Нещодавно у кінотеатрі «Україна» відбувся показ фільму «Дім архітектора Городецького» польського режисера Вєслава Романовського. Аншлаг та велика кількість охочих подивитися фільм про видатного архітектора надихнув організаторів (Польський Інститут у Києві) на думку про повторний показ стрічки.

Останніми роками до нас повертаються із забуття імена багатьох учасників подій сторічної давнини. Подій, які на початку ХХ ст. заклали підмурки сучасної української державності. Подій, які отримали назву Українська революція 1917-1921 рр. Серед забутих імен тривалий час було і ім'я поручика Михайла Львовича Зінченка.

Щойно у київському видавництві «Борисфен Інтел» вийшла друком цікава збірка вибраних статей визначного військовика, науковця й політолога зі США Степана Дмитровича Олійника під заголовком «За свободу і демократію», в якій автор помістив свої праці, зокрема, й про цивільний контроль силових структур. Ця книга відомого автора д-ра Степана Олійника з'явилась, мабуть, не випадково, бо відомо, що президент Петро Порошенко 17 січня 2018 року ввів у дію Закон «Про національну безпеку України», який було схвалено Радою національної безпеки й оборони (РНБО), який містить, між іншим, положення про запровадження цивільного контролю над сектором безпеки й оборони в Україні.

Науковцю, професору, воїну ОУН та громадсько-політичному діячеві Богдану-Івану Кордюку в січні 2018 року виповнилося б 110 років, але вже минуло 30 років від того дня, коли він відійшов у Вічність.
(Закінчення. Початок в №17 2018 р.)

Нелегкі часи переживала Буковина в ХХ сторіччі. Влада тут мінялася кілька разів, і кожна не на користь українцям. Гнобила українців боярська Румунія, котра протягом 20-ти років панувала в цьому краї. Принесла в цей благодатний край горе і сльози і радянська влада. В таких умовах важко було українській інтелігенції творити, примножувати і плекати свою культуру, мистецтво, літературу. Нелегко навіть зараз, особливо у прикордонних районах, де українці є в меншості. Тому про багатьох буковинців Україна так і не довідалася, багато з них стали відомими за межами Буковини. До таких належить талановита, але маловідома на рідній Буковині письменниця, поетеса, публіцист, художниця, писанкарка, вишивальниця і громадська діячка Домка Сидорівна Ботушанська. Але для того, щоб постать Домки Ботушанської не канула у забуття, багато зусиль докладає методист Центру туризму, колишній директор Глибоцького ліцею, племінниця Домки Сидорівни по матері Ольга Шевченко. Торік у селищі Глибока громада гідно відзначила 105-річний ювілей з нагоди дня народження цієї особистості. Ця людина варта того, щоб Буковина знала її, пам'ятала і вшановувала.

Науковцю, професору, воїну ОУН та громадсько-політичному діячеві Богдану-Івану Кордюку в січні 2018 року виповнилося б 110 років, але вже минуло 30 років від того дня, коли він відійшов у Вічність.

Всього лише два дні не дожив до ювілею один з довгожителів села Вербовець, Косівського району, Івано-Франківської області, Михайло Павлюк. 20 березня йому мало б виповнитися 95 років. Зате 5 березня разом з 92-річною дружиною Параскою відзначили 70-річний ювілей подружнього життя, справивши благодатне весілля.

Розповідь про видатного Українця, мого земляка-полтавця, непересічного публіциста, визначного громадсько-політичного діяча й багаторічного генерального секретаря ЦК багрянівської УРДП, який наразі очолює у США Фундацію імені Івана Багряного, Олексія Григоровича Коновала. (Продовження. Початок - у №6 2018 р.)

Уродженець Миргорода, американський бізнесовець у будівельній галузі, благодійник українського роду Олексій Григорович Воскобійник у своїй книзі «Повість моїх літ. Публіцистичні спогади» (2000) писав: «Життя - наче козацький кінь, що промайнув повз твоє вікно, залишивши куряву споминів на схилі твоїх років, хоч і щасливих, та уже немолодих. Благословення будь земля, на якій ти народився!.. Літа - як баскі коні: летять - не зупиниш. І всі роки, навіть тоді, коли ще твердо не стали на ноги, ми думали про вільну Україну. І не тільки думали, а мріяли. Щось у силу своїх можливостей робили. Всі ми, без винятку, вірили, що настане той день, коли на наших майданах і вулицях замайорять жовто-блакитні стяги. Що Україна розправить крила і вільно, на всі груди зітхне, скидаючи зі своєї шиї ярмо...»

Його композиційні твори прикрашають церкву з 12 сторіччя св. Благовiщення у Городку, в Торонто він розмалював православний собор св. Володимира. Михайло Дмитренко також виготовив план роботи церкви св. Колумба (ірландський монах зі VI сторіччя) в Янґстауні (штат Огайо).