Найбільшим святом минулого тижня було Водохреще, і мені хочеться почати саме з цієї знаменної події. Бачу її символом, що дає шанс очистити всі гріхи держави і людини, якщо, звичайно, буде на те Божа воля і людське прагнення. А очищати є що, ой є!

Святкування Водохреща: справи духовні та церковні

Відзначали це свято і православні, і католики, вірні різних церков і навіть атеїсти, бо воно давно стало народним.

Напередодні свята Єп. Агапіт (Гуменюк) написав: «19 січня (6 січня за ст. ст.) Свята Православна Церква святкує Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, або Богоявлення. Це велике двунадесяте неперехідне свято».

Свято Хрещення Господнього - одне з найбільш давніх свят християнської Церкви. Його встановлення належить ще до апостольських часів. Давня назва свята - «Феофанія», що означає Богоявлення.

Слово «хрещу» по-грецьки означає «занурюю у воду». Неможливо зрозуміти сенс і важливість хрещення, не висвітливши, перш за все, символічного значення води, про яке говориться у Старому Завіті. Вода - початок життя. Саме з води беруть свій початок всі живі істоти. Де немає води, там пустеля.

Хрещення Іоанна Хрестителя було символічним і означало те, що як тіло омивається і очищається водою, так і душа людини, яка покаялася і увірувала в Христа, буде очищена від усіх гріхів Христом. Сам Іоанн виголошував: «За мною іде Сильніший за мене, у Якого я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінь взуття Його; я хрещу вас водою, а Він буде хрестити вас Духом Святим» (Мк. 1, 7-8)».

За повідомленнями прес-служби УПЦ КП, напередодні свята, 18 січня 2013 р. ввечері, Святійший Патріарх Філарет відслужив у Володимирському соборі Всенічне бдіння. У сам день свята Богоявлення Святійший Владика, у співслужінні духовенства собору, звершив святкову Божественну Літургію. Храм та двір був наповнений вірянами, які цього дня славили Бога за Його великі благодіяння.

Вітаючи парафіян та всіх молільників, Патріарх Філарет виголосив слово на день свята, відкриваючи зміст та значення події Богоявлення для кожного християнина.

Після заамвонної молитви під спів тропарів «Глас Господній над водами лунає...» Патріарх, у співслужінні духовенства, звершив чин Великого освячення води й окропив нею віруючий народ.

За сталою традицією, о 14 годині, свято Хрещення Господнього відзначалося біля головної річки України - Дніпра.

Святійший Патріарх Філарет звершив чин Великого освячення води біля каплиці Хрещення Господнього у столичному Гідропарку. Святійшому Владиці співслужили архієпископ Переяслав-Хмельницький і Бориспільський Епіфаній, єпископ Вишгородський Агапіт, настоятель каплиці Хрещення Господнього протоієрей Павло Основенко та численне духовенство. За богослужінням молились представники місцевої влади, віряни та велика кількість киян, які зібралися, щоб розділити радість свята.

Після освячення води на паперті каплиці, Предстоятель зійшов на берег Дніпра та освятив його води. Освяченою водою Святійший Владика окропив численних віруючих та привітав їх із великим святом.

У той же день, 19 січня, за повідомленням Департаменту інформації УГКЦ, Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) на Богоявлення Господнє очолив Божественну Літургію в Патріаршому соборі Воскресіння Христового, що на лівому березі в Києві. Взяли участь у Святій Літургії кількасот людей із різних кутків України.

Блаженніший Святослав під час проповіді подякував вірним, що їх так багато прибуло, аби сьогодні разом із ним святкувати свято Богоявлення. «Дякую вам, що ви сьогодні тут, на берегах українського Йордану - Дніпра, щоб пережити це таїнство любові до всіх нас», - сказав Глава УГКЦ.

Проповідник побажав вірним, щоб «Господь проник у найпотаємніші закутки нашого життя». «Щоб ця йорданська вода, якою ми окроплюємо всю Вселенну, обновила нас і зробила нас та нашу батьківщину новою во Христі Ісусі», - промовив Глава Церкви.

«Євангеліст Матей описує просто, але дуже глибоко об'явлення Бога над водами Йордану... Якщо ми заглянемо в книги Святого Письма, то побачимо, що в той час над Йорданом збиралося дуже багато людей, яких тогочасне суспільство вважало приреченими, відкинутими, - людей, які самі відчували свою гріховність, свою немічність: митарі, блудниці... Вони приходили на Йордан, тому що двері до храму перед ними були зачинені. Вони, сповнені всякого гріха і всякої нечистоти, вважалися дном тогочасного суспільства. І на таке дно на Йордані приходить Христос. Навіть більше, Він стає поруч із тими людьми і хоче здійснити той самий жест, що роблять вони. Вони шукають виходу з того дна, вони шукають Божого прощення. Хрещення, яким хрестив Іван тих людей, було хрещенням на покаяння. Людина тягнулася до Бога, проте усвідомлювала наче свою обмеженість і приреченість на тому дні. На те дно суспільства і людського розпачу сьогодні сходить Христос. До дна Йордану Він сьогодні занурюється і показує себе як одного з тих людей, що там збираються», - розповів Блаженніший Святослав.

«Коли до вод Йордану приходить Ісус, - продовжує проповідник, - Іван, який бачить тисячі грішників і серед них одного Святого, страхається, дивується і каже: «Я потребую в Тебе хреститися, а Ти приходиш до мене». Дуже часто, коли ми хочемо, щоб хтось нас зрозумів, кажемо: стань на моє місце... Сьогодні це робить Христос. Він стає на моє і ваше місце. Входить у становище тої людини, яка шукає спасіння і прощення своїх гріхів», - наголошує Предстоятель УГКЦ.

Після Літургії вірні на чолі із Главою УГКЦ вийшли на берег Дніпра, де освятили воду.

«Сьогодні я бажаю кожному з вас, щоб ви над водами українського Йордану почули слова Отця Небесного, звернені до кожного з вас: «Ти є мій син, моя доня улюблені, моє уподобання», - на завершення промовив Блаженніший Святослав (Шевчук).

Окрім офіційних церемоній, обидва Глави Церков влаштували й теплі і щирі прийоми. Святіший Патріарх Філарет запросив гостей на Різдвяне прийняття в готель «Київська Русь», а Блаженіший Святослав - на «Різдвяну просфору».

Благословення Святішого Філарета

Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Святіший Патріарх Філарет, привітавши гостей: «Дорогі браття і сестри! Христос народився! Славімо Його!», зокрема, сказав: «Які дивовижні протилежності поєднуються в людському житті! Щастя і сльози, любов і ненависть - усе це безладно змінює одне одне, і часто несподівано. Ще не встигла затихнути радість ангельського співу на честь Сина Божого Господа нашого Ісуса Христа: «Слава у вишніх Богу і на землі мир», - як по всьому Віфлеєму і його околицях пролунав невтішний плач матерів, у яких, за нелюдським повелінням Ірода, відібрали і знищили немовлят чоловічої статі.

Здавалося б, із пришестям Христа, який приніс на землю мир і любов, повинна була б припинитися людська злоба. Але, як бачите, людська злоба не знає ні часу, ні меж. Навпаки, немов глузуючи і знеславлюючи любов Божу, вона саме тепер і виявилася в такий жахливий спосіб. І це слід сказати про всяку злочинну пристрасть, бо кожна злочинна пристрасть осліплює людину і штовхає її на криву дорогу. Ми обурюємося цими та подібними беззаконням і неправдою, передусім, коли це стосується християн.

Господь наш Ісус Христос не соромився називати нас братами (див. Євр. 2: 11). Якщо це так, то ми зобов'язані усім своїм життям показувати свій духовний зв'язок із Господом. У протилежному випадку ми тільки ганьбимо високе звання християнина і вилучаємо себе з родинного зв'язку з Христом. Недостатньо мати ім'я християнина: треба бути справді християнином - за способом життя, за душею і серцем; інакше ім'я християнина виявиться порожнім звуком. Особливо важливо замислитися про це в наші дні, коли суспільство потребує духовно-морального відродження».

Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) після того, коли хор Патріаршого собору заспівав «Бог Предвічний!», привітав усіх присутніх на щорічній Різдвяній просфорі.

«Різдвяна просфора» - дуже цікава подія. Ми, святкуючи Різдво, в кожному місці, де те святкування відбувається, переживаємо маленький Віфлеєм - там, де народжується Христос. «Віфлеєм» означає «місто хліба». І коли ми хочемо поділитися різдвяною радістю, ми ділимося благословенним різдвяним хлібом і тим самим ділимося різдвяною радістю з усіма, до кого Господь Бог нас посилає. Тому сьогодні, ділячись з вами цією різдвяною просфорою, хочемо поділитися різдвяною радістю», - сказав Глава УГКЦ до своїх гостей.

Після цього численним гостям роздали частину просфори з медом.

	Відеозвернення Блаженнішого Любомира

Архієпископ-емерит Блаженніший Любомир (Гузар) не зміг бути присутнім на святі, проте не обділив своєю увагою гостей. Блаженніший Любомир записав відеопривітання до тих, хто прийде на подячну коляду.

Блаженніший Любомир з екрана нагадав гостям про будівництво Патріаршого собору, а також подякував усім тим, хто в будь-який спосіб підтримує будову цього духовного центру УГКЦ у Києві як символу для українських греко-католиків у всьому світі.

«Мені дуже прикро, - сказав Архієпископ, - що немає змоги бути з вами в цей вечір, але це не цілком від мене залежить. Навіть якщо я не є з вами, я духом з вами, тішуся з вами, співаю з вами і щиро бажаю вам, щоб Бог винагородив вашу жертовність, зичливість, вашу великодушність до нашої Церкви - до спільного нашого добра

 

У дні Водохреща: справі мирські та гріховні

А тим часом напередодні Водохреща, у дні цього величного свята і після нього, суспільно-політичне життя в Україні йшло своїм ходом - мирські справи, праведні і гріховні, приносили нам різні почуття - здивування, обурення, пригнічення, а іноді і радощі, хоча й невеликі і, здебільшого, приватних.

Як водохрещівський курйоз ЗМІ України сприйняли і розповсюдили фотографію невдалого стрибка речниці Януковича Ганни Герман у ополонку, прокоментувавши це двома заголовками - конкретним і узагальненим.

Не знаю, чи змила при цьому пані Ганна свої гріхи, але в зливі іронічного піару, який упав на її голову, скупалася так, що мало не здалося.

Зате інший прихильник пірнання в ополонку - Віктор Ющенко - на Водохреще відзначився зовсім іншим - заявою про те, що знову хоче пірнути у ту політичну воду, в яку, кажуть, двічі увійти не можна.

Конкретніше кажучи, Віктор Ющенко оголосив про свій намір створити зовсім нову політичну силу. На легендарній «Нашій Україні», очевидно поставлено хрест - і людьми, що її створювали колись, і самою історією. На цю новину одразу відгукнулися, причому, з величезним сарказмом, різні люди. Наприклад, сайт старовинного містечка Бердичів концентровано висловив це однією фразою-заголовком: «Любі друзі! Ви, мабуть, будете сміятися, але Віктор Ющенко створює нову партію».

	Гойдатися на місці – це ще не значить рухатися

За декотрими свідченнями, в основу нової партії мають покласти громадську організацію «Ми - українці», котрою опікується брат екс-президента Петро Ющенко. Наскільки можна було судити з його виступів на цю тему, пан Петро, аналізуючи історичні факти, легенди, перекази і навіть припущення, горить бажанням довести, що українці через династичні та приватні шлюби, еміграцію, тимчасове чи постійне перебування в інших країнах дуже впливали на розвиток тих країн.

Цілком можливо, що так і було - особливо у перших 2-3-х поколіннях емігрантів. Потім вони асимілювалися, і їх діти, онуки-правнуки розвивали ті країни уже не в якості українців, а в якості повноцінних громадян тих держав, які перейняли не тільки тамтешні порядки і звичаї, але й мову, культуру, і, врешті-решт, національну ідентичність.

Принаймні, знаменита українська дівчина Настя Лісовська, легендарна Роксолана, полонена турками, яка стала коханою та впливовою дружиною Султана Сулеймана, для початку прийняла іслам, а вже потім поступово набувала впливу при дворі - але виключно як правовірна мусульманка.

За такою моделлю впродовж віків асимілювалися мільйони українців у всьому світі, і з цим природним, хоча і прикрим, фактом нічого не вдієш.

На думку екс-нардепа Лілії Григорович, Ющенком планується такий собі міжсобойчик: «Просто це буде партія не соратників, а абсолютно відданих і слухняних людей Віктора Ющенка з єдиним лідером».

Якщо вже так каже жінка, яка 13 років тому спробувала спалити себе у залі Верховної Ради на знак протесту проти звільнення Віктора Ющенка з посади Прем'єр-міністра України, то що вже казати про інших.

Що кажуть близькі співробітники Ющенка, наразі невідомо, бо телефон прес-секретаря Ющенка Ірини Ваннікової, як це часто буває, мовчить. На які гроші має намір будувати нову партію Віктор Ющенко - зовсім неясно, особливо враховуючи численні скарги апарату та активістів партії «Наша Україна» про хронічну і задавнену традицію невиплати їм обіцяних коштів. Дійшло до того, що третього Президента України прямо звинувачували, що він «кидає» людей на гроші, стосовно чого пан Віктор обурено відхрещувався.

Колишній Глава Адміністрації Президента Ющенка - Віктор Балога - також не радить своєму колишньому політичному патронові розпочинати таку невдячну справу. Та чи послухається Віктор Ющенко? Напевно, ні, хоча політична поведінка екс-президента за останній рік свідчить про те, що його особисте бачення реалій зовсім не відповідає цим реаліям, якими вони є насправді.

Ціла епопея останніми днями розгорнулася навколо наступних звинувачень Юлії Тимошенко. Генпрокуратура значно активізувалася у цьому напрямку, завершила слідство і напередодні Водохрещі, 18 грудня, вручила пані Юлії повідомлення про підозру:

«- у скоєнні організації розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;

- у тому, що, будучи в 1996 році президентом ЄЕСУ, спільно та за попередньою змовою з колишнім Першим віце-прем'єр-міністром України Павлом Лазаренком, із корисливих мотивів замовила і організувала вбивство народного депутата України Євгена Щербаня».

На відео, виставленому на сайті Генпрокуратури, видно, як Тимошенко з кам'яним обличчям слухає начальника Качанівської виправної колонії Колпащікова, допоки він зачитує їй текст підозри.

У цьому неймовірному заході взяли участь також Міністр охорони здоров'я України - Раїса Богатирьова та Голова Державної пенітенціарної служби України - Олександр Лисицький.

Розповідаючи про все це керівникам дипломатичних місій в Україні, Генпрокурор В. Пшонка з видимим задоволенням наголосив, що під час вручення повідомлення Тимошенко не було порушене жодного її права, зокрема, і права на захист.

	Злука через Дніпро, 22 січня 2013 року

Опозиція заявляє, що намір влади - досягти через судове рішення довічного ув'язнення Юлії Тимошенко. Нардепи Л. Денисова та О. Кужель, які прорвалися у колонію, побули біля пані Юлії десь добу, а потім їх за межі колонії винесли на руках якісь люди у камуфляжі чи формі.

Ув'язнена оголосила акцію протесту, відмовилася виходити з душової кабіни, їй там стало так погано, що захисник С. Власенко, який там її побачив, подумав, що пані Юля вмерла.

Донька пані Юлії - Євгенія - звернулася з листом до Президента Януковича і попросила не вбивати її маму.

Ось на такому тлі подій і відбулося відзначення 22 січня, коли я пишу ці рядки, Дня Соборності і Свободи.

Молодь за традицією організувала ланцюг злуки лівого та правого берега Дніпра.

Представників різних районів, різних професій та віку об'єднала жага відновити справедливість та довести єдність українського народу - єдність України. Не дивлячись на ранню годину та погодні умови, люди з невичерпаним ентузіазмом та палаючими очима зібрались на мосту метро (станція «Дніпро») під гаслом: «Слава Україні! Героям слава!»

«Я зі задоволенням відзначав би це свято вдома, у теплі, та за святковим столом підняв би чарку за незалежну Україну...» - каже Куприк Володимир Степанович - один із найактивніших мітингувальників - але ж допоки в країні безлад - це неприпустима розкіш». Зрозуміло, що щоб вийти на мітинг у свято, не дивлячись на ожеледицю та низьку температуру, потрібна реально сильна мотивація.

«Ми, народ України з лівого та правого берега, зібрались сьогодні, щоб сказати, що вільній Україні бути!» - підхоплює його однодумець - представник солом'янського району Контуш Віктор Петрович. «Ми живемо у могутній Європейській державі та гідні мати більш високий, європейський рівень життя. Досить знущань!» - обурено вигукує він. - У країні, де невинні у в'язниці, немає майбутнього! Тільки коли запанує право, коли люди зможуть відстоювати свої права, незалежно від посади та кількості грошей, країна процвітатиме!»

Мітингуючі підтримували один одного, підіймаючи прапори щораз вище і вище догори, зігрівались чаєм та надихаючими піснями.

Ось вони – скромні патріоти України, надія Нації

Почавшись рано-вранці, мітинг ще довго не закінчувався, аж ближче до опівдня всі почали роз'їжджатися, щоб знову зустрітись та об'єднатись у центральній частині міста біля пам'ятника Михайла Грушевського, що неподалік від Національного університету ім. Т. Шевченка. З натовпу було чутно скандування лозунгів вже знайомого нам Володимира Степановича Куприка. Невдовзі відбулось урочисте покладання квітів до пам'ятника, а після того з напутніми словами до присутніх звернулась Галина Швидка. Її промова була сповнена патріотичними нотками та проханнями не відступатись від думок та ідей, що об'єднали сьогодні таких, з першого погляду, не схожих один на одного людей. При особистій розмові ж Галина Миколаївна зізналась, що сьогодні її привела сюди виключно щира любов до України, і єдина її мета - щоб волелюбний, гордий народ України не бачив ані бідноти, ані сліз.

От із таким патріотичним настроєм і відсвяткували у Києві День Соборності України прості громадяни, які щиро люблять Україну.

Потім біля пам'ятника Т. Шевченку відбувся нечисленний мітинг національно-демократичних сил.

Керівники влади та опозиції паралельно поклали квіти до пам'ятників Т. Шевченку та М. Грушевському. Дії одні й ті ж, але люди різні, і почуття у них зовсім не тотожні. Кожен думає про своє. А хто думає про Україну? Найбільше - це ті нечисленні прості і скромні патріоти, які цього дня і в інші дні своїми скромними силами, добровільно, без будь-яких політичних чи фінансових зисків, приходять, демонструють свої патріотичні, громадянські почуття і позиції. Вони якраз і допоможуть усім нам очистити свої гріхи не тільки на Водохреще.

P. S. За допомогу у підготовці матеріалу дякую Христині Батовій, Юлії Ковальчук та Василеві Дідуху (світлини)

22 січня 2013 року