Кажуть, що одружитись з кохання не міг жоден із королів… А ось султан, як не дивно, міг. І робив кожен із них це завжди, вибираючи зі свого гарему найулюбленішу і найкращу жінку.

А було з кого, бо у султанському гаремі, зазвичай, було 300 наложниць (у китайського імператора – 3000!). Це не означає, що він розпускав інших – за винятком Сулеймана (чоловіка Роксолани) та останнього – Мустафи. Але ця жінка була першою і народжувала для імперії нащадка… І не мало значення, з якого стану нареченої батьки – багаті чи бідні, впливові чи зовсім ні, генерали чи хлібороби… Важливим був лише один нюанс: султаншею могла стати жінка, яка до цього жодного разу не була продана будь-кому за гроші. Лише подарована. Саме така щаслива випадковість, що їх подарували, а не продали до гарему татарські поневолювачі, і зіграла щасливу долю у житті наших землячок – Роксолани, Надії, Марії та Любові, захоплених у полон.
Мало хто знає, що насправді у Туреччині – великій Османській імперії – була не одна, а чотири наші українські Роксолани. Не одній Насті Лісовській, поневоленій яничарами, судилось потрапити у гарем султана безпомічною і безправною, а потім, завдяки силі волі, мудрості та хитрощам, стати могутньою султаншею.
Дружини найвеличніших чоловіків багатющої країни і матері синів султанів – хто вони, ці до сьогодні не відомі українки на своїй Батьківщині, які зробили таку неймовірну кар’єру і, якщо хочете, справжній подвиг? Бо зуміли не просто вижити у рабстві, а стали впливовими, могутніми і бажаними… І – найпершими.

Щоб судити Роксолану та її послідовниць, варто знати хоча б такі речі: наложниця з гарему, яка хоч поглядом чи якимось рухом, а то й просто так не догодила султанові, зникала в ту ж ніч до сходу сонця. Євнухи одразу запихали її у мішок, куди кидали скажену кішку і змію. А потім цей мішок кидали у Босфор.
Всіх синів султана, за винятком того, хто мав стати султаном, одразу ж умертвляли. Щоб не було конкуренції. Робили це таким чином: аби не пролити голубої султанської крові, їх душили шовковим шаликом. Такою була страшна плата султанів за спокій у державі, за унеможливлення боротьби за трон. Ось і доводилось Роксолані та іншим трьом султаншам-українкам постійно жити з такою небезпекою… Так, навіть інтригувати та випереджати інтриги інших. Таким було жорстоке і безкомпромісне життя при султанському дворі.
Сувора дійсність змушувала бути не тільки мудрими та розумними, але й хитрими та далекоглядними, щоб захистити не лише себе, але й своїх дітей. Зрештою, якраз хитрість та вміння плести інтриги при дворі султана вважались дуже позитивними рисами за тими мірками…
Але який для цього треба було мати гострий розум, інстинкти – як у тваринному світі, бо ж лише миттєві і безпрограшні дії та рухи могли допомогти вижити. Отож, хто вони, наступниці Роксолани, дружини Сулеймана Пишного та матері султана Селіма, який увійшов в історію Туреччини під прізвиськом П’яниці?
Роксолана була султаншею з 1494 року по 1566 рік…
Сімдесят два роки такої слави та відповідальності зробили свою справу. Може, саме тому невдовзі султан Ібрагім вибрав дружиною іншу українку – Хатідже Турхан Натісе. Вона була поневоленою ще у 12 років і стала дружиною султана Ібрагіма, який підкорив дуже сильну державу Іран. Як відомо, саме за порадою султанші вперше туди пішли турки на багатих братів по вірі, а не на Європу... А брати по вірі у цей час зуміли відновити своє військо, наростити могутність і невдовзі вже достойно могли протистояти турецькій навалі (саме цей епізод у романі Загребельного та у фільмі приписаний Роксолані, а не Надії. Як бачите, наші історики неодноразово плутали султанш, бо вважали, що лише одна була українкою, а не чотири!!!)
З 1627 по 1682 рік владарювала ця султанша. Спочатку як дружина, потім – як мати султана Мехмета. Тут слід зазначити, що Роксолана впровадила в управління державою так званий інститут матері. Це означало, що впливовою та шанованою особою була не лише султанша-дружина, але й султанша-мати…
Мехмет відомий тим, що завоював для Туреччини острів Кріт. Дружина Ібрагіма ІІ мала українське ім’я Надія. Історики кажуть, що вона була не лише українкою, але й нашою землячкою – подолянкою. А поневолили цю дівчинку в 12 років десь біля Тростянецького району… Бо саме там любили переходити вплав Південний Буг бусурмани. Їхня позначка про це там збереглась по сьогодні…

Вона одна з небагатьох султанш, яка має донині свій мавзолей у Стамбулі. Це свідчить про те, що її турки любили і поважали. До речі, цього не скажеш про Роксолану. Там її часто називають інтриганкою, яка крутила їхнім Сулейманом, як циган сонцем. Але роман Павла Загребельного, перекладений турецькою мовою, читають зі задоволенням. Він там вже видається мільйонними тиражами…
У внука Натісе (Наді) і сина Мехмета Мустафи також була дружиною українка Шехсувар Султан.
Вона була султаншею з 1682 року по 1756 рік. Шехсувар стала матір’ю Османа ІІІ. Марія – таким було українське ім’я цієї дівчини. Вона також була захоплена у полон татарами, які передали її, як калим, у гарем турецького хана… Кажуть, що султанша-мати Надія робила все, аби допомогти саме Марії підкорити серце її внука, який увійшов в історію як один із наймогутніших і найсуворіших султанів. Вона була на троні навіть більше, ніж Роксолана – 74 роки.
Дружина Махмуда ІІ Валіде Султан була останньою із українок, хто – разом із чоловіком – правив Туреччиною. Це було у період з 1807 по 1853 рр.
Увійшла вона в історію під прізвиськом Повелителька та Любов. Одні кажуть, що таким було її українське ім’я, інші – що так її нарекли європейські дипломати, тому що бачили, з якою любов’ю вона ставилась до людей… У 1876 році її нащадка Абдул-Азіза підступно задушили змовники… У країні стався переворот. Та його внук таки став султаном. Останнім і великим – Мустафою. Але увіковічений він у пам’яті турків під іменем Ататюрк – батько турків. Чому так полюбила ця країна саме його – нащадка Валіде Султан?
У 1924 році, після серії невдалих правлінь та смертей нащадків султанського трону, доля воссідати на престолі могутньої мусульманської імперії, на якій трималась половина традицій мусульманського світу, випадково випадає Мустафі, блискучому випускникові французької Сорбонни, який разом із батьками жив в еміграції – у грецьких Салоніках. Він був онуком підступно задушеного у 1876 році Абдули, з яким, до речі, дружив наш земляк із Погребищенського району Микола Ігнатьєв, що на той час був там дипломатом…
Чому саме Мустафі Кемалю судилось стати батьком турків? Бо він добровільно подарував Туреччині демократичне суспільство. Розпочав із того, що розпустив гареми. Тепер у Туреччині дійсний одночасно лише один шлюб (саме так, що б там не говорили). Він вказав своєму народові йти в Європу і користуватись плодами цивілізації. А ще він зробив те унікальне, на що не здатен був жоден правитель світу – він добровільно подарував свій трон найдостойнішому з турків. Його заповіт звучав приблизно так: більше ніхто з моїх нащадків не буде султаном цієї країни. Віднині правити нею буде найдостойніший із вас. Той, якого вибиратимете всі ви на демократичних виборах…
З того часу Туреччина стрімко йде в Європу. А те, що вона будує та обшиває її, зокрема, і нас – уже ні для кого не секрет… Однак, мало хто знає, що якраз Мустафа-Ататюрк, останній зі султанів – був прямим нащадком султанші-українки…
Ось таким виявився останній нащадок легендарних і могутніх султанів, виплеканих на молоці українських жінок-султанш з вільної і моногамної у шлюбах країни України, де, як відомо, вперше в Європі на Запорізькій Січі народилась демократія. Велика справа – гени, бо саме вони донесли до розуму нащадків султанів всі ті, виплакані в подушку їхніми матерями, мрії про вільну і незалежну людину. Майже 200 років Туреччиною правили султани з дружинами-українками. І це неймовірне відкриття, бо ще 10 років тому турки навіть Роксолану вважали росіянкою. Хто у світі особливо поширювався, що існує Україна? Це було викарбовано і на її могилі. І лише кілька років тому цей напис замалювали та написали інший: місце народження – Україна. Після екранізації роману Загребельного стало модним вивчати біографію Роксолани. І яким же було здивування, коли виявили, що з Рогатина, що на Тернопільщині, родом інша султанша – Марія… А Роксолана – також із Поділля!!! І родом вона чи то з Чемеровецького (Хмельницька область), чи навіть із Чернівецького району Вінницької області. До речі, на це вказує й її ім’я. Чому Настя стала Роксоланою? Бо Роксоланами турки називали українців, котрі жили на землях, що розлягалися вище від одеських степів. Отож, до Чернівців звідси завернути – найвірогідніше… Яничари йшли до нас полювати на людей саме цим Уманським шляхом, бо це найближче… А вже пізніше забрідали на Тернопільщину, бо ці землі були ними більш спустошеними… Тепер ця помилка у біографії Роксолани виправлена, і легендарна Роксолана вже вважається подолянкою. Але про це ще мало хто знає…
Якщо придивитись до цих величних постатей, то вони, хоча й такі різні, але, за описами сучасників, дуже схожі – ніхто не каже, що вони були красунями – скоріше – гарненькими, симпатичними, середнього зросту, з гарними фігурами, веселої вдачі та з гострим розумом… Ось таких жінок із маси наложниць гарему вибирали султани. Близько 200 років турецька культура і її розвиток фактично залежали від прямого ока найвеличнішої української жінки-повелительки… А ось на культуру Російської імперії, до якої 350 років належала і Україна, впливали, здебільшого, німкені та шведки…
Там не було жодної українки… Ось такі вони, парадокси історії.

Автор: Тетяна Редько
для ФБ Український трикутник