Сонячного червневого дня Яна Цвєтнікова поспішала до поліклініки. Попереду – довгий робочий день, потрібно перевіритись у терапевта (дихати останнім часом стало важко) та ще на роботу встигнути. Яна за освітою економіст, працює менеджером з продажу на приватному підприємстві.

Діагностичний центр 5-ї поліклініки Кривого Рогу розташований у старій будівлі радянського типу.

Кілька місяців тому у популярному в Українській околиці магазині «Ann’s Bakery» було встановлено скриньку для збору коштів на лікування трьох дітей зі сім’ї Зубиків, які проживають у селі Старі Богородчани Івано-Франківської області.
Організував цю важливу справу опікун хворих дітей в Україні пан Роман Заяць. Чим була зумовлена потреба такої допомоги саме зараз – про це ми скажемо нижче.

Саме до такого логічного висновку можуть прийти ті, хто слідкує за новинами безпосередньо на офіційному сайті ВО «Свобода». Для прикладу достатньо навести кілька уривків з новин, розміщених на сайті:

– Олег Осуховський пропонує скоротити склад управлінців Мінфіну замість оптимізації спеціялізованих мистецьких закладів;

Шановні читачі! Ми продовжуємо рубрику – «Доброго дня, Марино...», яка присвячена вашим листам до психолога Марини Діденко та її відповідям на ці листи і поради. Ви можете писати на адресу редакції – P.O.Box 221294, Chicago, IL 60622 чи електронну скриньку – [email protected] або телефонувати Марині за номером телефону: 312-970-9555.

Віруючі ми люди чи ні, але всі погоджуємось, що у світі є якісь світлі та темні сили, які впливають на наше життя. Ми скептично ставимось до застережень «знаючих» людей, до забобонів, традицій, сформованих на базі релігійних вірувань. Для більшості привороти-відвороти, якісь види заклинань – все це міфи людей із вразливими нервами та неврівноваженою психікою.

День 8 серпня можна вважати днем завершення окупації України Донецькою організованою кримінальною бандою після того, коли в той день їхній пахан Янук підписав вирок українській мові і культурі.

Перед тим зібрав інтелігенцію аж у Криму (де він на відпочинку вигріває свій зад), ніби для поради, і пообіцяв, що підпише цей закон тільки у вересні після внесення запропонованих шановною інтелігенцією змін.

Зустріти в Стопчатові на святі відкриття пам’ятника сотенному УПА Василеві Скригунцеві – Гамалії одного з будівничих Військово-Морських Сил України, депутата Верховної Ради України попередніх скликань, капітана першого рангу, зрештою, мого давнього приятеля ще з перших Українсько-НАТОвських військових навчань «Партнерство заради миру» (Сі Бриз – 97) – Євгена Лупакова – було для мене приємною несподіванкою.

Лист-звернення

Я давно вже не вірю політикам, і неспокій за долю моїх дітей, моїх внуків та внуків їхніх дітей, про їхнє прийдешнє покоління не покидає мене, і з кожним днем ця тривога зростає. Що буде з ними? Бо те, що є і буде зі мною – вже відомо. Я – проста українська жінка, все життя важко працюючи, почуваюся як кріпачка за часів панщини.

Ще в першій половині минулого століття виборчі процеси у більшості країн мали зовсім інший характер, ніж сьогодні: люди обирали кандидатів за їхні громадські чесноти: порядність, соціальний статус, державницьку мудрість та інші заслуги.

Нині, як правило, вистачить мати добрі статки, щоб оплатити гучномовну пропаганду й переконати виборця в своїй обізнаності та доброті.

Дорогі брати і сестри!
Звертається до Вас церковний комітет та парафіяни храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Петрик, що на Вінниччині, Україна.
Наше село невелике, близько 220 дворів, мешканці села – здебільшого – середнього віку, є багато молоді, але, на жаль, храму в селі ніколи не було, цілі покоління росли без Бога і церкви, частина мешканців належать до п’яти різних конфесій.

Щиро дякуємо Вам за співпрацю і підтримку заходів наших Клубів. Тішимося і надіємось на подальшу творчу співпрацю. Зараз готуємось до чергового квітневого засідання Клубів «Співуча родина» та «Шанувальники романсу» Київського міського будинку вчителя.
Хочеться познайомити Вас з друзями, які були з нами на березневому засіданні. Багатьох Ви знаєте.

У газетах ми часто бачимо рекламу різних цілителів, екстрасенсів, ясновидців, ворожок, де вони всі обіцяють людям за певну винагороду вирішити всі їхні проблеми. І люди, зболені життєвими негараздами, вірять і йдуть до них з надією на диво. Чи вирішувались таким чином проблеми – не знаю, я ніколи не користувався їхніми послугами.

У 80-х роках минулого століття в Києві жила велика пророчиця і цілителька – монахиня Аліпія або як її тепер називають – матінка Аліпія.