Один із найбільш шкідливих харчових міфів XX століття – міф про користь рослинних олій. Що кажуть експерти, що мовиться у дослідженнях – пропонуємо захопливу історію про те, як міфи закріплюються в житті цілих країн, визначаючи стан здоров’я цілих поколінь.

Шкідливі олії

Харчова промисловість ігнорує науку в тому, що стосується поліненасичених жирів? Простежується зв’язок із ризиком розвитку раку і з проблемами з серцево-судинною системою.

Насичені жири викликають захворювання серцево-судинної системи

Ненасичені жири, особливо поліненасичені, коригують гормональну секрецію, зміцнюють імунну систему, запобігають онкології, захворюванням серцево-судинної системи, діабет, ожиріння, артрит і всі види запальних процесів. Деякі поліненасичені жири настільки важливі для здоров’я, що називаються “незамінними жирними кислотами” (EFA) – без них справді неможливо зберегти здоров’я. Поліненасичені жири (рослинні олії) безпечніші, ніж інші, в готуванні, особливо під час смаження. Рослинні олії – ключовий інгредієнт корисних заправок для салатів. Лляна, соєва, соняшникова, рапсова та інші поліненасичені рослинні олії – здорові продукти сьогодення.
Так?
“Ні, зовсім не так “, – констатує Рей Піт (Ph.D), фізіолог, що вивчає зв’язки між гормонами і харчовими оліями з 1968 р. За його словами, неправильні всі з наведених тверджень! Властиво, говорить він, поліненасичені жирні кислоти (PUFA) в оліях, вичавлених з насіння рослин – це справжня отрута для людини: вони викликають рак, діабет, ожиріння, передчасне старіння, тромбози, артрит і імунодефіцит. Вони годяться тільки для фарб і лаків.
І не лише Піт стверджує це – такі ж висновки можна простежити у великій кількості ґрунтовних досліджень, з якими погоджуються лікарі, дієтологи і безліч інших фахівців у галузі охорони здоров’я. Це відкриття, за їхніми словами, може врятувати вам життя.
То у чому ж тут проблема? Основне лихо в тому, що поліненасичені олії містять довгі ланцюги жирних кислот, і ці ланцюги вкрай крихкі і нестабільні. «Ненасичені олії в деяких приготованих продуктах згіркнуть всього за кілька годин, навіть якщо зберігати продукт у холодильнику,– пояснює Піт.– Саме тому у «вчорашньої» їжі змінюється смак. Але споживати таку їжу (у якій поліненасичені жири вже трохи «зіпсувалися») не набагато шкідливіше, ніж їсти ті самі олії свіжими, оскільки в нашому організмі, в теплі, вони в будь-якому разі окисляться набагато швидше. Як тільки поліненасичений рослинний жир потрапляє в організм людини, він піддається впливу температур, достатніх для псування олії (тобто олія починає розпадатися і при цьому стає токсичною). Особливо виражений цей процес під час вільного і тривалого контакту з киснем і такими каталізаторами, як залізо».
Навіть якщо ви припинили вживати в їжу такі олії, вони продовжують зберігатися у ваших тканинах і знову потраплять у кров у моменти стресу або посту, тимчасового утримання від їжі – як, наприклад, протягом ночі, коли ми спимо.
PUFA завдають шкоди всьому нашому організму, але найбільше страждає ендокринна система, особливо вразлива щитоподібна залоза. Уповільнений метаболізм, зайва вага, дефіцит енергії та млява щитоподібна залоза дуже часто проявляються там, де в їжу йдуть рослинні олії.
Фермери, які вирощують велику рогату худобу, ще в 1940-х рр. зауважили різницю у впливі на стан поголів’я насичених і ненасичених жирів у кормі. Тоді дешевою насиченою (кокосовою) олією пробували підгодовувати худобу для більшого набору жиру перед продажем, але худоба ваги не набирала, а навпаки, завдяки кокосовому маслу залишалася худою, активною і мала великий апетит. Згодом фермери спробували застосувати медикамент, що пригнічує функцію щитоподібної залози і, як очікувалося, худоба збільшилася у вазі, споживаючи менше їжі. Але через те, що цей медикамент вважався сильним канцерогеном, його перестали виробляти. До кінця 1940-х рр. фермери виявили, що соя і кукурудза давали той самий ефект – при меншій кількості їжі тварини набирали більше ваги. Відтоді кукурудза і соя стали головними складовими сумішей для відгодівлі.
Пізніше було проведено інший експеримент, під час якого одних тварин годували чистим ненасиченим рослинним жиром, іншу групу – чистим насиченим жиром (кокосовою олією) і третю – сумішшю насичених і ненасичених жирів. Ожиріння було більш очевидним, чим більше в їжі тварин було ненасичених жирів, незалежно від загальної калорійності раціону або від загального вмісту жирів у раціоні. Тварини, які вживали навіть невелику кількість ненасичених жирів, ставали жирними, а ті, яким давали багато кокосової олії (насиченого жиру), ваги не набирали.
До 1950-х рр. уже стало очевидно, що ненасичені жири пригнічують швидкість обміну речовин (уповільнюють метаболізм) – судячи з усього, через провокування гіпотиреозу, тобто через пригнічення функції щитоподібної залози. Наступними роками вчені почали шукати, що за механізм викликає цей ефект, і виявили, що ненасичені жири ушкоджують мітохондрії з допомогою окислення і впливу інгібіторів ферментів. Чим більш поліненасиченою є рослинна олія, тим більше вона пригнічує «реакцію» тканин на гормони щитоподібної залози. Ненасичені жири отримують з насіння рослин, а в них містяться токсини і речовини, що пригнічують дію ферментів (інгібіторів). Ці інгібітори потрібні для того, щоб блокувати дію травних ферментів, які потрібні для розщеплення білків у шлунку ссавців. Рослини з часом стали виробляти у своєму насінні ці речовини для того, щоб уберегти його від поїдання, а також від передчасного проростання, до формування оптимальних зовнішніх умов. Не випадково мільйони людей, що споживають їжу, в якій є токсини і речовини, що шкодять щитоподібній залозі, страждають від ожиріння, діабету, хвороб серцево-судинної системи, раку, автоімунних захворювань, артриту та інших хворіб.
Але заждіть! Якщо поліненасичені жири нам шкодять, то чому всі вірять, що шкодять здоров’ю, власне, кокосова олія та інші насичені жири, а поліненасичені – корисні? Чому так трапилося?
Відповідь лежить у поєднанні науки, що зробила поступку, і успішного лобіювання, пояснює Брюс Файф (Bruce Fife, CN, ND), автор кількох книжок, серед яких “Чудо кокосової олії” (The Coconut Oil Miracle). У 1986 р., констатує він, Американська асоціація сої (ASA) розіслала американським фермерам, що вирощують сою (400 000 адресатам), інформаційний «набір з боротьби з жиром» разом із закликом писати в місцеву адміністрацію і уряд, в компанії з виробництва харчової продукції та в газети – протестувати проти експансії сильнонасичених тропічних жирів, таких як пальмова і кокосова олія в Американську харчову промисловість. Автори матеріалів із розсилки закликали дружин цих фермерів вести просвітницьку діяльність у громадах і скрізь пропагувати користь соєвої олії.
Незабаром такі організації, як Центр науки на службі громадських інтересів (Center for Science in the Public Interest) підтримали цю анти-тропічну, просоєву кампанію, і виробники продуктів харчування прогнулися під впливом суспільства. Кокосову олію в продукції замінили на соєву.
“Коли почалася атака на кокосову олію, – розповідає Файф, – лікарі і фахівці, які були в курсі, стали дивуватися, чому це відбувається. Їм було відомо, що кокосова олія не сприяє розвитку серцево-судинних захворювань, і що у ній маса корисних для здоров’я властивостей. Деякі навіть заступалися і намагалися відновити справедливість. Але до цього моменту суспільство вже остаточно перейшло на бік соєвої асоціації ASA, люди більше не слухали”.
Під час слухань у Сенаті з питання впливу тропічних олій на здоров’я звучали висновки дослідника з Медичної школи Гарварду, Джорджа Блекберна (Ph.D), Мері Ініго (Mary G. Enig, Ph.D) з університету Меріленда і міністра охорони здоров’я США Еверетт Куп (C. Everett Koop, MD), які захищали кокосову олію, вказували на те, що вона було ключовою у раціоні мільйонів людей протягом багатьох тисяч років і що у тих, хто, як і раніше, дотримується своїх історичних кулінарних традицій (наприклад, населення островів Тихого океану), відзначається велика тривалість життя, міцне здоров’я – зовсім без серцевої недостатності, раку, діабету та інших хвороб, які епідемією охопили сучасну Америку. Цьому слуханню преса приділила мало уваги, натомість підтримала загальну істерію з приводу шкоди насичених жирів. Газети з такими заголовками, як “Олія з пекла” добре продавалися і т. ін. Зрештою, вигадка урочисто перемогла факти, і мережеві фаст-фуди на зразок McDonald’s, Wendy’s і Burger King витіснили насичені жири на своїх кухнях і замінили більш “здоровими” рослинними оліями. Після чого, згідно з тестами Управління з контролю за харчовими продуктами (FDA), вміст жиру в смажених продуктах у меню з ними збільшився і в деяких випадках навіть подвоївся (!).
Що ще гірше, рослинні олії, які замінили в Америці насичені жири, навряд чи були навіть поліненасиченими – це були переважно рафіновані, гідрогенізовані, з великою кількістю трансжирних кислот. Трансжирні кислоти або трансжири формуються під час гідрогенізації (загущення) рослинних олій – як наприклад, під час виробництва маргаринів або розпушувачів для сумішей для тіста. Сьогодні трансжири визнають як основну причину розвитку захворювань серцево-судинної системи, раку, діабету та інших хронічних захворювань, у тому числі невиліковних і призводять до смерті. Страва в ресторані, що містила в 1982 р. 2,4 г трансжирів, тепер містить 19,2 г! Якщо вам потрібно побільше трансжирів – вибирайте картоплю-фрі, смажене курча, пампушки, печиво, випічку або крекери – від 30 до 50% трансжирів. Будь-який готовий продукт харчування, у складі якого є гідрогенізовані рослинні олії (або частково гідрогенізовані), також містять і трансжири, так само, як і будь-яка домашня їжа, приготована на гідрогенізованій олії.
Тим часом, лляну, соєву, кукурудзяну та ріпакову олію, як й інші поліненасичені жири, все ще вважаються корисними.
“Це серйозна помилка, – каже Піт. – Всі ці олії, навіть якщо вони з биркою “органік”, “холодного відтискання”, “extra virgin”, в склі, що не піддавалося впливу сонячного світла і тепла, в однаково руйнівно впливають на організм людини. У них просто немає терміну зберігання, вони псуються за кілька днів, якщо не зберігалися в холодильнику – і навіть якщо так, то, нагрівшись до температури тіла, вони починають руйнуватися ще швидше. Результат – гормональні проблеми, внутрішні запалення і розмаїті хвороби».
Серед популярних рослинних олій найбезпечніша, очевидно, оливкова. Проте Піт застерігає, що помірний вміст в оливковій олії поліненасичених жирів (8–12%) – що в кілька разів вище, ніж у кокосовій (1–2%) – передбачає, що оливкову олію не слід використовувати частіше, ніж кокосову.
Ну а як же бути з незамінними жирними кислотами (EFA)? Вони хіба не незамінні?
За останні 30 років Піт встиг опитати багатьох видатних учених, які досліджували олії та жири, чи є докази того, що насправді є незамінні жирні кислоти. Один професор зміг навести єдину публікацію про єдиний випадок, коли пацієнт одужав від захворювання після того, як став приймати ненасичені жирні кислоти. «Якби він знав інші приклади, то, напевно, б назвав їх? – міркує Піт.– Інші, якщо взагалі відповідали, посилалися на дослідження, проведене ще в 1929 р. на щурах Бурріо і Бурріо (Burr and Burr). Найдивніше те, що власне ці люди будь-яке пізніше дослідження вважали б більш релевантним. Це те саме, що в питанні конструкції водневої бомби посилатися на думку фізика з 1929 р. Водночас навіть більшу частину вітамінів групи B ще не виявили. Бурр тоді ніяк не міг би виявити, дефіцит яких поживних речовин або які токсичні речовини містилися в раціоні, на якому він проводив експеримент ».
За два роки до його експерименту, розповідає Піт, німецькі дослідники виявили, що раціон без жирів запобігав майже всім випадкам спонтанного розвитку раку у щурів. Пізніші роботи свідчать, що поліненасичені жири й ініціюють рак, і сприяють його розвитку. «Маючи ці дані, – каже вчений, – люди, які продовжували стверджувати, що лінолінова, а також, ймовірно, арахідонова кислоти – незамінні, повинні б були докласти якихось зусиль до з’ясування, скільки цих «незамінних» кислот вистачає, аби люди могли мінімізувати вживання канцерогенних продуктів».
Наприкінці Другої світової війни олійна галузь переживала кризу. У традиційних областях застосування олії з насіння, таких як лляне – у лакофарбовій промисловості – їх стали витісняти нові склади на основі нафти. «Потрібен був новий ринок, – пояснює Піт, – і вони знайшли, як переконати суспільство, що олія з насіння краща, ніж тваринні жири. Вони почали говорити, що їхні олії «захищають серце», незважаючи на те, що дослідження на людях незабаром показали ті самі результати, що і досліди на тваринах, а саме – що ці олії токсичні для серця і підвищують ризик розвитку раку».
Попри те, деякі дослідники взяли «ліпідну гіпотезу» захворювань серцево-судинної системи, яка стверджувала, що холестерин у крові викликає атеросклероз і що поліненасичені жири зменшують кількість холестерину в крові. Ця теорія дала можливість олійній індустрії та її науковим прихильникам просунути поліненасичені рослинні жири як лікувальні, схожі впливом із медикаментами. «Ідея, що олії з насіння можна використовувати як ліки й великими обсягами, дуже подобалася виробникам», – каже Піт.
Незважаючи на повсюдне сприйняття, ліпідна гіпотеза ніколи не була доведена. Дослідник впливу жирів Мері Ініго (Mary Enig, Ph.D) і Саллі Фаллон (Sally Fallon), засновниця і директор Фонду Вестон Прайса, у своїй статті «Секрети харчової промисловості» вказують на те, що ліпідну теорію вперше запропонував російський вчений Девід Крітчевський, який 1954 р. опублікував працю, в якій описувалися ефекти від згодовування холестерину кроликам.
«Продемонструвавши, що поліненасичені жири з рослинних олій знижували холестерин в крові людини, принаймні тимчасово, – пояснює Еніг, – Кричевський з’ясував, що результати дослідів на тваринах свідчать про зв’язок із розвитком коронарної недостатності, що ліпідна гіпотеза розумно пояснює нову епідемію серцевих хвороб і що скоротивши кількість тваринних продуктів у раціоні, американці могли б уникнути серцевих захворювань».
1956 р. агітку зі збору коштів для Американської асоціації серцевих хвороб (AHA) крутили на всіх трьох основних телеканалах. Члени засідання асоціації зверталися до ліпідної гіпотези і в ній вказували причину американської епідемії серцевих хвороб, рекомендували «помірне харчування», в якому кукурудзяна олія, маргарин і курятина замінювали масло, сало, яловичину та яйця.
Ці експерти не були одностайні. Дадлі Вайт (Dudley White, MD) сперечався з колегами по Асоціації, вказував на те, що інфаркт міокарда не існував до XX ст., допоки споживання яєць було втричі більше, ніж 1956 р., а кукурудзяна олія було недоступною. Коли Вайта стали переконувати підтримати дієтичну рекомендацію, його реакція була така: «Бачте, я починав як кардіолог, в 1921 році, і ніколи не зустрічався з пацієнтами, які пережили міокарда до 1928 року. До 20-х, коли інфаркту міокарда ще не існувало, жири в їжі були переважно такі – масло і сало, і я думаю, що нам всім пішов би на користь раціон тих часів, коли ніхто навіть слова такого не знав – «кукурудзяна олія»».
Незабаром у США розгорнулася масова кампанія проти холестерину.
До тверджень Вайта ніхто не дослухався, реклама на сторінках журналу Американської медичної асоціації описувала бавовняне масло Wesson Oil як «ворога холестерину». У рекламі марки Mazola заявлялося, що “наука довела, що кукурудзяна олія важлива для вашого здоров’я”, реклама в медичних виданнях рекомендувала несолоний маргарин для людей, які страждають від гіпертонії. Доктор Фредерік Стер, глава факультету харчування в Гарварді, вів цілу колонку, в якій закликав вживати до чашки кукурудзяної олії на день.
Тим часом, досліди показали, що на раціоні, цілком позбавленому “незамінних” жирних кислот, тварини розвивали приголомшливі якості. “Вони дуже швидко спалювали кисень і калорії, – зазначає Піт, – їхні мітохондрії були надзвичайно міцними і стійкими, їхні тканини можна було пересаджувати іншим тваринам і вони не відторгалися і не давали імунної реакції, цих тварин було дуже складно летально травмувати або отруїти токсичними речовинами, які легко труїли тварин з контрольної групи на звичайному раціоні. У 1927 році німецькі дослідники виявили, що у таких тварин майже не розвивається рак, а нові дослідження показали, що такі тварини не схильні також і до фіброзу, включаючи цироз печінки під впливом алкоголю “.
Ініго вказує і на роботу інших учених, які провели порівняльні дослідження раціону на різних групах людей і виявили, що модель, яку використовував Кричевський, особливо та, в якій наводилися тварини-вегетаріанці, не може розглядатися у світлі серцевих захворювань і всеїдних людей.
Вона посилається на дослідження, проведені в 50-х, які показали, що формування бляшок на судинах, які вважали симптомом серцевих захворювань, насправді є природним процесом, у якого немає ніяких зв’язків із раціоном. Схожі бляшки в приблизно такій самій кількості знаходили у молодих американських солдатів, які загинули під час війни в Кореї (75%), і в японців, у чиєму раціоні було менше тваринних продуктів (65%), у переважно вегетаріанського племені Банту у Південній Африці бляшок було приблизно стільки ж, скільки у їхніх “м’ясоїдних” сусідів.
У 1957 р. доктор Норман Жоліфф (Norman Joiliffe), директор Бюро з питань харчування при Департаменті охорони здоров’я штату Нью-Йорк, організував «антикоронарний» клуб для 40–59-річних бізнесменів. Всі вони застосовували згаданий «помірний раціон», а результати були опубліковані в журналі Американської медичної асоціації 1966 р. У тих, у кого в раціоні були кукурудзяна олія, маргарин, риба, курка і кукурудзяні пластівці, холестерин у крові був на 30 позначок нижчий, ніж у контрольної групи на звичайному раціоні («м’ясо-картопля»). Але ще важливіше – статистика смертей: у групі на дієті померло 8 людей, і жодного з контрольної групи, де тричі на тиждень вживалося м’ясо. Жолліф сам помер в 1961 році від тромбозу, хоча причиною смерті називалися «ускладнення, викликані діабетом».
Наступні, обширніші дослідження дали ті самі результати, а амбітне дослідження, яке мало включити відомості з цілого мільйона чоловік “Diet-Heart Study», не стартувало «з причини дорожнечі», коли керівник проекту помер від інфаркту.
У 1960-х зацікавлення пересадкою органів призвело до відкриття того факту, що поліненасичені жири продовжують термін «придатності» пересадкового матеріалу з допомогою придушення імунної системи. «Придушення імунної системи розглядалося як одна зі складових канцерогенності «незамінних» жирних кислот, – каже Піт. – Приблизно в той самий час були проведені дослідження, які показали, що ненасичені жири придушували розвиток головного мозку і сприяли ожирінню. До того ж, пов’язане зі старінням глікирування – в якому, зазвичай винен цукор, насправді в більшій частині є результатом перокислення поліненасичених жирних кислот».
«Протягом 70-х інформація про шкідливі ефекти поліненасичених жирних кислот потихеньку нагромаджувалася, – продовжує вчений, – і до початку 80-х уже здавалося, що сумлінні дослідники вже можуть розгледіти, що одна з найголовніших властивостей поліненасичених жирних кислот – це сприяння розвитку раку, хвороб серця, руйнуванню мітохондрій, гіпотиреозу і придушенню імунної функції, і що вони ось-ось помітять, що ніколи не було підстави вірити, що ці жирні кислоти – незамінні. Але не визнавши, що з цією доктриною «незамінності» коли-небудь була проблема, дослідники жирів просто почали міняти предмет досліджень, відводячи увагу суспільства на безпечніші та фінансово вигідніші теми».
Як наслідок, старі, дискредитовані теорії все ще живі і чудово себе почувають, а разом із ними і некоректні наукові висновки й твердження.
Більшість з нас настільки звикла чути, що насичені жири шкідливі для здоров’я, а ненасичені його поліпшують, що рекомендації таких експертів, як Мері Ініго, Рей Піт і Брюс Файф вимагають деякого ментального переналаштовування.
Потрібно заново привчати себе до масла з молока корів, сала і його похідних, до інших традиційних насичених жирів, таких як кокосова олія. Викиньте рапсову, кукурудзяну, соєву олії, тобто все, що містить поліненасичені жири. Попрощайтеся з тофу і соєвим молоком, соєвим йогуртом, соєвим сиром, соєвим білком і лецитином. Найкраще, за словами Піта, не вживати, звичайні, вирощені на птахофабриках, кури.
“Жир тварин, яких годують поліненасиченими жирами, не є насиченим, – пояснює він, – коли ви їсте яйця фабричної курки або м’ясо тварини з м’ясного комбінату, то ви їсте поліненасичені жири і отримуєте всі негативні ефекти, властиві олії з сої і кукурудзи. Через те, що поліненасичені жири вважаються корисними, м’ясо-молочна промисловість постійно шукає способи просувати ці продукти, які просто неймовірно шкідливі – і настільки ж улюблені”.
Наприклад, так роблять у м’ясній промисловості, пояснює Піт. Соєву олію переробляють так, щоб вона не засвоювалася в рубці – одному з шлунків корови. “Думаю, саме цей фактор сприяє розвитку коров’ячого сказу і скрепу (почесухи), оскільки вже встановили, що подібне захворювання у курок, яке називається” синдром курячого сказу “викликається надлишком поліненасичених жирів у їх кормі. У курок немає рубця, тому вони набагато уразливіші перед цими жирними кислотами, ніж корови чи вівці”.
За читанням досліджень Піта на його сайті (http://www.efn.org/ ~ raypeat /) можна провести цілий день.
Там можна знайти статті з величезною кількістю посилань на інші дослідження: “Олії у контексті”, “Токсичність ненасичених рослинних олій” (“Oils in Context”, “Unsaturated Vegetable Oils: Toxic”). Можна вивчити і звіти Ініго для Фонду Вестона Прайса (http://www.westonaprice.org/), а також її книжку “Знайомтеся з фактами: повний гід для розуміння ефектів від жирів, олій і холестерину в харчуванні” (Know Your Fats: The Complete Primer for Understanding the Nutrition of Fats, Oils, and Cholesterol (Bethesda Press, 2000)), книги Файфа: “Лікувальні чудеса кокосової олії”, “Їжте жири і виглядайте стрункими: природний і безпечний спосіб схуднути назавжди” (The Healing Miracles of Coconut Oil (Avery / Penguin, 2004) and Eat Fat, Look Thin: A Safe and Natural Way to Lose Weight Permanently (Piccadilly Books, 2002)), його доповіді на сайті Центру з дослідження кокоса (http://www. coconutresearchcenter.com /).
Ви й самі можете приєднатися до цього революційного руху XXI ст. – до революції, яка залишає за поліненасиченими жирами місце в лакофарбовій промисловості, а кухню заповнює корисними насиченими жирами, такими як органічна кокосова олія першого відтискання, вершкове масло, м’ясо тварин вільного випасу, риби (але не фермерського розведення).
* З прикладної точки зору – як же бути, якщо салати не можна заправляти маслом? Не можна смажити на олії?
І смажити, і тушкувати можна на кокосовій олії, тушкувати овочі можна на воді з додаванням кокосового молока, сільське вершкове масло знайти не так просто, але можна.
Чого слід прагнути? Однозначно – заміни будь-яких концентрованих жирів продуктами, що містять природну жирність – цільними авокадо, кокосами, слабосоленою морською рибою (важлива порада – соліть самі) або, скажімо, замороженим тунцем, свіжими горіхами в сезон, відвареною квасолею або сочевицею, жовтками яєць домашньої птиці. У цьому матеріалі стверджується, що незамінних жирів не існує, і, напевно, для здорового організму, так і є – в природі тварини харчуються тільки цільними “продуктами” і демонструють близькі до оптимальних показники здоров’я – але в умовах цивілізації і сучасних технологій вирощування / обробки продуктів харчування рідко можна зустріти людину з таким станом здоров’я, при якому власна мікрофлора синтезуватиме повною мірою всі “незамінні” жири. Тому найрозумніша рекомендація – це вибирати цільні продукти, які не оброблені і містять велику кількість жирів.

Джерело: http://ecoways.ru