Сподіваюся, читачі пам’ятають мій репортаж про двох перших «свідків» у справі про причетність Юлії Тимошенко до вбивства у 1996 році нардепа і бізнесмена Євгена Щербаня. Оскільки їхні «свідчення» були непереконливими і ґрунтувалися на словах нині мертвих осіб, третього свідка чекали з нетерпінням. Тим більше, що ним мав стати екс-губернатор Донеччини тих років Володимир Щербань. І ось він постав перед судом…

Перш ніж розповісти про свідчення В. Щербаня, нагадаю читачам декілька важливих моментів, які допоможуть краще оцінити і персону свідка, і його свідчення.
Однофамільці Щербані – Євген і Володимир – у середині 90-х років минулого сторіччя удвох прагнули «тримати» Донбас під своїм контролем. Євген був бізнес-мотором, а Володимир – його «дахом» з боку місцевої влади.
Досягнувши певного рівня, розгорнувши свою діяльність на весь регіон і навіть у масштабі країни, Володимир замислив стати наступним Президентом України – після Л. Кучми. На Євгена він покладав надії як на головного фінансиста цього мрійливого проекту. Однак у певний момент Євген переорієнтувався на Євгена Марчука, вирішивши, що той має більше шансів, ніж його донецький партнер і однофамілець.
Губернатор Володимир Щербань образився, і між ними пробігла якщо не чорна кішка, то тінь невдоволення і образи. Але подальші події розвивалися дуже стрімко і трагічно. Невдовзі Євгена Щербаня було розстріляно у Донецькому аеропорту, а Володимира Щербаня звільнено з високої губернаторської посади. Після цього кар’єра і доля пана Володимира зробила різкий зигзаг і фактично зламалася.
Певний час він пробув на посаді Сумського губернатора, потім виїхав до Америки, звідти був екстрадований до України, заарештований, потім відпущений на свободу під поручительство трьох депутатів-регіоналів. Що робить нині Володимир Щербань, не дуже зрозуміло, він сидить тихо, нікуди не висовується, у медіа-просторі не присутній.
Громадськість навіть не знає, чи проживає він в Україні, чи просто сюди періодично навідується.

Я добре пам’ятаю Володимира Щербаня часів його злету, був, як журналіст, на тріумфальному першому з’їзді його Ліберальної партії України. Гордовитий, статечний, у шикарному костюмі, поблажливо зверхній до журналістів і демонстративно командний до підлеглих, він справляв враження ще одного «господаря життя» на підйомі.
І ось до зали суду заходить погано одягнений, сутулий, зігнутий, зі сірим обличчям та коротким рідким волоссям на голові підстаркуватий чоловік, у якому того самого Володимира Щербаня, що у лихі 90-і гордовито ходив гоголем, упізнати дуже важко.
Усі присутні здогадувалися, що цей чолов’яга знає багато таємниць того часу і може розповісти сенсаційні факти. Однак слухачів у залі суду, а потім і телеглядачів чекало велике розчарування.
У дусі своїх попередників – свідків Мар’їнкова та Зайцева – екс-губернатор промимрив, що замовником вбивства «мого товариша і партнера Євгена Щербаня» була Тимошенко, а виконавцем – Лазаренко. Крім того, він звинуватив пані Юлію у вбивстві ще одного бізнесмена – О. Момота. На питання захисника Юлії Тимошенко – чи має він докази сказаного, В. Щербань ганебно зізнався: «Ні».
Виникає питання – якщо немає доказів, то чого вартують ті твердження про причетність пані Юлії? Але стиль відповідей В. Щербаня, дуже схожий на стиль попередніх двох свідків, наводить на думку, що їх трьох «готували» до судового засідання і, можливо, інструктували, одні й ті ж самі люди, бо відповіді всіх трьох були підготовлені наче під копірку.
Подібно свідкові Мар’їнкову, Володимир Щербань також послався на свій страх як причину багаторічного мовчання. Коли його запитали, чому раніше він не повідомив правоохоронним органам нині оприлюдненні свідчення, колишній самовпевнений «господар» Донбасу понуро відповів: «Я ж не самогубець. Я хотів жити».
Однак захисник Юлії Тимошенко – нардеп Сергій Власенко – зруйнував довіру до свідка одним-єдиним запитанням про фактичну крадіжку коштів Є. Щербаня. Суддя не дала можливості отримати відповідь на це запитання у залі суду, зам’явши його. Але впертий Власенко на прес-конференції все-таки оприлюднив шокуючу інформацію.
Він заявив: «Є дані, що через 2 дні після вбивства з рахунку компанії загиблої дружини Щербаня було списано 2 мільйони 112 тисяч 56 доларів на компанію сина Володимира Щербаня. Ці гроші були вкрадені у загиблої родини Євгена Щербаня».
О. Турчинов також припустив, що це міг бути один із мотивів вбивства Євгена Щербаня, оскільки, за його словами, фірма, на яку були перераховані кошти, була за тією ж адресою, де перебувала родина В. Щербаня.
Відкинув Власенко і слова пана Володимира, про «мого товариша і партнера Євгена Щербаня», заявивши: «У 2006 році між Володимиром Щербанем та Євгеном Щербанем стався конфлікт… Оскільки Євген Щербань почав робити політичну ставку на Євгена Марчука». У підсумку Власенко констатував, що «справа Щербаня розвалилася».
Він також додав, що у зв’язку з тим, що захист Тимошенко зумів отримати інформацію про крадіжку коштів з рахунків Є. Щербаня, була дана команда на його, Власенка, арешт.

І дійсно, навколо Сергія Власенка останніми днями закрутилась карусель тиску і цькування. Попри норми регламенту Верховної Ради України, як наголошує опозиція, частина Регламентного комітету від більшості, не сповістивши членів комітету від опозиції, прийняла рішення звернутися до Голови ВР В. Рибака щодо позбавлення Сергія Власенка депутатського мандата.
Підставою для цього було вказано, що С. Власенко незаконно суміщає законотворчу діяльність з роботою адвоката, що заборонено законом. Власенко, рятуючись від звинувачень, екстрено написав заяву про відмову від ліцензії адвоката, але вже було пізно. Карусель закрутилася. В. Рибак без затримки подав звернення до ВАСУ – Вищого Адміністративного суду України – про позбавлення С. Власенка депутатства. І сьогодні, 5 березня, коли я пишу ці рядки, ВАСУ розглядав його питання.
До речі, сам Власенко висловив побоювання, що ВАСУ розгляне це питання у ще у минулу п’ятницю, і у ніч на суботу його буде арештовано.
Проте пророцтво С. Власенка не збулося. Вихідні минули спокійно – можливо, ініціатори цієї справи вирішили ускладнити Власенку і опозиціонерам завдання захисту і розробили хитрий хід. В. Рибак подав до ВАСУ звернення про позбавлення повноважень нардепа також щодо свого партійного колеги від Партії регіонів – Андрія Веревського.
Більше того, ВАСУ сьогодні, 5 березня, розглянув це подання першою чергою і рішуче позбавив А. Веревського депутатських повноважень. Після такого рішення суду регіонали почали говорити – що ви нас звинувачуєте у переслідуванні бютівця С. Власенка? Його питання на сьогодні ще не вирішене, ВАСУ щодо нього переніс засідання, а ось свого ми не пожаліли – позбавили депутатства, оскільки він суміщав діяльність депутата і комерційну діяльність.
Виглядало, справді так, що ВАСУ приймає рішення, не дивлячись на партійність. Але всі розуміли, що суди в Україні повністю контролюються владою, і тому у справі А. Веревського щось не те.
Почали вишукувати – що не те? І ось що вияснилося.
Агромільярдер із Полтавщини Андрій Веревський, як виявилося, вже доволі довго живе за кордоном – не то в Англії, не то в Швейцарії. Його фірми тут справно «молотять бабки», повним ходом «доять» Україну, а він тим часом періодично, що називається, купує собі депутатство у Верховній Раді, проте в парламентській залі відсутній уже доволі давно.
І ось недавно, бажаючи взяти крупний кредит у Лондоні, він, нібито, отримав від кредиторів умову: хочеш кредит, складай зі себе депутатство, тоді матимеш шанс. Цінуючи кредит вище, ніж свій представницький мандат, Веревський, начебто, повідомив керівництво Партії регіонів про цей ультиматум кредиторів, і тут у регіоналів виникла блискуча ідея: зробити вигляд, що Веревського позбавили мандата за таке ж порушення, яке інкримінують Власенку, тобто, за сумісництво. Так, принаймні, стверджують представники опозиції, пояснюючи ситуацію з Веревським.
Отож, регіонали руками ВАСУ спочатку позбавили Веревського мандата сьогодні першим, тим самим бажаючи убезпечити себе від звинувачень у переслідуванні опозиціонера і захисника Ю. Тимошенко – Власенка. І одночасно створили прецедент – якщо одного позбавили депутатства – а саме Веревського – то, мовляв, є всі підстави на основі прецедентного права позбавити депутатства й іншого – тобто – Власенка.
Власенко впевнений, що це не просто тиск, він вважає, що існує команда «фас» щодо нього, і влада не зупиниться перед його арештом.

Жест Власенка переслідувачам

Виникає питання – якщо влада дійсно хоче арештувати, судити і ув’язнити С. Власенка, то чому? Він не є фігурою першого ешелону в лавах опозиції, не має своєї політичної команди, він взагалі прийшов у політику з адвокатури і головним завданням останнього часу мав захист Юлії Тимошенко.
Доступ до Юлії Тимошенко мала і має також донька пані Юлії Євгенія, бо статус її такий же, як і у Власенка – вона є захисником Юлії Тимошенко, хоча не є юристом. Однак згадаймо: більшість інформації від Юлії Тимошенко виносить за межі її в’язниці та тюремної лікарні саме Сергій Власенко. Так склалося, що Власенко став за ці роки основним комунікатором між Юлею і громадськістю, часто її відвідуючи.
Саме цей факт безперешкодного доступу Власенка до ув’язненої пані Юлії намагаються зробити вагомим аргументом регіонали. Так, сумновідомий співавтор антиукраїнського «мовного закону» Вадим Колесніченко наголосив: захисник не має права безперешкодного доступу у будь-який час до ув’язненої, таке право, згідно зі законом, має тільки адвокат. Оскільки Власенко відвідував пані Юлію часто і подовгу, це є, мовляв, підтвердження, що він діяв як адвокат, бо адвокатське посвідчення потрібно пред’являти охороні і залишати там на весь час спілкування адвоката з в’язнем.
У пошуках симетричного удару опозиція заявила, що регіонали-нардепи В. Колесніченко, В. Олійник, О. Бережна також до останнього часу вели адвокатську і нотаріальну діяльність, отже мають бути позбавленими депутатства. На що обвинувачені регіонали заявили, що офіційно припинили таку діяльність із моменту обрання народними депутатами України в жовтні минулого року. Спроба звинуватити у сумісництві ще 11 регіоналів поки що результату не дала.
Ситуація навколо Власенка зависла. Генпрокуратура тим часом оголосила, що для Власенка є і приємна новина – справу щодо нього за позовом колишньої дружини нині закрили «за відсутністю складу злочину».
Чи є це позитивний сигнал для Власенка? Адже справу цю прокуратура вела досить довго, і колишня дружина Н. Окунська за цей час добряче потріпала людський та професійний імідж Власенка, періодично оприлюднюючи щодо нього порції звинувачень і ганебних фактів.
У мене інше враження. Мені здається, щодо Власенка застосують улюблений прийом Сталіна – перед тим, як остаточно «завалити» свого політичного противника, Сталін любив його підбадьорити, втішити, сказати йому щось приємне. Після цього жертва розслаблялася, у неї жевріла надія, що найстрашніше позаду, і загроза відступила. І ось саме в цей момент відбувався арешт, ув’язнення, і людина щезала з політики, а часто – і з життя.
Власенко бадьориться, не здається, але складається враження, що становище його важке і небезпечне, і арешт майже вже є вирішеною «нагорі» справою.

Юлія Тимошенко також прокоментувала цю ситуацію, підкресливши, що Власенка цькують через неї і закликала всіх, зокрема, і міжнародні інстанції захистити її захисника.
Сама вона мала бути присутньою на судовому засіданні, тюремники заявили, що були готові етапувати її до Києва спецмашиною «швидкої допомоги», але, мовляв, Тимошенко не сказала в останній момент ні «так», ні «ні».
Отже, без її згоди пані Юлію етапувати не ризикнули, але і відмови її офіційно не було.
Тимошенко на усі запитання тюремників, начебто, промовчала і залишилася у підсумку на місці. Таким мовчазним протестом Юлія Тимошенко висловила свою позицію.
Усі ці події свідчать про вперте бажання влади затиснути Юлію Тимошенко у кут, стискаючи кільце свідчень проти неї, навіть таких хистких, які дали всі три свідки, а також через переслідування тих, хто входить до найближчого кола пані Юлії.
Третій свідок не додав жодного переконливого доказу причетності Юлії Тимошенко до вбивства Є. Щербаня. Чи буде це причиною для фактичного розвалу справи? Час покаже.