Організаційні помилки опозиції по мажоритарних округах

	У ніч на 27 листопада на Майдані Незалежності в Києві з’явилася військова техніка часів Другої світової війни - на честь Дня визволення України від німецько-фашистських загарбників. Танки та бронетранспортери стояли на Майдані й у день виборів. Тонкий натяк?

Аналізуючи вибори до Верховної Ради України 2012 слід зазначити, що вперше за 10 останніх років вибори знову відбувалися не тільки за партійними списками, а й за мажоритарними округами. І якщо за партійними списками опозиційні партії досягли непоганого результату і мають більше, ніж половину від 225 депутатів, то за мажоритарною системою – повний провал.
Передвиборний період дав повне уявлення про те, що в опозиції надзвичайно слабка організованість, оперативність та реакція на ситуаційний момент.
Загальновідома істина: «Вчора, сьогодні і завтра все вирішує ОРГАНІЗАЦІЯ». В опозиції вона хронічно відсутня на належному рівні. Приклади: кандидати від об’єднаної опозиції (ОО) та «Свободи», що висувалися по мажоритарних округах, не дійшли до кожного будинку, квартири, виборця (роз’яснюючими листами, особисто). Адже за списком мажоритарників в одному окрузі висувалося по 25 – 30 осіб. Багато з них були так званими «самовисуванцями» та в своїх «солодких» листівках не вказували, що насправді їх проштовхують та фінансують регіонали. Як у цій паперовій масі листівок простим людям, що не мають Інтернету, зорієнтуватися, хто є хто? При цьому, всі «ідеальні». Підтверджую, що маса людей, що прийшли 28 жовтня на дільницю, вибирали кандидата з вивішених інформаційних плакатів. Практично, як кажуть, «тикали пальцем у небо». Навіть деяких моїх колишніх колег та друзів в останній момент доводилося інформувати про кандидатів від опозиції. 13 кандидатів по 13 мажоритарних округах Києва не важко запам’ятати, якби опозиція грамотно збудувала свою агітацію. Тим більше, що серед них були відомі люди, для прикладу, В. Яворівський, О. Бригинець, В. Ар’єв, А. Іллєнко (син Юрія Іллєнка – свободівець), В. Бондаренко, Леонід Ємець (син відомого в 90-і роки рухівця та демократичного депутата ВР), Ксеня Ляпіна (від НУНСу).
На жаль, практично у всій країні в мажоритарних округах перемогли кандидати від влади. Люди справді не знали, за кого голосувати. Тому навіть у на загал опозиційних Рівненській, Чернівецькій, Житомирській, Полтавській областях пройшли в Раду депутати-регіонали. А в Київській області з 9-ти одномандатних округів у 4-х пройшли від ПР та два самовисуванці, поведінку яких важко зараз спрогнозувати. На жаль, саме це дозволить Президенту Вікторові Януковичу знову сформувати в Раді провладну більшість, яка буде слухняно тиснути на необхідні нинішньому режимові кнопки та приймати антинародні закони.
Загальний висновок експертів: опозиція практично здала одномандатні округи владі (крім Києва і Львова) та недостатньо жорстко захищає свої результати. Якщо представники опозиції не зроблять висновків і не вчитимуться бути гарними організаторами – вони не зможуть бути результативними політиками. Це стосується, передусім, виборчих штабів: їхніх голів, заступників, членів. Для прикладу: моїй доньці довелося зробити 10 дзвінків у штаб кандидата Чорноволенка О. В, щоб вирішити найелементарніше питання: залучення до реклами зустрічі кандидата з виборцями.
Правда, перемога Партії регіонів у мажоритарних округах відбулася за рахунок суцільного підкупу бідного населення, його необізнаності, політичної безграмотності, неготовності до демократичної системи управління та байдужості тих 40 відсотків, що не прийшли на вибори. Але найголовніше – безпрецедентна фальсифікація.

Бої за результати виборів. Влада намагається незаконно та цинічно сфальсифікувати очевидні перемоги опозиції

Те, що вибори 2012 – найбрудніші в історії незалежної України, ще гірші, ніж у 2004 р., признають усі коментатори та виборці. Причина? Партія регіонів не хоче демократичним шляхом не тільки здати владу, а навіть поділити її з опозицією. Представник ОБСЄ назвала вибори-2012 «кроком назад», відступом від демократії. Це не завадило Вікторові Януковичу знайти в цьому... «позитивний відгук».
29 жовтня став безпрецедентним, зокрема, за цинічністю та беззаконням роботи окружних комісій. Усі вони зобов’язані були 29 жовтня прийняти від виборчих дільниць всі бюлетені з мокрими печатками, обробити їх і передати в ЦВК електронною поштою (Програма «Вибори»). Те, що відбувалося там цього дня, переконало всіх виборців, спостерігачів, журналістів, світ, що окружні комісії фактично перебувають під контролем влади, діють за вказівками зверху і порушують закон. Згідно зі законом, ОКРУЖНА комісія не має права залишати приміщення, допоки не приймуть від виборчих дільниць всі бюлетені. Це підтвердив журналістам заступник голови ЦВК – Андрій Мегера. Порушення цього закону показали під час виборчого марафону телеканали ТВІ, 5-й канал та частково інші. Окружні комісії приймали тих, де переміг представник влади. Бюлетені дільниць із перемогою опозиції затримували. Без пояснення причин. Без пояснення процедури здачі. Уявіть собі: люди вже по 30 годин на роботі (бо вони ж обробляли бюлетені в дільничних комісіях у ніч з 28 на 29 жовтня), по 17 годин стоять у черзі. В одних приміщеннях Окружних комісій люди задихалися в чергах від задухи та викликали швидку допомогу. В інших – мерзли на холоді. Це абсолютно штучні затори. Це просто знущання над людьми, які не підтримали партію влади.

Наприклад, у м. Канів, Черкаської обл. (197 округ) змагалися кандидат від партії «Батьківщина» Леонід Даценко та самовисуванець – олігарх Богдан Губський (звичайно, провладний). Попереду – Л. Даценко – набирає на 5тис голосів більше, ніж його опонент. Але, але... За станом на 14:48 тут оброблено найменше по всій Україні бюлетенів – 10 відсотків. Туди 29 жовтня терміново виїхали народні депутати від опозиції Анатолій Гриценко та Микола Томенко. Довго їх не пускали в кімнату. Майже силою їм це вдалося. На запитання А. Гриценка – «чому не обробляються протоколи» – ні голова, ні пересічні члени комісії так і не могли нічого відповісти. Як школярі, опускали голови і мовчали. Потім хтось здогадався сказати: «Комп’ютер не працює», «оператора нема». Відеоматеріал цих відвідин потрапив у програму «Знак оклику» на телеканалі ТВІ. Микола Томенко так прокоментував цю ситуацію для глядачів всієї України: мільйонер Губський підкупив всю комісію та оператора. Завдання: у неопрацьованих бюлетенях «намалювати» потрібний для Б. Губського результат...
Прикладів фальсифікацій з перших годин голосування 28 жовтня – тисячі. В окрузі № 216 Голосіївського р-ну м. Києва (від опозиції – Сергій Тєрьохін) виявилося близько тисячі фальшивих довідок із поліклініки про хворобу виборців. Причому, з печаткою р-ну, назва якого – «Московський» – скасована років десять тому. В іншому місці відеозйомка зафіксувала, а Україна побачила розгубленість літньої пари та молодого хлопця, які прийшли голосувати, а їм сказали, що вони «хворі», і що до них приїдуть… Виявилося, що по Україні раптово захворіло близько 1млн. виборців. Це лише один із технологічних прийомів.
Сумнозвісний округ № 222 Солом`янського р-ну м. Києва прославився діями кандидата від ПР, народного депутата VI скликання, проректора Авіаційного Університету Максима Луцького, який ще задовго до виборів організував приписку в студентському гуртожитку тисячі чужих людей, що мали б за нього проголосувати. Наразі призупинено судове слідство за фактом жорстокого нападу на довірену особу опонента Луцького, кандидата від опозиції – Дмитра Андрієвського (у нього травмована шия, вибите око, зламані ребра; він втратив багато крові). Звичайно, винних не знайдуть. Ще не все. В бюлетені виявився ще один Дмитро Андрієвський, що має таке ж саме прізвище, як і дійсний кандидат від опозиції, але є кухарем за професією. Втручання громадських організацій та мас-медіа спрацювало. Виборці округу обрали саме справжнього Дмитра Андрієвського.
Всі ці факти свідчать про те, що влада не знає меж, діє цинічно та нахабно: за рахунок підкупу виборців, залякування голів та членів комісій, застосування маніпулятивних технологій хоче провести до Верховної Ради своїх людей та спотворити справжнє волевиявлення громадян України. Влада чіпляється і бореться за кожного свого представника – брудно, цинічно, незаконно.

Київ у руках опозиції

І ще одне болюче до щему. На двох округах Києва «ніс у ніс» ідуть представники провладної партії, але назвали себе самовисуванцями. Це сумнозвісний В. Пилипишин та Галина Герега з команди Черновецького, яких знає все місто. Їхні опоненти – представники від «Свободи» Андрій Іллєнко та Юрій Левченко – високоосвічений, грамотний, із досконалим знанням англійської мови, молодий перспективний політик (слухала його кілька разів і готова підтвердити сказане про нього). Це ті молоді політики, які влили би свіжу кров у венозний застій нинішнього опозиційного табору. Їхні знання, молодість, ініціативність та прихід у політику задля ідеї – це порятунок та надія «обламати» розперезаних провладних депутатів.
(PS Радісна вістка: станом на 14-у годину 30 жовтня Андрій Іллєнко внесений до списку переможців).
Але серед їхніх опонентів – також представники «УДАРу». Вони потягнули на себе частину голосів і в жодному випадку пройти б не змогли. Але партія Кличка наразі не дозволяє «своїм» знятися на користь свободівців.
На жаль, є немало фактів, які свідчать про те, що «УДАР» – не справжня, не зрозуміла опозиція. Адже об’єднана опозиція і «Свобода» поділили між собою округи і не поборюють один одного, а «УДАР» шкодить своїм, як уже було на виборах мера в Броварах на Київщині минулого року. Багато киян переконалися, що Віталієві Кличку як політику далеко до Кличка-спортсмена. Амбіції можуть його погубити, перетворити на «Тігіпка – 2008 р.» або Мороза – 90-х. Якщо Юрій Левченко не пройде – це на совісті В. Кличка.
Осібність «Удару» та поведінка його лідера – це те, що заважатиме створити спільну фракцію опозиції. Це те, що відкриє ПР можливість – взяти реванш у ВР Сьомого скликання. Дай Боже, помилитися в цих сумних прогнозах. Ситуацію може врятувати далекоглядність, порядність та зацікавлення в інтересах країни В. Кличка. Лише разом три опозиційні сили можуть створити свою більшість.
Отож, станом на 17 год. 30 жовтня: 12 округів із 13-ти одномандатних у столиці країни – Києві – в руках опозиції. Вітаємо киян із гідним вибором.
***
Це тільки перші враження, перші втіхи та переживання. Перші надії. Адже з приходом нових політичних сил (а це – ВО «Свобода», «УДАР») та нових облич конфігурація у Верховній Раді зміниться. Уже напевно, що «рука Чечетова» залишиться без роботи. А це – немало. Це – крок вперед.

Нью-Йорк - Київ

Фото Андрія Товстиженка
та з Інтернет-видань