В Україні з'явився ініціативний рух громадян щодо легалізації в країні домашньої (родинної) форми навчання.

Українська громадськість з острахом очікує від новопризначеного міністра освіти на науки Дмитра Табачника згортання реформ його попередника Івана Вакарчука. Свій обов'язковий статус та україномовність уже до літа може втратити ЗНО, далі Табачник сяде за переписування підручників з історії.

На тлі економічних негараздів, вирішенням яких заклопотана вся Україна, наше суспільство час від часу збурюють хвилі мовних проблем, хоч, здавалось би, тепер не до них. Однак, вочевидь, мова в Україні сьогодні- це щось важливіше, аніж просто засіб спілкування; справа торкається глибших пластів колективної психології.

«Деградація середньої та вищої освіти», «техногенні катастрофи», «поширення інфекційних хвороб», «еміграція вільнодумців і релігійних дисидентів». Ні, це не сценарій чергового фільму жахів. Такі біди, як пророкують кілька академіків і докторів наук, упадуть на голови українців, якщо в середніх школах запровадять факультативний курс «Етика віри». Це - короткий зміст їхнього відкритого листа, який вони розіслали електронною поштою.

Зміна влади та плани змін у мовному законодавстві привернули увагу до проблем української мови в Україні. Зразу ж стало очевидно, що країна замало просунулася у розв'язанні цих проблем в останні 18, ба навіть у п'ять "помаранчевих" років.

Українсько-польський Європейський університет відкриється з нового року. Відповідну угоду прем'єр-міністри України та Польщі планують підписати найближчим часом, про що вже оголошено на сайтах міністерств освіти обох країн. Що це- чергова політична декларація чи реальна спроба польських і українських учених створити конкурентоспроможний сучасний вищий навчальний заклад?

ВНЗ борються за ресурси. Спочатку для отримання кращого державного фінансування перейменували інститути в університети, потім придумали статус національного, потім виділення фінансування окремим рядком в бюджеті, а тепер вирішили присвоювати статус дослідницького. Тобто спочатку назва, а потім зміни, які може і не стануться. Знову відбувається підміна понять і цінностей.

До закінчення першої чверті навчального року багато хто з батьків уже отримав відповідь на запитання: «А чи до тієї школи я віддав свою дитину?»