Минула неділя постала немов кадр з якогось фільму. В ньому було все – картинка з минулого, яку інсценізували люди та трагедія, режисером котрої був Всевишній. Саме 3 червня відбулося відзначення Дня Героя України, яке було присвячено визначальній даті вітчизняної історії – 70-річчю УПА.

Модераторами та учасниками свята виступили члени УГО «Помаранчева хвиля». На відміну від щорічного відзначення, цього року була продумана цікава програма.
Опівдні біля центрального входу церкви св. Володимира та Ольги перехожі могли спостерігати цікаву картину. Група людей у формі вояків УПА, серед яких можна було побачити і жінку, гуртувалися під жовто-блакитними та чорно-червоними прапорами, а неподалік на вершників очікували двоє коней. Слід одразу зазначити, що учасниками стали члени військово-історичної реконструкції УПА, яка минулого року була офіційно зареєстрована в Американській Асоціації реконструкторів Другої світової війни. Очолює цю групу Юрій Сорока, котрий і в даній процесії виступив у ролі командира.
До загальної атмосфери додавався духовий оркестр «Беркут» під керівництвом Богдана Скавінського, який вигравав патріотичні мелодії. Ближче до початку дійства почали підходити люди, святково вбрані, з піднесеним – від служби Божої та всього свята Трійці – настроєм. «Вояки», серед яких переважали молоді хлопці, вишикувалися. Перед ними, енергійно крокуючи, останні інструкції віддавав керівник процесії – заступник голови «Помаранчевої хвилі» – Юрій Сорока. Незабаром підійшов запрошений гість з України – лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок, який одразу привернув увагу українців до себе. Люди підходили привітатися та сфотографуватися з відомим політиком. Кожній дрібниці приділяв увагу голова УГО «Помаранчева хвиля» – Ярослав Загайський. Я особисто підійшла до пана Ярослава з питанням стосовно організації інтерв’ю з гостем. Домовилися зідзвонитися після завершення свята. Це була остання розмова з паном Загайським, про що мені навіть важко було тоді уявити...
Після спільної молитви під проводом отця Миколи Бурядника процесія рушила вулицею Oakley до собору св. Миколая. Там перед зібранням виступив о. Мельник. Далі процесія рушила до церкви св. Володимира, де узяв слово «господар» катедри – о. Панкратій. Обійшовши блок житлового району вулицями Cortez, Levitte, Rice, хода завершився знову у катедрі св. Миколая, де було відслужено панахиду за полеглими вояками УПА і усіма тими, хто віддав життя за вільну Україну.
Хочеться відзначити, що у такий чудовий день, коли наша громада відзначала Трійцю, чиказьке духовенство в особах о. Миколи Бурядника, о. Богдана Налисника, о. Ярослава Мендюка, о. Михайла Мельника та о. Володимира Гудзана  брало активну участь у процесії та у заходах із вшанування пам’яті героїв України.
Все ніби сприяло вдалій реалізації задуму організаторів. Перехожі зупинялися і з цікавістю спостерігали за процесією, в якій різнобарвно майоріли прапори, вишивані сорочки, підкреслено суворими були строї військових. Наприкінці ходи Ярослав Загайський, за словами тих, хто був поруч, затягнув бадьорої «Гей, там на горі січ іде...» Це була остання в його житті пісня, останній хід і останнє свято, яке він організував та провадив. У зовсім короткім часі, коли всі готувалися до проведення концерту, а глядачі очікували на початок, у пана Ярослава різко погіршилося самопочуття. На очах своїх колег, яким він встиг поскаржитися на біль у серці та те, що забув свої медикаменти, він втратив свідомість. До тями, незважаючи на зусилля лікаря Юрія Мельника та реанімаційної бригади, пан Ярослав так і не прийшов. У лікарні буквально за півгодини було констатовано його смерть. Отак несподівано, у розпал сонячного святкового дня, пішла з життя чудова людина, яка користувалася загальною повагою. Осиротіла його дружина Оксана та двоє малих доньок – Оля та Софійка.
Ця трагедія викликала шок у всіх, хто почув про неї. Телефонували один одному і не йняли віри, що це дійсно сталося. Після короткотривалих перемовин було прийнято рішення концерт скасувати. Люди, приголомшені раптовою смертю пана Загайського, розійшлися. Організатори – разом з гостем – після обіду попрямували на вечірню службу до церкви св. Володимира та Ольги. Після вечірні о.Олег Кривокульський оголосив всім присутнім про трагедію, що сталася, і всі разом помолилися за упокій душі пана Ярослава.
Ввечері того ж дня відбулася зустріч громади з головою ВО «Свобода» – Олегом Тягнибоком у залі Українського Культурного Осередку. Організатори вирішили, що покійний пан Ярослав доклав багато зусиль для організації приїзду політика, зустрічі з людьми, і було б несправедливо не завершити його справу.
Одразу хочу зазначити, що на зустріч прийшла величезна кількість людей. Принаймні, давно вже не було видно, щоб зал збирав стількох глядачів. Організатори безперервно носили стільці. Публіка була різною і за віком і, мабуть, за інтересами. Були й послідовні прихильники політика, були й такі, що пришли з цікавості. Безперечно, Олег Тягнибок – харизматична особистість, і його виступи, коментарі та заяви завжди викликали відповідний резонанс у суспільстві.
Зустріч розпочав Юрій Сорока, котрий оголосив про втрату громади в особі пана Загайського. У людей, котрі ще не чули новини, це повідомлення викликало шок. У натовпі було видно засмучених друзів покійного, дехто навіть плакав. Після хвилини мовчання на сцену вийшов Остап Стахів, котрий під власний акомпанемент на бандурі заспівав «Повіяв вітер степовий» (яку підхопили в залі) та «Моліться, люди».

 

 

 

 

 

 

Після цього до слова було запрошено головного промовця – Олега Тягнибока. Він пройшов до сцени під супровід гучних оплесків та привітань залу. Свою промову він розпочав із згадки про Ярослава Загайського, котрого знав давно. Розповів історію, від якої защемило серце. На процесію пан Загайський одягнув сорочку, котру вишила його мама-інвалід. Привіз її саме пан Тягнибок. І саме в ній, за словами політика, пан Загайський пішов із життя – в сорочці, на котру дуже чекав.
Після цього розпочалася основна розмова. Саме до діалогу закликав гість, сподіваючись на питання та репліки із залу. Пообіцяв відповісти на всі, навіть незручні запитання. Висловив готовність розвіяти будь-які міфи, створені в діаспорі про його партію та про нього особисто. Зробив закид і в бік нашого видання за публікацію матеріалу, в якому діяльність членів «Свободи» висвітлювалася, за його словами, однобоко. Значну частину свого спічу Олег Тягнибок присвятив аналізу ситуації в Україні та навколо неї, зачепивши не лише Росію, але і Європу. Розповідав про речі, як добре відомі слухачам, котрі постійно слідкують за подіями в Україні, так і наводив факти, які викликали справжній подив у залі.
Неозброєним оком було помітно перфектне володіння усіма навиками блискучого оратора. Голос, інтонації, мовлення, швидка реакція та глибока ерудиція – все демонструвало досконале вміння розмовляти з великою аудиторією. Відповідав пан Тягнибок і на запитання слухачів. Йшлося і про КОД та його членів, і про боротьбу з Януковичем. Пан Тягнибок пояснив необхідність об’єднання опозиційних сил перед виборами, які відбудуться незабаром. Пояснював доцільність  сприйняття реальної ситуації, коли популярність об’єднання з політичними партіями Юлії Тимошенко та Віталія Кличка необхідна для того, щоб забезпечити прохідність до парламенту та опануваня  більшістю.  Адже імен згаданих лідерів достатньо, щоб отримати голоси потужної частини електорату, незалежно від програм цих політиків. Незважаючи на ідеологічні розбіжності, можливість об’єднання таки існує, і перемовини  про спільну боротьбу на виборах ще тривають.  
Ставилися питання щодо програми партії на післявиборний період. Про все це і більше наші читачі зможуть дізнатися з ексклюзивного інтерв’ю ВО «Свобода» – Олега Тягнибока – газеті «Час і Події», яке буде надруковано у наступному номері. Слідкуйте за нашими публікаціями.