович після суботньої зустрічі 9 листопада і…
І з’ясовується, що  "Нафтогаз" ще у п'ятницю, 8 листопада, припинив імпорт російського природного газу у зв'язку з ціновими суперечностями.
Кажуть, тому, що  "Газпром" не погодився на реструктуризацію боргу України за серпень.
І от що цікаво: про це повідомили агентству Reuters джерела з "Газпрому" у понеділок (!). Тобто, після зустрічі президентів.
Обнадійливо, загалом.
Тобто – не домовилися ні до чого.
Або майже ні до чого.
Росіяни про всяк випадок наголосили, що потік газу до Європи через Україну наразі змін не зазнав. Репетиція?
При цьому Reuters наголошує, що Дмитро Фірташ, який домовився про придбання 5 млрд. кубометрів російського газу зі знижкою 30-36%, щоб закласти його в підземне сховище, як і раніше, отримує газ з Росії.
Представник Фірташа відмовився говорити про обсяги, але джерело в російській газовій сфері стверджує, що Фірташ "зараз отримує дуже мало".
А фактично 7 листопада "Нафтогаз" повідомив, що Україна вчетверо скоротила обсяги закупівлі газу в "Газпрому". І відразу ж в ПР заявили, що Росія подасть на Україну у шведський суд за недобір газу. Що цікаво, в РФ цієї інформації не підтвердили.
Іншими словами, в Росії вкотре спробували смикнути за газовий гачок, але щось не склалося. «Благодійник» Фірташ від того не постраждав, але є ймовірність, що з якось боку його почнуть смикати активніше – або з боку Росії, або ж з боку ПР. Бо регіонали – то народ емоційний, хоча зовні й не завжди помітно. А особливо коли справа стосується грошей… Вочевидь, не всі моменти «багатоходової комбінації» всіх в ПР влаштовують. І вже те, що  ЗМІ олігархів з ПР, котрі раніше дотримувалися однієї і тієї ж стратегії, тепер поволі розходяться в думках, демонструє, що назріває серйозна розмова.
"Комсомольская правда в Украине" – та і взагалі намагається вгадати наміри Януковича за мовними відтінками фраз прем’єр-міністра Миколи Азарова. Як відомо, логіка в глави українського уряду стрункістю не вирізняється, і своїми розлогими роздумами він може збити з пантелику кого завгодно. КП зробила висновок, що Азаров натякає ЄС «або погоджуйтеся на договір з нами в тій ситуації, яка вже склалася, або ми підемо прицінюватися до інших товарів».
Однак насправді не все так просто. Схоже, курс української влади дещо інший: по можливості виторгувати з ЄС чимпобільше грошей в обмін на Тимошенко, і або не допустити її та Кличка до президентських виборів, або ж влаштувати на тих виборах «веселі каруселі» так, щоб ніхто нічого не помітив. І от що-що, а останнє має всі шанси збутися.
Адже на президентських виборах 2010 року була купа махінацій – тим не менш, фактично, ніхто того не помітив. Точніше, помітили в БЮТ, однак «чудовий юрист» Андрій Портнов порадив Тимошенко «чудову стратегію» боротьби в суді – за що й став майже відразу після виборів заступником глави Адміністрації Президента України та керівником Головного управління з питань судової реформи та судоустрою.
Тобто – добра фантазія і добрі стосунки з потрібними людьми – і можна результат будь-яких виборів довести до необхідного рівня. Тим більше – маючи такий потужний сегмент виборців, які проголосують хоч за чорта, тільки щоб «баба державою не керувала». З Кличком справа трохи важча – таки має купу фанатів, однак в ПР явно вже шукають способи і його «приручити».
Паралельно іде нашпиговування регіонів України «потрібними людьми». І то доволі успішне.
От, для прикладу, поставили в ніч на Хелловін на Львівщину губернатором Сала. Того самого Олега Сала, котрого після Помаранчевої революції шукали через міжнародний розшук за зловживання владою і порушення виборчого законодавства. Однак – пройшли роки, і досвід такого цінного кадра виявився потрібним новій владі. Як сказала Ганна Герман, «Львів потребує твердої руки». Громадськість зустріла призначення обуренням, і навіть журналісти вийшли на акцію протесту. Однак у патріотичному Львові облрада не змогла набрати 78 голосів для того, щоб висловити недовіру губернатору. Біда чорна, геть люди зміліли – забракло шести голосів. І, до слова, один з тих шести – депутат від «Батьківщини». І це при тому, що у 2004 році Сало добряче допік львів’янам – і політикам, і підприємцям.
Швидше за все, Янукович розраховує, що до 2015 року ми вже будемо мати Асоціацію з ЄС, і ніхто нас звідти не вижене.  А там вже можна і в наперстки бавитися.
І щоб легше було бавитися – паралельно влада підбирає під своє батьківське крило українську пресу. Щоправда, з-під того крила  наразі чомусь втікають журналісти – днями тільки з українського Forbes пішло 13 журналістів. Але за наявності грошей журналісти – то не проблема.
Як відомо, українська версія Forbes належить молодому Сергію Курченку, якого ще три роки тому ніхто не знав – а тепер в нього ціла імперія з нафтогазових, енергетичних і фінансових активів. І він же ж зараз скуповує гуртовими партіями провідні медіа країни.
На всі ці гуртові закупівлі – на чиновників, журналістів і так далі – потрібні, зрозуміло, гроші. І тому українська влада напружено міркує, де їх взяти.
Ідеї до голови приходять дуже різноманітні. Продати державний борг – що, до речі, вже робиться. Відібрати гроші в Тимошенко, або хоча б у Лазаренка – теж процес іде.
Спочатку джерело в Кабміні повідомило газеті "Сегодня" ( нагадаю ще раз, видання належить холдингові Ріната Ахметова), що уряд розпочав процедуру повернення в Україну грошей, які, на його думку, "незаконно відібрали у народу України" Павло Лазаренко і Юлія Тимошенко. Таким чином українська влада розраховувала поповнити бюджет на суму 4,1 млрд. гривень.
За цю цікаву думку вхопилися неурядові організації. Щоправда, Тимошенко не чіпали, а от  "Центр Протидії Корупції" зібрав ініціативну групу і звернувся до Департаменту юстиції США з петицією, в якій запропоновано механізм повернення грошей Лазаренка народу України на соціальні проекти через створення незалежного благодійного фонду з міжнародною наглядовою радою. Департамент юстиції прийняв петицію громадських організацій до розгляду.
Ідея цікава, але хто буде слідкувати, щоб «злодій у злодія не вкрав краденого»?
Бо тенденція встановлення «жорсткої руки» в регіонах наштовхує на думку, що слідкувати за рухами української влади буде дедалі важче – незалежно від того, в який бік врешті-решт піде країна. Єдина надія – на те, що поділити вкрадене гармонійно панове не зможуть, почнуться сварки – і все таємне стане явним. І красномовною ілюстрацією до цієї думки є випадок, котрий нещодавно стався у Феодосії. Там прокуратура виявила, що військові поцупили стіл Януковича.
Спритні службовці квартирно-експлуатаційної частини вкрали стіл вартістю понад 17 тисяч гривень, що призначався для президентських апартаментів в одному з військових аеропортів. За даними прокуратури, підозрювані купили два столи, однак передали в аеропорт тільки один, штучно завищивши його вартість у видаткових бухгалтерських документах.
Геть все так само, як в українській політиці, одначе: ніби й перемовини є, ніби й лицарі є, одна біда –  стіл вкрадено…