Здавалося б, що день рідної мови, яку одеські регіонали-владці за старою звичкою називають «інтернаціональною», мав би бути багатим на розмаїті національні свята. Але лише окремі меншини досить скромно відзначили його у стінах своїх офісів. Усіляко афішувався лише конкурс читців серед учнів Одеси та області «Здравствуй, племя молодое, незнакомое!» у приміщенні музею-квартири О. С. Пушкіна. Тож мені нічого іншого не залишалося, як попрямувати туди.

На тротуарі, біля під’їзду музею на вулиці Пушкінській, мене зустрів сам поет у бронзі. Вигляд у нього був далеко не святковий, схоже, що Олександр Сергійович навіть образився на одеське керівництво, яке на сотнях плакатів вихваляється своєю любов’ю до мови Пушкіна, а цього дня не вшанувало його навіть букетом квітів. Неподалік маячили й стенди, які так полюбляє самозакоханий мер міста, з написами «Одесса думает на языке Пушкина» та «С любовью к Одессе. Алексей Костусев». Мова, як і завжди, регіональна, бо вона, за рішенням міськради, визнана «найрівнішою» серед рівних.

	Пікет редакції та симпатиків одеської «Чорноморки»

На саму зустріч з юними шанувальниками пушкінської поезії я спізнився, бо їх було мало, і творче змагання, яке розпочалося опівдні, через дві години по тому вже закінчилося. Від завідувачки музею Алли Нірші довідався, що конкурс ініціювала російська національна громади «Русич», а всіляку підтримку цьому заходу надали управління культури облдержадміністрації та Генеральне консульство Російської Федерації в Одесі. На її погляд, найцікавіше виступили учні 84-ї одеської школи, які колективно продемонстрували «Пушкінський бал», Марія Дейнека з міста Рені та Ірина Нікова з райцентру Тарутине, які читали власні вірші.
На моє прохання пані Алла люб’язно показала найцінніші експонати музею, серед яких є чимало видань і документів пушкінської доби. Неабиякий інтерес у нинішньої комп’ютеризованої молоді викликає і старовинний «ноутбук». Це портативна скринька з похідним каламарем, загостреними гусячими перами і папером, яку можна було брати зі собою в подорож, скажімо, до моря. Не виключено, що подібним «ноутом» користувався і Пушкін.
Не знаю, чи переступав хоч раз поріг цього Пушкінського дому в Одесі міський голова Олексій Костусєв, який нещадно експлуатує у своїх PR-кампаніях «язык Пушкина». Мабуть, йому не відомо, що справжня, а не показна, любов має бути дієвою. Вже давно пора місцевому регіональному керівництву зглянутися й відремонтувати приміщення, яке тріщить по всіх швах. За словами Алли Нірші, до міського й обласного курівництва та до Міністерства культури з такими клопотаннями зверталися неодноразово, але допомоги від них так і не дочекалися. Тож я сфотографував велетенську тріщину біля сходів музею як символічний знак того, як «тріщить» декларована Костусєвим любов до чужої йому Одеси.
А надвечір у міському саду на Дерибасівській зібралися працівники єдиного обласного українського видання Одещини – газети «Чорноморські новини» та її симпатики. Тут усі бажаючі мали змогу передплатити часопис чи зробити благодійний внесок у фонд, створений «Спілкою читачів «Чорноморських новин», поспілкуватися з редактором газети Іваном Мельником. Для мене не було новиною, що з приходом на посаду губернатора українофоба Едуарда Матвійчука, облдержадміністрація вийшла зі складу засновників газети і робить все, щоб знищити її. Цієї зими приміщення редакції навіть відключили від централізованого опалення, а видавництво, яке вважає себе його господарем, намагається через суд обкласти газету непосильною для неї орендною платою.

 

Пушкін образився, що вшановували його мову, а про нього забули	Завідувачка музею – Алла Нірша – демонструє «ноутбук» пушкінської доби

 

	Молодіжна підтримка єдиної в області української газети

Фактично це була акція протесту проти антиукраїнського курсу місцевого керівництва, та організатори назвали її модним нині словечком «флешмоб». Якби назвали мітингом чи пікетом, то довелося б просити дозволу в мерії на їх проведення, а вона, звісно, знайшла би привід, щоб відмовити у праві на таке волевиявлення. Учасники акції тримали плакат із написом «Не даймо додушити «Чорноморські новини», а молодіжна група підтримки з громадського об’єднання «Остання барикада» демонструвала лозунг «Нас єднає мова».
Відзначили День рідної мови й активісти обласної організації ВО «Свобода». Вони за кілька годин розповсюдили близько п’яти тисяч листівок із текстом відозви на захист державної мови, написаної народним депутатом України Іриною Фаріон. Роздача агітаційних матеріалів відбувалася біля намету партії, встановленого поруч із приміщенням одеського Міжнародного гуманітарного університету, президентом якого є співавтор горезвісного мовного закону Сергій Ківалов. У своєму виступі глава одеської міської організації «Свободи» Андрій Маляс заявив: «Якби двадцять років тому в державі провели люстрацію, то Одеса давно була б очищена від сміття на кшталт Костусєва, Матвійчука, Ківалова, так званого «митрополита» Агафангела. Своєю діяльністю вони підривають основи державності й перетворюють українську молодь на слухняних московських рабів і яничарів».
Регіонали прагнуть перетворити Одесу на своєрідний форпост «русского міра». Місцева влада, не шкодуючи коштів платників податків, силоміць утверджує тут російську мову як регіональну, хапає й душить всіх за горло, вимагає, аби одесити визнали чи бодай назвали її ріднішою, ніж державна українська мова.

Фото автора