Воістину величні слова – «Хто прийшов на цю землю, той рано чи пізно мусить покинути її». Хтось відходить скромно і непомітно. Хтось залишає по собі добрі спогади і добру славу.

У весняний, великодній час покинув цей світ добре відомий і шанований в українській громаді світлої пам’яті пан Юрій Верещак. 17 березня п. Верещаку виповнилося 92 роки. Рівно стільки було йому відміряно бути тут, на цій землі, разом із нами. Останній день його життя був гарним і щасливим. Пан Юрій був у колі своєї родини. Молився і співав Христос Воскрес і напевно вже в думках стукав у райські ворота. І небо відкрилося. Відійшов пан Юрій у ніч перед Провідною неділею. Заслужив собі на це відданою працею, великим патріотизмом до рідної землі і до всього, що було навколо.
Пан Юрій прожив довге і щасливе життя. Відійшов тихо і спокійно, залишивши по собі велику спадщину добрих справ. Все було на його шляху: добре і не дуже, веселе і сумне, як і у кожної людини. Пан Юрій належав до багатьох громадських організацій. Мав різні обов’язки, долучався до різних проектів, працював багато й без перепочинку. Я думаю, що для всіх, хто мав нагоду запізнати світлої пам’яті п. Верещака, він залишиться у споминах доброю, веселою і енергійною особою. Людиною, котра вміла підтримати у тяжку хвилину і потішитися щасливими моментами життя, людиною, відданою справі і громаді.
Він жив для всіх, переживав за всіх, допомагав усім. Словом творив добро, хотів після свого відходу залишити добрий слід на цій грішній землі. Ніколи не нарікав, завжди вірив і впевнено йшов по житті, ніби розумів, що часу залишається щораз менше і менше у його життєвій подорожі. Пан Юрій був цікавим співрозмовником, його розповіді хотілося слухати і слухати, з ним ніколи не було нудно. До його мудрих слів прислухалися всі, він не мав ворогів, бо вмів згладити і вирівняти всі непорозуміння. З паном Юрієм було легко і надійно.
Світ потребує таких людей як ви, шановний пане Юрію, бо ви робили цей світ добрішим і милосерднішим. З вашим відходом до вічності ми розуміємо, що втратили у вашій особі вірного друга, порадника і високошановану особу в нашій українській громаді. Молимось і просимо Бога, щоб ваша світла душа, котра тепер у царстві небесному, і далі надихала нас на добрі вчинки, щоб ми продовжували вами розпочаті справи.
Сумують усі – сумує ваша родина в Чикаго, велика родина в Україні. Сумують ваші приятелі з WisconsinDells. Сумують знайомі у Флориді. Сумує СУМ. Сумує оселя «Бескид» у Барабу. Сумують усі, хто знав і шанував вас. Сумуємо, тужимо і складаємо довгу-довгу молитву за спокій вашої душі. Світлу пам’ять про вас будемо тримати завжди у наших серцях, як знак вдячності за ваші величні справи, зроблені для нас. Нехай земля для вас буде легкою, а пам’ять – вічною!

Від громади з жалібним словом –
Марійка Семанишин