У неділю, 3 червня 2012 року, в містечку Парма, що сусідує з метрополітальним Клівлендом, штат Огайо, в парафії Покрова Пресвятої Богородиці відбулася небуденна подія – посвячення новозбудованого Божого храму Української Греко-Католицької Церкви.
Дійство посвячення нового храму сповнювало основників парафії великою радістю. Вони ж бо тішилися, що після багатьох років великих старань і трудів спромоглися, нарешті, здвигнути Божий Дім, в якому вони, їхні діти, онуки і наступні покоління зможуть, як співаємо в Гімні 1000-річчя Хрещення Руси-України – «зберігати дар найцінніший – віру батьків». З неменшою радістю зустрічали цю подію парафіяни – люди нової хвилі, котрі, прибувши до землі Вашингтону, стали її парафіянами, знайшовши в ній чистоту рідного обряду та східне Благочестя, яке зберігає наш народ сьогодні в Україні.

Дещо з минулого

	Пам’ятник Патріарху Йосифові у пам’ять відвідин парафії 14 жовтня 1976 р.

Основоположником парафії Святої Покрови був Сповідник віри Христової – Блаженніший Патріарх Йосиф Сліпий. 11 травня 1973 року, прийнявши делегацію Комітету Оборони обряду, традицій і мови УГКЦ у Клівленді, дав своє благословення на заснування традиційної парафії у Пармі, поручаючи її духовній опіці о. крил. Миколи Павлишина, що згодом, 16 грудня того ж року, підтвердив офіційним документом. У жовтні 1973 року молода парафія купила маленьку церкву, в якій під кінець року була відслужена перша Свята Літургія. У тому ж році парафія також купила чудову 35-акрову посілість, на якій три роки пізніше побудувала Свято-Покровський культурний Осередок і капличку. У порівняно малій каплиці парафіяни Покрова Пресвятої Богородиці молилися багато років і чекали радісного дня, яким став для них день 3 червня 2012 року – день посвячення новозбудованого храму. Їхній Культурний осередок був для них центром, в якому відбувалися різні громадські заходи, святкування різних релігійних та національних річниць, місцем зберігання наших національних цінностей.
Не було це випадково, адже до цього закликав їх Блаженніший Патріарх Йосиф, коли давав згоду на створення парафії. Тоді він казав: «Будуйте парафіяльний осередок, ...щоб кожен, хто тільки ввійде до нього, міг збагнути цінності нашої культури, нашої історії».
Це були початки 39-тирічної давнини. І хай не буде в нікого сумніву, що вже тоді в серцях новоствореної парафії запалився маленький вогник бажання колись, у майбутньому, мати гідний Божий храм – Церкву, яка своєю зовнішньою красою звертала б на себе увагу перехожих, а для парафіян – була духовним Домом. Цей вогник жеврів у першого голови Парафіяльної Ради – д-ра Зенона Голубця, секретаря – п. Василя Ільчишина, та всіх парафіян-основників, а – передусім – у першого пароха – о. крилошанина Миколи Павлишина і його послідовників – о. Івана Кротця, о. Івана Мака, о. архімандрита, д-ра Івана Телявського, о. Михайла Крупки, о. Івана Чировського, о. Василя Петріва, і, врешті, сьогоднішнього пароха – о. Михайла Дроздовського. Саме отцеві Михайлові Дроздовському судилось завершити мрію його попередників. Судилося тому, бо як виявилося, з приходом до парафії, о. Михайло продемонстрував неабиякий організаційний хист, вкладаючи в розбудову парафії свою людську енергію, своє серце і душу. Він усвідомив собі, що парафія зможе продовжувати надалі рости й розвиватися, якщо матиме щось більше, ніж каплицю – свою рідну Церкву, в якій буде прославлятиме Господа Бога, а поруч – працювати на самозбереження української спільноти.
Будова нового храму почалася три роки тому, одразу після його приходу на парафію, а її посвячення – 3 червня 2012 року, в день дуже важливого свята – Зіслання Святого Духа на Апостолів, які, як знаємо, розійшлися по всьому світі, проповідуючи між різними народами Божу Благодать – Боже слово. Тут своєрідна символіка. Від сьогодні вірянам парафії Покрова Пресвятої Богородиці її священнослужителі проповідуватимуть Боже слово у стінах щойно освяченого храму.

 

Співає парафіяльний хор (видно частину хору)	Отці клякнули до молитви – в центрі – владика Іван Бура

 

Отці приготовляються до обходу – в центрі – о. М. Дроздовський	Фрагмент обходу

 

Церква Покрова Пресвятої Богородиці	Готуються до зустрічі Владики з хлібом і сіллю

 

Владика несе мощі українських святих	Іконостас і Захристіє

 

Початок відправ – Владика благословить вірних

 

Фрагмент обходу	Молоді співачки хору «Благовість»

 
Чудові відправи

	Виступає хор «Благовість»

Акт посвячення новозбудованого храму здійснив преосвященний владика Іван Бура в сослуженстві близько 20-ти отців. Відправи були довгі, супроводжувалися чудовими молитвами, сповненими глибоким духовним змістом, мудрістю отців Церкви. Молитви, що їх виголошував Преосвященний владика та отці, супроводжував чудовий спів парафіяльного хору під керівництвом Олі Чепак. А до всіх цих молитов з великою увагою прислухався Божий люд, який вщерть наповнив храм.
Згідно з протоколом, перед актом посвячення всі віряни вийшли з церкви. Головний вхід до церкви є з вестибюлю, який сполучає церкву зі Свято-Покровським центром. Саме у вестибюлі почався акт посвячення виголошенням особливих молитов біля мощів українських святих. Після цього відбулася святкова хода навколо храму. Попереду йшла молодь з хрестом і хоругвами, відтак – численні отці, а слідом за ними – Преосвященний владика Іван Бура – він ніс мощі. За ним довгою колоною ішли богомольці, які в цей пам’ятний день прийшли до церкви, щоб бути свідками небуденної події – акту посвячення новозбудованого храму.
Після обходу правилася Божественна Свята Літургія. Її очолив Преосвященний владика – Іван Бура, дияконував протодиякон о. Смолило, милий і гримкий голос якого (він – співак у капелі Бандуристів) насолоджував вірян. До Святої Літургії, як казали присутні, чудово співав чиказький хор «Благовість» зі собору св. Володимира й Ольги під керівництвом Олени Новик-Балабан.
Під час Святої Літургії до вірних промовляв Владика. Він підкреслив вагомість події – посвячення Божого храму, і високо оцінив клопотання парафіян, які трудилися багато років, щоб збудувати цей Божий храм. І пригадав усім, що творцем парафії Покрова Пресвятої Богородиці був Блаженніший Патріарх Йосиф Сліпий. Згадуючи Заповіт Патріарха, він говорив, що народ мусить бути вірний своїй Церкві, а Церква – підтримувати народ, бо «народ не може бути без Церкви, а Церква – без народу».

Промовляє о. архімандрит Іван Кротець	Співає Христина Мігелич

 

Співає Галина Герявенко	Промовляє Т. Матвіїв

 
Концерт і бенкет

	Дитячий хор. В останньому ряду є члени церковного хору. Промовляє до присутніх настоятель о. М. Дроздовський

Після довгих відправ отці «відпустили» своїх вірян на відпочинок послухати концерт з нагоди пам’ятного дійства. Зі вступним і вітальним словом на концерті виступила пані Ольга Мігелич – культосвітній референт при парафії, яка привітала всіх і подякувала за участь в урочистих святкуваннях. Ведучою концертної програми була пані Віра Іваницька.
Першим у концертній програмі виступав дитячий хор, художнім керівником якого є Оля Чепак. Я мав нагоду багато разів прислухатися й приглядатися до виступів діточок у різних місцях. Признаюся, виступ діточок у парафії Покрова Пресвятої Богородиці справив на мене враження, якому не знаходжу подібного. (До виступу діточок повернуся пізніше).
Відтак, було надане слово о. архімандритові Іванові Кротцю з Чикаго, який пригадав присутнім про духовну працю, яку доводилось вести отцям від початку заснування парафії до сьогоднішнього дня, і яка була вдячною, але часто нелегкою. О. архімандрит також передав для парафії Покрова Пресвятої Богородиці дар від парафії св. Володимира й Ольги. Ще від парафії св. Володимира й Ольги виступав з вітальним словом член Парафіяльної ради – студент теології – Тарас Матвіїв. Повертаючись до теми дня, він сказав, що цей день можна сміло назвати «Днем, що його створив Господь, тож радіймо і веселімося в нім».
Мистецька програма продовжувалася. Місцева солістка – Христина Мігелич – подарувала присутнім пісню-молитву «Навчи мене, Боже». Відтак, оперна солістка зі Львова – Галина Герявенко, яка зараз проживає в Чикаго, виконала три пісні: «Горить моє серце», муз. І. Лопати, «Нащо мені чорні брови», муз. Д. Банковського та народну пісню «Ой, там на горі» під супровід фортепіано Теодозії Сигіди-Кріслатої. Теплими оплесками присутні дякували солісткам за чудовий спів.
Завершенням концертної частини був виступ церковного хору «Благовість». Під диригентурою Олени Новик-Балабан хор виконав: «Благослови, душе моя, Господа», муз. К. Стеценка, «Гімн Тисячоліття» та «Богородице Діво», муз. обох творів – М. Федорова. На тлі хору із завершальним словом виступив отець-парох Михайло Дроздовський. Він коротко розповів про парафію, про її пройдений шлях, який привів до сьогоднішнього дня – посвячення храму, при цьому висловлював щиру подяку всім тим, що мали стосунок до здвигнення Божого храму і підготовки до його посвячення. Після слова пароха хор «Благовість» проспівав молитву «Отче наш» і молитву за Патріарха, а відтак почалася гостинна трапеза для приблизно 480 присутніх.

Під час співу «Многолітства»

З нагоди посвячення новозбудованого храму була випущена «Пропам’ятна книга». Починається запропонованою іконою Покрова Пресвятої Богородиці, якій приурочена парафія, включає світлини ієрархів УГКЦ, багато статей різних авторів про минуле парафії та вітання від різних організацій та парафіян. Книга надзвичайно гарно оформлена – видана видавництвом «Свічадо» у Львові.
У переддень перед святковими врочистостями я зустрівся з о. настоятелем Михайлом Дроздовським, і ми провели розмову. Отець оповідав, що в парафії всі почуваються щасливими, що після старань і перепон, нарешті, вдалося довести справу до кінця – виконати заповіт Патріарха і збудувати Божий храм. За словами отця, парафія сьогодні нараховує дещо більше, ніж 300 родин, у ній існує єдність між різними хвилями поселенців. Будова храму об’єднала всіх і, як він висловився: «У нас є відчуття, що ми – одна родина, яка спільно працює і розуміє, що маємо борг, який ми взяли на себе, і всі спільно відповідаємо за нього». Більшість наших парафіян – це новоприбулі, і можна сказати, що наша парафія відмолоджується.
Ми приділяємо особливу увагу молоді, працюємо з нею. Наша молодь займається спортивною працею, існують три спортивні команди різного віку, і сьогодні одна з них – у великому турнірі стала лідером. Ми розгорнули працю з нашою молоддю на духовному відтинку, проводимо з нею катихизацію, вивчення святого письма, здійснюємо прощі до цікавих місць, тощо. Робимо все, щоб наша парафія була живою, бо так ми бачимо наше завдання й нашу мету, і хочемо, щоб люди, які приходять до нас, почували себе, як вдома.
Наприкінці отець згадав, що парафія має хор, який складається з трьох різних за віком секцій. У цьому я переконався під час концерту. Коли був оголошений виступ дитячого хору, на сцену вийшло близько 15 дітей і проспівали пісню «Я піду за Христом». Для виконання наступної пісні вийшов ще один рядок дітей, дещо старших, до третьої пісні – рядок малят і стали поперед групи, а до співу останньої пісні вийшли ще два ряди співаків різного віку, і всі разом виконали пісню «Радуйся, Маріє». Всі були одягнені в чудові строї, хлопчики і дівчатка – у вишиванках. Поміж піснями були вплетені декламації з відповідними рухами, кроками, вправами зі синьо-жовтими стрічками. Усіх виконавців разом було понад 80. Дивлячись на цих діточок, я бачив, що парафія Покрова Пресвятої Богородиці має майбутнє, бо має молодь, і, як у розмові зі мною висловився о. парох Дроздовський, проводить з нею духовну й національну роботу, прищеплює їй наші духовні, культурні й національні цінності.
Завершуючи свій репортаж, хочу поділитися з читачами своїм спостереженням: «Майже у всіх наших парафіях тепер переважаючу більшість становлять люди нової хвилі. Як мені видалося, у проводі парафії Покрова Пресвятої Богородиці та між її парафіянами не видно межі між повоєнною і новою хвилями. Всі вони створюють цілість, злилися в одно, співпрацюють. І так повинно бути. І якщо цього десь ще немає – найвища пора, щоб це втілити в життя».