Продовження київських вражень.
Початок – № 9, 11, 12 за 2013 р.

Під час нещодавніх відвідин України (Києва) серед низки незабутніх заходів та імпрез побувала на презентації унікального подарункового видання відомого київського Університетського видавництва «Пульсари». Це «Звичаї нашого народу» видатного українського етнографа й публіциста Олекси Воропая, 100-річчя з дня народження якого відзначається цього року. Презентація відбулася в київському Центрі українського мистецтва та культури, відкритому на Подолі шість років тому.

	Календар-2013, присвячений 100-річчю  від дня народження Олекси Воропая

Ціную і люблю «Пульсари» за те, що це видавництво – одне з небагатьох, що працює на духовну Україну, а не на ринок. Кожне з його видань – це перли української літератури, історії, мемуаристики, науки, поява яких – результат надзусиль, подвижництва, дієвого патріотизму його невеличкого колективу, перш за все – директора, письменниці Лариси Юріївни Копань. До слова, саме в «Пульсарах» надрукував тритомник своїх мемуарів «Не тільки про себе» загальною кількістю близько 2 тис. сторінок Богдан Горинь, саме вони започаткували і продовжують видання видатної серії «Українці у світовій цивілізації».
Згадане видання О. І. Воропая «Звичаї нашого народу» має понад 600 сторінок і понад сотню кольорових ілюстрацій, виконаних у модерному стилі молодою київською художницею-ілюстратором, залюбленою в красу й колорит народних звичаїв України, Інною Бородаєвою. Саме її праця магнітом притягує до цієї книги. Ілюстраціями з неї прикрашений також календар цього видавництва на 2013 рік, присвячений ювілеєві видатного земляка. Видання представила Лариса Копань. Дуже щемними були її слова про автора книги Олексу Івановича Воропая (1913 – 1989), який все своє життя і знання віддав Україні, зокрема, збиранню, оформленню та популяризації українських народних звичаїв, легенд, переказів – того, що насамперед ідентифікує націю, що є нашою історичною пам’яттю та свідченням, хто ми є, і «чиї ми діти».
Зі 76 років свого подвижницького життя Олекса Іванович Воропай, який народився в Одесі й був сином репресованого, 45 прожив у закордонні (Німеччина, Британія). Там отримав звання доктора природничих наук та слов’янської етнології. Пішов із життя дійсним членом Королівського антропологічного інституту, Інституту біології та Ботанічного товариства Великої Британії та дійсного члена Української Вільної Академії Наук у Нью-Йорку.
Закінчив в Україні сільськогосподарську академію, працював за фахом. Збирати народний фольклор почав ще в 1937 р. У роки війни та після – в еміграції – записував його з уст остарбайтерів і поселенців ДП у Німеччині. Тут, у Німеччині, під псевдонімом «Олекса Степовий», видав кілька книг з етнографії: найважливіша з них – двотомник «Звичаї нашого народу», а ще – «Українські народні танці», «Ясир» (листи українців-остарбайтерів) та ін. Переїхавши до Англії, в Лондоні, поряд із фаховими публікаціями в українській діаспорній пресі, видає кілька нових праць: «Українські народні приповідки», «Українські народні загадки», «Рослини в звичаях та віруваннях українського народу», записані спогади про голод 1932 – 1933 рр. під назвою «В дев’ятім крузі». На останню 37 разів посилається у своїй книзі американський дослідник Голодомору Роберт Конквест.

Презентація книги О. І. Воропая «Звичаї нашого народу». Директор видавництва «Пульсари» Лариса Копань та голова Українського фонду культури Борис Олійник. Київ, січень 2013 р.	Колядки фольклорного ансамблю «Божичі» під час презентації

 

	Учасники презентації в Центрі української культури та мистецтва на Подолі

Звертаю увагу читачів на один важливий момент. Із листів Олекси Воропая відомо, що він задумав і, очевидно, підготував, окрім виданих трьох книжок, ще чотири. Планував видати «Родинно-побутові звичаї», «Тварини і птахи у звичаях і віруваннях українського народу», «Побут, звичаї української провідної верстви», «Історичні переклади та легенди». На превеликий жаль, автор не мав нащадків і, очевидно, не було кому подбати про його архіви після смерті. Де вони зараз, невідомо.
Лариса Копань звернулася до присутнього на презентації представника Інституту фольклору та етнографії з проханням – зробити офіційні запити до відповідних інституцій та бібліотек Британії. А журналістів – вітчизняних і діаспорних – допомогти в пошуках. За висловом пані Копань, до пошуків «зниклої Атлантиди української культури – архіву Воропая» – повинні долучитися всі. Вона також запропонувала оголосити 2013-й «роком Воропая», заснувати премію його імені, провести ювілейну наукову конференцію. Оскільки держава з відомих причин не проводить на високому рівні подібних заходів, не турбується про українську культуру, все це мусять робити ентузіасти-подвижники з наукових та громадських кіл.
На презентації виступили провідні спеціалісти-етнографи та мистецтвознавці. Всі висловлювали захоплення особистістю та подвижницькою науковою працею Олекси Воропая, ім’я якого в радянські часи було невідоме. Лише на початку 90-х років видатний історик Сергій Білокінь привіз в Україну «Звичаї нашого народу» з Німеччини. Відтоді вийшло у нас кілька скромно оформлених видань цієї книжки, перше з яких – 1991 року з передмовою Сергія Білоконя під назвою «Календар доколгоспної України».
Тим більшою є заслуга «Пульсарів». Завдяки принциповій позиції та настирному клопотанню видавництва, Комітет радіомовлення й телебачення, якому за сумісництвом доручено займатися державним замовленням книг (за радянських часів це був Державний комітет із питань друку – рівня Міністерства), виділив кошти на видання 1000 примірників, з яких жодного не залишили «Пульсарам». Вони мали б розійтися по бібліотеках, що перевірити тим часом важко.
Присутній на презентації голова Українського фонду культури поет Борис Олійник у своєму виступі високо оцінив подвижництво «пульсарівців», завдяки яким з’явилося таке непересічне подарункове видання. До слова, цей Фонд виділив кошти на додруковування 100 примірників, презентація яких і відбулася. Він наголосив, що ми – українці – повинні пишатися такими геніями і патріотами, як Олекса Воропай, бо «він не бив себе в груди, а важко і невпинно працював для України». Золоті слова.
Видавництво шукає спонсора, щоб додрукувати бодай 1000 примірників книжки. Бо вона, поряд із Біблією та Кобзарем, має бути настільною книгою в кожній оселі.
Будь-які відомості читачів і науковців про рукописи Олекси Воропая можна сповістити у видавництво «Пульсари» за адресою: [email protected]; тел.: (044) 425-12-75 www.pulsary.com.ua

 

	Ілюстрації з книги «Звичаї нашого народу». Художник Інна Бородаєва

 

Фото Сергія Цушка, Центру української культури та мистецтва та автора
(Далі буде)