Володимир Зуєнко: «Сергієнко був одним із тих, хто міг би обійняти будь-яку державну посаду. Наші противники не знаходять іншого шляху, як знищувати таких людей»
В’ячеслав Раєвський: «СІМІС загалом з’явився, коли стало зрозуміло, що армія може перемогти лише тоді, коли її підтримують місцеві мешканці. Ми формуємо позитивний імідж ЗСУ»
Ювілей «Літопису УПА». Микола Посівнич: «Архіви МО, СЗР фактично засекречені. В архівах СБУ – 2,5 млн недосліджених справ. Бракує не тільки коштів, а й дослідників»
Валерій Філімоніхін: «У Биківні поховано десятки тисяч жертв енкаведистів. Більшість розстріляних – українці, поряд з ними – ще 40 національностей. Тут мусить бути музей…»
Володимир Зарицький: «Україні має бути байдуже, чи візьмуть до ЄС чи НАТО. Маємо брати приклад з фінів, котрі колись так відбили росіян, що ті згадують донині»
Сучасна
українська школа реставраторства перебуває на високому професійному
рівні, але дуже обмежена в засобах. Українці вміють з нічого зробити
щось. Мабуть, так склалося ще з радянських часів, коли нічого не було, а
треба було зробити. Реставратор в Україні, на жаль, навіть приблизно не
поцінований на тому рівні, як у Європі. Були часи, коли реставраторів
перетворили у заробітчан. Частина виїхала за кордон, а ті, що трималися
на ентузіазмі, залишилися по музеях.
Ольга Горошко, зв’язкова на псевдо «Троянда»: «Місцевий учитель взяв за те, що віддав мене у руки катам, 25000 рублів, і найняв ще двох – сироту, і чоловіка, в якого було четверо дітей»