Більшість бійців, з якими Україна прощалася минулого місяця, вже не перший рік захищали українську землю від російських загарбників. Усі вони були досвідчені, мотивовані. Майбутнє України. Проте будувати свою країну доведеться вже іншим. Бо саме заради цього й загинув кожен із них. Аби Україна боролася. Аби вистояла. Щоб перемогла.
Їх тисячі – звичайних бухгалтерів, водіїв, фермерів, зварювальників, котрі взяли в руки зброю і пішли захищати Батьківщину. Фронт – це надзвичайно тяжка місія, і багатьох з тих, кого не наздогнала російська куля, перемагають внутрішні вороги – хвороби… Воїни беруть на себе над-людську місію – і людський організм не витримує…
Йде восьмий рік війни. Війни, яка назавжди залишає молодими юних хлопців і дівчат. Хоча ні – не війна. У вбивць є конкретні імена та прізвища. І той, хто дає команду вбивати. Віримо, що за свої злочини відповість кожен злочинець із найвищої російської верхівки. Бо злочини такого рівня не можуть залишатися непокараними. Сьогодні ж обов’язок кожного з нас – допомагати фронту і тим, хто на першій лінії оборони країни. А ще – вшанувати пам’ять загиблих.
Сергій Олексійович Сулима (позивний «Хой») народився 9 жовтня 1980 року у Луцьку. Останніми роками мешкав у селі Височанка, Галицького району, Івано-Франківської області.
Все скінчилося на сьомий день зими. Приїхали побратими, купили труну, завантажили в машину, маму накололи ліками й відправили з сином додому на Коломийщину. То була найстрашніша дорога в її житті. Поминки робили якраз на його 30-ліття.
Четверо героїв. Четверо чоловіків, які вже ніколи не повернуться у рідні домівки. Четверо синів, яких вже ніколи не дочекаються їхні матері. Усі вони загинули від рук російських окупантів в один день – 26 березня 2021 року. Місце загибелі – селище Шуми, що на Донеччині. Місце, щедро скроплене кров’ю українських воїнів… Вічна пам’ять Вам, Воїни.
Дані про бойові втрати Української армії на Сході за кінець лютого – початок березня 2021 року. Коротко – але про кожного загиблого Героя…
З початку року фронтові новини чи не щодня приносять сумні звістки. Росія, випробовуючи новообраного американського президента на міцність, потрохи досипає жару у тліюче попелище війни на Донбасі. Серед загиблих українських воїнів у російсько-українській війні – і зовсім юні, і досвідчені бійці. Більшість із них – добровольці, котрі свідомо йшли захищати свою країну. Вклонімося загиблих героям.
Бойові втрати Української армії на Сході за лютий 2021 року. На жаль, перелік – не остаточний…
Окрім того, Андрій не раз писав про катастрофічний стан забезпечення української армії:
За кілька десятків років на Прикарпатті ексгумували понад 3000 жертв воєн і репресій. Перепоховання досі робили у тих селах, де знаходили останки. Але ці могили на місцях не завжди доглядають, тим паче, якщо йдеться про іноземних солдатів. Також є проблема з недобросовісними чорними археологами, які в гонитві за наживою перекопують усе, що бачать. Іноді навіть екскаватором.
Відтягнувши пораненого подалі, відразу повертаюсь назад, причому, що цікаво, не зважаючи на все побачене, нема ні найменшого бажання втекти, сховатись кудись нижче, там, де кулі не будуть становити загрози.
