На початку травня цього, 2012 року, Блаженнійший Любомир Гузар побував у Сполучених Штатах Америки з метою відвідати свою родину та друзів.

У неділю, 6-го травня, в залі церкви св. Йосафата у Ворені, Мічиган, відбулася зустріч української громади Детройту з Патріархом-емеритом.
Зустріли гостя хлібом-сіллю голова Патріархального Товариства Відділу Мічиган – Рома Дигдало та Марія Клепач. Р. Дигдало привітала Блаженнійшого Любомира, нагадала присутнім, що Владика Любомир має з Детройтською громадою особливий зв’язок. Тут жили і поховані його батьки і сестра. Тут був його перший візит до української громади, коли він у 2001 році став Главою УГКЦ. Вона відзначила, що завдяки невтомній праці Блаженнійшого Любомира, його глибокій вірі у спеціальне призначення нашої церкви, завдяки його вмілому проводові і творчому підходові до справи, церква росте і розвивається. Р. Дигдало побажала сили і здоров’я Патріархові-емериту, щоб він зміг передати свої цінні задуми та початки їхнього здійснення молодому спадкоємцеві – Патріархові Святославу, щоби наша церква і далі уміло провадилася накресленим шляхом.
Отець-декан Володимир Петрів, який провадив зустріч, подякував Блаженнійшому Любомирові за те, що загостив до детройтської громади.
З привітальним словом до Блаженнійшого Любомира звернулася Рома Гайда, голова Патріархального Товариства США, голова Редакційної ради журналу «Патріархат». Вона подякувала архієпископу Любомирові за постійну підтримку Товариства і журналу.
Відкрив Бесіду з Блаженнійшим Любомиром коротким привітом та молитвою протоігумен Филип Сендрик.
Отець-декан В. Петрів представив гостя, сказав, що духовна велич Блаженнійшого Любомира, як пише про нього світова преса, оцінена цілим світом. Українці – щаслива нація, коли мають собі таких провідників, як Блаженнійший Любомир. Він подякував Блаженнійшому за трилогії його роздумів «Розмови з Блаженнійшим Любомиром», записані у двох серіях – «Три дороги» та «Суспільство».
Блаженнійший Любомир почав свою бесіду з того, що сучасні засоби масової інформації дуже легко і швидко розносять по світу нові вістки, і виглядає так, що в еміграції українці знають про все, що діється в Україні. Тому він обрав для бесіди тільки пояснення однієї дуже важливої події.

	В молитві за Україну отець-декан Володимир Петрів, Блаженнійший Любомир Гузар, Марія Рипан, Рома Гайда, Рома Дигдало. Автор фото Ніна Василькевич

1 грудня 2011 року предстоятелі трьох наших українських церков: Блаженнійший Святослав – Українська Греко-Католицька Церква, Блаженнійший митрополит Володимир – Українська Православна Церква, і Святіший Патріарх Філарет – Українська Православна Церква Київського Патріархату – спільно видали звернення. Вони це зробили в річницю референдуму, коли 91 відсоток мешканців України заявили, що вони хочуть, щоб Україна існувала. Від того часу минуло 20 років. І треба щось робити, щоб життя українського народу покращало. Ситуація не є здорова. Чому? Вони дають пояснення. Тому, що мислення нашого суспільства, мислення влади дуже зматеріалізоване. Найвищою цінністю стали гроші, майно. Найвищою ціллю – нагромадити для себе, для своїх дітей, для вузького кола знайомих і приятелів якнайбільші матеріальні блага. На підставі такого світогляду не можемо йти до кращого життя в державі.
Тому предстоятелі звернулися до українського народу з проханням: старатися життя в усіх своїх проявах – культурному, науковому, екологічному, політичному – поставити на основу духовних цінностей. Запросили одинадцять знаних в Україні людей, які, вислухавши це з уст предстоятелів церков, 13 грудня  2011 року видали декларацію, зобов’язалися випрацювати певні принципи, на яких ця зміна з матеріалістичного до духовного має відбуватися, і зробити все можливе в цьому напрямку, збудити в народові розуміння, що без духовних цінностей наша держава не може розвиватися в правильному напрямку.
Ці люди вирішили вподовж найближчих місяців провести заходи, щоб зорганізувати Національний Круглий Стіл, який би охоплював усі регіони в Україні. Такий круглий стіл відбувся 5 квітня 2012 року. На ньому були присутні 70 осіб. Там було обговорено конкретні пропозиції, якими слід керуватися, щоб розвивати працю. Це не партійне утворення, і до нього можуть увійти люди, хто б вони не були і які б посади не обіймали.
Ініціативна група людей, яка підтримала звернення владик, не має жодного агресивного характеру, намагається переконати всіх людей за допомогою діалогу в мирний спосіб. Другий збір Круглого Столу передбачений у вересні цього року. Будуть випрацьовані принципи, на основі яких зможемо мирно, спокійно розбудовувати майбутність нашої держави.
Блаженнійший Любомир пояснив, що не всі люди віруючі, є такі, що глибокої віри не мають, одначе до них також іде звернення, так само, як і до представників влади, які мають старі поняття про духовність, одержані ще з комуністичного режиму. Духовні цінності включають справедливість, правду, пошану до людини, вміння жити в спільноті, нести відповідальність за свої дії, дбати про інших людей.
Патріархові-емериту Любомирові було поставлено багато запитань, на які він відповідав конкретно і цікаво.
Любомир Гевко запитав про взаємини між церквами різних конфесій в Україні. Відповідь була, що є в Україні Всеукраїнська Рада Церков, куди входять 19 членів, представників найбільших релігійних громад. Це католики, православні, протестанти, навіть – євреї і мусульмани. Вони створили цю раду, яка існує вже 15 років і представляє біля 90% віруючих людей в Україні. Цю організацію почала держава, щоб контролювати церкви, бо вони є духовною силою. Але вісім років тому Рада звільнилася від державного нагляду і старається свою діяльність провадити незалежно. Тут не йдеться про єднання церков, а тільки про справедливе вирішення стосунків церков з державою.
Яловенко Володимир запитав, при якому президентові церкві було найлегше. Відповідь була проста: при будь-якому президентові наша церква залишається незалежною від влади.
Владика Олександр Биковець запитав, що робиться для наближення єдності християнських церков. Блаженнійший відповів, що праця в цьому напрямку не припиняється, і колись ця єдність настане, хоча ще не так скоро.
Емма Василькевич запитала, як молодь в Україні підтримує церкву, і як церква підтримує молодь. Блаженнійший відповів, що Україна в даний час на переході від комуністичного минулого до нормального державного, суспільного життя. Виростає нове покоління, яке шукає правильний шлях у житті. Це вимагає великої праці церкви, щоб підтримати молодь. Коли ми підтримуватимемо їх, вони підтримають нас. Вони будуть такими, якими ми їм допоможемо стати. Від того, як буде виховане нове покоління, залежить, якою буде у майбутньому наша держава.
Євген Репета запитав, коли можна сподіватися закінчення будови і посвячення Собору в Києві. Блаженнійший відповів, що сподіваються закінчити Собор у жовтні наступного 2013 року.
Були ще цікаві запитання: про мову в Україні, як церква використовує засоби Інтернету, чи може бути священик депутатом. На ці та інші запитання були одержані вичерпні відповіді.
Директор української радіопрограми в Детройті «Пісня України» – Роман Колодчин – висловив свою вдячність Блаженнійшому Любомирові за відвідини детройтської громади та цінні висловлені роздуми, якими він з нею поділився. У своїй радіопрограмі кілька днів пізніше Р. Колодчин подав коментарі до бесіди, використав її фрагменти, записані ним на зустрічі.
о. В. Петрів подякував Блаженнійшому Любомирові за цікаву бесіду, а також подякував членам комітету, які підготували цю зустріч. До організаційного комітету входили – Р. Дигдало, Мирося Бараник, Ніна Василькевич, Мирон Воронович, Маруся Зарицька-Червіовська, Ліда Колодчин, Уляна Кушнір, Богдан Неганів, Зеня Серафин. До почесного комітету входили – о. вікарій Вейн Руцький, о. декан В. Петрів, о. Ігумен Даниїл Чайковський, ЧСВВ, о. Маріо Дацишин, ЧСВВ, о. Валерій Кандюк, о. Богдан Рибчук, о. Володимир Рибіцький, ЧСВВ, о. Роман Гикавий, ЧСВВ, о. Йосиф Кралька, ЧСВВ.
Члени комітету висловлюють щиру подяку всім особам, які пожертвували свій час і доклали зусиль для підготовки цього заходу, а також – сердечно вдячні за щедрі пожертви української громади на Патріарший Собор.

Автор фото Ніна Василькевич