4
жовтня у Чикаго відбулась грандіозна подія – FACES OF COMPASSION – яка
мала на меті зібрати допомогу для дітей Героїв АТО. Організатори події
Ukrainian Women in Business запросили Мирославу Гонгадзе для виступу
перед аудиторією. Мені вдалось поспілкуватися з цією неймовірною жінкою,
і наша розмова виявилась досить щирою і відвертою.
Родіон Григорян: «Ми возили спорядження та ліки в ДАП та в оточення під Дебальцевим. Тепер проблема з ліками чи ПНБ частково вирішена, гострішою є проблема психологічної освіти в армії»
Волонтер
Родіон Григорян – птах обстріляний. Він їхав під кулі на
найнебезпечніші точки на передовій – віз тепловізори, ПНБ, ліки. Зараз
бої трохи стихли – і на поверхню виходить інша проблема: психологічний
стан військових та мобілізованих. Зрештою, «аватари» (простіше кажучи –
пияки) на передовій та гранати в тилу чи просто нерозважлива (назвемо це
так) поведінка мобілізованих – це теж проблема психологічного стану
українського війська. Цю проблему необхідно вирішувати вже зараз – поки
вона не розрослася до величезних масштабів. Про це – у нашій розмові з
волонтером.
Талант дається від Бога. Дається, аби змінити сей світ на краще. А
заодно – і себе. Бо кожна, навіть найменша зміна у мікрокосмі відлунює
змінами у чомусь значно більшому. Волинянка Світлана Костюк – поет від
Бога. Справжній Поет. Поетеса невдовзі планує видати свою нову збірочку
поезій «Зцілення любов’ю». Утім, аби книга таки побачила світ, поетеса
мусить вибороти своє право на життя. Позаду – уже шість сеансів
хіміотерапії. Попереду – сьомий. Віримо, що все буде добре. Бо талант
має дарувати радість. І зцілювати. Любов’ю. Всупереч усьому.
Микола Подрезан: Від українського плейбоя до знаного мандрівника на інвалідному візочку, або «Чергова Говерла київського життєлюба, прагматика та мрійника»
Миколу Володимировича знаю сто років... У молодості разом працювали
на ниві культури в Києві. З тих пір і до сьогодні об’єднує нас цікавість
до динамічної діяльності, допитливість, бажання доводити власні проекти
до завершення та подорожі. Останніх років з 20-ть, окрім спілкування в
онлайні, щорічно відвідую його в дуже скромній двокімнатній квартирі, де
він мешкає з дружиною Наталею та батьком Володимиром Вікторовичем,
якому, між іншим, днями виповниться 100 років.
У попередньому числі (№ 27)
нашого тижневика в огляді Л. Корсун «Тріумфальна хода планетою фільму
«Плем’я» режисера Мирослава Слабошпицького»
(http://www.chasipodii.net/article/15436/) ми вже писали про міжнародний
успіх цього фільму. Нагадуємо, він демонструється нині на екранах 44
країнах світу, отримав 43 нагороди міжнародних фестивалів, зокрема, три
від Канського-2015. З 15 по 29 червня ц. р. пан Слабошпицький,
всесвітньовідомий український кінематографіст, презентував свій фільм у
США разом з ведучою актрисою цієї стрічки Яною Новіковою. Він люб’язно
погодився на інтерв’ю для тижневика «Час і Події». Непересічна
особистість, енциклопедист у галузі світового кіно, екстравагантний,
сміливий, відвертий як на екрані, так і в судженнях. Приваблює своїми
ерудицією, відкритістю демократичністю.
Ігор Жарій: «Ми дочекаємось позитивних змін, і наші спеціалісти повернуться додому, аби створити власні продукти, якими користуватимуться в усьому світі»
З часу останнього інтерв’ю у газеті «Час і Події» з відомою
українською письменницею Галиною Вдовиченко минуло два роки. Для
звичайного читача – не так і багато. Але ж для письменника час
відраховується надрукованими книжками. А поміж ними – народжується нова
книга. Два роки – це чотири книги. А ще ж участь в антологіях. Утім,
привід для цього інтерв’ю більш ніж приємний. Галина Вдовиченко,
багаторазовий переможець конкурсу «Коронація слова», цього року стала
лауреатом ювілейної «Гранд Коронації Слова» у номінації «Романи». Її
роман «Маріупольський процес» просто не міг не перемогти. Не тільки
тому, що на часі. Бо є у ньому те справжнє, яке не може залишити
байдужим жодного читача. Це змушує гортати сторінки, поки не зупинишся
на останньому слові…
