Києво-Могилянська академія має українське серце, українську душу, козацьку силу і розум української землі. Впродовж століть вона була і залишається одним із найпрогресивніших і найславетніших навчальних закладів України.

Від початку 1930-их років Організація Українських Націоналістів стала центральним політичним фактором української визвольної боротьби на усій території України та за її межами.

Без українців Російської імперії не було б. Це твердження можна вважати банальністю, трюїзмом, доконаною істиною, бо українці були не тільки будівельним матеріалом, а й будівничими (нерідко – одними із головних) цієї імперії. Та що там будівничими – чи додумалися би взагалі московіти до ідеї імперії без Теофана Прокоповича та його впливу на оточення Петра І?

У День незалежності Сакартвело – огляд книги про одну з недавніх сторінок українсько-грузинської дружби від Вахтанга Кіпіані. Історія загону українських націоналістів, які проявили себе в боях за територіальну цілісність братньої держави.

Ім’я Степана Вайди сьогодні маловідоме його співвітчизникам. І даремно. Його життєвий шлях вартий того, щоби знімати фільми і писати романи: Вайда прожив всього 23 роки, але, будучи членом Організації Українських Націоналістів, здобув звання Героя Радянського Союзу.

Війни починаються та минають. Єдине, що залишається – література. Нещодавно в сучасній українській літературі відновилася увага до історичного роману. Особливо до дражливих воєнних тем. Достатньо згадати хоча б “Музей покинутих секретів” Оксани Забужко чи “Солодку Дарусю” Марії Матіос.

Є відомий вислів Володимира Винниченка: історію України неможливо читати без брому. Щоправда, для більшості сучасних читачів він потребує пояснення: століття тому бром використовували як сильне заспокійливе.