Упродовж дев’яти з половиною сторіч образ київської княжни Анни, що стала королевою Франції, є символом високого престижу України-Руси у світі. Ця дев'ятнадцятирічна донька Ярослава Мудрого 1051 року стала дружиною короля Франції Генріха І. Золотокоса Анна зачаровувала всіх не лише своєю красою, а й глибоким розумом, духовністю, освіченістю, бо була «прилежа книгам», знала грецьку мову й латину.

	Портрет королеви Франції – Анни

Церемонія коронації відбулася у старовинному Реймсі, де Анна Ярославна склала присягу на древньому Євангелії, написаному кирилицею і глаголицею, яке привезла з Києва. Пізніше всі французькі королі, серед яких були і її нащадки, складали клятву саме на цій знаменитій київській пам’ятці першої половини ХІ сторіччя з бібліотеки Ярослава Мудрого при Софії Київській. Анна була далекоглядним і енергійним державним діячем, гідно репрезентувала в Європі свою батьківщину, яка в ті далекі часи була значно більш розвиненою культурно й економічно, ніж Франція.
Образ славетної дочки нашого народу, французької королеви Анни здавна  надихає багатьох літераторів, художників, кінематографістів, митців на прекрасні твори. Але не лише митців. Одеський центр історії мореплавання присвятив саме їй створення древньоруського човна, який наші предки називали лодія, і дав йому назву – «Анна Ярославна». Це вже дев’яте історичне судно команди ентузіастів, очолюваної істориком Ігорем Мельником. Раніше вони ходили в походи на виготовлених власноруч: древньогрецькій дієрі – «Івлія», човні бронзового віку – «Одіссей», грецькій галері – «Персей», на полікарі – «Одеса»…
«Анна Ярославна» – не точна копія середньовічної лодії, бо древні суднобудівники, на жаль, своїх креслень одеським реконструкторам не залишили. Тож вони збирали інформацію по крихтах за літописними згадками, зображеннями на середньовічних мініатюрах. У місті Рені знайшовся потомствений майстер човнів Андрій Соболенко, який виготовив каркас корпусу лодії. Це не військове, а торговельне судно довжиною в 12,5 метра, шириною – 2,5 м, з висотою бортів – 1,8 м. При попутному вітрі воно розвиватиме швидкість до 5 вузлів (9 км/год.). Окрім вітрил і весел, творіння одеситів обладнане ще й надійно замаскованим мотором, бо без двигуна «Анну Ярославну» не випустить у вільне плавання жоден морський порт планети.
Нині на одному з підприємств члени команди завершують підготовку човна до виходу в море. Після випробувань його буде відправлено трейлером у французький Брест на березі Атлантичного океану, де він візьме участь у шестиденному міжнародному морському фестивалі. З Бреста лодія – разом з іншими вітрильниками – здійснить 35-мильний перехід у бретонську гавань Дуарнене, де й залишиться на зимівлю. У 2013 – 2015-х роках, у період літніх відпусток, одесити планують здійснити на ній безпрецедентну подорож із Франції в Україну річками й каналами Європи.
В екіпажі – 12 осіб (десять гребців, рульовий і капітан). Найстаршому учасникові експедиції – 62 роки, наймолодшому – 14. Підкорювати Європу будуть професійні історики: Ігор Мельник і Юрій Фраценюк, а ще – біологи, фізики, літератори, журналісти. Усіх їх об’єднала любов до моря і древніх вітрильників. На відміну від наземних реконструкторів, ці мореходи не перевдягаються у відповідні до епохи костюми і не виконують древніх обрядових дійств, вважаючи, що не варто в морі викликати чужих богів – а раптом прийдуть.
Ангелом-хоронителем човна і його команди буде сама київська княжна – королева Франції – Анна. Скульптор Ігор Івченко вже виготовив її дерев’яну постать у вигляді Алконоста – діви-птаха з Вирію. Скульптура прикрасить носову частину лодії. Однією рукою вінценосна слов’янка здійснює хресне знамення, а другою – тримає біля серця знамените кириличне Євангеліє. Цей візит «Анни Ярославни», без сумніву, стане приємним сюрпризом для французів і нагадуванням європейцям, що Україна-Русь і тисячу літ тому була у їхньому колі.

 

Ігор Мельник, Джина й макет човна	Тут виготовляють древньоруський човен