Мистецтво являє собою організуючу силу, що прагне узгоджувати все відповідно до Вищого порядку
Сергій Савченко,
учасник виставки в UIMA

Шанувальникам українського образотворчого мистецтва відомо, що українські художники ще донедавна творили і розвивалися у більш «традиційному» творчому середовищі. Цьому сприяла, передусім, система освіти, завдяки якій рік за роком з’являлися майстри реалістичного жанру у живописі. Бажаючі експериментувати традиційно опинялися в цеховому «екзилі» та забутті.

З часом тенденція змінилася. З’явилася ціла плеяда художників, котрі працюють у напрямку модерну. Вони, можливо, не такі популярні й відомі, однак завдяки центрам сучасного мистецтва та соціальним мережам в Інтернеті, їхні імена та роботи дедалі швидше знаходять своїх шанувальників.
Великий внесок у популяризацію модерну в українському живописі робить УІММ в Чикаго. Зокрема, в новому сезоні мистецький комітет Інституту вирішив показати відвідувачам роботи сучасних художників з України. Художники – Олександр Дубовик та Микола Журавель, Сергій Міхновський, Роман Романишин, Сергій Савченко, Оксана Стратійчук, Катерина Свіргуненко – відомі не тільки в Україні, але й в інших країнах світу. Також цих митців об’єднує період розвитку. Вони є сучасними не лише за жанром, в якому працюють, але й за часом творення. Період становлення та визнання митців головним чином припав на кінець двадцятого сторіччя, і однозначне «утвердження пензля» відбулося на початку нового тисячоліття.
Роботи згаданих митців становлять цілий пласт українського модерну в живописі, який імплементував європейські тенденції, витворивши, у той же час, своє унікальне та розмаїте «обличчя». Особливістю виставки «Сучасні художники з України» також є те, що там представлені роботи митців із різних регіонів – Києва, Львова, Одеси.
Ця експозиція об’єднала різні техніки – від графіки до левкасів. Відкриття відбулося 1 лютого, в абсолютно неформальній обстановці – без промов та представлень. До Америки «прибули» лише роботи, а не їхні творці. Однак, відкриття привабило чимало шанувальників мистецтва, яким припала до смаку цікава підбірка. Як і кожного разу, ця виставка формувалася за рішенням мистецького комітету Інституту. Роботи Олександра Дубовика, Романа Романишина та Сергія Міхновського були надані з приватних колекцій. Левкасам Миколи Журавля не доводилося подорожувати через океан, митець лишив їх на зберігання в Інституті ще раніше. Решту робіт член мистецького комітету пані Люба Маркевич відшуковувала в Україні, провівши попередній ґрунтовний скаутінг.
На мій смак, однозначним лідером виставки стала босхоподібна «Спіраль» Романа Романишина (можливо, тому, що художник – земляк :)). Притягують своїм теплом та самобутністю левкаси Миколи Журавля, роботи якого є і в постійній колекції Інституту. Не менш принадними є «Діалоги» Олександра Дубовика та «клімтоподібний» «Краєвид» Сергія Міхновського.
Всі роботи вирізняє не тільки дух експерименту та пошуків, але й філософське наповнення. Адже модерновий живопис повинен не лише синхронно відображати реальність, але й передавати певний концепт бачення цієї реальності художником. Тому й роботи вимагають уважного та вдумливого вивчення-спостереження. І жодна фотографія чи словесне описання не дасть чіткого уявлення про той химерний, мінливий та неповторний світ сучасних українських художників. Цей світ Інститут не втомлюється показувати усім, хто хоче його побачити.
Залишається тільки побажати нам самим, щоб кількість українських шанувальників модерного мистецтва так само зростала і якісно, як це відбувається у середовищі митців. Адже кожна нація пишається не лише власним культурним надбанням, але й культурою споживачів цього надбання...
Виставка триватиме до 31 травня.