Опущення внутрішніх органів – більш низьке, порівняно з нормальним, розташування одного або кількох внутрішніх органів (шлунка, печінки, кишківника, нирок та ін.) В результаті гіпотонії м’язів, які оточують черевну порожнину і тазове дно, порушується їхня функція підтримування: шлунок, кишківник і тазові органи зміщуються вниз, а зв’язки, які утримують їх, розтягуються.

Недуга насамперед загрожує вузькоплечим і тонкокостим астенікам з надто розтягненою сполучною тканиною. Їхні нутрощі можуть опускатися при постійному фізичному перенапруженні та хронічній перевтомі, коли знижується нервово-м’язовий тонус. Найбільш часто спостерігається опущення шлунка, нирок, поперечно-ободової кишки, органів малого тазу.
Залежно від того, який орган опущений, виявляються певні особливості клінічної картини захворювання. Але для будь-якої форми опущення характерні скарги на закрепи, зниження апетиту, працездатності, порушення сну. Болі з’являються з часом, поступово і посилюються до кінця робочого дня, в той же час в горизонтальному положенні вони слабші. При зменшенні сили м’язів слабшає зв’язковий апарат, порушується рівновага, утворена тиском внутрішніх органів один на одного, нижня частина живота випинається. Певну роль у збереженні нормального положення органів відіграє жирова тканина черевної порожнини. При значній втраті ваги зменшується шар жирової тканини, і вся тяжкість внутрішніх органів лягає на м’язи.
Непостійний ниючий і тягучий біль у животі може свідчити про опущення шлунка і кишечника. Неприємні відчуття зазвичай виникають у вертикальному положенні й стихають, коли ви лягаєте. При опущенні нирок турбує біль у поперековій ділянці. Якщо до нього приєднався тягучий біль внизу живота і крижах, з’явилися епізоди нетримання сечі при кашлі, чханні, сміху, фізичному зусиллі, не виключене опущення матки і піхви, яке інколи закінчується їх випаданням.
Якщо операції
не вдалося уникнути...
Сьогодні звичним рішенням є операція, однак, як показує практика, існує ймовірність рецидиву, яка залежить від безлічі причин, а всі чинники врахувати і попередити неможливо. Якщо, на жаль, довелося зробити операцію, то через деякий час все одно необхідно буде виконувати вправи для зміцнення м’язів тазового дна, адже організм ще більш ослаблений хірургічним втручанням, а значить, вимагає постійної уваги і систематичного укріплення для того, щоб не виникла необхідність повторної операції.
Не покладайте надії на бандаж – він лише посилить проблему. Після тимчасового поліпшення, яке може тривати 1-2 роки, симптоми хвороби починають турбувати з потроєною силою: наростає біль, з’являються закрепи, які не піддаються лікуванню, і нудота. Виникають загальна слабкість, підвищена стомлюваність і дратівливість, порушується сон. Допомогти вже дуже складно: м’язи, що звикли до бездіяльності під бандажем, остаточно атрофувалися і не здатні надати жодної підтримки опущеним органам.
З чого ж починати лікування? Опущення внутрішніх органів дуже часто пов’язане з проблемами хребта, тому, передусім, все почніть з нього. Необхідно перевірити стан хребта. Що треба робити з гімнастики? Накачувати м’язи пресу, спини, косі м’язи живота, міжреберні м’язи. Вправи для цього найрізноманітніші: скручування і нахили назад і вперед із різних положень і під різними кутами, сумарна кількість виконаних за день рухів повинно бути близько 1000.

Допоможуть спеціальні вправи
Величезна кількість людей успішно уникає операцій, пов’язаних з опущенням органів малого тазу, пройшовши кілька сеансів м’язової терапії живота. Взагалі завдання полягає в тому, щоб на тлі загального зміцнення організму і його психоемоційного стану підвищити тонус м’язів тазового дна, черевної стінки, поперекової області, поліпшити функціональний стан органів травлення. Для підсилення м’язів тазового дна, черевного пресу, поперекової ділянки та діафрагми, підвищення рухової функції шлунково-кишкового тракту, тонусу зв’язкового апарату внутрішніх органів, активізації окислювально-відновних процесів у організмі виконуються спеціальні вправи.
– Лежачи на спині, на кушетці з валиком під головою на 10-12 см, виконувати статичні дихальні вправи (діафрагмальне, повне дихання). Рухи виконувати ритмічно, в середньому темпі, амплітуда повна, дихання ритмічне.

– Лежачи на спині, діафрагмальне дихання. Вправи для нижніх кінцівок, вільні та з напруженням.
– Лежачи на правому боці. Діафрагмальне дихання, рухи кінцівками. Те ж на лівому боці.
– Колінно-кистьове, колінно-ліктьове положення. Вправи для м’язів кінцівок і тулуба.
– Лежачи на животі. Вправи для зміцнення м’язів спини (рухи нижніми кінцівками і нижньою частиною тулуба).
– Лежачи на спині, діафрагмальне дихання. Вправи для всіх м’язів нижніх кінцівок і тулуба (без підвищення тиску у верхній третині черевної порожнини, виключається перехід з положення лежачи на спині в положення сидячи).
Час виконання всіх вправ складає 15-20 хвилин. Вправи можна виконувати кожною ногою окремо. Амплітуда рухів повна.
На завершальному етапі виконують вправи для дрібних і середніх м’язів кінцівок, дихальні вправи. Лежачи на спині. Статичні (діафрагмальне, повне дихання) і динамічні дихальні вправи за участю рук і ніг. Вправи для м’язів тулуба і нижніх кінцівок з акцентом на м’язи тазового дна, черевної стінки, попереку, діафрагми. Стоячи на плечах («берізка»). Вправи для нижніх кінцівок. Сидячи на стільці. Вправи для м’язів кінцівок і тулуба. При ходьбі з рухами рук виконувати дихальні вправи.
Вправи повинні бути простими, при їх виконанні органи черевної порожнини повинні зміщуватися до діафрагми – це рухи нижніми кінцівками і тулубом з підйомом нижнього його кінця. Фізичні вправи необхідно виконувати на похилій площині з підведеним на 10-12 см її нижнім кінцем, якщо немає протипоказань. Перші 6-8 тижнів – лежачи на спині, на боці, на животі, стоячи навкарачки. Починаючи з 6-8-го тижня після досягнення стійкого позитивного результату (поліпшення суб’єктивного стану, апетиту, сну, працездатності, нормалізація випорожнення) в комплекс впроваджуються вправи для виховання постави у вихідному положенні стоячи, виключаючи нахили тулуба вперед. У курсі лікування доцільно використовувати не більше, ніж три індивідуалізовані комплекси вправ, змінюючи їх не раніше, ніж через 1-2 місяці тренування.
Тривалість занять протягом 1-го тижня 15-20 хв. один раз на день, 2-3-го тижня – 20-30 хв. двічі на день, протягом 4-8-го тижнів і далі – 30-40 хв. двічі на день. При наближенні положення опущеного органу до нормального заняття проводяться один раз у день. Піднімати речі з підлоги рекомендую, попередньо присівши; встаючи з ліжка, необхідно спочатку повернутися на бік, потім одночасно спустити ноги і підняти тулуб. Протягом одного року не рекомендую нахиляти тулуб вперед, стрибки, підскоки, біг. Для активізації моторної функції шлунково-кишкового тракту показані масаж попереково-крижової ділянки, колон-масаж, самомасаж живота.

Ще декілька корисних вправ
Сидячи на килимку, утримуємо спину прямо, руки зігнути в ліктях, як при бігу. При цьому необхідно видихнути і втягнути в себе живіт і малий таз (м’язи тазового дна). Видих – «ха-а-а-а-а-а». І, рухаючи тільки прямими ногами, починайте переміщатися на сідницях. Спочатку вперед, потім назад.
Наступна вправа пов’язана з антигравітаційною дією. Лягти на спину, руки покласти за голову, ноги зігнути в колінах і обіпертися стопами (ноги трохи розставити в сторони). На рахунок «раз» піднімайте таз вгору, втягуєте живіт «ха-а-а-а», і доторкніться колінами. Отже: вдих – коліна розвести, видих – коліна звести. Такі вдих-видих виконати хоча б три рази. А тепер опускаєтеся у вихідне положення. Відпочили і повторюємо знову.
Ще одна вправа, взята з йоги. Уявіть, що ви стоїте (або сидите на стільці), нахилившись вперед, спираючись руками на коліна. Зробіть глибокий вдих, потім із нахилом голови видих, після видиху затримайте дихання.
Спробуйте зробити кілька дихальних рухів повними грудьми, але без повітря, на затримці дихання, розслабивши при цьому м’язи живота.
Має відбуватися активне втягування в грудну клітку органів черевної порожнини, живіт ніби прилипає до хребта. Під час розширення грудної клітки негативний тиск повинен втягнути органи черевної порожнини всередину. За одну затримку дихання (після видиху) треба зробити кілька таких, нібито, дихальних рухів. Кожного разу органи черевної порожнини будуть підніматися і опускатися (5-10 разів). Якщо щось у вас болить, не робіть цю вправу, почекайте, поки мине, робити її треба на порожній шлунок, найкраще вранці натщесерце або через 3-4 години після прийому їжі. Всього таких «втягувань» потрібно зробити разів 30-40 за кілька затримок дихання, але дійти до цієї кількості поступово, дочекавшись, коли минуть всі больові відчуття у животі.

Підтягування органів малого тазу
Коли ви втягували живіт, напевно, помітили, що низ живота не втягується, не бере участь у гімнастиці. А було б непогано позбутися кіст яйників, фіброміом матки, ендометріозу, простатитів, аденом простати, опущень і випадінь, нетримання, гемороїв та інших проблем. До попередньої вправи слід зробити суттєвий додаток – підтягування вверх органів малого тазу, щоб вони потрапили в зону дії негативного тиску, який створює грудна клітка. Це робиться зі сильним скороченням м’язів малого тазу. Повторюємо кілька разів. Відтепер і назавжди обидві ці вправи робимо в комплексі. Можна робити специфічний вплив на органи малого тазу наступною вправою: вдихнути на повні груди з нахилом голови вперед, видихнути і затримати дихання, за допомогою грудної клітки втягнути живіт і залишити його в такому положенні, кілька разів сильно скоротити і розслабити тільки м’язи малого тазу, піднімаючи і опускаючи органи. Повторити кілька разів.
Важливо стежити за диханням, за м’язами черевного пресу. Це сприяє відновленню та підняттю органів малого тазу. Корисні спеціальні дихальні вправи. Виконувати їх треба перед сном у положенні лежачи. Зробіть глибокий вдих, а потім видихніть повітря, наскільки це можливо. Повторіть ще раз. Ця вправа «укладає» органи на місце, а також зміцнює черевні м’язи і робить талію стрункішою.
Як результат, застосування таких методів народної медицини дозволяє нормалізувати баланс м’язового корсету, що утримує внутрішній орган, і нормалізувати розташування органу, а також виправити поставу, позбутися тазових болів, зайвої ваги, болів у спині, відчути себе здоровішим, міцнішим, молодшим.

Що провокує гастроптоз
Тепер конкретніше зупинюся на проблемах опущення шлунка і кишечника – гастроптозі. Основна причина набутого гастроптозу – різке ослаблення тонусу м’язів черевної стінки. Це може відбутися внаслідок швидкої втрати ваги, після видалення великої пухлини або відкачування рідини з черевної порожнини, а у жінок – також після затяжних чи стрімких пологів. Крім того, жінки ризикують мати опущення шлунка, коли піднімають важкі сумки, а чоловіки – під час заняття важкою атлетикою та стрибками з висоти. Піднімання тягарів призводить до розтягування зв’язок, які фіксують шлунок, і ослаблення тонусу м’язової стінки шлунка. У результаті – шлунок зміщується нижче від свого звичайного становища.
Розрізняють три ступені гастроптозу: початковий, помірний і сильний – із вираженим зміщенням шлунка вниз. Зміна правильного положення шлунка утруднює його травну функцію, погіршує перистальтику і просування їжі в кишечник. Одночасно порушується стан клапанів, які відокремлюють порожнину шлунка від стравоходу і від дванадцятипалої кишки. Через неповне змикання клапанів у шлунок через стравохід потрапляє повітря, яке спричиняє відрижку, а з дванадцятипалої кишки закидається жовч. Жовч викликає печію, а також роз’їдає слизову оболонку шлунка і стає причиною розвитку ерозивного гастриту і виразки шлунка.
Про опущення шлунка може свідчити ціла низка симптомів. Перш за все, це відрижка, печія, важкість у шлунку. Порушення перистальтики шлунка призводить до здуття і бурчання в животі, відчуття переповненості навіть при прийомі невеликої кількості їжі. Внаслідок уповільненого травлення їжі з’являється неприємний запах із рота, виникають порушення випорожнення – або тривалі закрепи, або рідкі випорожнення у вигляді проносу. Гастроптоз може супроводжуватися змінами апетиту – з’являється відраза до їжі або, навпаки, розвивається «вовчий апетит» на тлі втрати ваги і нездорової худорлявості. Частішає сечовипускання. При загостренні симптомів у животі з’являються сильні болі, може підвищитися температура.
Іноді гастроптоз виникає після сильного схуднення, видалення великих пухлин у черевній порожнині або після пологів, передусім, у жінок, які багато народжували. Можуть призвести до опущення шлунка тривале білкове голодування, авітаміноз. Не сильно виражене захворювання протікає, як правило, безсимптомно. Однак після їжі, особливо, надмірної, з’являється відчуття важкості, розпирання, відчуття переповненості в підложечній ділянці. Справа в жирі. Шлакові маси між органами черевної порожнини дуже швидко виходять, і в результаті дійсно може з’явитися опущення шлунка. У цей період необхідно їсти більше салатів із помідорів, огірків, червоної капусти, а також – банани, арахіс, мед, чорницю, черешню.

Як підняти шлунок
Почати лікування рекомендую з вправ для підняття шлунка. Заняття проводять, лежачи на кушетці з піднятим її нижнім кінцем (у ногах). У такому положенні шлунок повертається на своє «законне» місце. Вправи виконуйте у спокійному темпі, без ривків та різких рухів. Не приступайте до лікувальної гімнастики: на пізніх стадіях і при деяких супутніх захворюваннях вона категорично протипоказана.
Початкове положення – лежачи на спині, руки вздовж тулуба.
1. Піднімайте по черзі прямі ноги, не затримуючи дихання (4-5 разів кожну).
2. Зігніть ноги в колінах. Піднімайте таз, спираючись на стопи, лікті, потилицю, утворюючи «півмісток» (4-5 разів).
3. Вдихніть, зігніть ногу в коліні і на видиху притягніть її руками до живота (4-5 разів кожну).
4. На вдиху підніміть обидві ноги, на видиху опустіть (4-5 разів).
5. Імітація їзди на велосипеді (4-5 разів).
6. Підніміть і опустіть руки (6-8 разів). Дихання довільне.
7. Вдихніть, на видиху поверніть зігнуті в колінах ноги на себе і вправо, поверніться в п. п. Потім повторіть те ж саме, але з поворотом вліво (4-5 разів у кожен бік).
8. Вдихніть, на видиху притягніть руками до живота обидві ноги (4-8 раз).
Закінчуйте заняття легким самомасажем живота. Робіть його, лежачи на спині, зігнувши ноги в колінах, рухом руки за годинниковою стрілкою. Після занять постарайтеся забезпечити органам черевної порожнини нормальне положення протягом 15-20 хвилин. Для цього просто полежіть на кушетці з піднятим нижнім кінцем. Тривалість тренувань у перші три тижні – 10-15 хвилин один раз на день, а пізніше – 15 хвилин 2-3 рази на день.

Кишечнику допоможе... клубок вовняних ниток
Конкретніше про колонопроз – опущення товстого кишечника. Як правило, в патологічний процес при опущенні шлунка залучаються й інші, низько опущені органи. Опущений шлунок стискає тонкий і товстий кишечник. Пацієнтів із опущенням товстого кишечника турбує біль внизу живота, здуття кишечника, тривалі закрепи. Для лікування і відновлення правильного положення органів, крім фітотерапії, рекомендую точковий масаж і акупунктуру. Слід обов’язково дотримуватися режиму харчування. Їжа повинна бути легкою, але ситною, після кожного прийому їжі треба деякий час полежати. Рекомендується дробове харчування – 5-6 разів на день невеликими порціями. Фізичні навантаження на час лікування треба обмежити.
При опущенні кишечника використовується такий старий метод. Берете клубок вовняних ниток, сантиметрів 20 в діаметрі. Лягайте на живіт, кладете клубок в ділянці пупка і катаєте під своєю вагою навколо пупка хвилин 5-10. Поступово кишечник стає на своє місце. Є ще метод абдомінального масажу, коли внутрішні органи піднімають руками і ще витягають великими банками.
Ще один давній метод. Живіт треба намастити рослинною олією, покласти навколо пупка 2 картоплини, розрізані навпіл, і в них натикати сірників, по 5-6 в кожну, і підпалити ці сірники. Далі берете літрову банку з широким горлом і ставите так, щоб сірники виявилися всередині. Сірники випалять кисень, і велика частина живота втягнеться в банку. Можна посувати цю банку за годинниковою стрілкою, по олії вона легко їздить. І таким чином стає на місце не лише шлунок, кишечник, але і статеві органи.

Кілька порад стосовно профілактики опущення внутрішніх органів
Вчіться не нервувати, навчіться розслаблятися, вести спосіб життя з урахуванням своєї природної конституції; харчуватися згідно з природною конституцією: або підтримувати травний «вогонь» шлунка, або, навпаки, втихомирювати його; періодично усувати застій енергії та крові в організмі за допомогою нескладних фізичних вправ, масажу, голковколювання, ставлення банок та інших процедур, уникати піднімання важких предметів.
Не забувати, що при опущенні внутрішніх органів забороняється носити тягарі в руках і наплічниках, виконувати роботи у побуті й по дому, пов’язані з великими фізичними зусиллями.
Рекомендую всім також методику, розроблену професором С. М. Бубновським.
Щоби вплив був спрямованим, він розробив систему спеціальних тренажерів, які дозволяють створити «антигравітаційний» режим, тобто, дозволяють пацієнтові прийняти початкове положення, при якому таз є вище від рівня поясниці. Тренажери ці звичайні, а методика – унікальна, перевірена мною особисто. На першому етапі вона вимагає обов’язкової допомоги інструктора, надалі людині цілком під силу займатися самостійно.
Ще пам’ятайте, що рух – це життя, тільки треба навчитися його правильно використовувати!

Автор: В’ячеслав Варнавський,
лікар, фітотерапевт
© «Здоров’я і довголіття» № 33 за 2012
Джерело: http://www.zid.com.ua