Під час Помаранчевої революції народилося принизливо-насмішкувате прізвисько «Підрахуй», яке моментально стало всенародно знаменитим. Ним обізвали тодішнього голову ЦВК Сергія Ківалова, який так зумів «підрахувати» результати виборів Президента України-2004, що оголосив переможцем Віктора Януковича.

Минули роки. Здавалося, що те прізвисько, як і феномен фальсифікаторського «підрахуйства», відійшли в минуле, стали надбанням історії. Однак фінал парламентських виборів-2012 довів: різноманітні «підрахуї» не тільки живі, але й знову підняли голови та безкарно, при повному потуранні влади, під захистом міліції та спецпідрозділу «Беркут», творять свої фальсифікації, спотворюючи волю виборців. За 100 метрів від місця, де я пишу ці рядки, пізно ввечері 5 листопада, під стінами ЦВК триває мітинг протесту опозиції проти фальсифікації. Колись із такого мітингу у 2004 році починався Майдан. Відчайдушна боротьба за голоси набирає обертів і загострюється…

Типова вкинута пачка бюлетенів, що видає фальсифікаторів із головою

Підсумки голосування

за партійними списками – за крок до оголошення остаточного результату
Боротьба за спірні округи триває, але тим часом продовжується і підрахунок голосів з електронних протоколів та їх паперових оригіналів з мокрими печатками. На цей момент підсумки виглядають так:
Помітних змін у результатах партій не відбулося. Але на питання – чому таким високим виявився урожай голосів у Партії регіонів – почали надходити деякі відповіді. Сутність їх приблизно така: на Донбасі та у інших, контрольованих владою областях, явка виборців була невисокою. От за них і «проголосували» потрібним владі чином місцеві умільці, а слухняні «підрахуї» зробили вигляд, що не помічають складених у пачки бюлетенів, де однаковим стилем були проставлені «галочки» біля рядка з позначкою ПР.
Отже залишається невідомою справжня кількість голосів «за» ПР, хоча у анналах ЦВК та в історії парламентських виборів в Україні залишиться офіційна цифра – шість із «хвостиком» мільйонів голосів на підтримку партії влади.

Як голосувала українська діаспора?

Очікувано найбільшу підтримку отримала партія – ВО «Свобода» – за її чітку проукраїнську позицію. Друге місце – Партії регіонів – зрозуміло, дала, здебільшого, українська діаспора в Росії та деяких інших країнах СНД. Але симптоматично, що ВО «Батьківщина» поступилася «УДАРу» – тут і голоси українців із СНД, тут і момент спаду симпатій до ненаціоналістичної, неідеологічної партії ВО «Батьківщина» за умов виходу на авансцену української політики партії свободівців.

Політична географія України

За підсумками голосування в різних регіонах країни – і за партії і за мажоритарників – можна вималювати території впливу різних політичних сил. Партія регіонів є лідером електоральної підтримки в Криму, дев’яти областях та місті Севастополі.
Так, у Криму ПР набрала понад 52%, а в десяти мажоритарних округах перемогли дев’ятеро регіоналів, десятий переможець – відомий кримський бізнесмен та багаторічний депутат ВР – Лев Миримський – йшов від партії «Союз», що є також сателітом ПР.
У Донецькій області ПР має 65% і суцільний тріумф регіоналів-мажоритарників – у двадцять одному окрузі перемогли висуванці ПР (за допомогою фальсифікаторів?), не залишивши шансів нікому.
У Луганській області ПР має 57%, а по мажоритарці перемогли 9 регіоналів і 2 самовисуванці, один з яких покинув лави ПР перед виборами, ображений, що його не включили у виборчий список ПР.
В Одеській ПР має майже 42%, а по мажоритарці перемогли 7 регіоналів, 3 самовисуванці – серед яких і відомий Давид Жванія – а також – екс-губернатор С. Гриневецький від Народної партії Литвина.
У Харківській ПР має майже 41%, а у всіх 14-ти мажоритарних округах перемогли регіонали.
У Миколаївській ПР має майже 41%, у п’яти мажоритарних округах перемогли регіонали, а в одному – висуванець від ОО «Батьківщина».
У Запорізькій ПР має майже 41%, 8 мажоритарників-регіоналів та одного переможника-самовисуванця.
У Дніпропетровській ПР має майже 36%, 16 мажоритарників-регіоналів та одного переможника-самовисуванця.
У Закарпатській ПР має майже 31%, а мажоритарні округи поділили між собою – три на три – ПР та партія Віктора Балоги «Єдиний центр». Що цікаво, цими трьома переможцями від «ЄЦ» стали сам Віктор Балога, його рідний брат Павло та двоюрідний брат – Василь Петьовка. Ще один брат Балоги програв, а то ми мали б усю сім’ю фактичного володаря Закарпаття у Верховній Раді.
У Херсонській ПР має майже 30%, трьох мажоритарників-регіоналів, одного самовисуванця, та одного «ударівця».
У Севастополі ПР має майже 47% та двох регіоналів-мажоритарників, одним із яких є печально відомий автор «мовного закону» – Вадим Колесніченко.
Таким ось чином виглядає майже половина України, де домінує Партія регіонів та її представники. Зайве говорити, що глави адміністрацій – обласних та районних – там також поставлені В. Януковичем. Відсоток українства в цих регіонах мінімальний, і вони наразі є українськими тільки формально. Роботи там українським патріотам – непочатий край.
Сектор опозиційного впливу такий: у 11-ти областях та у Києві переважний вплив ОО «Батьківщини», на Львівщині домінує ВО «Свобода». Як бачимо, партія В. Кличка «УДАР» поки що жодної області не підкорила, в більшості регіонів займає друге-третє-четверте місця.
В ОО «Батьківщини» найбільше переможців-мажоритарників у Києві – 10, серед них і В. Яворівський, К. Ляпіна, С. Терьохін, В. Ар’єв, В. Бондаренко, О. Бригинець інші, на Львівщині – семеро, Івано-Франківщині – четверо, на Тернопіллі та Сумщині – по троє, в інших – по 1-2 переможці-мажоритарники.
У ВО «Свободи» переможці-мажоритарники розподілилися так: на Львівщині їх четверо – Ірина Сех, Юрій Михальчишин, брат Олега Тягнибока – Андрій – та знаменита і харизматична Ірина Фаріон, яка перемогла «ударівця» Березюка (що здобув друге місце) з розгромним рахунком 68% на 16,68%.
У Києві їх наразі двоє (суперечки за результат ще не закінчені остаточно), серед них – син видатного режисера і «свободівця» Юрія Іллєнка – Андрій. До речі, 25-річний Андрій Іллєнко стає наймолодшим депутатом цього скликання.
На Тернопіллі також двоє мажоритарників-«свободівців» перемогли, серед них і голова облради – Олексій Кайда.

Самовисуванці-переможці

А ось проти окремих самовисуванців-важковаговиків і свободівцям, і БЮТівцям доводилося важко. Так на Вінниччині Петро Порошенко переконливо переміг «свободівця» Базелюка (що зайняв друге місце) – 71,52% проти 9,12%. На Хмельниччині банкір і нардеп Сергій Буряк подолав бютівця В. Сидора – 42,65% на 38,11%. На Житомирщині досвідчений генерал і нардеп В. Розвадовський здолав молодого юриста-свободівця Сидора Кізіна – 47,79% на 22, 03%. На Волині нафто-бізнесмен Ігор Єремеєв обійшов бютівця А. Грицюка – 48,5% на 30,39%.
А на Івано-Франківщині знаменитий самовисуванець-опозиціонер Олесь Доній, якого ВО «Батьківщина» так і не висунула від себе, принципово переміг офіційного висуванця цієї партії, такого собі бютівця О. Левицького – 43,95% на 27, 69%.
У деяких округах вірогідні переможці були настільки явно прораховані, що опозиціонери там взагалі нікого не виставляли. Тому екс-помічник Кучми – Олександр Волков (який колись організовував ручне управління Верховною Радою, за що й заслужив прізвисько «Директор парламенту») на Сумщині – та мільярдер – Костянтин Жеваго на Полтавщині – перемогли, не маючи в суперниках ні бютівця, ні свободівця.
Також перемагали опозиціонерів і відомі мажоритарники, яких висунули певні неопозиційні партії. Так, син колишнього голови СБУ Леоніда Деркача – регіонал Андрій (володар телеканалу «Ера») – переміг на Сумщині свободівця А. Семеніхіна, скандально відомий Олег Ляшко з вилами напоготові переміг бютівця Неволько, головний «підрахуй» – регіонал Ківалов – в Одесі переміг бютівця В. Усова, а нинішній голова Верховної Ради – В. Литвин – на Житомирщині з трикратною перевагою здолав бютівця Віталія Француза, доводячи, що «країні ще потрібен Литвин».
Проте і опозиціонери на низці округів впевнено перемагали як представників влади, так і їхніх сателітів – комуністів, соціалістів, литвинівців тощо. Можна сказати, що до нинішнього складу Верховної Ради потрапило чимало вже відомих імен, як від влади, так і від опозиції, та й через механізм самовисування.

А хто ж не потрапив?

Однак низка відомих осіб, серед них і політиків, які не одне скликання просиділи у Верховній Раді України, до нинішнього її складу не змогли втрапити.
Так, у Києві висувалися на одному 223-му окрузі і програли свободівцю український патріот Степан Хмара і антиукраїнець Олесь Бузина (автор пасквілів про Тараса Шевченка та інших), тележурналістка Наталія Розинська – громадянська дружина майора Мельниченка, та екс-заступниця міністра культури, скандально відома керівниця Києво-Печерської лаври – Вікторія Ліснича.
У 221-му столичному окрузі синові покійного демократа Олександра Ємця – бютівцеві Леоніду – програли екс-депутати Василь Горбаль (екс-губернатор Львівщини), Олександр Гудима та Геннадій Балашов (автор слогана «За красиву Україну»), член команди Черновецького – Алла Шлапак.
У 218 окрузі тележурналістові – бютівцю В. Ар’єву – програли одразу троє екс-депутатів – соратник Ющенка О. Третьяков, нашоукраїнець і екс-губернатор Полтавщини – Валерій Асадчев та бізнесмен, депутат Київради – Лев Парцхаладзе, який давно й безуспішно намагається пробитися у парламент.
Принизливу поразку від бютівця О. Бригинця на 217 окрузі Києва отримали колишній кандидат у Президенти України, відомий економіст та екс-віце-прем’єр Володимир Лановий, популярний політолог Вадим Карасьов, екс-міністр В. Гуреєв та екс-нардеп О. Габер – кожен із них отримав результат біля 2% проти майже 32% Бригинця.
На 215 окрузі Андрій Іллєнко з невеликою перевагою близько 190 голосів, але все ж-таки здолав могутнього секретаря Київради, володарку мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» – Галину Герегу, яка не боролася за перерахунок і поступилася Андрієві. Пані Галину може втішити й те, що вона залишається на своїй впливовій посаді, а також те, що її чоловік нині обрався депутатом в одному зі сільських округів Західної України.
Знаменитого екс-секретаря Київради і праву руку Л. Черновецького – легендарного «Олесика» Довгого – сенсаційно переміг не широко відомий політолог – «ударівець» В. Чумак. Це тим більш вражає, що О. Довгий не один рік «втоптував» цей округ, готуючи там свій тріумф. Не вийшло. І пайки люди брали, і за тонометри дякували, а за Олесика не проголосували – що значить мати на собі чавунну тінь свого екс-шефа Черновецького, котрого Київ ненавидить усіма фібрами своїх душ.
Міліціонер В. Ярема позбавив шансу отримати мандат цікаву жінку – адвоката Тетяну Монтян та самого Тараса Чорновола.
На Київщині регіонал-кіннозаводчик Олександр Онищенко з трикратною перевагою переміг двічі спікера Олександра Мороза, якому не допомогло, що сам він родом із цих місць.
На Житомирщині регіонал В. Журавський переміг Оксану Білозір та екс-міністра О. Баранівського. Там же, у Бердичеві, депутат Анжеліка Лабунська перемогла таких відомих чоловіків та депутатів, як нашоукраїнець Павло Жебрівський (у його колишньому окрузі) та екс-генпрокурор – Святослав Піскун.
Також програли: на Вінниччині екс-голова Верховного суду, екс-бютівець Василь Онопенко, в Чернівецькій області – космонавт та екс-нардеп Леонід Каденюк, на Львівщині – чотирикратний чи п’ятикратний нардеп Тарас Стецьків, тележурналістка Тетяна Чорновол, яка прославилася тим, що цього літа проникла на територію Межигір’я, посоромивши усю охорону цього маєтку Януковича, відома лікар-травниця (фітотерапевт) Наталія Зубицька, письменник Василь Шкляр, екс-нардеп та посол в Канаді – Ігор Осташ.
Ці приклади можна продовжувати. Щодо одних невдах можна сказати – слава Богу, що не стали депутатами, щодо інших – серединка-наполовинку, а ось декотрих жаль – вони могли б ще прислужитися своїм досвідом, авторитетом та чіткою проукраїнською позицією. Це, передусім, стосується таких осіб, як Степан Хмара, Ярослав Кендзьор, Тарас Стецьків, Володимир Філенко, деяких інших.
Однак, люди обирали, і тільки час розсудить – кого вони обрали і ким себе показали – розумними виборцями чи не дуже.

Феномен журналістів кримінальної зовнішності

Специфікою цієї виборчої кампанії було те, що багатьма партіями та мажоритарниками використовувалася технологія залучення псевдо-журналістів. Використовуючи положення закону про те, що на дільниці, окрім членів комісії, спостерігачів та представників партій і кандидатів, можуть ще перебувати журналісти, такі посвідчення масово робилися для команд своїх бойовиків. Особливо прогриміли бойовики-«журналісти» мажоритарника В. Пилипишина, який на столичному окрузі затято б’ється за результат зі свободівцем. Ось кого привела команда Пилипишина під стіни дільниці:

Що обнуляти?

Ідея опозиції останніх двох днів – чи не варто обнулити списки, відмовитися увійти до Верховної Ради України, допоки не будуть справедливо пораховані спірні округи? Ідея ризикована, бо може привести до того, що єдиним легітимно обраним представником вищої влади в Україні опиниться Президент В. Янукович. Він не буде вмовляти увійти до парламенту депутатів, половину з яких складають його політичні опоненти, а то й прямі вороги.
На момент написання цього матеріалу, 5 листопада, увесь день опозиція мітингує, «Беркут» її тіснить і оточує, люди стягуються під ЦВК на підтримку.
Ще раз повторю – так колись починався Майдан – із протестів проти фальсифікації виборів.
Фальсифікації на цій кампанії є явними і численними. «Підрахуї» – нахабними і злочинними. Але, в цілому, умонастрої народу вже інші, ніж восени 2004 року. Боюся, що на другий Майдан нині людей не скликати. Проте протестувати треба – як казали класики громадянського опору – за нашу і вашу Свободу. А там – як Бог дасть і люди зроблять.

5 листопада 2012 року
Віктор Рибаченко, Київ.