У неділю, 20 травня цього року, в парафії св. Володимира й Ольги панувала Божа Благодать. Радісними обіймами вона торкалася отців-душпастирів, батьків, хресних родичів, всієї парафіяльної  родини. А приводом до цього була небуденна парафіяльна подія. 59 діточок – дівчаток і хлопчиків – після сповненої днем раніше Святої Сповіді приступали до Врочистого Святого Причастя – прийняли до своїх сердець Ісусика.

Самозрозуміло, що від цієї особливої оказії тішилися отці, батьки та парафіяни, а діточки – переживали. Адже, приступаючи до Врочистого Святого Причастя, вони тепер усвідомлювали собі, що їм треба буде поводитися дещо інакше, бо під час Святої Сповіді обіцяли бути чемними, любити своїх батьків, шанувати старших, а понад усе – жити згідно з Божими заповідями, котрих навчилися під час підготовки до Врочистого Святого Причастя. У віці 7 років діточки вже розуміють, що Свята Сповідь – це серйозна справа.
Часом ми називаємо речі невідповідними назвами. Тож може буде доречним, якщо звернемо увагу на деякі суттєві справи. Згідно з нашим східнім Богослов’ям, у віці приблизно 7-го року життя діточки не приступають до Першого Причастя, а до Врочистого Святого Причастя, бо до Першого Причастя вони приступили під час Тайни Хрещення і продовжували приймати Причастя, будучи немовлятами. Ви, мабуть, не раз бачили, як у неділю, приступаючи самі до Святого Причастя, мами несуть на руках своїх діточок чи ведуть за ручку, і отці їх причащають. Це є продовженням практики причащати діточок, яка була започаткована під час Тайни Хрещення.
Водночас, якщо замислимося, то також прийдемо до висновку, що підготовка до Врочистого Святого Причастя почалася з того часу, коли діточки були малятами. Почалася з того, коли батьки почали  вчити своїх діточок, як складати пальчики та ручки до хрещення, як хреститися, пояснюючи, що молимося до Бога, якого треба любити, причому пригадували, що кожної неділі треба ходити до церкви. Щоб діточки їх розуміли, батьки говорили до них їхньою, дитячою мовою, кажучи: «У неділю треба йти до церкви, бо там – БОЗЯ». Це є початки підготовки дітей до Врочистого Святого Причастя. Вже тоді у дітей зароджувалася любов до Бога і бажання відвідувати церкву, бо, мовляв, «Ідемо до Бозі».
Ця початкова батьківська наука – вчити дітей любити Бога і ходити до церкви – продовжувалася у практичних заняттях з дітьми у садочках. Колись у парафії св. Володимира і Ольги була запроваджена щонедільна практика, метою якої було збирати діточок і проводити з ними особливі заняття, і ці заняття проходили під назвою «Ідемо до Бозі». До речі, цю практику нещодавно знову відновлено, і вона в парафії проводиться під сучасну пору. Думаю, що отці будуть дуже раді, якщо батьки зацікавляться цією справою.
Ґрунтовна підготовка діточок до Врочистого Святого Причастя, що пов’язана, передусім, з підготовкою до Святої Сповіді, звичайно, починається за рік перед самим дійством Святого Причастя. У парафії св. Володимира і Ольги цією справою цього року займалися – Люся Кривокульська, Марія Щерб’юк та Сергій Михайлюк. Результатом цієї підготовки в парафії св. Володимира і Ольги було велике свято – дійство Святої Сповіді та приступлення діточок до Врочистого Святого Причастя. Цю подію треба вважати дійсно великою.
Пригляньмося до неї з наступної точки зору. Протягом майже семи років ми скеровували наших діточок до Бога, кажучи: «Ідемо до Бозі», а під час Врочистого Святого Причастя оця Бозя прийшла до діточок під видом хліба й вина, до їхніх сердець загостив сам Ісус Христос. Тож момент, коли діти приступають до Врочистого Святого Причастя – це велике свято. Тому на початку цього репортажу я підкреслив, що в неділю, 20 травня, в соборі св. Володимира і Ольги панувала Божа Благодать – того дня до наших діточок прийшов сам Ісус Христос.

 

 

 

Того пам’ятного дня, 20 травня, був чудовий день, сонячний, дещо парний і гарячий. Температура сягала 93-х градусів.
Вже зранку діточки почали сходитися до Культурного Осередку – їм хотілося зробити світлину, щоб мати пам’ятку з важливого в їхньому житті дня. А вже о годині 11:45, під проводом своїх провідників, 59 діточок вирушили повільною ходою до храму. На чолі походу несли хрест та дві рипіди, прикрашені синьо-жовтими стяжками, відтак ішов парох о. крилошанин Олег Кривокульський зі свічником у руках – трійцею. Це повинно бути для отця найбільшою радістю – провадити діточок до Врочистого Святого Причастя.
Діточки виглядали дуже гарно. Їхні оченята блистіли від радості. Вони то були спокійні, то бавилися між собою, приховуючи схвильованість. Дівчатка були одягнені у білі суконочки, на голівках – віночки, у руках – свічечки і молитовнички. Хлопчики були в ґранатових костюмчиках, прикрашених квіткою, у вишитих сорочках, і так, як дівчатка, ішли зі свічечками і молитовниками у руках. Дивлячись на них, здавалося – причепити їм крила – і будуть схожими на ангеликів. На сходах перед входом до храму на них чекали отці – о. архімандрит Іван Кротець, о. Ігор Кошик, о. Степан Костюк та о. диякон Роман Артимович, які впровадили причасників до церкви. Це видовище спостерігали сотні людей, що зібралися на площі перед Культурним осередком, вздовж хідника, яким проходила колона дітей, і на майданчику перед церквою. Увійшовши до церкви, їх зустрів спів пісні «У страсі і покорі» у виконанні молодіжного хору катедри св отця Миколая під проводом Ірини Дичій. Хор співав ще інші пісні, допоки діточки не зайняли місця обабіч у церкві, на перших трьох лавках.
Святу Літургію служили раніше названі отці, і співав згадуваний вище хор. З повчальним словом до причасників промовляв о. крилошанин Олег Кривокульський. Він подякував усім, хто долучився до підготовки такої важливої події, як приступлення дітей до Святої Сповіді і Врочистого Святого Причастя. Він казав: «Ми, отці, сьогодні радіємо з Вами, любі батьки, дідусі і бабусі, хресні родичі, що ці ваші діточки вже виросли і від сьогодні починають жити життям християнина своєю волею і своїм зусиллям. Але Ви мусите їм помагати – мусите продовжувати бути для них прикладом».
Після закінчення Святої Літургії причасникам та їхнім батькам співали пісні «Многолітства». На завершення святкового дійства дітям роздали грамоти-посвідки про приступлення до Врочистого Святого Причастя, що довершили отці – парох о. Олег та о. Ігор. Опісля всі вийшли перед собор і на пам’ятку зробили спільну світлину.

Перше причастя отримали:

Данило Антонюк, Андрея Угрин-Андрусишин, Іван Андрухів, Олеся Андрущак, Дмитро Барановський, Діяна Борщ, Іван Власов,  Йордана Воронич, Рейка Галет, Емілія Гриців, Михайлина Долінська, Данієла Каганець, Вадим Кейса, Марічка Какапіч, Анастасія Клим, Ольга Коконенко, Андрій Костриба, Оксана Костриба, Данило Котович,  Софія Марія Крицун,  Марта Кубах, Петро Кубах, Ліля Кульматицька, Олександрія Леві, Андрій Лемішка, Наталія Маріуц, Данило Мариневич, Марко Мариневич, Валентин Мельник,  Софія Мельник,  Марта Марія Міклюх, Марія Мішщенко, Каріна Молодовець, Назар Мормуль, Тарас Недошитко, Каріна Німет, Катерина Олійник, Діана Павлюк, Марко С. Петриків, Антон Репетюк, Адріян Рептак, Юрій Ржим, Олесь Рудавський,  Ігор Салик, Микола Сісон, Данило Слободян, Ярема Стефанюк, Рената Стефанюк, Дем’ян Стефанюк, Надія Тарнавчук, Оксана Терлецька, Павло Терлецький, Ліляна Форович, Аліна Франків, Анастасія Хом’як, Софія Чловпик, Анна Чабан, Роберт Шаршонь, Анастасія Шкібера.

Фото Наталки Коваль