rss
06/02/2018
EN   UA

Рубрики

Громадський календар
Новини
Українське Чикаго  
У фокусі – Америка  
Полiтика
Інтерв’ю  
Репортаж  
Культура
Наша Історія
Наука
Проблема
Спорт  
Здоров’я  
Чоловіча сторінка  
Берегиня
Це цікаво  
Подорожі  
Пам’ять
Організації, установи, товариства  
Діаспора  
Поради фахівців  
Автосвіт  
Гороскоп  
За листами наших читачів  
English

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#329

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Вибори \ Фінал виборів: реанімація «підрахуїв» та відчайдушна боротьба за голоси
   Title
   

Під час Помаранчевої революції народилося принизливо-насмішкувате прізвисько «Підрахуй», яке моментально стало всенародно знаменитим. Ним обізвали тодішнього голову ЦВК Сергія Ківалова, який так зумів «підрахувати» результати виборів Президента України-2004, що оголосив переможцем Віктора Януковича.

Минули роки. Здавалося, що те прізвисько, як і феномен фальсифікаторського «підрахуйства», відійшли в минуле, стали надбанням історії. Однак фінал парламентських виборів-2012 довів: різноманітні «підрахуї» не тільки живі, але й знову підняли голови та безкарно, при повному потуранні влади, під захистом міліції та спецпідрозділу «Беркут», творять свої фальсифікації, спотворюючи волю виборців. За 100 метрів від місця, де я пишу ці рядки, пізно ввечері 5 листопада, під стінами ЦВК триває мітинг протесту опозиції проти фальсифікації. Колись із такого мітингу у 2004 році починався Майдан. Відчайдушна боротьба за голоси набирає обертів і загострюється…

Title   

 Типова вкинута пачка бюлетенів,
що видає фальсифікаторів із головою

 

Підсумки голосування

за партійними списками – за крок до оголошення остаточного результату
Боротьба за спірні округи триває, але тим часом продовжується і підрахунок голосів з електронних протоколів та їх паперових оригіналів з мокрими печатками. На цей момент підсумки виглядають так:
Помітних змін у результатах партій не відбулося. Але на питання – чому таким високим виявився урожай голосів у Партії регіонів – почали надходити деякі відповіді. Сутність їх приблизно така: на Донбасі та у інших, контрольованих владою областях, явка виборців була невисокою. От за них і «проголосували» потрібним владі чином місцеві умільці, а слухняні «підрахуї» зробили вигляд, що не помічають складених у пачки бюлетенів, де однаковим стилем були проставлені «галочки» біля рядка з позначкою ПР.
Отже залишається невідомою справжня кількість голосів «за» ПР, хоча у анналах ЦВК та в історії парламентських виборів в Україні залишиться офіційна цифра – шість із «хвостиком» мільйонів голосів на підтримку партії влади.

Як голосувала українська діаспора?

Очікувано найбільшу підтримку отримала партія – ВО «Свобода» – за її чітку проукраїнську позицію. Друге місце – Партії регіонів – зрозуміло, дала, здебільшого, українська діаспора в Росії та деяких інших країнах СНД. Але симптоматично, що ВО «Батьківщина» поступилася «УДАРу» – тут і голоси українців із СНД, тут і момент спаду симпатій до ненаціоналістичної, неідеологічної партії ВО «Батьківщина» за умов виходу на авансцену української політики партії свободівців.

Політична географія України

   Title
   

За підсумками голосування в різних регіонах країни – і за партії і за мажоритарників – можна вималювати території впливу різних політичних сил. Партія регіонів є лідером електоральної підтримки в Криму, дев’яти областях та місті Севастополі.
Так, у Криму ПР набрала понад 52%, а в десяти мажоритарних округах перемогли дев’ятеро регіоналів, десятий переможець – відомий кримський бізнесмен та багаторічний депутат ВР – Лев Миримський – йшов від партії «Союз», що є також сателітом ПР.
У Донецькій області ПР має 65% і суцільний тріумф регіоналів-мажоритарників – у двадцять одному окрузі перемогли висуванці ПР (за допомогою фальсифікаторів?), не залишивши шансів нікому.
У Луганській області ПР має 57%, а по мажоритарці перемогли 9 регіоналів і 2 самовисуванці, один з яких покинув лави ПР перед виборами, ображений, що його не включили у виборчий список ПР.
В Одеській ПР має майже 42%, а по мажоритарці перемогли 7 регіоналів, 3 самовисуванці – серед яких і відомий Давид Жванія – а також – екс-губернатор С. Гриневецький від Народної партії Литвина.
У Харківській ПР має майже 41%, а у всіх 14-ти мажоритарних округах перемогли регіонали.
У Миколаївській ПР має майже 41%, у п’яти мажоритарних округах перемогли регіонали, а в одному – висуванець від ОО «Батьківщина».
У Запорізькій ПР має майже 41%, 8 мажоритарників-регіоналів та одного переможника-самовисуванця.
У Дніпропетровській ПР має майже 36%, 16 мажоритарників-регіоналів та одного переможника-самовисуванця.
У Закарпатській ПР має майже 31%, а мажоритарні округи поділили між собою – три на три – ПР та партія Віктора Балоги «Єдиний центр». Що цікаво, цими трьома переможцями від «ЄЦ» стали сам Віктор Балога, його рідний брат Павло та двоюрідний брат – Василь Петьовка. Ще один брат Балоги програв, а то ми мали б усю сім’ю фактичного володаря Закарпаття у Верховній Раді.
У Херсонській ПР має майже 30%, трьох мажоритарників-регіоналів, одного самовисуванця, та одного «ударівця».
У Севастополі ПР має майже 47% та двох регіоналів-мажоритарників, одним із яких є печально відомий автор «мовного закону» – Вадим Колесніченко.
Таким ось чином виглядає майже половина України, де домінує Партія регіонів та її представники. Зайве говорити, що глави адміністрацій – обласних та районних – там також поставлені В. Януковичем. Відсоток українства в цих регіонах мінімальний, і вони наразі є українськими тільки формально. Роботи там українським патріотам – непочатий край.
Сектор опозиційного впливу такий: у 11-ти областях та у Києві переважний вплив ОО «Батьківщини», на Львівщині домінує ВО «Свобода». Як бачимо, партія В. Кличка «УДАР» поки що жодної області не підкорила, в більшості регіонів займає друге-третє-четверте місця.
В ОО «Батьківщини» найбільше переможців-мажоритарників у Києві – 10, серед них і В. Яворівський, К. Ляпіна, С. Терьохін, В. Ар’єв, В. Бондаренко, О. Бригинець інші, на Львівщині – семеро, Івано-Франківщині – четверо, на Тернопіллі та Сумщині – по троє, в інших – по 1-2 переможці-мажоритарники.
У ВО «Свободи» переможці-мажоритарники розподілилися так: на Львівщині їх четверо – Ірина Сех, Юрій Михальчишин, брат Олега Тягнибока – Андрій – та знаменита і харизматична Ірина Фаріон, яка перемогла «ударівця» Березюка (що здобув друге місце) з розгромним рахунком 68% на 16,68%.
У Києві їх наразі двоє (суперечки за результат ще не закінчені остаточно), серед них – син видатного режисера і «свободівця» Юрія Іллєнка – Андрій. До речі, 25-річний Андрій Іллєнко стає наймолодшим депутатом цього скликання.
На Тернопіллі також двоє мажоритарників-«свободівців» перемогли, серед них і голова облради – Олексій Кайда.

Самовисуванці-переможці

А ось проти окремих самовисуванців-важковаговиків і свободівцям, і БЮТівцям доводилося важко. Так на Вінниччині Петро Порошенко переконливо переміг «свободівця» Базелюка (що зайняв друге місце) – 71,52% проти 9,12%. На Хмельниччині банкір і нардеп Сергій Буряк подолав бютівця В. Сидора – 42,65% на 38,11%. На Житомирщині досвідчений генерал і нардеп В. Розвадовський здолав молодого юриста-свободівця Сидора Кізіна – 47,79% на 22, 03%. На Волині нафто-бізнесмен Ігор Єремеєв обійшов бютівця А. Грицюка – 48,5% на 30,39%.
А на Івано-Франківщині знаменитий самовисуванець-опозиціонер Олесь Доній, якого ВО «Батьківщина» так і не висунула від себе, принципово переміг офіційного висуванця цієї партії, такого собі бютівця О. Левицького – 43,95% на 27, 69%.
У деяких округах вірогідні переможці були настільки явно прораховані, що опозиціонери там взагалі нікого не виставляли. Тому екс-помічник Кучми – Олександр Волков (який колись організовував ручне управління Верховною Радою, за що й заслужив прізвисько «Директор парламенту») на Сумщині – та мільярдер – Костянтин Жеваго на Полтавщині – перемогли, не маючи в суперниках ні бютівця, ні свободівця.
Також перемагали опозиціонерів і відомі мажоритарники, яких висунули певні неопозиційні партії. Так, син колишнього голови СБУ Леоніда Деркача – регіонал Андрій (володар телеканалу «Ера») – переміг на Сумщині свободівця А. Семеніхіна, скандально відомий Олег Ляшко з вилами напоготові переміг бютівця Неволько, головний «підрахуй» – регіонал Ківалов – в Одесі переміг бютівця В. Усова, а нинішній голова Верховної Ради – В. Литвин – на Житомирщині з трикратною перевагою здолав бютівця Віталія Француза, доводячи, що «країні ще потрібен Литвин».
Проте і опозиціонери на низці округів впевнено перемагали як представників влади, так і їхніх сателітів – комуністів, соціалістів, литвинівців тощо. Можна сказати, що до нинішнього складу Верховної Ради потрапило чимало вже відомих імен, як від влади, так і від опозиції, та й через механізм самовисування.

А хто ж не потрапив?

Однак низка відомих осіб, серед них і політиків, які не одне скликання просиділи у Верховній Раді України, до нинішнього її складу не змогли втрапити.
Так, у Києві висувалися на одному 223-му окрузі і програли свободівцю український патріот Степан Хмара і антиукраїнець Олесь Бузина (автор пасквілів про Тараса Шевченка та інших), тележурналістка Наталія Розинська – громадянська дружина майора Мельниченка, та екс-заступниця міністра культури, скандально відома керівниця Києво-Печерської лаври – Вікторія Ліснича.
У 221-му столичному окрузі синові покійного демократа Олександра Ємця – бютівцеві Леоніду – програли екс-депутати Василь Горбаль (екс-губернатор Львівщини), Олександр Гудима та Геннадій Балашов (автор слогана «За красиву Україну»), член команди Черновецького – Алла Шлапак.
У 218 окрузі тележурналістові – бютівцю В. Ар’єву – програли одразу троє екс-депутатів – соратник Ющенка О. Третьяков, нашоукраїнець і екс-губернатор Полтавщини – Валерій Асадчев та бізнесмен, депутат Київради – Лев Парцхаладзе, який давно й безуспішно намагається пробитися у парламент.
Принизливу поразку від бютівця О. Бригинця на 217 окрузі Києва отримали колишній кандидат у Президенти України, відомий економіст та екс-віце-прем’єр Володимир Лановий, популярний політолог Вадим Карасьов, екс-міністр В. Гуреєв та екс-нардеп О. Габер – кожен із них отримав результат біля 2% проти майже 32% Бригинця.
На 215 окрузі Андрій Іллєнко з невеликою перевагою близько 190 голосів, але все ж-таки здолав могутнього секретаря Київради, володарку мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» – Галину Герегу, яка не боролася за перерахунок і поступилася Андрієві. Пані Галину може втішити й те, що вона залишається на своїй впливовій посаді, а також те, що її чоловік нині обрався депутатом в одному зі сільських округів Західної України.
Знаменитого екс-секретаря Київради і праву руку Л. Черновецького – легендарного «Олесика» Довгого – сенсаційно переміг не широко відомий політолог – «ударівець» В. Чумак. Це тим більш вражає, що О. Довгий не один рік «втоптував» цей округ, готуючи там свій тріумф. Не вийшло. І пайки люди брали, і за тонометри дякували, а за Олесика не проголосували – що значить мати на собі чавунну тінь свого екс-шефа Черновецького, котрого Київ ненавидить усіма фібрами своїх душ.
Міліціонер В. Ярема позбавив шансу отримати мандат цікаву жінку – адвоката Тетяну Монтян та самого Тараса Чорновола.
На Київщині регіонал-кіннозаводчик Олександр Онищенко з трикратною перевагою переміг двічі спікера Олександра Мороза, якому не допомогло, що сам він родом із цих місць.
На Житомирщині регіонал В. Журавський переміг Оксану Білозір та екс-міністра О. Баранівського. Там же, у Бердичеві, депутат Анжеліка Лабунська перемогла таких відомих чоловіків та депутатів, як нашоукраїнець Павло Жебрівський (у його колишньому окрузі) та екс-генпрокурор – Святослав Піскун.
Також програли: на Вінниччині екс-голова Верховного суду, екс-бютівець Василь Онопенко, в Чернівецькій області – космонавт та екс-нардеп Леонід Каденюк, на Львівщині – чотирикратний чи п’ятикратний нардеп Тарас Стецьків, тележурналістка Тетяна Чорновол, яка прославилася тим, що цього літа проникла на територію Межигір’я, посоромивши усю охорону цього маєтку Януковича, відома лікар-травниця (фітотерапевт) Наталія Зубицька, письменник Василь Шкляр, екс-нардеп та посол в Канаді – Ігор Осташ.
Ці приклади можна продовжувати. Щодо одних невдах можна сказати – слава Богу, що не стали депутатами, щодо інших – серединка-наполовинку, а ось декотрих жаль – вони могли б ще прислужитися своїм досвідом, авторитетом та чіткою проукраїнською позицією. Це, передусім, стосується таких осіб, як Степан Хмара, Ярослав Кендзьор, Тарас Стецьків, Володимир Філенко, деяких інших.
Однак, люди обирали, і тільки час розсудить – кого вони обрали і ким себе показали – розумними виборцями чи не дуже.

Феномен журналістів кримінальної зовнішності

Специфікою цієї виборчої кампанії було те, що багатьма партіями та мажоритарниками використовувалася технологія залучення псевдо-журналістів. Використовуючи положення закону про те, що на дільниці, окрім членів комісії, спостерігачів та представників партій і кандидатів, можуть ще перебувати журналісти, такі посвідчення масово робилися для команд своїх бойовиків. Особливо прогриміли бойовики-«журналісти» мажоритарника В. Пилипишина, який на столичному окрузі затято б’ється за результат зі свободівцем. Ось кого привела команда Пилипишина під стіни дільниці:

Що обнуляти?

Ідея опозиції останніх двох днів – чи не варто обнулити списки, відмовитися увійти до Верховної Ради України, допоки не будуть справедливо пораховані спірні округи? Ідея ризикована, бо може привести до того, що єдиним легітимно обраним представником вищої влади в Україні опиниться Президент В. Янукович. Він не буде вмовляти увійти до парламенту депутатів, половину з яких складають його політичні опоненти, а то й прямі вороги.
На момент написання цього матеріалу, 5 листопада, увесь день опозиція мітингує, «Беркут» її тіснить і оточує, люди стягуються під ЦВК на підтримку.
Ще раз повторю – так колись починався Майдан – із протестів проти фальсифікації виборів.
Фальсифікації на цій кампанії є явними і численними. «Підрахуї» – нахабними і злочинними. Але, в цілому, умонастрої народу вже інші, ніж восени 2004 року. Боюся, що на другий Майдан нині людей не скликати. Проте протестувати треба – як казали класики громадянського опору – за нашу і вашу Свободу. А там – як Бог дасть і люди зроблять.

5 листопада 2012 року
Віктор Рибаченко, Київ.

Боротьба за Київ та Україну продовжується. Фрагменти з місця подій: деякі думки, реакції, дії, сподівання людей

Мітинг біля ЦВК 12 листопада: десятки запитань і жодної конкретної відповіді

Танці на граблях#2012-44 (10/31/2012)

 

Реклама

    © 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com