Вкраїно! Красо моя, туго моя нерозрадна. Обізвися, рідна. Я чую твій голос. Чуєш, нене.
Це я, дочка твоя Леся, що нареклася ім'ям твоїм священним. Пам'ятаєш мене? Пригадуєш заквітчане волинське дівчатко, що вночі самотньо бігало в ліс, аби завидіти мавку - пригадуєш?
Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, ім'я якій - Леся Українка.