У п’ятницю, 1 листопада, в Українському Національному Музеї, відбувся вечір-реквієм «Пам’яті жертв Голодомору: геноцид в Україні 1932-1933 рр.». Чудовий вечір був організований куратором Українського Національного Музею Марією Климчак, котра невтомно працювала над тим, щоби подія відбулася за найкращими сподіваннями.

Програма розпочалася звуками церковних дзвонів, на тлі яких чоловічий голос прочитав вірш про ту боротьбу, яка була під час Голодомору. У цей же час група дівчат, до якої увійшли учасниці і переможниця конкурсу «Міс Діаспора», одягнуті у білі вишиті сорочки, повільно обійшли вздовж кімнату, тримаючи запалені свічки в руках. Ці молоді жінки зображали духів, які завжди поряд з нами і допомагають нам пам’ятати про десять мільйонів, що постраждали від Голодомору.
Тільки-но мелодія церковних дзвонів припинилася, інша хвилююча «Мелодія» у виконанні Соломії Чуйко на фортепіано та Софії Кирилюк на скрипці заповнила зал.
Вечір продовжився коротким виступом Меланії Глубіш, котра закликала відвідувачів ознайомитися з різними витворами мистецтва, виставленими на огляд, і звіритися у тому, які думки та відчуття вони викликають. Доповідачка також запропонувала глядачам подумати про те, що би вони зробили для того, щоб Голодомор офіційно визнали геноцидом та віддали жертвам й тим, хто вижив, належну шану, на яку вони заслуговують.
Після цього виступу Марта Багрій поетично розповіла про пам’ять та найбільш трагічну сторінку в історії України, коли-небудь написану, – Голодомор 1932-33, коли десять мільйонів людей померли від голоду. Марта запитувала: «Хіба можна про це забути?» Після цих слів у залі не пролунало жодного звуку. У повній моторошній тиші глядачі переглянули документальну стрічку Наталії Фігель про чотирьох людей з Чикаго, які свого часу пережили Голодомор. Ті, що вижили, – пан Деркач, пан Микола Міщенко – президент Фундації Українського Геноциду-Голодомору в США, доктор Личик та пані Грицеляк – розповіли власні історії про жахливі події, свідками яких вони стали.

Коли фільм закінчився, і засвітилося світло, Марія Климчак попросила встати тих, хто пережив Голодомор. Семеро встали й отримали букети квітів та оплески від усіх глядачів, які також встали, щоби вшанувати героїзм та хоробрість тих, хто вижив. Почута розповідь від свідків трагедії стала особливо реальною.
Після вшанування тих, хто вижив, Леоніда Митничук виступила з емоційною декламацією, що викликало сльози в глядачів. Вона тремтіла від хвилювання, коли говорила про дітей, що були принесені в жертву для того, щоб інші могли отримати їжу. Після цього Тетяна Торжевська виконала «Ave Maria» під акомпанемент на роялі Соломії Чуйко.
На завершення вечора Генеральний консул України в Чикаго Андрій Праведник подякував усім за те, що прийшли, а також – за напружену роботу організаторів, і пояснив, якою важливою є тема Голодомору для нього, оскільки цю трагедію пережив його рідний дідусь. Було також оголошено про проведені заходи, присвячені 80-річчю Голодомору, зокрема, 16 листопада, о 1 годині дня, в Катедрі св. Миколая. Там буде відслужено реквієм-літургію в пам'ять про всіх загиблих і всіх тих, хто вижив, на яку запрошено всіх представників організацій, громади.
Директор театру «Гомін» Василь Митничук також оголосив про майбутню виставу, що відбудеться 23 листопада, о 7:30 вечора, і запросив усіх дорослих і дітей.
Нарешті, присутнім було запропоновано підписати лист на ім'я сенаторів Сполучених Штатів з проханням офіційно визнати Голодомор геноцидом. Ця акція відбувається постійно, і вкрай важливо, щоб кожен підписав цю петицію. Це означатиме вшанування пам’яті тих десяти мільйонів людей, які були приречені на голодну смерть і тих, хто зумів пережити це жахіття.

 

 

Фотографії Марії Климчак