«Народ потішив нас більше, ніж вожді!»
З відгуків читацького форуму

Сюрприз ЦВК у вікенд 10-11 листопада
Лідери опозиції напередодні вихідних днів – 10 та 11 листопада – оголосили, що вони виробляють спільне рішення подальших дій, які озвучать народові України на мітингу біля ЦВК 12 листопада. Закликали людей прибути на цей мітинг. Уся країна з нетерпінням очікувала аналізу поточного моменту і планів конкретних дій об’єднаної опозиції.
Як відомо, результати виборів ЦВК мали повідомити 12 листопада. Але в суботу, 10 листопада, трапилося несподіване: ЦВК швиденько оголосила результати виборів у мажоритарних округах, за винятком п’яти проблемних, результати яких, нібито, встановити не можна. Протокол підписали всі члени ЦВК. Лише 5 членів від опозиції висловили «окрему думку», що суті не міняє: результати виборів оголошені. ЦВК зрадила народ, тому що, як свідчать юристи, вона мала законне право сама перерахувати первинні бюлетені дільниць, де насправді перемогли кандидати від опозиції. Очевидний висновок: могла, але не зробила цього, бо хтось цього не дозволив. Всім зрозуміло, хто: адміністрація Президента.
Найнесподіванішим виявилося те, що під час оголошення в приміщенні ЦВК не виявилося нікого з лідерів опозиції. (?!) Це перше питання без відповіді. Чому їх там не було? Чому в аналогічній ситуації 2004 р. билися – в прямому і переносному сенсі – представники обох протидіючих таборів, а цього разу – «несподіванка»? Чому в ЦВК перебував лише Микола Булатецький – один із депутатів проблемних округів (Черкаси), у якого вкрали 12 тис. голосів. Проте в достатній кількості були представники Партії регіонів. Пан Микола звернувся в розпачі до лідерів: «Яценюк, Тягнибок, Кличко! Де ви?! Чому ви не тут? Чому ви мене не підтримуєте?» Лише згодом з’явився від об’єднаної опозиції Сергій Пашковський, який, замість підтримки, почав пана Миколу... вгамовувати.
Отже, для народу це одне з основних питань: чому при наявності очевидної звинувачувальної бази ні опозиція, ні опозиційні члени ЦВК не відвойовують ЗАРАЗ, ТЕПЕР, У ЦІ ДНІ, бодай, п’ять своїх очевидних мандатів? Найпростіша здогадка (але не відповідь): поспішне оголошення результатів у сотий раз продемонструвало підступність Банкової і нездатність опозиції миттєво реагувати, діяти в певній ситуації. Бо не можна повірити, що це знову свідомо.

Анатолій Шевченко зі Запорізької обл. – кандидат у депутати від «УДАРу», округ № 79, на фоні свого звернення до працівників міліції.  Мітинг 12 листопада, Київ	Листівка «Юля – мій президент», яку під час мітингу прикріпив на намет юнак з Одеської області

Мітинг 12 листопада: низка чергових запитань...

Перебувала там від початку до кінця, слідкуючи за реакцією людей під час виступів лідерів (що було видно навіть по обличчях). Особисто чула враження людей, якими вони ділилися одне з одним.
Отже, о 18 годині народу зібралося значно більше, ніж це було на першому, початковому мітингу, який опозиція оголосила безтерміновим. Міліція стояла в оточенні, але однією шеренгою, а не загонами. Вражало розмаїття прапорів трьох політичних сил: ОО «Батьківщина», ВО «Свобода», «УДАРу». Оглядаю своє оточення на мітингу. Здебільшого, люди старшого віку та молодь. Поряд – молодий хлопець з іміджем «Кембрідж» у вишуканому костюмі з краваткою. А ще – інтелігентного вигляду жіночки пенсійного віку з інтелектуальним виразом на обличчях тримають прапори ОО «Батьківщина». Коли я фотографувала одну з них із плакатиком – портретами Тимошенко та Луценка – інша ввічливо запитала: «Пробачте мені, але покладіть руку на серце і скажіть правду: за кого ви голосували?» Їй здалося, що я від ПР відслідковую, фотографуючи, обличчя активістів опозиції».
Ще до виступу лідерів учасників мітингу інформували учасники невідомого мені гурту з Волині, які речитативом – під ритм стилю «реп» – розповідали про сьогоднішню ситуацію в країні.
Це найбільш вразлива та дохідлива політично-пропагандистська форма, випробувана ще на «Майдані-2004»? Лиш одна цитата:
«А що ми маємо на даний час?
Вандали
Україну розірвали
Для своїх особистих потреб
Майно про... ли
Народ посварили,
Порізнили,
Ідеали свої нам втолкували...
Потемніло, потемніло
Україну розірвали...»
Попередньо від об`єднаної опозиції виступила Олександра Кужель, нагадавши про те, що Юля 15-й день голодує. Поряд – лише один намет від Батьківщини. Читаю плакат, прикріплений на ньому, який потішив несказанно. Це звернення до міліції – бути з народом, не виконувати злочинних наказів свого начальства – підписано колишнім офіцером МВС, нинішнім кандидатом у депутати від «УДАРу» в 79 окрузі в Запорізькій обл. – Шевченком Анатолієм Вікторовичем (див. фото). А тут і він з’явився. Охоче відповів на мої запитання. В нього теж вкрав голоси провладний опонент. Пан Шевченко розповів про фальсифікації, про те, що в Києві вже три дні на цьому Майдані, приїхав почути наказ лідерів із перших уст, а не з медійних джерел. Пан Анатолій казав, що теж збирає факти фальсифікацій. Зокрема, побував в Японському посольстві та викрив факт, що 25 млн. дол., які виділені Україні на екологію, згідно з Кіотським протоколом, влада використала на вибори, тобто, не за призначенням.
До намету підходить хлопчина і прикріплює при вході в намет очевидно щойно написану на коліні – на аркуші зі шкільного зошита – листівку: «Юля – мій президент. Одеська обл., Бартський р-н, с. Кармалюківка. За – Юлю!»

І що ми почули...

Першим виступив Турчинов, як голова центрального штабу опозиції, який – поряд із критичними оцінками влади – звернувся до Юлії Тимошенко із закликом припинити голодування. Далі – виступ голови ради об’єднаної опозиції «Батьківщина» Арсенія Яценюка. Він патетично оголосив, що всі троє – ОО «Батьківщина», ВО «Свобода», «УДАР» – вперше підписали спільний документ. Ось-ось, думалося, піде чіткий перелік пунктів плану, що робитимуть, до чого закликають народ, який готовий відгукнутися на заклик. Але перелік пунктів не було названо, почався потік викривальних, але вже відомих фраз на адресу злочинної влади, яка вкрала багатства, надра, гроші країни, а тепер вкрала і наші голоси. Правда, сказав, що будуть боротися, щоб повернути вкрадені голоси через суди, дійдуть, як треба буде, аж до Європейського. А також – будуть боротися в новій Верховній Раді за відставку В. Януковича, М. Азарова та генерального прокурора – В. Пшонки.
Олега Тягнибока зустріли більш голосними оплесками. Він володіє більш гучним ораторським тембром голосу, більш влучними та категоричними визначеннями, але, але... Знову та сама мітингова риторика. Де конкретика про план дій? Оголошують виступ представника від «УДАРу». Не почувши слово «представник», всі пожвавішали, бо хотіли почути Віталія Кличка. А виступив Валентин Наливайко, екс-голова СБУ, нині – депутат, що пройшов за списком «УДАРу» і який заміняє Кличка на всіх медіа-форумах. Не додав «жару» та ясності щодо планів і Борис Тарасюк, який коротко сказав про ставлення до наших виборів міжнародної громадськості, Європи та держдепартаменту США. На закінчення відомий у Києві тележурналіст, директор опозиційного каналу ТВІ, який влада продовжує відключати від користувачів, нині депутат від «Батьківщини» – Микола Княжицький. (Підтверджую: по приїзді в Київ лише тиждень могла дивитися улюблений ТВІ, потім вже третій тиждень читаю: «Ви не підписані на цей канал». Скоріш за все, оператор, що транслює TV у нашому районі, відключив цей канал на догоду владі). Княжицький, як професійний журналіст, образно розкритикував владу та її фальсифікації. Правда, додав, що не лише 5 мандатів у проблемних округах вкрали, а ще 11 – в інших. Не зрозуміло: чому замість загальних слів не назвати прізвища всіх 11-ти, які так само боролися, терпіли наругу «Беркуту», очевидні крадіжки на очах у всіх, знущання. Люди мають знати своїх героїв.
На завершення запросили на наступний мітинг... аж 17 грудня біля Верховної Ради, в день початку роботи нової ВР Сьомого скликання, щоб «дати наказ народним депутатам»...
Прозвучав державний гімн і – тиша... Люди стоять розгублені. Якась жіночка голосно: «Оце і все? А що ж нам робити?» Розходилися повільно. То там, то тут: «Здали!» «Юлі немає, нема кому людей організувати».
«На Майдані пил спадає,
Замовкає річ.
Вечір.
Ніч».

Постмітингові оцінки
У ніч з 12 на 13 листопада на телеканалах та сьогодні вранці на Інтернет-сайтах, форумах триває обговорення всього того, чого не почули від лідерів опозиції: що вони будуть робити, прийшовши до Верховної Ради. Так, оголошено, що вибори не визнають, а що далі?
Виявляється, що опозиція обрала шлях правової, юридичної боротьби проти фальсифікаторів. На відмову від депутатських мандатів не пішли, бо цього влада і чекала. Досвід опозиції в Білорусі показав, що відмова від мандатів хибна. Сказано, що опозиція має 54 доказових бази, щоб довести в судах фальсифікації влади та покарати винних у 54 округах. Отже, найбільша інтрига – чи згодиться опозиція робити перевибори в 5-ти округах, як це пропонує влада, і то лише в березні місяці 2013 р? Противники ідеї – йти через суди – кажуть, що це може тягнутися до безкінечності. Голова Радикальної партії – Олег Ляшко – сказав, що в Європейському суді за його позивом 8 років тривала тяганина. Він розкритикував на передачі «Свобода слова» опозицію, яка, за його словами, бездарно оголосила «перерву революції» – як перерву на обід. А конкретних вождів невтомний опозиціонер критикував за те, що вони самі не пішли на мажоритарні округи, а «сховалися в списках».
Шквал критики опозиції на форумах продовжується. Оцінки протилежні. Більшість критикує опозицію та окремих її лідерів. Говорять, що «Парламентським методом владу не змінити. Це може зробити лише загальноукраїнська акція протесту. Але нема таких лідерів, яким би народ повірив, і все повторюється спочатку, як було з мовою, законом про вибори та ін.».
Критикують Віталія Кличка, який у цей відповідальний час не вийшов до людей, а полетів спочатку до Німеччини – підтримати брата, а потім, нібито, до Америки. Захисники кажуть, що в його перемовинах із Заходом більше користі буде. (Аби-то знаття, з ким і як він перемовляється). Олесь Доній, який самотужки виборов мандат на «мажиротарці», заявив, що потрібне очищення і опозиції. Особисто підтримую його повністю. Якщо покаються, визнають помилки, якщо продемонструють відмову від власних інтересів в ім’я людей, то повернуть народові надію і довіру. До речі, Анатолій Гриценко, партія якого – «Громадянська позиція» – ввійшла до ОО «Батьківщина», спільний документ опозиції від 12 листопада не підписав.
Знаючі люди кажуть, що в Інтернет критику «вкидає» влада. І цьому не можна не повірити. Інформаційна боротьба загострюється і в суспільних мережах. Біда, що там не можна відслідкувати, хто від кого «вкидає».
Є й ті, хто на форумах захищає опозицію: «Наразі дії опозиції – це максимум, на що можна погодитися». «Не панікуйте! Опозиція робить все можливе в цій ситуації!»

Лідери до іспиту не підготувалися: оцінка – «двійка»!
І на завершення, в чому переконана напевно: лідери опозиції на мітингу в понеділок виступили непідготованими. Вони мусіли б виступити з ПОЯСНЕННЯМИ своїх дій, а скористалися лише мітинговими заготовками плюс краплинки фактажу. Вони не зуміли пояснити людям, чому вони обирають саме шлях правової боротьби. А пояснення могли би бути дуже переконливими та відвертими.
Люди хотіли зрозумілих, простих пояснень, що опозиція планує робити. Адже перед ними стояли не тільки журналісти та користувачі Інтернету, а прості люди. На жаль, люди не почули конкретних відповідей на найгостріші питання. Не відчули бажання на ділі захищати вкрадені результати виборів – захищати до останнього округу, дільниці, до останнього голосу кожного українця. Не почули зізнання в помилках у передвиборчій кампанії та під час її проведення. Правдою народ напевно «підкупили б». Адже успішні світові лідери, що вивели свої країни на прогресивний шлях, РОЗ’ЯСНЮВАЛИ ЛЮДЯМ свої дії (М. Ганді, Л. Валенса, автор польських реформ Лешек Бальцерович).
Наразі не залишається нічого іншого, як підтримати опозицію, вимагаючи від неї звітів, покаяння, чесності. Іншого виходу немає.
P. S. Додаю інформацію про округи, де вкрадені голоси опозиції.
Залишились без депутатів кляті «проблемні» округи № 94, № 132, № 197, № 223, № 194.
Але всі чомусь мовчать про «список Данилюка» (організація «Спільна справа»), округи зі сфальшованими результатами волевиявлення громадян: № 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 64, 66, 70, 87, 92, 93, 96, 100, 120, 141, 146, 147, 149, 155, 182, 185, 188, 190, 193, 195, 196, 199, 210. Загалом – 31 округ. Та ще у 4-х в опозиціонерів була відібрана перемога в округах: № 11, № 14, № 90, №184.
Всі опозиціонери загалом втратили 40 мандатів!
Чому мовчите, панове журналісти?

13 листопада 2012 р.
Лідія Корсун, Київ.  Фото автора та з Інтернет-видань